Дитинство – період активного соціального «розгортання» зростаючої особистості та освоєння нею соціокультурних досягнень суспільства, період проби і самовизначення себе у соціальному просторі. Цей світ людських взаємовідносин відкривається дитині поступово у системі існуючих ціннісних орієнтацій, рольових взаємин, правил соціальної поведінки, культурних норм взаємодії.  Процес соціального розвитку дитини – це процес засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду, системи соціальних зв’язків та відносин у його власному досвіді. У процесі та в результаті соціального розвитку людина набуває якостей, переконань, суспільних форм поведінки, які необхідні їй для активної життєдіяльності в суспільстві.

У зв’язку з цим сучасні нормативно – правові засади дошкільної освіти висувають завдання формування у дітей соціальної компетентності, що містить навички соціальної поведінки, свідоме ставлення до себе як рівної з іншими людьми особистості, інтерес до людей та спілкування з ними, готовність сприймати соціальний досвід, співпереживання, співчуття, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки [6, с.8].

Саме дошкільний вік є найбільш важливим періодом формування особистості, розвитку активності як чинника пізнання, засвоєння соціального досвіду.  Отже, навчально-виховний процес закладу дошкільної освіти (ЗДО) має формувати у дитини соціальні якості особистості,  і це допомагає їй взаємодіяти із сім’єю, вихователями, дорослими, друзями, класним колективом та ін. Організація процесу соціалізації дитини має забезпечуватися спеціальними педагогічними умовами. Зокрема:

- відтворювати життєві ситуації, опиратися на дитячі враження у повсякденному житті;
- викликати особисту зацікавленість дитини і розуміння нею соціальної значимості своєї діяльності;
- пропонувати дитині активну дію, пов’язану з плануванням діяльності, обговорення різних варіантів участі у цій діяльності  з відповідальністю, самоконтролем і самооцінкою;
- передбачати взаємодопомогу, викликати потребу у співробітництві.

Тому вихователь закладу дошкільної освіти має допомагати дітям в оволодінні технологіями життєтворчості, створити умови для розвитку потенціалу самопізнання, самооцінки, самопрограмування, самоактуалізації, саморегуляції, самоконтролю, інтеграції в соціокультурний простір, а отже, саме до такої роботи вихователь має бути підготовленим. Цей чинник визначив мету нашого наукового пошуку і дозволив окреслити мету пропонованої статті: висвітлити методичні засади підготовки вихователів до проведення екскурсій, як однієї з форм навчально – виховної роботи, орієнтованої на соціалізацію дошкільників.

Працюючи над дослідно – експериментальним дослідженням регіонального рівня з теми: «Інноваційні підходи до управління навчальним закладом як умова успішної соціалізації дітей та учнівської молоді» за модулем «Вплив інноваційного середовища на наступність та єдність дошкільної та початкової освіти дітей у контексті їх ранньої соціалізації», реалізовуючи завдання освітньої лінії «Дитина в соціумі», колектив Киселівського ясел – садка використовує різні форми роботи щодо формування у дітей навичок соціально визнаної поведінки, вміння орієнтуватися у світі людських взаємин, родинно – побутової та соціально – комунікативної компетентності. 

З метою створення єдиного соціалізуючого простору щодо забезпечення плідної взаємодії педагогів ЗДО, батьківської спільноти, вихованців, селищної громади щодо формування у дошкільників соціальної адаптації та готовності до взаємодії з соціумом ЗДО було укладено угоди про спільну діяльність з усіма соціальними партнерами, які є потенційними суб’єктами освітнього соціалізуючого простору.

Однією з ефективних форм роботи, спрямованих на соціалізацію дітей дошкільного віку, є екскурсія - це важлива форма організації навчання, особливий вид занять, що дає можливість у природній обстановці ознайомити дітей з природними, культурними об’єктами, з діяльністю дорослих. Враховуючи, що успіх будь – якої справи залежить від її організації, ми вирішили, що творчій групі педагогів варто було б  розробити маршрутні листи та екскурсії, орієнтовані на соціалізацію дітей дошкільного віку.

