Психологічна готовність дітей до шкільного навчання – найактуальніша проблема вікової та педагогічної психології. Готовність дитини до навчання є підсумком психологічного розвитку в дошкільному віці. Підготовка до шкільного навчання має бути систематичною, планомірною та цілеспрямованою.

Важливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є, по-перше, загострена чутливість до морально-психологічних норм і правил поведінки і, по-друге, готовність дитини до оволодіння цілями та способами систематичного навчання. Прихід до школи є перехідним моментом у житті дитини. Він ніби розділяє дитинство з його імпульсивністю, безпосередністю, некерованістю бажань, із перевагою «хочу» і школу – з її необхідністю підпорядкування дисципліні, вимогам «треба», плануванню і розпорядку навчального процесу. Щоб стрибок у нове життя був безболісним, а вимоги шкільного  життя не викликали негативних емоцій, необхідно до цього готувати дітей ще у дошкільний період.

Часто батьки вважають основними показниками готовності до школи знайомство дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів і пісень. Однак, дослідження свідчать, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Найважливішим чинником психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання як обов’язкової передумови успішного початку навчання. Становлення психологічної готовності до школи свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

Психологічна готовність – це такий рівень психічного розвитку, (Л. Божович, К.Гуревич, Ю. Гільбух, Л.Вегнер, М.Удовенко) який створює умови для успішного опанування навчальною діяльністю [1, с. 28] .

Зміст психологічної готовності – певна система вимог, які стоятимуть перед дитиною під час освітнього процесу. Ці вимоги полягають у необхідності відповідального ставлення до школи, довільного керування своєю поведінкою, виконання розумової роботи, що забезпечує свідоме засвоєння знань, установлення з дорослими й однолітками взаємин, обумовлених спільною діяльністю. Дуже важливо, щоб дитина могла впоратися із зазначеними вимогами.

До кінця дошкільного віку дитина вже являє собою у відомому змісті особистість. Вона добре усвідомлює свою статеву приналежність, орієнтується в сімейно-родинних відносинах і вміє будувати відносини з дорослими й однолітками: має навички самовладання, уміє підпорядковувати свою поведінку обставинам. У такої дитини вже розвинута рефлексія. Як найважливіше досягнення в розвитку особистості дитини виступає перевага почуття «Я повинний» над мотивом «Я хочу».

Випускник закладу дошкільної освіти. Який він?

Яким хочуть бачити випускника закладу дошкільної освіти батьки:

• Здоровим;
• Вихованим;
• Веселим;
• Добрим;
• Розумним;
• Кмітливим.

Про якого першокласника мріє вчитель?

• Звукова культура мовлення – чиста, правильна мова;
• Вміння читати, писати, рахувати;
• Активний словниковий запас;
• Загальна обізнаність;
• Елементарні навички самообслуговування;
• Вміє орієнтуватися у просторі, на аркуші паперу.

Компоненти психологічної готовності:

• Фізіологічна готовність;
• Інтелектуальна готовність;
• Мотиваційна готовність;
• Емоційно-вольова готовність;
• Соціальна готовність.

Фізіологічна готовність

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров’я. Що ж включає в себе фізіологічна готовність?

• Розвиток дрібної моторики;
• Розвиток зорово-рухової координації рухів;
• Загальний фізичний розвиток.

Інтелектуальна готовність

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов’язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ:

• Сприйняття;
• Пам'ять;
• Увага;
• Уява;
• Наочно-образне і логічне мислення.

Мотиваційна готовність

Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від нас дорослих. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Мотиваційна готовність включає:

• Бажання вчитися;
• Виразність пізнавальних інтересів;
• Прийняття системи вимог, що вимагаються вчителем, школою.

Емоційно-вольова готовність

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

Отже, основні показники емоційно-вольової готовності:

• Здатний керувати своєю поведінкою, бути посидючим, зібраним;
• Зосереджений на виконанні завдання не дуже цікавого, але дуже потрібного;
• Здатний слухати, зосереджуватися і виконувати вимоги дорослого.

