Недостатній рівень лінгвістичних досліджень художнього тексту на шкільному й вузівському освітніх етапах зумовлює звернення автора  статті до постаті відомого в Україні й діаспорі поета, наукового й громадського діяча Яра Славутича. Об’єктом розгляду постає його поетичний ономастикон, зокрема лексико-тематична група етнонімів, з метою подальшого практичного застосування їх у процесі знайомства учнів і студентів із лексичним розмаїттям української літературної мови. Зауваживши значимість групових категорій авторського мовотворення як виняткового мистецького та пізнавально-інформаційного джерела, автор послідовно обґрунтовує логіко-ситуативні, соціальні й лінгвостилістичні чинники вживання етнонімів у поетичному доробку Яра Славутича, причому в їхній взаємодії, а інколи й змаганнях за першість у творенні художньої семантики.

Ключові слова: версифікація, етнонім, етнос, конотативність, ономастика, парадигма, перифраза, семантика, синонім, соціолінгвістика. 

Tetiana YAROVENKO

teacher of Ukrainian language and literature,
Kharkiv Cooperative Trade and Economic College,
Candidate of Philological Sciences

Poetic onomasticon of Yar Slavutich as a method of enriching the students’ vocabulary

Insufficient level of linguistic researches of a literary text at the school and university educational stages causes the author of the article to appeal to the figure of the famous in Ukraine and in diaspora poet, scientific and public representative Yar Slavutich. The object of consideration appears to be his poetic onomasticon, in particular a lexico-thematic group of ethnonyms in order to their further practical application in the process of acquainting pupils and students with the lexical variety of Ukrainian literary language. Taking into consideration group categories of author’s language forming as an exceptional artistic and cognitive-informative sources, the author consistently grounds logical-situational, social and lingvo-stylistical factors of the ethnonyms use in the poetic work of Yar Slavutich, thus in their cooperation, and sometimes in their competitions for championship in the creation of an art semantics.

Keywords: versification, ethnonym, ethnos, connotativeness, onomastics, paradigm, periphrasis, semantics, synonym, sociolinguistics.

Мова художнього твору в якості об'єкту текстуального дослідження «передбачає декодування смислу, а воно – своєю чергою – фонові знання (історії, культури народу, ландшафтних та кліматичних умов його життя)»[6. с.15], позаяк, наголошує Н. Сологуб, «художній текст – це не лише експліцитна, а й імпліцитна інформація (зокрема, коли йдеться про підтекст)» [6. с.15] . Перу Н. Сологуб належить грунтовне монографічне дослідження «Мовний портрет Яра Славутича», в якому вона, аналізуючи ядро індивідуальної мовної картини поета (тут і далі по тексту марковано нами. – Т. Я.) концептуальне слово «Україна», що поєднує «всі нитки його художніх текстів» [6. с.10], з обов'язковим підпорядкуванням інших мовних засобів, показує «експресивно-оцінний зміст поетичного індивідуального словника» [6. с.5]. поета. Тому слід наголосити, що предметом мовотворчих досліджень поетичного спадку Яра Славутича постають лексичне багатство його творів (Н. Сологуб, В. Тихоша), поетичний ономастикон та  ідіостиль (Л. Селіверстова), змістово-семантична естетика (В. Чабаненко), образно-тропеїчні, експресивні, стилістичні засоби Славутичевої мови (І. Гайдаєнко, І. Лопушинський, М. Пентилюк) тощо. Проілюструємо вищезазначене етнонімією поета. Зауваживши значимість групових категорій авторського мовотворення як виняткового мистецького та пізнавально-інформаційного джерела, В. Чабаненко обгрунтовує логіко-ситуативні, соціальні й лінгвостилістичні чинники вживання етнонімів у поетичному доробку Яра Славутича, причому в їхній взаємодії, а інколи й змаганнях за першість у  творенні художньої семантики. Так, дослідник наголошує логіко-ситуативний чинник, що постає як об'єктивна необхідність: «Висока освіченість, постійне скитання по світу змушують поета замислюватися над долею свого та чужих народів, зумовлюють появу асоціяцій та образів, пов'язаних із життям різних етносів у різні періоди їх історичного розвитку»[11, c 119 ]. Саме тому серед ужитих Яром Славутичем етнонімів, і в кількісному, і в частотному відношенні, першість належить назвам-історизмам, до того ж переважно  дотичних до реалій минулої давнини України (андрофаги, арій, брит, вандали, варяг, галл, кімерійці, копти, обри, ординці, перси, печеніги, половці, поляни, роксоляни, русичі, скити, таври, уличі, хозари та ін.). Окрім цього, В. Чабаненко зазначає джерела етнонімії («Слово о полку Ігоревім», вітчизняні літописи, український фольклор тощо), з яких історизми «своєрідними ремінісценціями перейшли у віршові тексти» [11, c 120]. Яра Славутича: «Символе древній! Царів-кімерійців / Честю ввінчав – найславніший клейнод. / Смерди ж погинули в рабстві сирійців / Канули в безвість. Наука незгод!» [12,с.53 ]; «І половці хижо тікають за Дін, / І русичі яро женуть навздогін» [12,с.75] (марковано Віктором Чабаненком – Т. Я.) і т. ін..

