Нові реалії життя в Україні, її поступове перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності. Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але й високий творчий потенціал, компетентність, сформованість особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою у власних силах людиною.

Реформування освіти в Україні потребує зміни у конструюванні змісту викладання навчальних дисциплін. Завданням сучасного уроку стає вже не нагромадження знань, а пошукова діяльність, спрямована на формування вмінь і навичок щодо орієнтації в інформаційному просторі. Нового звучання набуває не стільки констатація проблеми, скільки доцільність і шляхи її розв’язання. А відтак нового акценту варта співпраця на уроці вчителя й учня. І саме тому в полі зору вчителя російської мови є вирішення проблем:як зацікавити предметом,  як підвищити ефективність уроку, як активізувати діяльність учнів, як допомогти дитині осягнути саму себе і пробудити в ній різноманітні відчуття та емоції.

Реалізувати такі завдання вдається лише на уроках співтворчості , побудованих на абсолютно паритетних умовах, де вчитель і учень рівний з рівним, причому головне місце в роботі надається учню. На вчителя покладаються організаторські функції: як скерувати роботу, в яке русло спрямувати думки, що необхідні для розуміння, засвоєння і т.д.

Урок мови надзвичайно багатогранний. Він змушує працювати уяву, фантазію, розвиває розумові, пізнавальні, творчі здібності, формує особистість. І структурна побудова уроків повинна базуватись на алгоритмі: від зацікавлення – через здивування – до захоплення і пізнання. При цьому важлива роль відводиться організаційному моменту, щоб сформувати в учнів позитивну установку на навчальну діяльність та зацікавити дітей  і повести їх  у дивовижний, чарівний світ російської мови. Завдяки інтересу школярі активно працюють на уроці, менше стомлюються, виявляють допитливість. У них активізується увага, пам'ять, мислення. Також доцільним є визначення епіграфу до уроку з метою створення  емоційного спрямування навчання. Традиційним елементом має бути мотивація навчання. Наприклад: щоб грамотно писати, нам необхідно знати. Варто використати  такі засоби і прийоми, як поетичні рядки, влучні вислови, цитати, проблемні питання, розминка. Наприклад,на уроці у 8-Б класі з теми «Використання вставних слів, словосполучень, речень як засіб зв’язку в тексті»  доречно звернутись до  учнів з такими словами: «Человек должен стремиться к тому, чтобы его речь становилась визитной карточкой образованного человека. Она должна быть богатой, выразительной, грамотной. Надеюсь, что наш урок станет для вас ещё одним шагом на пути к этой цели».

Провідне значення у забезпеченні розуміння учнями змісту роботи на уроці має, на перший погляд, такий простий момент, якоголошення теми та очікуваних результатів. Тому важлива їх чітка інтонаційна окресленість та визначення на дошці. А щоб підвищити інтерес до навчального предмету, звичайну навчальну тему зробити привабливою для учнів і викликати у них подив. Наприклад, на уроці в 7 класі, оголошуючи тему «Дієслова теперішнього часу», можна зацікавити учнів грою «збір рюкзака для туристичного походу».

На сучасному етапі завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси школярів і навчити їх вмінню самостійно працювати, мислити, аналізувати, спостерігати і робити висновки. Тому при поясненні нового матеріалу головне – формування практичних навичок: учні  самі моделюютьправила, «ланцюжком» наводять власні приклади,проектують таблиці, схеми, складають опорні сигнали, алгоритми. Так, учні 5 класу, вивчаючи тему «Правопис букв з, с на кінці префіксів», на картках отримали схематичне зображення правила з метою виявлення закономірностей у написанні цих букв. Має місце і робота з підручником, але в основному – це порівняльний аналіз наукового тематичного матеріалу з пошуковою та експериментальною діяльністю дітей.

Закріплення знань доцільно організувати таким чином, щоб при  виконанні завдань дотримуватись відповідності: від простого до складного, від спільної роботи до самостійної. Продуктом мови, як відомо, є текст. Ретельно підібрані і продумані учителем тексти  дають можливість не тільки активізувати одержані знання з російської мови, а і водночас прищепити учням любов до художнього слова, сформувати їхні погляди. Наочний приклад вирішення таких задач на уроці з теми «Правопис префіксів пре-, при-»: «Земля. Сколько я перекопал её за тяжёлые четыре года! В сырые осенние ночи я познал её щедрое сердце. Под сильным огнём пр…жимался к ней в надежде. И она хранила нас. Я пр…близился к ней, земля стала для нас всем. И сегодня нельзя пр..небречь опасностью, которая ей угрожает.   Надо пр..ложить все силы, чтобы сберечь  её. (Ю. Яковлев).

