Освіта - найважливіше із земних благ,
якщо вона найвищої якості.
Інакше - вона абсолютно даремна
Дж. Р. Кіплінг 

Із здобуттям незалежності Україна розпочала будівництво демократичного громадянського суспільства, намагаючись при цьому поєднувати політику економічних реформ із соціальною політикою. Запорукою успіху країни є розвиток науки і техніки та зростання інтелектуального потенціалу нації. Всебічний розвиток освіти, примноження наукового та інтелектуального потенціалу, створення та зміцнення конкурентного середовища на ринку надання освітніх послуг, повинні бути найвищими національними пріоритетами. Якість освіти є основою забезпечення й підвищення якості життя людини як головної мети існування держави. Цей критерій є базовим, посідає особливе місце у процесі реформування українського суспільства та є складовою соціальної функції державного управління.

На сьогодні для розвитку освіти актуальними є питання забезпечення надання якісної базової та повної загальної середньої освіти у всіх куточках України. Сучасний світ пропонує нам чимало освітніх рейтингів, проте у жодному з них Україна не посідає провідних позицій. Водночас зазначимо, що фактор освіти в Україні завжди підтягував нашу державу у світовому рейтингу ООН за рівнем життя. Відсоток населення із вищою освітою в Україні є більшим ніж у багатьох європейських країнах, а рівень підготовки наших фахівців у сфері IT, інженерії, окремих фундаментальних наук є достатньо високим, що зумовлює зацікавленість світових компаній. У реформуванні освіти необхідно орієнтуватися на сучасний досвід та практику високорозвинених країн адаптуючи його до вітчизняних реалій, а не просто копіюючи. Тому основною метою влади та кожного з нас має бути створення умов для забезпечення в школі сучасної, доступної та якісної системи освіти відповідно до вимог суспільства, запитів особистості й потреб держави та забезпечення ефективного управління розвитком школи

Реформа системи освіти в Україні – явище довготривале. Реформа розпочалася з 90-х, після розпаду Радянського союзу та мала низку фаз та етапів. Адже система освіти – це не лише сфера надання освітніх послуг. Це, передусім, зміна ціннісних орієнтацій, адміністративно-управлінських принципів, змісту і форм навчання та багато інших суспільних норм і практик. Нині ми живемо у знаковий час, бо освітянська сфера незалежної України здобулася на новий етап – прийнято новий рамковий Закон «Про освіту» 5 вересня 2017 року, № 2145-VIII (старий, попередній закон було прийнято ще в Радянській Україні 23 травня 1991 року, № 1060-XII, за три місяці до проголошення незалежності). ^[1]

Щодо поняття “якість освіти”, за твердженням Т. Лукіної, розрізнюють два основних підходи у визначенні його сутності: нормований – розглядається з точки зору задоволення потреб та досягнення певних норм, стандартів, цілей (особистості, суспільства, держави), що нормативно затверджені відповідними документами; управлінський – подається з позицій сучасної теорії та практики управління якістю (якість освіти як об’єкт управлінського впливу розглядається одночасно з позицій якості освітньої системи, якості освітнього процесу (як процес споживання надання освітніх послуг) та якості особистості випускника як результату діяльності освітньої системи за показниками його освіченості та сформованості суспільно значущих цінностей. За словами авторки, якість освіти відбиває розвиток системи освіти і суспільства в певний період та змінюється з часом залежно від вимог особистості, суспільства і держави. ^[2] Таким чином, якісна освіта є показником результативність національної системи освіти та ефективність управління нею. Стрижневим напрямом управлінської діяльності у сфері освіти є управління якістю надання освітніх послуг. У цьому процесі суб’єктами - органи державного управління якістю освіти, а об’єктом є система освіти в аспекті її якості, при цьому управлінський вплив спрямовується на всі складові процесу надання освітніх послуг. До управління якістю освіти розвинені країни світу активно залучають громадськість, адже наявність внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю якості освіти є обов’язковою. Але ключовою фігурою в управлінні якістю надання освітніх послуг у конкретному навчальному закладі є директор. Новий Закон «Про освіту» створює певні передумови для повернення на рівень школи здатності до самоорганізації, надаючи закладам освіти певну академічну, організаційну, фінансову та кадрову автономію. По суті мова йде про демонтаж фундаментальних засад пострадянської надлишково керованої школи до яких ми всі якось призвичаїлись, з якими змирились.^[1]

Нова якість шкільної освіти можлива лише завдяки виконанню трьох умов/завдань:

• якісне управління діяльністю;
• незалежна оцінка громадськості;
• прозорість діяльності.