До того ж, зауважує науковець, нерідко етноніми-історизми й сучасні назви людей за їх етнічною ознакою «цілими групами уплітаються в текстову канву Ярового вірша, створюючи лексико-семантичне поле високої виражально-зображувальної напруги» [11,с.120]  (поезії «Ще гордий Рим данину роксолянам…», «Коли прикладами Литву вбивали…» та ін.).

Політична (етнополітична й геополітична) орієнтація, а також ідеологічні та морально-етичні засади Яра Славутича справили вирішальний вплив на його етнонімію. Цей вияв, маючи неодмінно емоційно-експресивне забарвлення, чітко простежується у двох виявах: позитивного та негативного оцінного плану. До першого належать назви «Ярових національно свідомих одноплемінників, а також тих народів, що були чи є дружніми до українців або відзначилися героїзмом у боротьбі за свободу» [11,с.121]; до другого – назви тих етносів, «які стосовно України та інших країн проявляли й проявляють ворожі, загарбницькі наміри» [11, с.121] .

Конотативність етноназвам надається різними способами, серед яких, на переконання В. Чабаненка, найхарактернішим є звертання поета до стилістично-маркованих синонімів, особливо коли вони підсилюються пейоративними означеннями, логічно узгодженими «із загальною пейоративністю контексту» [11,с.120] : «А в лісах, де московин колобродив патлатий, / Наче бранка, простерта на збитій траві, / Вишгородська, найстарша князів Богомати, / За Хрещатиком тужить у хижій Москві» [12,с.261]   ; «А злих ляхів Богдан, без інвектив, / Прогнав за Стир…»[12,с.584], «Лобатий вождь – із кожного значка / –  Дививсь, неначе глузував спроквола / З покірних тьмі, обдурених хохлів» [12,с.450] та ін..

Соціолінгвістичну основу поезій Яра Славутича  складають афективна суфіксація етноназв, експресивність якої досягається наслідуванням української народнорозмовної традиції («Колись ти косила в боях татарву і ляха стинала в двобої» [12,с.570]), образно-метафоричні зіставлення суспільно-політичного змісту (вірш «Стусова криниця», сонет «М. Каменюкові», балада «Боровики»), відетнонімічні утворення з формантом «напів» – напівполяк, напівхохол (сонет «Щербицький» [12,с.602]), напівтатарка, напівфінка (вірш «Московія» [12,с.263]) тощо; перифразування етнонімів («Під сонцем блиснули шаблі Сіркові / – На сум голів нової татарви, / Що відреклася батьківської мови» [12,с.567]) та ін..

