Питання ефективної взаємодії між учителем, учнями та батьками ніколи не втрачало своєї актуальності. А нині, коли в українській освіті відбуваються такі шалені зміни, виникла потреба у нових підходах до навчання й виховання майбутнього покоління. Особливого значення сьогодні набуває інноваційна освітня діяльність, спрямована на формування соціально активної особистості. Сучасний освітній процес орієнтований на розвиток творчої, інтелектуальної, моральної та фізично здорової особистості, здатної до успішної соціалізації в суспільстві. Реалізація даних ідей залежить від рівня професійної майстерності вчителя, що зумовлюється здатністю до творчо-пошукової роботи, ставленням до самоосвіти і саморозвитку, відкритістю до інновацій [1, с.55]. Але як би серйозно не продумував учитель форми і методи роботи з учнями, він не зможе успішно діяти без постійної підтримки батьків. З огляду на це набуває актуальності проблема пошуку шляхів налагодження тісної співпраці та взаємодії з батьками. Зробити їх співорганізаторами освітнього простору, співучасниками усього навчально-виховного процесу, сформувати в них високий рівень педагогічної культури – важливе й відповідальне завдання школи.

В урядових документах сказано, що нова школа має працювати на засадах педагогіки партнерства, в основі якої – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками – запорука нового освітнього середовища, в якому діти почуватимуть себе комфортно, впевнено, захищено [4].

Впровадження  «педагогіки партнерства» – надзвичайно актуальна тема.

Про партнерство вчителя й учня говорила й мовознавець Орися Демська на Всеукраїнському форумі LiberalArts «Лідерство в освіті», що проводився в Києві 5 жовтня 2019 року, на якому я була активною учасницею. А в березні - квітні заплановані міні  EдКемпи в Одесі й Чернігові на порушену тему.  Тож педагогіка партнерства й співробітництва – це та технологія, яку необхідно кожному вчителю реалізовувати в навчально-виховному процесі.

На своїх уроках основну увагу приділяю методам і прийомам виховання та навчання на засадах гуманізму й творчого підходу до розвитку особистості.

Вважаю, що на кожному уроці має панувати атмосфера доброзичливості, ґрунтовної співпраці, взаємоповаги. З учнями намагаюсь бути щирою, справжньою, тобто собою, у відповідь отримую довіру і партнерські стосунки.

Щоб викликати довіру, треба навчитися слухати дитину, не критикувати її, а намагатись зрозуміти, чому саме так вона думає. Сьогоднішні діти позбавлені уваги батьків, тож нам, учителям, треба знаходити час, щоб вислухати дитину, порадіти або поспівчувати їй, дати слушну пораду.

З метою створення на уроці сприятливих умов для збереження духовної рівноваги дітей, активізації ініціативи та їхнього творчого самовираження використовую методи, які дозволяють школярам бути суб’єктами діяльності: 

- методи вільного вибору (вільна бесіда, вибір дії, засобів, прийомів взаємодії, вільна творчість тощо);

- активні методи (учні в ролі учителя «навчаючи – учусь», обговорення в групах, рольова гра, дискусіята інші);

- методи, спрямовані на самопізнання та розвиток інтелекту, емоцій, спілкування, уяви, самооцінки, взаємооцінки тощо.

Активно впроваджую групові форми роботи: у процесі співпраці кожен учень має змогу проявити й  реалізувати себе.

Так на уроці літератури після вивчення теми «Прислів’я і приказки» учні п’ятого класу спільно уклали словничок мудрості «Здоров’я», створювали кросворди, ребуси, писали акровірші.

Учні 6 класу в групах виготовляли лепбуки до оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник», а ще разом написали фанфік, змінивши кінцівку твору на оптимістичний лад. А 10 клас, об’єднавшись у трійки, створював і презентував рекламу «Спілкуйся  українською». Моя роль як учителя на уроці полягає у наданні своєчасної допомоги й керуванні навчальною діяльністю школярів.

Таким чином, співпраця учителя й учнів, партнерство на уроці, спільний процес пізнання і відкриття, постійне створення ситуації успіху – ось складові самореалізації учня в освітньому середовищі [ 2, с.207].

Будь-яка творчість передбачає любов, тому і діяльність учителя немислима без неї. Якщо учень і вчитель ідуть на урок з почуттям любові, добра, поваги, то відбудеться єднання душ, що сприятиме ефективному навчанню й вихованню. Саме з любові й поваги проростає коріння взаєморозуміння, взаємозбагачення, взаємодопомоги, взаємодовіри, взаємоконтролю.  Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них ми з учнями обмінюємося враженнями, висловлюємо свої думки, сперечаємося, пізнаємо щось нове. Найкорисніші уроки, які наповнені добрими емоціями і почуттями, на яких панує робоча атмосфера. І коли учні йдуть з уроку зі словами вдячності й побажаннями, значить ти  на правильному шляху і робиш велику й важливу справу.

А до цієї важливої справи намагаюсь залучати батьків, адже без них   не відбудеться повноцінне навчання й виховання. Ми разом організовуємо й проводимо заходи, їздимо на екскурсії, випускаємо стіннівки, беремо участь у ярмарках, у шкільних святах, як-от «Осіння феєрія» - свято родинної творчості. Разом з батьками проводжу виховні години. Наприклад, на виховній годині «Мої кроки до успіху» у 9 класі  батьки подарували «ключик порад» «Як стати успішною людиною». На інших годинах спілкування проводили профорієнтаційну роботу. Як свідчить мій досвід, більшість батьків виконує свої обов’язки, прагне  до співпраці, в результаті покращується мікроклімат в дитячому  колективі, підвищується рівень знань учнів.

Отже, якість освіти прямо залежить від ефективної взаємодії всіх учасників освітнього процесу. Адже педагогіка партнерства – важлива форма співпраці, оскільки сприяє створенню атмосфери, в якій найкраще розкривається потенціал кожного учня, формується його ініціативність і креативність.І саме завдяки педагогіці партнерства такі поняття, як толерантність, співчуття та свобода вибору мають стати ключовими для нашого суспільства.

 Маю надію, що незабаром кожна школа в Україні стане осередком співпраці та порозуміння.

Література

1. Бартків О. Готовність педагога до інноваційної професійної діяльності. Проблеми підготовки сучасного вчителя, 2010. № 1. С.52-58.
2. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : Посібник для студентів вищих навчальних закладів. / О. Вишневський – Дрогобич : Коло, 2006. – 326 с.
3. Підласий І. П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя. / І. П. Підласий. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 36.
4. Скиба М. Краще разом. Що таке педагогіка партнертсва і навіщо вона в НУШ [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://nus.org.ua/
5. Стівен Р. Кові. Лідер у мені. Формування культури лідерства у школах світу: Освіторія. Громадська спілка - 247с.