Виходячи з даних дослідження «Система управління загальною середньою освітою в Україні на рівні району та області: якість, прозорість, взаємодія», переважна більшість респондентів:

• 94,5 % вважають, що якість системи управління освітою визначається орієнтацією на споживачів освітніх послуг;
• 94,5 % респондентів впевнені, що якість управління освітою визначається залученням до роботи співробітників з відповідною кваліфікацією;
• 94,4 % респондентів погоджуються з тим, що якість системи управління освітою визначається системним підходом до менеджменту, який передбачає визначення взаємозалежних процесів, їх розуміння та управління ними як єдиною системою;
• 89 % респондентів вважають, що якість системи управління освітою визначається прийняттям рішень, заснованих на фактах, тому що ефективні рішення базуються на аналізі даних і достовірній інформації;

Разом з тим 83,3 % респондентів дотримуються думки, що якість системи управління освітою визначається роллю керівництва в створенні відповідного навчального середовища, яке має єдині цілі та напрямки розвитку.

100 % начальників обласних управлінь освіти під час інтерв’ю зазначили, що якість у системі управління загальною середньою освітою знаходиться на низькому рівні. Головними причинами цього вони передусім називають такі системо утворюючі фактори, як відсутність послідовної освітньої політики держави, політичну заангажованість керівників органів освіти та суб’єктивізм кадрових призначень.

Варто наголосити, що лише 33 % респондентів мають освіту з освітнього менеджменту і 6 % мають спеціальну освіту з державного управління. ^[3]

За експертними оцінками, найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіти іншими сучасними вміннями. Школу звинувачують у тому, що вона не готує до цього.^[4] Тому в основі сучасної освітньої реформи лежить мета формування особистості, яка була б пристосована до теперішнього суспільства і могла вирішувати проблеми, які перед нею постають швидко і якісно. Тобто ми маємо вчити дітей як ефективно використовувати знання у повсякденному житті, а не лише накопичувати велику кількість теорії. На сьогодні мета випускника – успішна здача ЗНО, в майбутньому - це має бути формування успішної особистості. Керівники навчальних закладів та Міністерство освіти і науки України повинні організувати навчальний процес та проводити управління якістю надання освітніх послуг на такому рівні, який б дозволив досягнути цієї мети. Діяльність навальних закладів має бути прозорою, з якісною системою управління та незалежними експертними оцінками громадськості. Тоді і українська освіта підкорить усі вершини та займе почесні місця серед світових освітніх рейтингів, а випускники наших шкіл будуть бажаними студентами найпрестижніших навчальних закладів світу.

Висновки. Подальший розвиток освіти має вдосконалюватися з розвитком суспільства. Держава повинна працювати над покращенням якості надання освітніх послуг на всіх рівнях. Cтосовно реального стану здійснення управління освітою та освітньою діяльністю перед керівниками навчальних закладів та вчителями постає велика кількість нових викликів: перепідготовка кадрів, зміни у фінансуванні, можлива участь у міжнародних заходах, спрямованих на оцінку вітчизняної освіти, інституційний аудит шкіл та нове покоління дітей, до яких потрібен особливий підхід.  Проаналізувавши ситуацію в сфері освіти ми отримали ту інформацію, яка допоможе у розробленні подальших стратегічних планів, необхідних освітніх змін, спрямованих на підвищення ефективності процесу управління якістю освіти й освітньої діяльності та на вирішення конкретних проблем, що заважають освітянам працювати на якісний результат. Будь – яка управлінська діяльність має бути спрямована на досягнення мети. В освіті – це випускник. Тому після повної реалізації освітньої реформи ми отримаємо випускника Нової школи, який буде особистістю, інноватором та патріотом. Саме такі громадяни зможуть побудувати «нову Україну», що посяде гідне місце серед розвинених країн світу.

Література

1. Директор школи – нові виклики та можливості [Електронний ресурс]: Редактор. Валентина Люля ,- Asociace pro mezinárodní otázky, Praha 2017,- 240 с. Режим доступу: https://hromady.org/wp-content/uploads/2018/05/1.pdf
2. Лукіна Т.О. Управління якістю. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. Т. 4: Галузеве управління / наук.-ред. колегія: М. М. Їжа (співголова), В. Г. Бодров (співголова) та ін. – Київ: НАДУ, 2011.
   С. 620–622.
3. Людмила Паращенко, Ірина Іванюк. «Три кити» управлінської вертикалі в шкільній освіті. Якість, Прозорість,Взаємодія. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/7654/1/Три%20кити.pdf
4. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. [Електронний ресурс]. Режим доступу до електронного джерела:https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf