Основна ідея проекту:  виховання громадянина – патріота своєї країни; залучення дітей до культури , традицій та звичаїв рідного народу; розвиток потреби дітей в освоєнні навколишнього світу шляхом ознайомлення з культурною спадщиною свого народу; виховання почуття гордості за своє місто, повагу до батьків, людей, що в ньому мешкають; розширення дитячого кругозору.

Актуальність проблеми: обумовлена необхідністю виховання патріотизму, починаючи з дошкільного віку. В цей період відбувається формування культурно-ціннісних орієнтації духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, почуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі.

Завдання педагогів і батьків – як можна раніше пробуджувати в дитині  любов до рідної землі, з перших кроків формувати   риси характеру, які допоможуть їй стати людиною і громадянином суспільства. Виховувати любов і повагу до рідного дому, дитячого садка, рідної вулиці, міста; почуття гордості за досягнення країни, любов і повагу до армії, гордість за мужність воїнів; розвивати інтерес до доступних дитині явищ суспільного життя. Фундаментом патріотизму по праву вважається цілеспрямоване ознайомлення дітей з рідним краєм. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї малої Батьківщини –місця, де народилася дитина та проживає. Дуже важливо знайомити дітей з рідним містом, мікрорайоном, їх історією, природою і культурною спадщиною.  Базовий етап  формування у дітей любові до малої Батьківщини здійснюється  шляхом накопичення дошкільниками соціального досвіду життя у своєму місті, мікрорайоні, засвоєння прийнятих  норм, правил поведінки між людьми,   прилучення до світу культури. Адже любов до рідного краю зароджується в дошкільному  віці і ці патріотичні почуття надзвичайно важливі для подальшого формування особистості.

Проблема, на розв’язання якої спрямовано проект.

Визначення нових підходів і нових шляхів до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. Проект покликаний забезпечити виховання у дитини гуманного ставлення до навколишнього світу, любові до родини, рідної домівки, краю, міста, Батьківщини; поваги до державної символіки, мови, традицій та звичаїв рідного народу.

Проект довготривалий.

Очікуваний результат.

Проживаючи в місті Запоріжжі, на території унікальних історичних, природних місць, ми не тільки не відвідуємо їх, але і мало знаємо про них. В ході реалізації проекту діти отримають знання про історію та сьогодення рідного народу,  та міста в якому народилися та живуть.  Не слід чекати від дітей,  дорослих форм прояву любові до рідного міста, але якщо в ході реалізації проекту діти набудуть знання про історію міста, його символіку, пам'ятки,  будуть мати історичні знання ,  почнуть проявляти інтерес до подій міського життя відображати свої враження у продуктивній діяльності, то можна вважати, що мета і завдання проекту виконані.

Учасники проекту: вихователь з українського мовлення та народознавства; вихователь з фізкультури; музичний керівник; вихователь з зображувальної діяльності; вихователь з театральної діяльності; вихователі; діти; батьки вихованців.

На даному етапі до участі в проекті залучені: обласний театр ляльок; театр ім. Магара; обласний художній музей; історико - культурний центр
о. Хортиця; центр молоді; дитяча  музична школа № 2; запорізький ботанічний сад; туристична фірма «Веста тревел».

Методи і форми роботи: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних, цікавих культурних та необхідних для життєдіяльності міста місць; розповіді педагогів; зустрічі - бесіди з цікавими людьми; спостереження за змінами в зовнішності рідного міста, вулиці, за працею людей в дошкільному закладі і в місті; дидактичні, сюжетно - рольові ігри; заняття з циклу «Історичні цікавинки»; розгляд ілюстративних матеріалів, фільмів, слайдів; читання та інсценування творів художньої літератури; слухання народної, класичної, сучасної музики; розглядання творів образотворчого і декоративно - прикладного мистецтва; знайомство з творчістю видатних поетів, художників, композиторів; розв’язування проблемних ситуацій; запрошення членів родин у дошкільний заклад; спільні з родинами виховні заходи; виставки, конкурси; пізнавально - спортивні, тематичні свята та розваги, ярмарки.

Напрямки роботи з батьками:  ознайомлення батьків з роботою дошкільного закладу з питань патріотичного виховання; залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній; організація різноманітних заходів за участі батьків; ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні заняття, інформація для батьків); залучення батьків до організації сімейних екскурсій цікавими містами рідного міста.      

Педагогічні засади проекту:

Доступність. Принцип доступності передбачає співвідношення змісту, характеру та обсягу навчального матеріалу з рівнем розвитку, підготовленості дітей.

