Впровадження нововведень і інновацій в освітній процес сприяє реалізації успішної професійної діяльності викладача. Ці нововведення є узагальненням сучасного науково-практичного педагогічного досвіду колективів професіоналів або окремих фахівців. На відміну від реформ в освіті, інновації здійснюють не органи державної влади, а кращі співробітники і організації системи освіти і науки.

Поняття «новий» слід відрізняти від поняття «нововведення». С.І. Ожегов у своєму словнику дає таке тлумачення «нового»: «новий - це вперше створений або зроблений, що з'явився або виник нещодавно, замість колишнього, знову відкритий, що відноситься до найближчого минулого або до теперішнього часу, недостатньо знайомий, маловідомий» [3, с. 381]. Однак        С.І. Ожегов не вказує на прогресивність і високу ефективність «нового», що і є характерною ознакою нововведення або інновації.

У педагогічному процесі інновацію визначають як нове тлумачення мети, змісту, методів і форм навчання і виховання, процесу організації спільної діяльності вчителя і учня [5, с. 113].

Близькі за значенням терміни «інновації в освіті» і «педагогічні інновації» були науково обґрунтовані і активно застосовуються в педагогіці з кінця 80-х роках XX століття.

Педагогічна інновація - це нововведення в педагогічну діяльність, зміни у змісті та технології навчання і виховання, що мають на меті підвищення їх ефективності [4, с. 98].

На сьогоднішній день, мета навчання - не просто знання мови, а вміння використовувати її в реальному спілкуванні, тобто практичне володіння мовою і, отже, розвиток «комунікативної компетенції». Необхідна розробка нових методів і технологій досягнення комунікативної компетенції, тобто здатності і готовності здійснювати іншомовне міжособистісне і міжкультурне спілкування з носіями мови.

Забезпеченню комунікативної мотивації сприяють такі фактори, як:

• доброзичливе ставлення до учнів;
• позитивний емоційний клімат;
• довірливі відносини між учителем і учнями.

Для розвитку комунікативної компетенції використовують метод проектів. Це комплексний метод навчання, що дозволяє будувати навчальний процес виходячи з інтересів учнів, дає можливість учневі проявити самостійність в плануванні, організації і контролі своєї навчально-пізнавальної діяльності, результатом якої є створення якого-небудь продукту або явища.

Метод проектів дозволяє створити умови діяльності, максимально наближені до реальних. При роботі над проектом з'являється виняткова можливість формування у школярів компетентності вирішення проблем (Оскільки обов'язковою умовою реалізації методу проектів в школі є рішення учням власних проблем засобами проекту), а також освоєння способів діяльності, що становлять комунікативну та інформаційну компетентності. Також, з введенням методу проектів в навчальну діяльність учнів, відбувається зміна форми організації навчальної діяльності та навчального співробітництва від класно-урочної до лабораторно-семінарської та лекційно-лабораторної дослідницької роботи [2, с. 56].

Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто якщо це теоретична проблема, то має бути знайдено її конкретне рішення, якщо практична - досягнутий конкретний результат, готовий до впровадження. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних, творчих інтересів учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, в парі, групову, яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Цей метод органічно поєднується з методом навчання у співпраці [1, с. 62].

Проекти можуть бути різного ступеня складності. Тематика проектів відноситься до якогось питання, актуального для практичної життя і особистісно значимого для того, хто навчається, вимагає залучення знань не по одному навчальному предмету, а з різних областей, а також творчого мислення та дослідницьких навичок.

Таким чином досягається природна інтеграція знань і розвиток компетенцій. Цінність методу проектів для навчального предмета «Іноземна мова» полягає в наступному:

1. створюються необхідні умови для використання іноземної мови як засобу спілкування при вирішенні загальної задачі, що сприяє розвитку комунікативної компетенції;
2. змістом проектів є культура країни досліджуваної мови, що сприяє формуванню соціокультурної компетенції;
3. розвиваються навички дослідницької пізнавальної діяльності (аналіз літератури, збір і обробка інформації, формулювання гіпотези, пошук шляхів вирішення проблемних завдань);
4. забезпечується автономність учня в навчанні, формуються вміння усвідомленої самостійної навчальної діяльності, потреби в самоосвіті та саморозвитку;
5. забезпечуються умови для формування інформаційної компетенції учнів (пошук, прийом, перетворення, критичне мислення) [1, с. 134].

Проектна діяльність готує учнів до реальних умов мовного взаємодії. Вона не орієнтує учнів на готові знання і пасивне освоєння нового матеріалу, а розвиває комунікативні здібності учнів, осмислення і передача інформації, володіння телекомунікаційними технологіями).

Література

1. Козина Т.А. Инновационные технологии в процессе обучения иностранному языку в вузе / Т.А Козина, Е.Г Стешина, С.В.Сботова. – Пенза: ПГУАС, 2013. – 152 с.
2. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. Анализ зарубежного опыта / М.В. Кларин. – М. : Знание, 1989. – 80 с.
3. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. – М. : Русский язык, 1978. – 699 с.
4. Рапацевич Е.С. Педагогика. Большая современная энциклопедия / Е.С. Рапацевич. – Минск : Современное слово, 2005. – 198 с.
5. Сластёнин В.А. Педагогика / В. А. Сластёнин. – М. : Школа-Пресс, 2000. – С. 492.