Готуючи вихователя до проведення екскурсій та плануючи їх, потрібно мати на увазі таке:

- екскурсія має забезпечити початкове яскраве цілісне сприйняття предметів і явищ, тому що для дітей особливу роль відіграє емоційний фактор у розвитку у дітей допитливості, пізнавальних інтересів;

- для розширення, поглиблення, узагальнення уявлень дітей про різні явища, незнайомі об’єкти проводять повторні екскурсії, що розкривають перед дитиною зміни, нові якості й властивості в певному об’єкті, явищі, що спостерігали на попередній екскурсії. Доцільно планувати повторні екскурсії на той період, коли  в об’єкті, за яким спостерігають, виявляються якісні зміни.

- екскурсія має певні взаємопов’язані структурні частини: підготовчий етап; хід екскурсії; післяекскурсійна робота. З методичних позицій необхідно ураховувати, що змістове наповнення екскурсій включає в себе підготовчий, пізнавально – практичний та заключний етапи.

Підготовчий етап – це підготовка педагога і підготовка дітей. Перед початком екскурсії керівник ЗДО ознайомлює вихователів з інструкцією щодо охорони життя та здоров’я дітей під час організації та проведення екскурсій за межі ЗДО (додаток 1). При цьому особлива увага звертається на загальні вимоги безпеки, вимоги безпеки перед початком проведення, під час та після завершення екскурсії.

Вихователь складаючи календарний та перспективний плани навчальної роботи, визначає тему екскурсії, її мету (кожна екскурсія має навчальну, розвивальну та виховну мету), терміни проведення. Напередодні педагог оглядає місце, куди планує повести дітей; дізнається про стан об’єктів, уточнюючи обсяг знань для засвоєння; формулює орієнтовні питання; продумує зміст пояснень; добирає фрагменти з віршів, прислів’їв та приказок.

Необхідно напередодні розв’язати організаційні питання: маршрут, розміщення дітей для спостереження, відпочинку, ігор. Підготовка дітей до майбутньої екскурсії – це необхідна умова того, що їхня навчальна діяльність проводитиметься в особливих умова, за наявності  різних чинників, що відволікають. Її результати багато в чому залежать від психологічного клімату, що спостерігається у дітей на підготовчому етапі екскурсії. Для цього використовують такі педагогічні прийоми і засоби:

- повідомлення нових, цікавих для дітей відомостей про предмети та явища, про які вони дізнаються більше на екскурсії;
- актуалізація досвіду дітей (наприклад, напередодні екскурсії до пожежної частини вихователь  запитує, хто з дітей бачив пожежні машини або як працюють пожежники);
- використання творів мистецтва (художня література, репродукції картин, музика, пісні) з метою впливу на емоційну сферу дитини, адже це загострює спостережливість, сприйняття.

У процесі самої екскурсії використовуються різні методи та прийоми навчання, але провідним є спостереження.

Спочатку діти мають можливість ознайомитися з об’єктом у цілому. Безпосереднє сприйняття можна супроводжувати художнім словом. Від цілісного сприйняття об’єкта (явища) педагог спрямовує дітей до його аналізу, що дає основу для поглибленого пізнання оточуючого світу.

Пояснення на екскурсії мають бути короткими, точними та стосуватися того, що діти безпосередньо сприймають.

На деяких екскурсіях основним методом навчання може бути бесіда, з представником професії, з якою знайомлять дітей (працівник харчоблоку, лікар, бібліотекар, агроном, екскурсовод та ін.).  Вихователь заздалегідь готує запитання для такої бесіди.

Під час екскурсії важливо підтримувати розумову активність дітей, використовуючи прийоми, що стимулюють пізнавальний пошук: дітям пропонують поставити питання про те, що вони сприймають, що їх зацікавило, що для них є незрозумілим  та ін.

Наприкінці екскурсії підбивають підсумок: що було цікавого, про що дізналися, що побачили, що запам’ятали. Можна запропонувати деяким дітям розповісти про те, що їм сподобалося, що було особливо цікаво або скласти план-схему розповіді.

Післяекскурсійна робота спрямована на розширення, уточнення, систематизацію знань, які були отримані під час екскурсії. Для цього педагог пропонує дітям:

- оформити матеріали, які накопичили під час екскурсії;
- прочитати вірші, прослухати музику, розглянути ілюстрації, порівнюючи їх з побаченим на екскурсії;
- оформити альбоми «Рідне село (місто)», «Професії моїх батьків (рідних)» та ін.
- організувати перегляд вистави лялькового театру, гри-драматизації, сюжетно-рольової гри;
- провести підсумкову бесіду.