Безперервність. На нинішньому етапі освіта покликана сформувати у підростаючого покоління стійкий інтерес до постійного поповнення свого інтелектуального багажу і вдосконалення моральних почуттів.

Науковість. Одним з важливих принципів програми є її науковість. На основі відомостей про історію та культуру рідного краю.

Системність. Принцип системного підходу, який припускає аналіз взаємодії різних напрямів патріотичного виховання. Цей принцип реалізується в процесі взаємопов'язаного формування уявлень дитини про патріотичні почуття у різних видах діяльності та дієвого ставлення до навколишнього світу.

Спадкоємність. Патріотичне виховання дошкільників продовжується в початковій школі.

Механізм супроводу проекту

Планування та підготовка: вивчення методичної літератури; складання орієнтовно перспективно - календарного планування занять з народознавства; складання плану свят та розваг; комплектування творчої групи; налагодження взаємозв’язку з громадськими організаціями; налагодження взаємозв’язку з турфірмою; взаємозв’язок з батьками вихованців

Методичний супровід: організація та проведення семінару з вивчення проекту; пропаганда кращого досвіду роботи педагогів, які працюють у даному напрямку; консультації; проведення тематичних  занять; проведення майстер-класів, круглих столів, відкритих показів; самоосвіта педагогів.

Використання результатів роботи: підготовка і проведення методичних заходів (МО, пед. читань, педрад, відкритих переглядів);  проведення пізнавально - спортивних розваг, тематичних, народних свят та розваг, різних заходів; екскурсії рідним містом;  участь в різнобічних акціях, виставках, конкурсах які проводяться у районі, місті, країні; оформлення результатів роботи.

Відповідно до змісту Базового компонента дошкільної освіти в Україні, слід  зазначити основні завдання громадянського виховання дошкільників, реалізуючи які, можна сформувати повноцінну, національно - свідому особистість, громадянина – патріота України:

Освітня лінія «Особистість дитини»: формувати елементарні уявлення дитини про себе як носія свідомості та самосвідомості, сприйняття себе в контексті відносин з іншими.

Освітня лінія «Дитина в соціумі»: формувати уявлення дитини про країну, народи, нації, суспільство, людство. Виховувати готовність сприймати соціальний досвід, робити добрі вчинки.

Освітня лінія «Дитина у природному довкіллі»:  формувати моральні норми гуманної взаємодії з природним довкіллям. Виховувати любов до приро­ди рідного краю.

Освітня лінія «Дитина у світі культури»: залучати до надбань національної культури, формувати ціннісне ставлення до українських мистецьких традицій та творів українських митців. Виховувати інтерес до українського декоративно – прикладного мистецтва.

Освітня лінія «Гра дитини»: ознайомлювати з українськими народними іграшками та місцями їх виготовлення. Вчити відповідально ставитися до обов’язків, пов’язаних із роллю в грі.

Освітня лінія «Дитина в сенсорно - пізнавальному просторі»: формувати інтерес до довкілля та самої себе. Стимулювати активне сприймання людей та подій, що відбуваються в соціумі.

Освітня лінія  «Мовлення дитини»:  формувати уявлення дітей про українську мову як державну. Вчити вести діалог, використовуючи етикетну українську лексику.

Громадянське почуття за своєю природою інтегральне, воно об'єднує всі якості особистості: моральні, трудові, розумові, естетичні тощо. Тож його формування передбачає всебічний вплив на особистість дитини дошкільника. Виховання у дитини свідомого патріотизму неможливе без розумового виховання. Адже це – діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення дітей з метою прищеплення культури розумової праці. Розу­мове виховання відбувається у процесі засвоєння знань, але не зводиться до їх нагромадження. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини.

Найважливіша складова потенціалу нації – здоров'я і фізична підготовка дітей. Основи здоров'я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства.

Фізкультурно-оздоровча робота у дошкіль­ному закладі включає різні види діяльності. Найбільш актуальними для громадянського виховання є заняття ознайомлення з козацькою педагогікою. Козацька педагогіка – феноменальне явище і складова української етнопедагогіки, яка зберегла, передаючи з поколін­ня до покоління, найкращі духовні цінності народу: досвід виховання, формування і навчан­ня особистості; любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ціннісне ставлення до Батьківщини - України;  шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності – правдивість і справедливість, скромність і працьовитість тощо; турботу про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, рідного краю; цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму.

