Організація інноваційної форми освіти за терміном «інклюзивна освіта» стала підтримуватись законодавчою базою України з 2010 року, а саме надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами (далі ООП). Для батьків дітей з ООП – це створення умов для безперешкодного доступу до таких закладів, забезпечення навчальними посібниками та індивідуальними засобами. Для закладів освіти – це створення інклюзивних класів, груп (в закладах дошкільної освіти), комплектування та наповнення їх учнями, а також забезпечення шкіл, садочків з інклюзивною формою навчання відповідними педагогічними кадрами. Термін в 10 років, на перший погляд, значний термін, але водночас і дуже малий, оскільки є питання вирішення яких досить складно реалізувати за короткий час. Одним з таких питань є налагодження з батьками дітей з ООП співпраці. Педагоги, які працюють в закладах з інклюзивною формою навчання гостро нуждаються в методичній допомозі, в умінні знаходити «правильні слова» під час спілкування з батьками дітей з ООП. Батьки ж з свого боку відсторонюються від дитини, передаючи відповідальність за дитину державним навчальним закладам. Як результат спостерігаються негативні вчинки батька (матері), які проявляються в неадекватній поведінці – агресивність, роздратованість, нестриманість і т. ін. Тому якісне виконання довготривалого процесу інклюзивного навчання й розвитку дітей з особливими потребами можливе за умови тісної взаємодії педагогів із батьками дітей з ООП.

Ця стаття розглядає питання налагодження взаємовідносин педагогічних працівників, корекційних спеціалістів із батьками дітей з ООП.

Головна мета інклюзивних класів (груп) – задоволення соціальних та освітніх потреб, організація корекційно-розвиткової роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю.

Сім’ї, в яких виховуються діти з ООП, належать до особливої категорії, потребують постійної уваги з боку психологів, корекційних педагогів. Не завжди батьки приймають особливість дитини та адекватно реагують на виникаючі проблеми. Свої перші кроки дитина з ООП перетинає через заклад дошкільної освіти, а потім у школі. Ці кроки завжди стають важкими, як для дитини, так і для батьків. Свою виховну функцію батьки реалізують з труднощами та потребують допомоги та підтримки з боку різних спеціалістів.

Отже, одна із основних задач педагогічних працівників інклюзивної освіти – досягти спільної мети разом з батьками дитини з ООП.

Досвід роботи Одеського дошкільного навчального закладу (ДНЗ) «Ясла-садок» №140 протягом 2019-2020 н. р. полягає в адаптації освітніх програм, середовища, методів та форм роботи, використання наявних ресурсів, залучення батьків, співпраця з фахівцями, які надають корекційно-розвиткові послуги та створення позитивних послуг.

Відкриття інклюзивної групи відбулося у вересні 2019 р. і для працівників закладу початок роботи в умовах інклюзивного навчання став неочікуваним, але надав можливість набути певний досвід та отримати відповідні навички для подальшої роботи з дітьми з ООП та їх батьками.

Робота спеціалістів та педагогічних працівників в умовах інклюзивного навчання ґрунтується на таких принципах [1, с. 67]:

• партнерство з батьками – педагог сприймає батьків не як об’єкт свого впливу, а як рівноправних партнерів у вихованні дитини, проведенні з нею корекційної роботи. Завдяки цьому долаються дистанція між учасниками освітнього процесу і недовіра, що часто виникає у батьків до спеціалістів, вони починають прагнути підтримки, допомоги вчителя-дефектолога, прислуховуються до нього, виконують рекомендації;
• комплексний підхід до організації корекційно-педагогічного процесу – у роботі із сім’єю мають брати участь різні спеціалісти навчального закладу: вчитель-дефектолог, вчитель-логопед, практичний психолог, соціальний педагог, лікар. Саме комплексний підхід забезпечує подолання різних проблем, що виникають у сім’ях, і дає змогу надати дитині та її батькам різнобічну допомогу;
• єдність діагностики і корекції – спеціалісти навчального закладу мають продовжити обстеження дитини, розпочате в Інклюзивно-ресурсному центрі, складання індивідуальної програми розвитку дитини;
• позитивна характеристика дитини – передусім слід концентрувати увагу батьків на позитивних, збережених якостях їхньої дитини, перспективних можливостях її розвитку, лише після цього говорити про вади і труднощі. Це допомагає підтримати віру батьків у розвиток дитини, спонукає їх організовувати навчальну діяльність, формувати адекватні стосунки з дитиною;
• урахування стану, думки, досвіду батьків – під час вибору змісту, форм і методів роботи з сім’ями педагог враховує: здоров’я батьків, їхній психологічний стан, їхні можливості, моральні установки, досвід, ставлення до проблем дитини; сімейні стосунки; уміння членів сім’ї розв’язувати проблеми; соціальні зв’язки; приналежність до певного соціального класу;
• повага до батька і матері – у стосунках з батьками має домінувати повага, розуміння їхніх турбот. Це виявляється у формах звернення до батьків, у висловлюванні прохань і порад, у довірливому тоні розмови, у неприпустимості настанов і дорікань на адресу батьків, у збереженні відомих педагогу сімейних таємниць.

