Життя сучасного українського суспільства постійно змінюється.   Це зумовлено особливостями культурного, економічного та політичного розвитку країни і світу. Світ сьогодні – це демократія, глобалізація, стрімкі політичні, економічні, технічні,  соціально-культурні перетворення, інформаційний бум. Процвітаюча модерна Україна можлива лише за умови розвитку цивілізованого демократичного суспільства, прогрес якого визначається не лише соціально-економічними й політичними пріоритетами, а, насамперед, загальним рівнем розвитку кожної особистості. Відповідно до цих суспільних потреб провідною метою історичної освіти в сучасній школі є виховання  національно-свідомої, духовно багатої, толерантної, творчої,  особистості учня, що здатна засвоювати та використовувати набуті знання  як інструмент творчого освоєння світу[1]. Іншими словами, сьогодні вчитель має подбати про те, щоб сформувати творчу особистість, яка вміє працювати на результат, здатна до певних соціально значимих досягнень. У цих умовах актуальною є зміна парадигми навчання від репродуктивного навчання до навчання як діяльності, що потребує аналізу, порівняння, оцінних суджень, генерування ідей, висування гіпотез, партнерства. За цих умов роль учителя полягає не в передачі готових знань, умінь та навичок учням, а в організації такого процесу навчання, у якому учень спирається на особистий потенціал, включається у спільну діяльність учня та вчителя, що спрямована на індивідуальну самореалізацію та розвиток особистісних якостей учня у ході засвоєння навчального матеріалу[2].

Виходячи із закладеного в особистісно-орієнтованому навчанні потенціалу у формуванні особистості, а також із усвідомлення актуальності для цивілізаційного поступу України процесу виховання патріотів з активною громадянською позицією, я обрала проблему, над якою працюю в ході своєї роботи. Це – особистісно-орієнтований підхід на уроках історії як метод формування творчого учня.

Реалізація особистісно-орієнтованого підходу на уроках історії створює оптимальні умови для формування творчої особистості учня. Виходячи з цього, метою моєї педагогічної діяльності є залучення учнів до витоків національної свідомості, духовної та культурної спадщини людства, активізація мислення дітей, формування активної громадянської позиції, створення умов для привчання дітей до наполегливої праці, до самовдосконалення, стимулювання учнів до творчості. Результатом реалізації особистісно-орієнтованого підходу під час навчання історії має стати формування творчої, високорозвиненої, свідомої, активної, особистості, у якої сформовані основні предметні компетенції:

• хронологічна – вміння учнів орієнтуватися в історичному часі;
• просторова – вміння орієнтуватися в історичному просторі;
• інформаційна – вміння працювати з джерелами історичної інформації;
• мовленнєва – вміння учнів будувати усні та письмові висловлювання щодо історичних фактів, історичних постатей та історичної теорії;
• логічна – вміння визначати та застосовувати теоретичні поняття, положення, концепції для аналізу й пояснення історичних фактів, явищ, процесів;
• аксіологічна – вміння учнів формулювати оцінки й версії історичного руху і розвитку [3,с.3].

У своїй роботі я прагну до оптимального поєднання активної та інтерактивної моделей навчання. За таких умов учень є суб’єктом, активним учасником навчально-виховного процесу, комфортність умов навчання покликана стимулювати пізнавальну активність та самостійність учнів, навчання за принципом «діалогу учень – учитель» виховує здатність до взаємодії, створює ситуацію успіху, інтелектуальної спроможності. Завданнями моєї педагогічної діяльності є урізноманітнення та доцільне поєднання методів викладання (інформаційно-узагальнюючий, пояснювальний, інструктивно-практичний) та методів учіння (частково-пошуковий, продуктивно-практичний, пошуковий), монологічних та діалогічних методів, методів стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності, а також методів контролю та самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. В рамках класно-урочної системи застосовую фронтальні, групові та індивідуальні форми організації навчання.

Реалізацію особистісно-орієнтованого підходу у процесі формування творчої особистості здійснюю шляхом запровадження інноваційних технологій навчання, інтерактивних форм позакласної роботи (круглі столи, інтелектуальні ігри, науково-практичні конференції, проектна та дослідницька робота), організації екскурсійних заходів, залучення учнів  до активної участі у Всеукраїнських олімпіадах, змаганнях, конкурсах, Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН та інших. У своїй системі роботи я часто проводжу уроки –дослідження, уроки-конференції, квест-уроки. Наприклад, підсумковий  урок з вивчення теми з історії України у 8 класі «Українське козацтво у першій половині ХVІІ століття» доцільно спланувати і провести і квест- урок, і конференцію,  і дослідження. По-перше величезна кількість історичного матеріалу та фактажу дозволяє зробити його цікавим для дітей.  Якщо це квест-урок, то можна весь матеріал поділити на так звані локації – і вже поступово сформувати завдання для повторення теми. Наприклад, першою локацією такого уроку може бути тема «Становлення козацтва в Україні». Завданнями до цієї локації можуть бути такими «Відгадати загадку, діяча, історичний процес, історичне явище» [4]. Якщо ми формуємо завдання відгадати діяча, явище,  історичний процес – отже, виконання цього завдання передбачає роботу з ілюстративним матеріалом. Наступною локацією у цій темі буде локація «Діяльність Дмитра Вишневецького». Під час повторення основних подій життя і діяльності можна вдатися до дослідження історичних джерел та складання історичного портрета, які свідчать про його діяльність, зокрема, спорудження Січі на острові Мала Хортиця, битви з турками і татарами у Подніпров'ї, турецький полон. Наступна локація «Козацтво у боротьбі за свої права» - це дослідження козацьких повстань К. Косинського і С. Наливайка – опрацювання історичних документів, біографій ватажків постання. Можна сформувати повторення даного історичного матеріалу вирішенням проблемного запитання, таким чином, створити ситуацію успіху. Наступну локацію «Доба сухопутних та морських походів козаків» можна організувати через виконання роботи у контурних картах, переглядом короткометражного ролика «Українські землі. Морські походи козаків», заповнення хронологічної таблиці походів і т.д.

Варто зауважити, що проведення квест-уроку не повинно переобтяжувати учнів великим обсягом історичного фактажу, такий урок має бути цікавим, а діяльність дітей різною.

Такі теми з історії України та всесвітньої історії, як «Володимир Великий», «Ярослав Мудрий», «Петро Конашевич- Сагайдачний», «Тарас Шевченко», «Дмитро Вишневецький» - їх взагалі варто робити нестандартними, наприклад, урок-дослідження. Коли ми вивчаємо історичних діячів, нам важливо з’ясувати їх внесок в розбудову Української держави (Русі-України, гетьманської держави), їх внутрішню та зовнішню політику, якщо вони були правителями; якщо поети чи письменники – ми оцінюємо їхню громадську діяльність, вплив їхньої творчості на формування української національної свідомості та провідних національних ідей, творчих досягнень і т.п. В такому випадку доречними будуть випереджувальні завдання, які матимуть для учнів дослідницький характер, а під час виступу на уроці можна обговорити діяльність видатної постаті і виконати історичний, психологічний портрет; можна написати історичне есе, наприклад «Петро Конашевич–Сагайдачний – бідний селянин, який став гетьманом», «Ярослав Мудрий – родоначальник європейських монарших династій». В процесі виступу можна організувати дискусію і з суперечливих питань стосовно біографії діяча. Якщо учні готувалися, дають чіткі та обґрунтовані відповіді – отже, матеріал засвоїли, то кінцевим у такій діяльності буде результат – ті завдання, які ставляться перед уроком, тобто те, що учні повинні знати з даної теми. 

Запорукою успішного формування творчої особистості є добір різноманітних видів роботи з різними джерелами історичної інформації на уроці: складання плану, тез до навчального тексту, робота з історичною картою, атласом, робота з понятійною базою курсу історії, аналіз історичних документів, заповнення систематичних, синхроністичних та порівняльних таблиць, виконання тестів, різнорівневих завдань, виконання логічних ланцюжків, складання характеристик видатних діячів, виконання творчих завдань, що потребують власної інтерпретації історичних явищ і процесів, обґрунтування і відстоювання особистої позиції (дискусії) [4]. В процесі формування творчої особистості використовую ще такий вид роботи як написання історичного есе, де потрібно пред’явити всі аргументи і контраргументи і висловити свою думку, причому так, щоб усім було зрозуміло. Сучасний динамічний і багатовекторний час стимулює до пошуку все нових та цікавих  форм і методів навчання, які у першу чергу спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності, підвищення інтересу до вивчення предмета, розвиток творчого потенціалу особистостей і продуктивного, критичного їхнього мислення.

Інноваційна значущість втілення особистісно-орієнтованого підходу полягає у можливості оновлення педагогічної системи в таких аспектах:

• «збагачення» функціонального змісту діяльності вчителя та учня через запровадження інтерактивного навчання, дослідницьких методів навчання;
• зміна умов і засобів навчальної праці за рахунок застосування у навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій та систем (мультимедійні засоби, мережа Інтернет);
• зміна форм організації педагогічного процесу через зменшення ваги фронтальних форм діяльності та надання пріоритетності груповим, кооперативним, колективним формам, що об’єктивно сприяє самовираженню та саморозвиткові учасників педагогічного процесу;
• зміна соціально-психологічного клімату – формування партнерських відносин учитель – учень (суб’єкт – суб’єкт) сприяє зниженню психологічної напруги всіх учасників освітнього процесу [5].

Широкий спектр педагогічних технологій, що застосовуються при особистісно-орієнтованому підході до навчання викликає необхідність опрацювання  значної кількості наукової, навчально-методичної літератури.

Література

1. Шеремет М. Педагогічний потенціал історичної дисципліни в творчому розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів: інтегративний підхід / Микола Шеремет // Історія в сучасній школі. - 2013. - № 11. - С. 40 – 44.
2. Крамаренко, С. Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів / С. Г. Крамаренко // Відкритий урок. - 2002. - № 5-6. - С. 7-11.
3. Гавриш М. Творчість на кожному уроці/ М. Гавриш // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2010. - № 4 — С. 54 — 58
4. Пометун О. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. - К.: Генеза, 2005. - 328 с.
5. Роговенко М.М. Аналіз, синтез, порівняння – конструюючі елементи творчого мислення старшокласників на уроках історії // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – К., НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. Том 46. – С. 88-95.