Громадянська особистість є одним із критеріїв і результатів патріотичного виховання. Патріотизм постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до її історії, традицій, культури, вболівання за її майбутнє.

Важливим напрямом громадянського виховання є прилучення дітей до народознавства – вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Старших дошкільників педагоги ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, прищеплюють інтерес до родинних і народних традицій.

Формування патріотичних почуттів дітей дошкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. У новій редакції Базового компоненту дошкільної освіти зазначено, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різ­ним кольором шкіри, волосся, розрізом очей тощо. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Діти мають усвідомлювати, що всі народи світу прагнуть миру і щасливого життя, процвітання рідної країни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей. Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Саме в цей період становлення особистості, коли формуються осно­ви характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки й моральні якості особистості.

Формування реалістичних уявлень про явища природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів – важливий напрям у вихованні патріотичної особистості. При ознайомленні з природою рідної країни слід акценту­вати увагу дітей на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна одразу визначити Україну – «Без верби і калини нема України», які квіти квітнуть на українських полях і луках – кульбабки, волошки, маки. Необхідно виховувати у дітей бажання не лише помічати красу рідної природи, а й зберігати та примножувати її, адже це – найголовніше завдання екологічної освіти.

Перш, ніж людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно навчити її добросовіс­но виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Трудове виховання – цілеспрямований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності. Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що пра­ця є життєвою необхідністю. Старші дошкільники здатні до усвідомлення соціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов'язку. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, – це сприяє зміцненню «почуття сім’ї». Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на виробництво. Діти  спостерігаючи, як працюють дорослі,  переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби  з'явилися ті чи інші речі, тощо. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми «Праця твоїх батьків». На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Одним із засобів громадянського виховання є ознайомлення старших дошкільників із творами образотворчого мистецтва та видатними українськими художниками. При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного життя, казок, билин, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце, де вона розгорта­ється, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спосіб життя наших предків, знайомлять дітей з історичними подіями та національними героями. Естетичне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Саме у складному вимірі цілісності, єдності прекрасного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реалізації свого художнього потенціалу. Велике значення має створення можливостей для прилучення дітей до різноманітних видів художньої діяльності.

Ще одним важливим напрямом роботи з ви­ховання любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Насамперед слід ознайомлювати дітей з тими людьми, які прославили нашу країну – композиторами, письменниками, винахідниками, вченими, мандрівниками, філософами, лікарями (на вибір вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з «характером» українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). У народі кажуть: добрий приклад – кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо.

Діти мають знати, що український народ – один з найпісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає пісня, яка відображає визначні історичні події, геро­їчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі, передає впевненість і надію на майбутнє. Тож варто з дитинства прищеплювати любов до української народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманістичну мету – виховання щирості душі, доброти та доброзичливості. Людина, яка вміє бачити та розуміти прекрасне, не зможе спотворити красу.

Отже, патріотизм – одне з найбільш глибоких людських почуттів. Як правило, це поняття розуміють як відданість і любов до Батьківщини, до свого народу, гордість за їхнє минуле й сьогодення, готовність до її захисту.

Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її активно діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини. Саме тому формування патріотизму на сучасному етапі є фундаментом і опорою суспільного й державного устрою та запорукою ефективності функціонування всієї системи соціальних і державних інститутів. Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Вони не успадковуються, а формуються цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності з підростаючим поколінням.

Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань.

Сьогодні існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей і рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника; працьовитість; високу художньо - естетичну культуру тощо; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів Української держави; досконале знання державної мови. Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів – захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу діти  беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку

Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно -практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.   

Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дітей на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:  формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги; здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.). Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.

Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом:

1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?
2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.
3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.
4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.
5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією та працею людей в нашому місті.
6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?
7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.
8. Культура рідного міста. Які музеї, театри, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.
9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.
10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є традиції, свята. День міста.
11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги.

Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста,  збагачуючи життєвий досвід дитини.

Кожен момент ознайомлення дошкільників  з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини - трудівника, захисника міста, гідного громадянина.

Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого. Маючи достатній досвід педагогічної практики, в міру своїх можливостей, ми взяли  за мету створення цілісної системи всебічного розвитку особистості майбутнього громадянина - патріота України шляхом ознайомлення дітей з культурою, традиціями та звичаями українського народу; а також формування у них почуття причетності до історії та майбутнього свого краю, пробудження і виховання патріотичних почуттів.

Враховуючи індивідуальні особливості дітей, рівень правосвідомості, духовності та моральності кожного учасника освітнього процесу діяльність колективу спрямовано на :забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів; виховання любові до рідного краю, рідного дому, сім’ї; формування національної свідомості і почуття власної гідності як представників свого народу; формування мовленнєвої  культури, оволодіння і вживання української мови; викликати бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати; виховання любові до культурного спадку свого народу; формування духовно-моральних взаємин, утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, доброти; виховання толерантного ставлення до представників інших національностей; прищеплення дітям елементарних правових знань, формування найпростіших навичок правової поведінки; вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою; забезпечення високої художньо - естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів.

Обов’язковою передумовою стала необхідність створення відповідної матеріальної та навчальної бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо). З цією метою для роботи з дітьми було створено відповідне розвивальне середовище в закладі та у  групах: оформлено патріотичні куточки, з елементами  національної та народної символіки, де розміщено герб та прапор України, українські рушники, сорочки-вишиванки, український посуд та іграшки; оформлено добірку віршів про Україну, рідну природу, Батьківщину; зібрано бібліотечку українського фольклору: народні прикмети, прислів’я, легенди, загадки, заклички, колисанки, народні ігри тощо; підібрано фонотеку українських пісень; підібрано та розроблено дидактичні гри на закріплення знань про рідний край та його природу; підібрано ілюстрації, плакати, карту України; розроблено планування роботи з дітьми різного віку.

В закладі обладнано кабінет з розвитку українського мовлення та народознавства. Діяльність сплановано з педагогами, дітьми, батьками, громадськими організаціями. Проведена нами  робота дає відмінні результати. Наші вихованці почали з більшою повагою ставитися до природи, до людей. У дошкільнят сформувалося чуття родини, рідного краю, Діти добре розуміють українську мову, допомагають однин одному у вимові окремих слів, зворотів, збагатили словниковий запас словами щоденного вжитку, своєчасно використовуючи в спілкуванні прислів'я, приказки, скоромовки, загадки і інші твори народного фольклору. Під час самостійних ігор драматизують уривки знайомих українських казок, віршів, пісень, охоче грають у народні ігри. Діти усвідомили розподіл народних свят за порами року, народних традицій і обрядів, використовують їх фрагменти в самостійній ігровій діяльності, з задоволенням переодягаються в український одяг, охоче виконують аплікації, малюнки, оздоблюючи національний посуд, одяг, інші предмети побуту. Із задоволенням малюють природу рідного краю, вулиці рідного міста, разом з батьками знайомляться з  історію свого родоводу, історією свого міста, подорожують цікавими містами, добре орієнтуються в державних символах України. Системний підхід у роботі сприяє формуванню пізнавальних здібностей та інтересів дітей, що забезпечує наступність між дошкільним закладом та школою у розв’язанні питань з патріотичного виховання.

А найголовніше наше  досягнення – діти формуються  духовно, тобто у них виникає не лише потреба пізнавати, а й жити для інших. Сподіваємось,  що вони виростуть справжніми патріотами, які любитимуть Україну, Запоріжжя, свій народ.

Досягти таких результатів допомагає  спільна робота з батьками. Механізми реалізації роботи з батьками відбувались через різні форми роботи: збори, засідання батьківського комітету, консультації, бесіди, виставки, свята, розваги, дозвілля. В естетично оформлених батьківських   куточках груп та садовому патріотичному куточку постійно поповнюється  інформація з народознавчих питань та надаються  поради й рекомендації щодо патріотичного виховання дітей. Цікаво проходять різні родинні заходи, присвячені українському народознавству, вечори розваг, святкові ранки. Адже не секрет, що теперішнє молоде покоління батьків набуває знання з народознавства разом з дітьми, завдяки спільній роботі сім`ї і дошкільного закладу. Українські національні традиції і є тим живильним ґрунтом, на якому сходять перші паростки патріотизму в чистих душах наших  вихованців, що саме вони і є важливим і могутнім чинником навчання й виховання, розвитку особистості й оздоровлення нації і суспільства.

На наш погляд, діти повинні з раннього дитинства розуміти, що вони знаходяться в потоці історії, що вчинки кожної людини залишають свій слід, віддзеркалюються в історії і будуть оцінюватися наступними поколіннями, впливати на їх долю. Народні і сімейні традиції, перекази, легенди, гордість за свою країну, за своїх батьків і дідів – невід’ємна частина формування національної свідомості людини, патріотичних почуттів, менталітету всього суспільства.