Розвиток демократичних тенденцій в Україні потребує нової філософії школи, яка б увібрала в себе найкращі здобутки як світової, так і вітчизняної наукової думки. Її основними характеристиками мають виступати нове розуміння якості освіти, нові освітні стандарти. Немає необхідності наголошувати на тому, що освіта в нових умовах повинна відповідати світовим стандартам і разом з тим, забезпечувати можливість людині реалізовувати себе якомога повніше.

Школа сьогодні- це, перш за все, школа самореалізації і самоактуалізації особистості, бо саме, як наголошує, С. Русова, "нова школа закладе за головну мету збудити, дати виявитися самостійним творчим здібностям дитини"[4]. Завдання вчителів не тільки дати учням суму знань, але навчити спілкуватися , вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартної ситуації – іншими словами, навчити найвищому з мистецтв – мистецтву жити. Сьогодні навчання розглядається як багаторольовий процес. У Законі України" Про повну загальну середню освіту " (стаття 3) наголошується на тому, що система загальної середньої освіти функціонує з метою забезпечення всебічного розвитку , навчання, виховання, виявлення обдарувань, соціалізації особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і здобуття освіти упродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності, дбайливого ставлення до родини, своєї країни, довкілля, спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству [3]. Нині в Україні відбувається становлення нової системи освіти, яка зорієнтована на входження в єдиний освітній та інформаційний простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці освітнього процесу. А це дає можливість вибору і структурування освітнього матеріалу на засадах диференціації та інтеграції, забезпечення альтернативних можливостей для одержання освіти, для індивідуальних потреб і здібностей.

До методів, які сприяють компетентному особистісно орієнтованому творчому навчанню вчений А. В. Хуторський відносить метод продуктивного навчання.

Продуктивне навчання націлене на набуття учнями життєвих умінь і навичок, ініціює особистісне зростання та індивідуальний розвиток, міжособистісний розвиток і взаємодію, самовизначення та самореалізацію. Як освітній процес продуктивне навчання реалізується в межах індивідуального шляху, що становить послідовність кроків, де кожний крок має певний результат, оскільки є продуктивно-орієнтованою діяльністю в реальних життєвих ситуаціях. Принцип продуктивності дає освіті можливість бути не просто особистісно орієнтованою, а стати повною мірою індивідуальною. Продуктивною в сучасній педагогіці є концепція формування життєвої компетентності. Її основу складають провідні ідеї екзистенціальної філософії (Н. Адлер, В. Франкл, Е. Фромм, Е. Еріксон), психології (Л. С. Виготський, А. Маслоу, С. Рубінштейн), її коріння сягає в глибини національної культурно-освітньої та педагогічної думки (Григорій Сковорода, Памфіл Юркевич, Софія Русова, Василь Сухомлинський) [5]. Продуктивне навчання – це розвиток не тільки учня, але його освіти. Головна особливість такого навчання – створення учнями (і викладачами) особистісної освітньої продукції: інтелектуальних відкриттів – винаходів і конструкцій, завдань, гіпотез, правил, досліджень, продуктів тощо. Поняття продуктивного навчання включає в себе формування ділової активності. Воно передбачає навчання дітей у ситуаціях, максимально наближених до реального життя, коли матеріал не повідомляється вчителем, а знання здобуваються в процесі певних практичних прийомів. Адже експериментально встановлено, що в пам’яті людини залишається до 90% інформації, яку вона здобуває сама, до 50% того, що вона бачить, і лише 10% того, що чує. Продуктивне навчання відрізняється від відомих методів і форм навчання тим, що до процесу навчально-пізнавальної діяльності додаються завдання, що потребують від учнів створення власного значущого продукту на підставі знань, якими вони володіють.

І.П. Підласий визначає продуктивне навчання: "Продуктивні – означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні, сформовані на належному рівні знання та вміння ". це визначення  певною мірою співпадає з вимогами компетентнісного підходу до навчання. Продуктивне навчання відрізняється від відомих методів і форм навчання тим, що до процесу навчально-пізнавальної діяльності додаються завдання, що потребують від учнів створення власного значущого продукту на підставі знань, якими вони володіють. Продуктивне навчання – орієнтація педагогічної діяльності на одержання навчального і предметного продукту в самостійній діяльності.

Цілями продуктивного навчання є:

• створення комплексу оптимальних умов для розвитку особистості учня;
• створення умов для розумової діяльності[1].

Важливим є створення сприятливої атмосфери в класі. Взаємодія і бажання поділитися пізнанням – це життєво важливі компоненти робочої атмосфери. А відкриття, нова інформація, радість від досягнення потребують свого вираження. творчість, співпраця, уміння знаходити спільне рішення – це схема взаємодії вчителя та учня. Замість нагромадження знань про готові факти, на деяких уроках доцільним є перейти до навчання на основі досвіду. Завдяки такому навчанню учні вчаться досягати значного результату як для самого себе, так і для оточуючого середовища. Діти відчувають себе важливими для суспільства, а не просто школярами.