Завдання до тексту:

• Визначити головну думку тексту.
• Підібрати заголовок.
• Що ви знаєте про автора? (розповідь учня - індивідуальне завдання).
• Словникова робота (щедрый, щедрое сердце). Підбір синонімів.
• Робота над орфограмами ( префікси пре-, при-).

Завдання вчителя-мовника полягає, перш за все, в тому, щоб дати дітям якісні, надійні знання. Тому правила - основу знань - бажано представити учням у вигляді міркування, алгоритма чи лаконічної схеми. Можна продублювати ще і малюнком, на якому в образах відтворюється їх застосування. Таке графічне пояснення дає можливість надійно утримувати вивчене в пам’яті. Вчитель має допомогти учням запам’ятати правила на все життя, бо це є головним у виробленні навиків орфографії. При вивченні іноземної мови  дуже важливе формування в учнів орфографічної пильності: вміння знаходити орфографічні відмінності в рідній та російській мовах. В цьому допоможуть такі види робіт, як  списування тексту, ускладнене списування, списування по пам’яті, написання «підготовлених» диктантів, відповіді на різні «ігрові» анкети. Найбільшим важелем у підвищенні грамотності школярів вважається орфографічний словник. Постійна робота зі словником – це гарний показник орфографічної успішності.

А ще  необхідна кропітка робота вчителя над розвитком мовного слуху учнів, виправленням їх вимови та поповненням словникового запасу. Належної уваги потребує і розвиток усного мовлення дітей. Їх необхідно навчити умінню вести діалог, будувати зв’язну розповідь.

Обов’язково на уроках повинні мати місце різні види ігор. Безумовно, вони активізують навчальну діяльність школярів, підвищують рівень пізнавальної активності через прагнення позмагатися, перевірити власні сили. Ігри  знімають постійну розумову напруженість дітей, вносять у процес навчання інтелектуальну розрядку. Однак, вони не повинні відволікати від змістовної роботи по темі. Спростую думку,  що ігри ніби не навчальний, а розважальний прийом і наведу приклад гри – тренінгу « Редактор». Учні були призначені відповідальними за випуск чергового номера газети, тому їм треба було знайти в тексті помилки і виправити їх. Або гра-дослідження: за графічною схемою речення зробити його аналіз та відшукати в тексті.

Мають місце і завдання, які спрямовані на отримання учнями міжпредметних та культурологічних знань. Це, перш за все, українська мова, література, історія, мистецтво, музика. Наведу приклад найменш очікуваних міжпредметних зв’язків. На уроці в 5 класі з теми «Ненаголошені голосні в корені слова» пропоную учням визначити, що об’єднує пустиню Каракум і учнівський олівець (карандаш – рус.). У них є спільний корінь – кара, що значить «чорний». (Чорні пісні – чорний карандаш). Проблема сьогодення -  підвищення культурологічної освіти учнів. Мовні культурологічні зв’язки реалізуються шляхом порівняння перекладу твору з оригіналом; збагачення словникового запасу учнів через афоризми, крилаті вислови, які прийшли з творів літератури; використання творів живопису та музичного мистецтва; залучення учнів до літературної творчості – описи історичних постатей,  пам’ятників архітектури і т.і.

Важливим для уроку є його виховна спрямованість. Необхідно, щоб кожний урок давав дітям заряд емоційності, пробуджував високі, благородні почуття. Досягти цього вчителю-мовнику допоможе ціленаправлений і умілий підбір дидактичного матеріалу. Головне, щоб він був не тільки яскравим та виразним з точки зору теми уроку, а і відповідав його виховним цілям.Наприклад, вислів учителя про вчинки людей може сприяти формуванню громадянської позиції: «Поступок важен в жизни каждого человека, в общении между людьми. По поступкам судят о человеке, о его чести и бесчестии, о его доброте и порядочности. Поступок выражает гражданскую позицию человека, его отношение к жизни».

Ставлячи за мету виховання моральних якостей можна навести  слова поета Л.Мартинова:

Какой ты след оставишь?
След,
Чтобы вытерли паркет
И посмотрели косо вслед,
Или                              
Незримый прочный след
В чужой душе на много лет?

Обов’язковим елементом на уроці має бутизв’язок з життям. Він особливо набуває актуального значення, бо це, перш за все, набуття практичних умінь і навиків. Наприклад, вивчення у 8 класі теми «Звертання» корисно завершити складанням вітальних листівок на адресу мам, бабусь, вчителів, подруг, однокласниць, а потім влаштувати виставку – конкурс.

