Особистість учня сьогодні перебуває в центрі навчального процесу, що потребує від учителя переосмислення мети та завдань уроку з позиції учня. Важливо вчити його досліджувати, спостерігати та аналізувати навколишні явища і події, вміти їх обґрунтувати; мотивувати до вирішення складних питань.

Очевидно, що вміння вирішувати проблеми відіграє найважливішу роль у житті громадян будь-якої країни. Існує багато напрацювань, що підтверджують цю тезу, однак, на нашу думку, найбільш ґрунтовно цілі проблемного навчання сформульовані американським психологом Дж. Дьюї. Він переконаний, що всі нації характеризуються здатністю створювати нові проблеми з тією ж швидкістю, з якою вони вирішують старі. Окремі люди і цілі колективи постійно постають перед необхідністю приймати імпровізовані рішення у проблемних ситуаціях раніше, ніж вони усвідомлюють саму проблему. Вчений вважає, що такий порядок дій неправильний. На нашу думку, саме проблемне навчання здатне розвинути в особистості усвідомлений підхід до проблеми [4, c. 115].

Проблемний підхід у навчанні взагалі і при вивченні окремих навчальних предметів, таких, як географія, явище не нове. Проблемне навчання належить до групи педагогічних технологій, які пов’язані з активізацією та інтенсифікацією діяльності учнів. Основними елементами проблемного навчання є створення проблемних питань, завдань, ситуацій та задач [2, c. 98].

Щоб побудувати ефективний процес проблемного навчання, вчителю варто розуміти процес творчого вирішення проблемного завдання. Він включає п’ять етапів [2, c. 102-103]:

1. Стан здивування чи відчуття непереборної перешкоди на шляху виконання дії [2, c. 102].
2. Виявлення труднощів [2, c. 102].
3. Формулювання ряду послідовних гіпотез, що використовуються як орієнтири у пошуку фактичного матеріалу, який допоможе вирішити або відкинути сумнів, здивування або утруднення на підставі прийнятої індивідом системи цінностей [2, c. 103].
4. Вибір гіпотези, що веде до оптимального рішення [2, c. 103].
5. Перевірка рішення за допомогою безпосередніх дій та формулювання висновків, якщо результати перевірки узгоджуються з теоретичними судженнями [2, c. 103].

На основі усього вищезазначеного ми сформували пам’ятку для вчителя під час організації проблемного навчання.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ

1. Насторожене, недоброзичливе ставлення групи.

Порада: У вступному слові щиро привітайте учнів. Подумайте, чи не занадто у вас серйозний вигляд, чи ви усміхаєтесь. Проведіть невелику розминку, коротку гру.

2. Зниження активності групи під час роботи.

Порада: Причиною можуть бути емоційний спад, фізична втома тощо. Варто проводити ігри, якщо доречно – пригадати жарт або веселий випадок із власного життя. Постарайтеся частіше змінювати своє місце в колі та міняти місцями учнів.

3. Учасники виказують роздратованість, неохоче беруть участь у виконанні вправ.

Порада: Інколи причина може бути в нерозумінні завдання. Можна повторити його, а потім запитати, чи все зрозуміло. У разі потреби ще раз пояснити. Якщо вправа передбачає роботу в групах, краще спочатку об’єднати учасників у підгрупи, а вже потім повідомляти завдання. Під час роботи підгруп слід підходити до учасників, цікавитися, чи все зрозуміло, заохочувати до роботи, підтримувати і спрямовувати їхні висловлювання.

4. Учні ставлять запитання, що виходять за межі змісту проблемного завдання, очікують від вчителя розв’язання.

Порада: Тут важлива позиція вчителя та його переконаність у тому, що він не може знати «все про все». Вчитель має знати куди і з яким питанням можна звернутися. Такою інформацією дійсно потрібно володіти і бути готовим надати її учням.

5. Учні неактивні в своїх висловлюваннях щодо досвіду та знань, які вони отримують на заняттях.

Порада: Кожне завдання чи вправа має завершуватися висновками. Бажано, щоб висновки робили самі учасники групи. Ставте більше відкритих запитань. Не відповідайте на них самі, залучайте до цього учнів. Пам’ятайте принцип залучення: заохочуйте обмін ідеями, вислуховуйте думки всіх учнів, ставтеся до них із повагою та зацікавленістю, завжди дякуйте за висловлені думки.

6. Агресивна поведінка одного чи декількох учнів.