Одним із акцентованих моментів дослідження В. Чабаненка є нечасте вживання в поезії Яра Славутича етноніма українець (українці). Учений наголошує на особливому наповненні його «винятковою емоційно-експресивною силою» [11,с.122-123]  та нерозривному зв'язку «з ідеєю незалежности й соборности рідної землі» [11,с.123]  : «Пориває соборна снага українця / – Запорожця, кубанця, дінця й буковинця, / Закарпатця й волинця – і сяють серця!» [11,с.123]. Аналогічну думку висловлює Н. Сологуб, наголошуючи, що неназване чи назване іншими засобами слово «Україна» як реалія «Відчуття вітчизни й материзни – українське вічности чуття» [6,с.17] залишається «стрижнем мовотворчости» [6, с.17] та вираженням світоглядної позиції Яра Славутича, яка в цьому образі постає не в абстрактно-логічному вигляді, а ядром «прирощених» смислів в живому переплетінні з емоціями, центром «естетичної системи поета» [6,с.17].

У суто лінгвостилістичному плані Яр Славутич вводить етноназви у порівняльні та метафорні конструкції (проте і в них вдаючись інколи до суспільно-історичних інтонацій) та послуговується словотворчими варіантами етноназв, підпорядковуючи їхні фонетичні варіанти загальним версифікаційним та експресивно-стилістичним завданням[11,с.123-124]. 

Отже, незважаючи на відносно незначну частку в лексиці Яра Славутича, етноніми як виконавці важливої виражально-зображальної функції «свої версифікаційні можливості розкривають через авторську актуалізацію» [11,с. 124].   (марковано нами. – Т. Я.), що мотивується вищерозглянутими чинниками, поглиблюючи та уяскравлюючи ідейно-тематичну й художню палітру митця.

Тож, услід за С. Єрмоленко, можемо стверджувати, що лінгвостилістичне тлумачення слів і словоформ «не лише поглиблює розуміння індивідуального стилю поета, а й пропонує нове бачення загальностилістичних категорій» [2,с.6]. і «мовної особистості» Яра Славутича загалом.

Література

1. Гайдаєнко І. Стилістичні функції назов смаку й запаху в поезіях Яра Славутича / Ірина Гайдаєнко// Поетика Яра Славутича. – К.: Дніпро,1999. –
   С. 165-179.
2. Єрмоленко С. Вступ / Світлана Єрмоленко // Сологуб Н. Мовний портрет Яра Славутича / Мовний портрет Яра Славутича / Надія Сологуб. – К. : Дніпро; Вінніпег : Українська Вільна Академія Наук, 1999. – 152 с.
3. Лопушинський І. Образно-тропеїчні засоби мови Яра Славутича / Іван Лопушинський // Поетика Яра Славутича. – К.: Дніпро,1999. – С. 126-144.
4. Пентилюк М. Експресивні засоби поезій Яра Славутича / Марія Пентилюк // 5. Поетика Яра Славутича. – К.: Дніпро,1999. – С. 102-125.
5. Сологуб Н. Мовний портрет Яра Славутича / Надія Сологуб. – К. : Дніпро; Вінніпег : Українська Вільна Академія Наук, 1999. – 152 с.
6. Селіверстова Л. Власні назви у поетичній мові Яра Славутича / Лариса Селіверстова // Запорізький збірник. – К.: Дніпро,1998. – С. 148-151
7. Селіверстова Л. До характеристики поетичного ідіостилю Яра Славутича / Лариса Селіверстова // Запорізький збірник. – К.: Дніпро,1998. – С. 148-151.
8. Тихоша В. Лексичне багатство творів Яра Славутича / Валентина Тихоша // Поетика Яра Славутича. – К.: Дніпро,1999. – С. 57-101.1
9. Чабаненко Ю.. Наснажене красою (До 80-річчя з дня народження  Яра Славутича  // Поетика Яра Славутича. – К.: Дніпро,1999. –  С. 180-186.
10. Чабаненко В. Етноніми у поезіях Яра Славутича / Віктор Чабаненко // Запорізький збірник. – К.: Дніпро,1998. – С. 122-123.
11. Яр Славутич. Твори. Том І. Поезії. – К. : Дніпро, 1994.