На уроках російської мови вчитель повинен реалізовувати найбільш результативні методи навчання: евристичний, проблемний, пошуковий, дослідницький, дедуктивний, репродуктивний, творчий. Сьогодення вимагає  інтерактивного навчання і використання інтерактивних прийомів: «мозкова атака», «круглий стіл», «мікрофон», «прес»,  «сенкан», »килимок ідей», робота в парах, групах, діалог, самооцінювання, взаємоперевірка, рефлексія  та ін. Життя не стоїть на місці, а тому сучасний учитель-мовник застосовує інноваційну техніку та технологію: презентація, дослідження, пошук, експеримент, моделювання, конструювання, реценція, інтерв’ю, тренінг та ін. Учні з інтересом включаються до зазначених видів діяльності, як до чогось нового і цікавого. Результативність мають і давно відомі техніки – сигнальні картки, перфокарти. Школярі гарно сприймають того вчителя, який    створює ситуацію успіху,взаємодопомоги, заохочення. А  його ставлення до дітей як до особистостідопомагає їм саморозвиватися та самореалізуватися. Учитель  з метою стимулювання учнів до праці може  запропонувати їм вести власний моніторинг досягнень з предмета: згадати свій рівень компетенцій за минулий рік, сформулювати завдання з вивчення предмета на новий рік (це визначається червоною горизонтальною лінією). Вертикально робляться відмітки всіх видів контролю. У цьому питанні у дітей немає досвіду, тому їх потрібно навчити і надати практичну допомогу.

Учитель мови – це творча натура. Він уміє  проводити  не тільки традиційні уроки, а і  нестандарні: уроки - конкурси, уроки - змагання, подорожі, інсценування, мовні вітальні та ін. Такі уроки  якраз притаманні почерку творчого вчителя. Нестандартні уроки дають можливість і дітям якнайкраще проявити свої здібності та творчість. Готуючись до них, учитель приділяє   більшу увагу індивідуальній роботі, проведенню інтелектуальних розминок, завданню випереджаючих домашніх робіт, творчим та пошуковим завданням, підготовці до олімпіад. Розвитку творчих здібностей сприяють і предметні тижні – це не тільки розвиток інтересу до предмету, а і підйом активності та емоційної піднесеності дітей . До того ж, предметні тижні сприяють ще й профорієнтаційній роботі: учні мають змогу попробувати себе в ролі акторів, художників, поетів, майстрів художнього слова, ведучих,  дизайнерів, оформлювачів, мовознавців, дослідників, мандрівників та ін.

Знання стануть дійсно знаннями, якщо учитель має свою систему роботу і свій стиль викладання предмета, який  проявляється в педагогічних знахідках. І як приклад, мої особисті знахідки:

• проектування учнями правил, орфограм;
• моделювання схем, таблиць, опорних сигналів, алгоритмів;
• тематична спрямованість у підборі матеріалу пізнавального та виховного змісту;
• створення ситуацій взаємодопомоги.

Удосконалення уроків мови – завжди актуальна проблема. Щоб підвищити ефективність сучасного уроку російської мови, потрібно урізноманітнити методи і прийоми навчання, види робіт, які виконують учні. Проте це – не самоціль. Кожен метод, прийом, форма роботи повинні бути педагогічно виправданими. Чим краще організований і проведений урок, тим ширшою і глибшою буде мовна освіта школярів. Урок не повинен бути тягарем ні для учня, ні для вчителя. Учень і вчитель – це дві взаємозв’язані сили, які мають діяти злагоджено, в одному напрямі. Але якщо в дітей не виробився стійкий інтерес до предмета, вчитель не досягне головної мети – дати їм міцні знання. 

Урок  російської  мови – це  не  тільки  джерело  мовної грамотності, а і потужний та дієвий засіб інтелектуального, морального, естетичного розвитку особистості та творчих здібностей. Тому необхідно включати дітей в різноманітні види навчальної діяльності, розширювати їх кругозір, створювати можливості для самореалізації та накопичення досвіду соціальних стосунків, збагачення внутрішнього світу. І тут не може бути шаблонів, схематизму та чітких регламентацій. Але якою б різноманітною не була робота вчителя-мовника, вона завжди має бути спрямована на дотримання принципу: «Навчаючи, розвивати і виховувати».

Сучасний учитель повинен слідкувати за досягненнями педагогічної науки і знаходитись у безперервному  пошуку нового, свіжого стилю викладання і спілкування з учнями.