Продуктивне навчання починається з діяльності, тобто навчання є результатом продуктивної діяльності, який учні одержують під керівництвом учителя. Спочатку школярі працюють, щоб покращити щось, попередити щось, повідомити щось, досягнути якогось результату тощо. Це необхідно для відчуття учасникам освітнього процесу важливості їх праці. Уроки можна проводити у віршованій формі. Але їм переду велика робота учнів зі збору матеріалів з даної теми. Ця інформація обговорюється, аналізується і відбирається тільки та, яка найбільш відповідає темі майбутнього уроку. Результати оформлюються вчителем (іноді за допомого батьків) у віршованій формі, а школярами у вигляді лепбуку, мінтальної карти, де розміщуються малюнки, фотографії, які презентуються учнями на певному етапі уроку. Так, наприклад, під час вивчення теми "Речення" на уроках української мови в 4 класі корисним буде створення добірки речень певних типів – уривки із творів класиків української літератури. Також можна використати зміст навчального матеріалу підручника "Літературне читання" для створення літературного проєкту. Такий проєкт спонукає учнів до власної поетичної творчості, яку можна презентувати на святі читацьких задоволень, в авторських збірках, в ілюстрованих учнями книгах відгуків про прочитані твори. Ці кроки дають можливість дитині зібрати та осмислити інформацію. Під час оформлення проєкту в учнів з’явилося бажання читати твори українських письменників. Це дало гарні результати: діти почали краще читати, декламувати вірші. У такому процесі "прірва між різними типами знань, потрібними для життя, і тими, що подаються школою", значно зменшується. Шкільне життя стає органічним, цікавим, пов’язаним із життям та інтересами дитини.

Продуктивне навчання спрямоване на мету, яку визначає сам учень. Учитель допомагає уточнити значення діяльності, яке потім буде спрямувати його до мети. Таким чином, він має можливість усвідомити самого себе, реалізувати свою індивідуальність. Увага дітей звертається на те, які знання і здібності знадобляться їм у майбутньому. Проєктна діяльність є методом, що йде від дитячих потреб та інтересів, стимулює самостійність. Завдання вчителя – спрямувати дослідницьку діяльність дитини не на глобальні проблеми, а на те, що діти можуть побачити і відчути самі. Головна мета методу проєктів – висунення та розв'язання творчих ідей. Школяр, уява якого не була загублена на перших кроках навчання в школі, звичайно сам намагається творчо ставитися до вибраного ним виду діяльності. Зокрема, актуальною є проєктна діяльність на уроках образотворчого мистецтва й літературного читання. Таким став урок у 3 класі за темою " Життя і творчість Катерини Білокур". Під час підготовки до уроку діти готували матеріал про життя художниці (за прозою М. Кагарлицького), перечитували листи К. Білокур, переглядали картини авторки. Багато матеріалів учні розшукали з допомогою дорослих у шкільній та районній бібліотеках. Почуте й побачене під час проведення уроку надихнуло дітей самим стати художниками й оспівати квіти України, а також дібрати науково-популярний матеріал про намальовані квіти. Презентація проєктів була проілюстрована вернісажем учнівських робіт, фотовиставкою та стіннівками.

Традиційний підхід до освітніх проблем полягає в тому, що безупинно давати учневі якісь інструкції, настанови або вказівки. Проєктний метод припускає принципово інший підхід: "Подумай, уяви, поміркуй над тим, яким шляхом і завдяки використанню яких засобів це можна виконати". Необхідні знання, відповіді на запитання, що виникають, учень здобуває власними силами. Цей метод допомагає школярам набути навичок і вмінь, без яких не обійтися в реальному житті, незалежно від обраної  у майбутньому професії. Діти перетворюються на самостійних (нехай, поки ще, маленьких) дослідників. Проєкт, зазвичай, охоплює виконання чогось такого, що ніколи раніше не виконувалось. З його допомогою розвивається логічне мислення учнів, їх творчі здібності, навички стилістичного оформлення своєї думки тощо.

Шкільні проєкти можна класифікувати на:

• ігрові проєкти (гра, танок, театр, свято);
• розповідні проєкти (слово, пісня, картина);
• екскурсійні проєкти (дослідження навколишнього середовища, народних звичаїв, місцевих проблем);
• ручні проєкти ( приготування їжі, майстрування, ремонт) [1].

Цей підхід можна застосувати для вивчення будь-якої дисципліни.

У процесі такого навчання має змогу обговорювати ті теми, які він уважає важливими. Наприклад, у четвертому класі учні гостро поставили питання, для чого треба виключати світло на перервах у кабінеті, до яких наслідків може призвести нераціональне використання електроенергії? Виникла ідея взяти участь у проєкті "Економія енергії в школі і вдома" та проведення досліду "Економія води". Під час підбиття підсумків досліджень учні зробили висновок, що одним із способів зберегти багатства природних ресурсів – залишити їх у землі, не використовуючи зайвих.

