Постановка проблеми. Організація фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми дошкільного віку враховує можливості працездатності організму, інтереси й потреби, що виникають, форми наочно-дієвого, наочно-образного й логічного мислення, своєрідності переважаючого виду діяльності, в зв’язку з розвитком якої відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини й готується перехід дитини до нового вищого ступеня його розвитку. Відповідно до цього необхідно розробляти зміст усіх форм організації фізкультурно-оздоровчої роботи та оптимальні педагогічні умови його реалізації

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в педагогічних, соціальних, психологічних та методичних наукових працях (М. Миколайський, М. Мицкан, Л. Сущенко, Д. Венедиктов, А. Чернух та інші). У цих та інших наукових працях знайшла своє відображення проблематика підготовки педагогів до формування здорового способу життя молодого покоління. Однак, незважаючи на вагомий пласт наукової літератури, в останні роки науковці до цієї теми практично не зверталися, а тому проблему формування культури здорового способу життя в освітніх навчальних закладах не можна вважати дослідженою.

Метою статті є розкрити теоретичні аспекти створення педагогічних умов для впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес дошкільного навчального закладу.

Виклад основного матеріалу. Перша умова ефективного впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес дошкільного навчального закладу – підвищення професійної компетентності педагогів у галузі фізичного виховання дітей дошкільного віку [5].

Щоб підвищити рівень здоров’я дітей, ефективність організації фізкультурно-оздоровчої роботи в закладі, створити атмосферу для бажання дітей самостійно застосовувати на практиці отримані знання, педагог повинен володіти певним «багажем» знань. Професійна компетентність педагогів дошкільних навчальних закладів розглядається як інтегральна характеристика, що включає когнітивний (професійні знання), діяльнісний (професійні вміння та досвід) і професійно-особистісний компоненти [2].

Компетентність педагога включає в себе також технологічну культуру, підвищення якої в даний час є загальновизнаною й актуальним завданням. На жаль, педагогічна наука не задовольняє збільшеним вимогам практики. Причину слід шукати в тому, що організація навчально-виховного  процесу та його зміст не встигають зазнавати адекватні зміни в умовах швидкого розвитку.

Якщо говорити про професійну компетентність педагога, то в зміст цього поняття вкладають особисті можливості вихователя, що дозволяють йому самостійно й досить ефективно вирішувати педагогічні завдання, що формуються ним самим або адміністрацією освітньої установи. Необхідним для вирішення тих чи інших педагогічних завдань передбачає знання педагогічної теорії, вміння і готовність застосовувати її положення на практиці.

Таким чином, під педагогічною компетентністю педагога  можна розуміти єдність його теоретичної й практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності; міру відповідності знань, умінь і досвіду педагога рівнем складності виконуваних завдань і вирішуваних проблем [1].

Свого роду, це здібності, які припускають наявність знань як уміння володіти особистісними характеристиками і якостями, які допомагають у будь-який момент знайти і відібрати потрібні знання в створених людством величезних сховищах інформації.

Структура професійної компетентності педагога розуміється через педагогічні вміння, які він набуває, а вміння розкриваються через сукупність послідовно розгортаються дій (частина яких може бути автоматизованою до навичок), заснованих на теоретичних знаннях і спрямованих на вирішення педагогічних завдань. І для надання допомоги дитині дошкільного віку в процесі самореалізації в соціумі педагогу необхідно самому вміти орієнтуватися в соціумі, як у звичайних, так і в мінливих умовах.

Розвиток професійної компетентності вихователя передбачає такої організації методичної роботи в дитячому садочку, яка б використовувала як традиційні форми роботи: робота методичного кабінету закладу, методичні об'єднання педагогів та керівників, методичні центри, факультети підвищення кваліфікації педагогів та інші, так і сучасні, відповідні даному часу. До останніх відносяться форми методичної роботи, розглянуті з позиції трьох управлінських рівнів: стратегічний (науково-методична рада), тактичний (предметно-педагогічні цикли, методичні секції, творчі майстерні та науково-дослідні колективи) та інформаційно-аналітичний (експертна комісія). Для організації окремих форм роботи з педагогами (лекції, науково-практичні конференції, професійні конкурси тощо). Бажано залучати фахівців із середніх і вищих педагогічних навчальних закладів. Традиційні та сучасні форми роботи методичної служби можуть здійснюватися в різних видах [4].