З урахуванням специфіки нашого села, у процесі дослідно – експериментальної роботи була розроблена та апробована тематика екскурсій, орієнтованих на дітей середнього та старшого  дошкільного віку, що презентовано таблицею.

Таблиця 1.

Орієнтовна тематика екскурсій, орієнтованих на соціалізацію дітей середнього та старшого дошкільного віку

Для узагальнення знань дітей про професії вихователеві доцільно використовувати дидактичні ігри «Де я був», «Кому що потрібно для роботи», «Відгадай професію за дією», «Назви професії казкових героїв», «Ким я хочу бути»; складання розповіді – мрії на тему «Ким я буду, коли виросту»; бесіда на тему «Ким працюють твої батьки», «Руки людини – то цінний скарб» та ін.

Пропоновані екскурсії відрізняються від традиційних у першу чергу тим, що формують у дітей уявлення про соціальну значимість професій, вчать соціально прийнятно поводитися в різних ситуаціях спілкування, збагачують досвід спілкування з людьми. За результатами екскурсій діти узагальнюють побачене та вислухане у процесі інтерв’ювання, роботи гуртка «Юні кореспонденти» та випуску газети киселівських дошкільнят «Киселівське сонечко», що теж сприяє збагаченню їх соціального досвіду. У роботі гуртка «Юні кореспонденти» переважає діяльнісний підхід. Діти за допомогою вихователя вчаться не лише брати інтерв’ю, висловлювати свою думку, міркувати, аналізувати явища, вступати в діалог, а й доцільно користуватися інтонацією, мімікою, жестами. Продовженням екскурсій стають зустрічі з цікавими людьми, «творчі відрядження», прес – конференції, бліц – опитування тощо. Матеріали друкуються на сторінках газети «Киселівське сонечко», яка виходить щомісяця. Читають газету батьки, місцеві жителі, гості ЗДО. Підшивки газети зберігаються у закладі та сільській бібліотеці.

Своєрідним підсумком побаченого під час екскурсій є створення «Словника важливих слів» за ідеєю академіка А.М.Богуш, в якому записуються цікаві, неординарні вислови вихованців на різні теми. Цей словник передається із року в рік дітям старшого дошкільного віку, окремі вислови друкуються на шпальтах газети «Киселівське сонечко», районного часопису «Придніпровська зірка».

Наша практика засвідчує позитивний вплив екскурсій на соціалізацію дошкільників.

Література

1. Богуш А.М., Варяниця Л.О., Гавриш Н.В. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного і молодшого шкільного віку: моногр / [А. М. Богуш, Л. О. Варяниця, Н. В. Гавриш и др.]. – Л. : Альма-матер, 2006. – 368 с.
2. Воротило С.О., Ковальчук Н.А. Засоби набуття соціального досвіду дітьми старшого дошкільного та молодшого шкільного віку: методичні рекомендації/ С.О. Воротило, Н.А. Ковальчук. Херсон, 2017. – 158 с.
3. Кононко О. Л. Виховуємо соціально компетентного дошкільника : навчально – методичний посібник до Базової програми «Я у Світі» / О.Л. Кононко. – К. : Світич, 2009. – 194 с.
4. Кононко О.Л. Ціннісне ставлення до себе як складова соціальної компетентності дошкільника / О. Л. Кононко // Теоретико – методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. пр. – 2005. – № 8. – С. 193-199.
5. Прищепа Т. І. Соціалізація дошкільників в умовах ДНЗ / Т. І. Прищепа. – Х. : Видавнича група «Основа», 2010. – С. 12 – 30.
6. Рогальська І.П. Соціалізація особистості у дошкільному дитинстві: сутність, специфіка, супровід. Монографія / І.П. Рогальська. – К.: Міленіум, 2008. – 400 с.
7. Соціальний розвиток дитини: старший дошкільний вік/ Т.І.Поніманська, І.М. Дичківська, О.А.Козлюк, Л.І.Кузьмук. – К.: Генеза, 2013. – 88 с.
8. Тематичні та цільові екскурсії з дітьми 4-6 років /уклад.О.С.Тарасова, В.С.Березюк. – Х.: Вид.група «Основа», 2013. – 198 с.

Додаток 1

Орієнтовна інструкція щодо охорони життя та здоров’я дітей під час організації та проведення екскурсій за межі ЗДО

1. Загальні вимоги безпеки

1.1. Проводити екскурсії за межами навчального закладу дозволено тільки за наявності  сприятливих погодних умов.

1.2. Вихователям, які супроводжують дітей, необхідно узгодити з адміністрацією ЗДО маршрут, час екскурсії та повернення, а також тривалість екскурсії.

1.3. Завідувач ЗДО  видає наказ про вихід дітей за межі навчального закладу із зазначенням кількості дітей та підписом відповідальних осіб.

1.4. Відповідальний за проведення екскурсій педагог має пройти інструктаж у вихователя-методиста,  обов’язково розписавшись у журналі реєстрації інструктажів.

1.5. Проводячи екскурсії, вихователь має дотримувати встановленого режиму, тривалості екскурсії, змінювати види діяльності дітей.

1.6. Під час екскурсії групу дітей мають супроводжувати не менше ніж двоє дорослих.

1.7.  Для надання першої медичної допомоги при травмах під час екскурсії за територію дитячого садка необхідно мати з собою медичну аптечку з набором обов’язкових медикаментів та перев’язувальних засобів.

1.8. Відповідальні за організацію екскурсії дітей повинні знати Інструкцію з охорони життя і здоров’я дітей у ЗДО, Інструкцію про надання першої долікарської допомоги і вміти надавати першу медичну допомогу до прибуття медичного працівника.

1.9. Вихователь, який не виконав або порушив Інструкцію з охорони життя та здоров’я дітей під час організації проведення екскурсії за межі навчального закладу, притягується до дисциплінарної відповідальності, проходить позаплановий інструктаж і перевірку знань з охорони життя і здоров’я дітей.

2. Вимоги безпеки перед початком проведення екскурсії.

2.1. При проведенні екскурсії з метою безпечного перебування дітей за межами ЗДО  необхідно попередньо оглянути ділянку, маршрут руху групи.

2.2. Перед початком екскурсії потрібно оглянути одяг, взуття дітей на відповідність погодним умовам. У спекотні літні дні діти повинні мати головні убори (косинки, панами).

2.3. Необхідно запастися свіжою кип’яченою водою для пиття дітям у достатній кількості.

2.4. Перед початком екскурсії відповідальний вихователь має перевірити кількісний склад дітей.

3. Вимоги безпеки під час екскурсії

3.1. Необхідно забезпечити спокійний вихід дітей із приміщення і спуск з ганку.

3.2. Під час переходу з дітьми вулиці дорослий з червоними прапорцями в руках, який супроводжує дітей, перекриває рух транспорту до повного переходу групою дороги й останнім замикає ходу колони.

3.3. Для запобігання перевтоми дітей необхідно чергувати види діяльності залежно від плану проведення екскурсії.

3.4. Вихователь забезпечує контроль дотримання дітьми вимог особистої гігієни.

3.5. Вихователь зобов’язаний постійно перераховувати дітей, вони мають перебувати в полі його зору.

3.6. У теплу пору року дітям необхідно забезпечити питний режим.

3.7. Вихователеві заборонено:

- залишати дітей без нагляду;
- самостійно змінювати маршрут, не поставивши до відома адміністрацію навчального закладу;
- переходити дорогу з дітьми за інтенсивного руху, у невстановлених місцях;
- організовувати ігри із вихованцями біля водойм, прогулянки біля проїжджої частини;
- розводити багаття на місці проведення екскурсії.

3.8. Дітям заборонено:

- лазити по огорожах, перилах, деревах, парканах;
- чіпати руками тварин, колючі рослини, куштувати рослини, гриби, плоди, щоб уникнути отруєнь і шлунково-кишкових захворювань;
- пити сиру воду, воду з водойм, їсти немиті ягоди, фрукти;
- ламати гілки дерев, знищувати комах і птахів;
- торкатися згортків, пакетів і підозрілих предметів;
- наближатися до пошкоджених електропроводів;
- контактувати зі сторонніми незнайомцями.

3.9. У випадках самовільного відходу дитини з екскурсії вихователь має негайно поставити до відома адміністрацію навчального закладу, батьків, найближче відділення міліції. Негайно організувати пошук дитини, назвати її прикмети (зовнішній вигляд, вік), описати одяг.

4. Вимоги безпеки після завершення екскурсії

4.1. Після повернення групи з прогулянки необхідно перевірити за списком наявність дітей.

4.2. Організувати безпечне повернення дітей у приміщення навчального закладу.