Однією з нетрадиційних форм екологічного виховання й освіти в початкових класах є інтегроване навчання, яке допомагає молодшим школярам цілісно пізнавати навколишній світ. Наприклад, використання на уроках математики завдань екологічного характеру. Так, під час вивчення теми "Площа фігури" в 4 класі можна використати задачу такого змісту: "Одне дерево каштана очищує повітря від відпрацьованих газів автомобілів на території 20 м і завдовжки до 100 м. на якій території очиститься повітря?". (2000 м кв.). Розв'язування таких задач не тільки поповнює знання учнів цікавими відомостями про навколишній світ, а допомагає глибше зрозуміти окремі екологічні поняття, примушує замислитися над конкретними фактами й числами. Крім того, цікавість сюжетів таких задач стимулює учнів, розвиває їхню пам'ять, увагу.

Так, організація дослідницької роботи всіх учнів відігравала велику роль у новаторській діяльності В. О. Сухомлинського. У цьому великий педагог вбачав не тільки засіб виховання любові до праці, а передусім шлях до вироблення світогляду ідейних переконань, піднесення самого себе як особистості у власних очах. "Дослідницький елемент навчання- дуже важлива умова звеличення людини. Без виявлення розумових сил, без напруження думки неможливе інтелектуальне життя особистості й колективу, неможливий обмін духовними багатствами. У добуванні знань є одна дуже важлива риса: людина не тільки про щось дізнається, а й щось доводить. Утверджуючи істину, вона утверджує себе"[2].

На думку багатьох учених "вирішення даної проблеми можливе в переході від навчання "як передачі знань учню" до продуктивної освіти, коли накопичення знань учня відбувається в процесі створення ним власних освітніх продуктів-гіпотез, досліджень, творів, живописних картин, комп'ютерних програм тощо. Особистісний розвиток учня – його знань, почуттів, здібностей, досвіду - в цьому разі, відбувається одночасно із залученням його в наукові й культурно-історичні процеси, як їх повноправного учасника [6].

Розумовий розвиток людини, за Г. Сковородою, необхідний для пізнання навколишнього світу і самого себе – щоб дійти до істини. Джерелом усіх знань він уважав досвід, практику, життя. Основою навчання Г. Сковорода вбачав наявність інтересу, бажання пізнати нове, до чого має спонукати вчитель.у процесі навчання треба, на його думку, враховувати нахили і здібності дітей, вікові та індивідуальні особливості. До вчителя мислитель ставив великі вимоги: насамперед глибокі знання, відданість своєму народу, гуманність, повагу до тих, кого він навчає, здатність переконливо володіти словом, терплячість, безкорисливість. На його думку, вчитель має сам дбати і сприяти розкриттю та формуванню у процесі навчання природних нахилів та можливостей дитини. Важливим у цьому зв'язку є його положення про взаємоповагу і дружбу між учителем і учнем [7]. Тому одним із найцікавіших методів продуктивного навчання є метод помилок.

Метод помилок передбачає зміну негативного ставлення до помилки, яка розглядається як джерело протиріч, феноменів, виняток із правил (помилки на уроці в ігровій формі може припуститися вчитель), джерело нових знань, які народжуються при протиставленні загальноприйнятих точок зору. Помилка не тільки виправляється, а й з'ясовуються її причини. Для створення навчальних проблемних ситуацій використовуються матеріали аналізу помилок самих учнів. Наприклад, у результаті неправильного розв'язування деякими учнями задачі "До числа 10 додайте різницю чисел 5 і 3" (відповідь 18, а не 12) виникають такі запитання: "Чому одержано неправильну відповідь?", "Яку помилку допущено?".

Використовуючи активні методи навчання, можна переконатись, що учні краще почали аналізувати, виділяти головне, досліджувати, вміло застосовувати набуті навички на практиці, набули комунікативних навичок. Підвищується інтерес учнів до знань, зростає самоповага. Тому можна сказати – за активними методами навчання – майбутнє. Постійне впровадження їх у практику роботи робить процес навчання значущим, орієнтованим на особистість учня. І демонструє вагомі здобутки. Це діяльність, що дає змогу і вимагає виявити себе, випробувати свої сили, докласти свої знання, принести користь і показати публічно результат.

При такому навчанні педагогу доводиться переорієнтовувати свою роботу на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності дослідницького, творчого характеру. І це, як показує практика, виправдовує себе.

Отже, продуктивне навчання, як один із видів інноваційної педагогічної діяльності, дає змогу сучасній школі, вчителю не тільки робити освітній процес привабливішим, не тільки здобувати глибші знання, а, головне виконувати високу освітню місію: навчити дітей вчитися із задоволенням.

Література

1. Підласий І. П. Продуктивний педагог. Настольна книга вчителя. -Х.: Вид. група "Основа", 2009. – С. 360.
2. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої людини/Вибр. тв.: т.5. – С.89.
3. Закон України "Про повну загальну середню освіту". - Відомості Верховної Ради (ВВР), 2020, № 31, ст.226. – Стаття 3. п.2.
4. Метод проектів за ідеями Софії Русової / упряд. Людмила Синекоп. -К.: Шк. світ , 2012. -С.65.
5. Продуктивне навчання – особливий від діяльності "Управління школою", Основа, №3, січень, 2008.
6. Основні напрями наукових досліджень з педагогіки і психології // Педагогіка і психологія. – 1994. – С. 76.
7. http://www.ebk.net.ua/Boor/biographies/100nupart2/skovoroda.htm