Компетентність вихователя включає також особисте прагнення до самоосвіти, саморозвитку та самореалізації в соціумі та створення педагогічних умов для соціального розвитку та самореалізації дитини, виконання своїх професійних функцій. У той же час важливо відзначити, що методична служба закладу повинна вести цілеспрямовану роботу з педагогами щодо вдосконалення і розвитку їх професійної компетентності.

Друга умова – формування інтересу у батьків до фізкультурно-оздоровчої роботи та використання здоров’язберігаючих технологій в закладі освіти.

Реалізація цієї умови базується на тому, що жодна, навіть найкраща програма щодо впровадження здоров’язберігаючих технологій не зможе дати повноцінних результатів, якщо вона не реалізується спільно з родиною, якщо в дошкільному закладі не створено дитячо-доросле суспільство (дітей-батьків-педагогів), для якого характерно сприяння один одному, облік можливостей та інтересів кожного, його прав та обов'язків. Отже, дану проблему дошкільника можна вирішити тільки за підтримки, бажання та спільної праці з сім’єю. Виховання, зокрема фізичне, дітей в закладі щільно пов’язане з цілями й прагненнями батьків і залежать від них. Оскільки ж більша частина життя дитини проходить в сім’ї, розвиток дитини щільно пов’язаний зі способом життя сім’ї, та батьки повинні піклуватися про фізичний розвиток дитини, займаючись регулярно фізкультурою, долучаючись до здорового способу життя.

Фахівці дошкільного закладу повинні дати необхідні педагогічні та практичні знання – вправи й рухливі ігри, що сприяють розвитку у дитини рухових навичок, а так само озброїти батьків методами навчання цим вправам, щоб в домашніх умовах батьки могли закріпити набуті навички.

Освіта батьків, підвищення їх грамотності в питаннях фізичного виховання, зміцнення здоров’я дітей за допомогою здоров’язберігаючих технологій може здійснюватися в різноманітних формах [3].

Дошкільні заклади різноманітні, працюють за різними програмами й методиками, тому різноманітні форми та методи взаємодії дошкільних установ з сім’ями – як уже утвердилися в цій області, так і новаторські, нетрадиційні.

З цією метою добре використовувати: інформацію в батьківських куточках, в папках пересувках, у бібліотеці дошкільного закладу; різноманітні консультації, усні журнали та дискусії за участю практичного психолога, медиків, фахівців з фізкультури, а також батьків з досвідом сімейного виховання; семінари-практикуми, ділові ігри та тренінги з прослуховуванням магнітофонних записів бесід з дітьми; «Дні відкритих дверей» для батьків з переглядом та проведенням різноманітних занять у фізкультурній залі, на стадіоні, в басейні загартовуючих заходів;  спільні фізкультурні дозвілля, свята. розваги; анкетування та тестування батьків з питання виховання здорової дитини.

Третя умова – реалізація індивідуально-диференційованого підходу в роботі з дітьми. Планування навчально-виховної роботи передбачає гармонійну організацію виховання з урахуванням вікових, індивідуальних фізичних і психічних особливостей дітей, а також використання відповідних їхньому розвитку форм, методів організації виховання і навчання на основі сучасних даних психологічної та педагогічної науки [6].

Для того щоб впливати на оздоровлення та фізичний розвиток дитини, необхідно вивчити всі особливості (фізіологічні, інтелектуальні) основних показників розвитку і оцінити рівень цього розвитку відповідно до програмних вимог і діагностичними установками. З цією метою, зазвичай, на початку та в кінці навчального року рекомендується проводити психолого-педагогічну діагностику, що забезпечує науковий підхід до організації роботи з дітьми, дозволяє точно враховувати їх потреби в усіх напрямках розвитку, систематизувати всю роботу закладу і більш об'єктивно оцінювати результати педагогічної діяльності.