Соціальна готовність

Соціальна готовність містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Соціальна готовність включає:

• Адекватність;
• Вміння жити й розвиватись у соціальному оточенні;
• Мати відповідні навички комунікації;
• Соціальна компетентність (вербальна активність, виконання вимог та дотримання правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень, орієнтація у просторі та часі, толерантність, емпатія).

Основні аспекти готовності дитини до навчання у школі:

• Здоров’я;
• Рівень вихованості і моральних якостей;
• Знання та спеціальні практичні вміння;
• Ступінь оволодіння системою міжособистісних відносин;
• Ступінь сформованості навчальних навичок.

Коли йдеться про підготовку дитини до школи, це означає, що необхідно потурбуватися про її фізичне здоров’я; збагатити життєвий досвід; закріпити побутові навички; розвивати правильне мовлення; навчити дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте; вчити поважати думку іншого; поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи в цілому.

Модель майбутнього першокласника

Дитина добре фізично розвинена: в параметрах її фізичного розвитку немає негативних відхилень від норми, є навіть певне випередження;

Склалися інтелектуальні передумови для початку систематичного шкільного навчання, що проявляється у зростанні можливостей розумової діяльності. Дитина добре орієнтується в навколишньому світі. Вона досить упевнено виокремлює об’єкти живої й неживої природи, предметного й соціального світу. Їй доступне усвідомлення ряду наочно виражених зв’язків: тимчасових, просторових, функціональних, причиново-наслідкових;

У дитини є пізнавальні вміння: диференційоване сприйняття та цілеспрямоване спостереження, використання сенсорних еталонів для оцінки властивостей та якостей предметів, їхнього угрупування та класифікації. Дитина вміє порівнювати об’єкти, виокремлювати головні та другорядні ознаки, відповідати на різноманітні запитання, міркувати, самостійно формулювати запитання, користуватися наочними моделями, схемами, вирішуючи завдання;

У дитини зросла пізнавальна активність, інтерес до світу, бажання дізнатися щось нове. Вона вміє прийняти від дорослого й висунути самостійно пізнавальне завдання, вирішити його за допомогою дорослого або самостійно, використовуючи відомі способи (порівняння, аналіз, вимір і т.д.), зрозуміло виразити в мові підсумок пізнання. Дитина може цілеспрямовано здійснювати елементарну інтелектуальну та практичну діяльність, сприймати завдання і правила, одержувати адекватний меті результат;

Дитина виявляє цікавість до творчості, у неї розвинена уява, виражене прагнення до самостійності. Дитина налаштована на досягнення позитивних результатів у новій соціальній ролі – учня;

Склалися передумови входження дитини в ширший соціум. Вона навчилася спілкуватися з дорослими й однолітками, освоїла основи культури поведінки. Дитина використовує різні форми спілкування: ділове, пізнавальне, особистісне. Її мовленнєві навички різноманітні. Вона вміє вислухати і зрозуміти мовлення співрозмовника, досить чітко та зрозуміло для слухача висловити свої думки, правильно побудувати пропозиції, скласти зв’язну розповідь. Її словниковий запас різноманітний, мова виразна;

Дитина здатна зрозуміти загальну мету й умови, намагається діяти узгоджено, виявляє жвавий інтерес до загального результату. З’явилися дуже цінні елементи довільності: вольові прояви, вміння стримуватися, виявляти терпіння, наполегливість;

Із завершенням дошкільного періоду дитинства закінчується перший значимий етап особистісного розвитку дитини. Вона активна, допитлива, щиро спрямована до свого найближчого майбутнього, готова стати школярем, отримати новий соціальний статус [3, с. 61].

Література

1. Інноваційні технології в початковій школі. – К.: Шкільний світ, 2008.
2. Незабаром до школи. Психологічні особливості дітей дошкільного віку. 6 рік життя/ Уклад О.А. Дмітрієва. – Х.: Основа, 2009.
3. Орієнтована комплексна програма вивчення готовності дитини до шкільного навчання/ Психолог. – 2003. - №13.
4. Психологічні заняття з дошкільнятами / Упоряд. Т. Червонна. – К.: Шкільний світ, 2008.
5. Чуб Н.В. Кмплексні тести готовності дитини до школи. – Х.: Основа, 2007.