Завдяки цим принципам долаються дистанція між учасниками освітнього процесу і недовіра, що часто виникає у батьків до спеціалістів, вони починають прагнути підтримки, допомоги фахівців з корекційно-розвиткових послуг, прислуховуються до них, виконують рекомендації.

На практиці налагодити з батьками дітей з ООП співпрацю в Одеському ДНЗ «Ясла-садок» №140 стало досить складним завданням. Педагоги не були достатньо підготовлені до роботи в умовах інклюзії та виникла ідея «вчитися разом». Для цього був розроблений і затверджений на педагогічній раді спецкурс «Ми разом з батьками дітей з особливими потребами» для педагогічних працівників закладів освіти, які працюють в умовах інклюзивного навчання.

Спецкурс стартував з жовтня 2019 р. та проводився 2 рази на тиждень. Для проведення занять збиралися педагоги, батьки дітей з ООП та батьки дітей без особливостей. Заняття проводилися у вигляді лекції із практичними завданнями, які були спрямовані на виявлення та опрацювання страхів, агресії, пов'язаних з неприйняттям важких захворювань, соціальної ізоляції, встановлення довіри між членами команди супроводу дитини з ООП та ін. Проводились тренінгові вправи, психокорекційні ігри, майстер-класи для учасників спецкурсу.

Навчання та спілкування педагогів і батьків приваблювали своєю енергією. Об'єднувалися сили педагогів і батьків, кожен вносив свій вклад – батьки дітей без особливостей додавали впевненості та спокою батькам дітей з особливими потребами тим, що приймають їх просто як людей, як друзів. Батьки дітей з ООП схильні ізолюватися від суспільства, об'єднуватися в групи, де центром збірки є особливість дитини. На групах спілкування таким батькам вдається побути «просто батьком» або просто людиною, просто жінкою. З іншого боку, батьки дітей з особливостями володіють більшою душевною чутливістю, сприйнятливістю, чуйністю і здатністю співпереживати. І це те, чим вони також готові поділитися з батьками звичайних дітей.

Педагоги закладу вчилися у батьків дітей з ООП і навпаки. Ми намагалися створити команду з спільною метою – подолати страх і вчитися новому, невідомому, долати труднощі і бачити успіх в навчанні.

Результатом створення груп спілкування стала соціалізація батьків дітей з особливими потребами. Спецкурс «Ми разом з батьками дітей з особливими потребами» успішно пройдений усіма учасниками, які причетні до інклюзивного навчання в закладі, педагоги підвищують свій фаховий рівень з даного напрямку роботи. Колектив закладу здійснює психолого-педагогічну підтримку батьків дітей з ООП, що є життєво необхідною умовою успішного інклюзивного навчання. Завдання нашого закладу полягає в тому, щоб сублімувати цю силу і спрямувати її в «правильному» напрямку.

Отже, проведення роботи з батьками необхідно розглядати, як найважливіший елемент в комплексній корекції дітей з ООП тому, що тільки при взаємодії з сім'єю можна допомогти дитині.

Література

1. Будник О. Б. Інклюзивна освіта : навчальний посібник [для студентів спеціальності «Початкова освіта»] / О. Б. Будник. – Івано-Франківськ: ПП Бойчук А.Б., 2015. – 152 с.
2. Нижник О. Допомога дітям з особливими потребами: Психолог. Бібліотека. – К.: Главник, 2004.
3. Ткачева В. В. Технологии психологической помощи семьям детей с отклонениями в развитии: Учеб. пособие / В.В. Ткачева. – М.: АСТ; Астрель, 2007. – 318 с.