Порада: Спробуйте зрозуміти причину такої поведінки. Розмежовуйте поведінку учня та його особистість (ми можемо висловити ставлення  до поведінки, а не до нього самого). Нагадайте про правила роботи, прийняті всіма учнями. Визнайте право кожного мати власну думку, запропонуйте перенести обговорення конфліктного питання на інший час. У жодному разі не реагуйте агресивно у відповідь!

7. Присутність у групі класного керівника чи досвідченого фахівця, які втручаються в роботу і обмежують активність учасника.

Порада: Використовуйте досвід цих людей, залучіть їх до роботи групи. Бажано, щоб вони також сиділи в колі.

8. Учасник вимагає підвищеної уваги.

Порада: У жодному разі не вступайте в суперечку з учнем, але і не ігноруйте його. Якщо він справді обізнаний в обговорюваних питаннях, попросіть його поділитися знаннями, подякуйте йому за додаткову інформацію.

9. Учасник мовчить.

Порада: Така поведінка не завжди свідчить про незацікавленість учня в змісті того, що відбувається. Часто він просто потребує деякого часу для того, щоб адаптуватися, зрозуміти, як саме йому потрібно діяти. Тому дайте йому деякий час на це, не акцентуйте на ньому уваги. Поступово залучайте та заохочуйте його до роботи, підтримуйте його дії (це можуть бути досить прості слова «Дякую», «Цікава думка» тощо). Інколи деякі учні залишаються мовчазними, але їхні здобутки на заняттях не менші від тих, хто говорив.

(Розроблено автором на основі [1-3])

Нижче наведено приклади використання проблемного навчання на уроках географії.

• Доведіть, що клімат впливає на господарську діяльність та здоров’я людини.

Учні мають зібрати повідомлення про несприятливі погодні явища (посухи, суховії, урагани, тумани, заморозки, ожеледиці) та встановити райони найбільшого поширення цих явищ, способи їхнього запобігання. Вони створюють презентації, що відображають загрозу цих явищ, сперечаються про вплив погоди на здоров’я людини.  У цьому контексті реальною проблемою може стати питання, як вплинуть несприятливі погодні умови на нестачу продуктів харчування або підвищення на них ціни.

• Чому в Китаї у 65 містах-мільйонерах зосереджено лише 55% міського населення, в той час як в Україні у 3 містах-мільйонерах проживає 69% міського населення?

До вирішення реальної проблемної задачі часто залучаються вміння і знання процесів, пов'язані з низкою навчальних дисциплін. Для розуміння перебігу події чи явища учням доводиться залучати знання з інших предметів: наук про Землю, соціології, антропології, політики та інших.

• Чому саме Франція є законодавицею високої моди у світі та має розвинену парфумерну промисловість?

Щоб відповісти на це питання, треба застосувати міжпредметні зв’язки, зокрема, знання історії.

• Чому в світі почала поширюватися мода на суші? Чи може культура стати чинником міжнародного поділу праці?

Відповідь на це питання базується на знаннях економіки та культурології.

Таким чином, проблемне навчання є ефективним способом активізації когнітивних здібностей учнів, сприяння творчості, виховання належної поведінки в соціумі, зокрема, таких якостей, як повага до співрозмовника, такт, вміння дискутувати, толерантність, ввічливість, уміння вирішувати конфлікти. Вчитель виступає в ролі провідника, прикладу, організатора і психолога.

Література

1. Вороженкіна О. М. 100 цікавих ідей для проведення уроку. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 287 с.
2. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/ Автор-укладач Н. П. Паволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 176 с.
3. Павленко В.В. Проблемне навчання: становлення, сутність, перспективи / В.В. Павленко // Цілі та результати освітніх реформ: українсько-польський діалог: матер. Міжнар. наук.-практ. конф., 15-16 травня 2013 р., м. Київ / М-во освіти і науки України, Нац. акад. пед. наук України, Вища пед. школа Спілки польських вчителів (м. Варшава, Республіка Польща), Київ. ун-т ім. Б.Грінченка; за заг. ред. Огнев’юка В.О. [редкол.: В.О. Огнев’юк, Л.Л. Хоружа, С.О. Сисоєва, Т. Левовицький, Е. Хофман]. – К.: Київ. ун-т Б. Грінченка, 2013. – 204 с. – С.126-134.
4. Dewey, J. Teachers, Leaders and Schools. Southern Illinois University Press. 272 p.