Вона допомагає встановити правильний режим, намітити план подальших занять з дітьми, надати поради батькам щодо використання тих чи інших форм роботи з дитиною відповідно до її рівню розвитку в даний час.

Навчання дітей буде успішним лише за умови, якщо методи й пропонована дитині дидактична задача будуть ґрунтуватися на вже досягнутому раніше рівні розвитку. Тому однією з обов'язкових умов правильного виховання є добре організований повсякденний контроль за станом здоров'я, розвитком дітей та їх поведінкою.

Поряд з щоденним наглядом за поведінкою дитини необхідно контролювати хід фізичного і психічного розвитку. Своєчасність їх формування, як правило, виключає труднощі подальшого навчання.

Для правильного планування змісту й методів необхідно знати працездатність, індивідуальні особливості, рівні розвитку, здібності кожної дитини [5].

Діагностику фізичного розвитку дітей доцільно проводити інструктору з фізкультури.

На початку навчального року обов’язково слід проводити діагностику новоприбулих дітей. Проміжна діагностика має проводитися в січні місяці тільки для тих дітей, які показали низький або нижче середнього рівні засвоєння програми. Протягом року у ході спілкування й занять з дітьми може проводитися експрес-діагностика, яка дозволяє відслідковувати динаміку розвитку в окремих дітей. Причому, вже маючи попередні дані про рівні розвитку дітей, педагог може здійснювати диференційований підхід: в індивідуальних планах розвитку дітей педагог оперативно планувати роботу з корекції та розвитку (від низького рівня або окремих низьких показників до нормованого і вище) дитини на основі відповідних вправ, ігор, рекомендованих програмою, а для дітей з більш високим рівнем розвитку педагог намічає ускладнення завдань з урахуванням завдань  [7].

Висновки та перспективи подальшого дослідження… Таким чином, послідовна реалізація сформульованих педагогічних умов і принципів організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі надає можливість досягнення гармонійного духовного і фізичного розвитку особистості кожної дитини.

Отже, основними принципами впровадження технологій здоров’язбереження у навчальному закладі полягають у їх комплексному використанні з урахуванням структури навчального процесу, умов навчально-виховного процесу, безперервності проведення здоров’язберігаючих заходів протягом року, максимальному залученні до збереження здоров’я батьків дітей, в здійсненні особистісно-орієнтованого підходу до кожної дитини з урахуванням його особливостей, застосування простих і доступних здоров’язберігаючих методик [6].

Література

1. Байер О. М. Використання казкотерапії в поєднанні з фітбол-гімнастикою як здоров’язбережувальна технологія (на матеріалі роботи експериментальних майданчиків) / О.М. Байер, К.Л. Крутій // Дошкільна освіта. – Запоріжжя : ЛІПС ЛТД. – 2008. – №1. – С. 54–64.
2. Венедиктов Д. Д. Глобальные проблемы здравоохранения и пути их решения / Д. Д. Венедиктов, А. И. Чернух и др. // Вопр. философии. – 1979. – № 7. – С. 102–113.
3. Котырло В. К. Детский сад и семья / В. К. Котырло, С. А. Ладывир. – Київ, 1984. – 78 с.
4. Красноперова Н. А. Педагогическое обеспечение формирования здорового образа жизни / Н.А. Красноперова // Научно-теоретический журнал. – 2005. – №6. – С. 32 – 38.
5. Петьков В.А. Проектирование здоровьесберегающей деятельности образовательного учреждения / В. А. Петьков, О. Н. Кобцева // Культура и физическое здоровье. – 2009. – №6. – С. 67–70.
6. Романова С.П. Организационно-педагогическое сопровождение здоровьесберегающей деятельности учителя физической культуры : автореф. дисс. на соис. науч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 / С.П. Романова // — Кемерово [б. и.], 2010. – 22 с.
7. Щербак В. Г. Управління персоналом підприємства: Наук. вид. / В. Г. Щербак. – Харків : ХНЕУ, 2005. – 220 с.