Актуальність дослідженнямотивації досягнення успіхузумовлена, з одного боку, зростанням вимог до самовизначення, самоствердження, обізнаності та результативності  особистості, а з іншого – фрагментарним, розрізненим і недостатнім вивченням цієї проблеми. В останнє десятиліття інтерес психологів до вивчення мотивації досягнення успіху істотно посилився у зв'язку з різкими змінами життясуспільства, що породжують невизначеність і непередбачуваність майбутнього і, як наслідок, переживання емоційної напруженості та домінування мотивації до уникнення невдач.

На даний момент актуальними стають питання, які досліджують психологічні характеристики людини, що сприяють продуктивності, успішності та високим досягненням у житті. В значній мірі продуктивна активність особистості пов'язана з мотивацією досягнення, яка проявляється у прагненні досягати успіхів у будь-якому виді діяльності, підвищувати рівень своїх можливостей, перевершувати існуючі норми, займати перше місце в змаганні з іншими людьми. Таким чином, на сучасному етапі, для людини головною стає діяльність, спрямована на досягнення успіху в різних сферах життя.

Метою статті є вивчення психологічних особливостей мотивації досягнення успіху в юнацькому віці.

Виклад основного матеріалу. Численними психологічними дослідженнями було встановлено, що особистість, яка мотивована на досягнення успіху схильна виявляти значні результати у своїй діяльності, досягати вершин відповідно до поставлених цілей у житті. Так особистості, що мають однаковий інтелектуальний потенціал, але мають різну спрямованість мотивації будуть мати різний ступінь успішності. Людина з високим рівнем мотивації досягнення успіху ставить перед собою високі цілі, наполегливо працює, цілеспрямована, зацікавлена роботою, досягає кращих результатів, ніж індивід з мотивацією, що спрямована на уникнення невдач, яку називають негативною мотивацією (Д. Мак-Клелланд, Д. Аткінсон, Х. Хекхаузен, Т. Елерс, М. Маслоу та інші).

Іноді для досягнення тих чи інших цілей нам не вистачає стимулу до дії, мотивації. Саме мотивація є рушійною силою розвитку, визначає ініціативу людини, а також якість і швидкість виконання нею різних завдань. І одним з головних видів спонукань є мотивація досягнення успіху, мова про яку й піде в цій статті.

Проблема мотивації та мотивів поведінки та діяльності – одна із стрижневих упсихології. Б. Ломов, наприклад, зазначає, що впсихологічнихдослідженнях діяльності питань мотивації та цілепокладання належить провідна роль. «Труднощі тут полягають в тому, – пише він, – що в мотивах і цілях найбільш виразно проявляється системнийхарактерпсихічного; вони виступають як інтегральні форми психічного відображення. Звідки беруться і як виникають мотиви і цілі індивідуальної діяльності? Що вони собою представляють? Розробка цих питань має величезне значення не тільки для розвитку теорії психології, але і для вирішення багатьох практичних завдань»[7,89].

А. Мудрик вважає, що мотивація – це не лише мотиви, а й ситуативні чинники, що є досить динамічними та мінливими [9,6].

За О. Леонтьєвим, мотивація пояснює цілеспрямованість дії, організованість і стійкість діяльності, спрямованої на досягнення кінцевої мети [6, 9]. Мета є потужним мотиваційним чинником, який стимулює, активізує, організовує дії людини. Мотивами можуть бути: ідеали, інтереси, соціальні установки, цінності тощо. Мотивація – це сукупність спонукальних мотиваторів, що визначають активність особистості; усвідомлювані або неусвідомлювані психологічні чинники, які спонукають людину до здійснення певних дій та визначають їхню спрямованість [5, 203].

Мотивація є пояснювальним конструктором, який застосовується для пояснень причин поведінки людей (того, чого вони поводяться так, а чи не інакше), його спрямованості та правових механізмів здійснення.

Мотивація досягнення – це особливий вид мотивації людини. Під мотивацією досягнення ми розуміємо мотивацію, спрямовану на краще виконання будь-якої діяльності, яка орієнтована на досягнення результату. Мотивація досягнення проявляється у прагненні суб'єкта докладати зусилля і бажання досягати кращих успіхів життєдіяльності.

Мотивація досягнення розглядається як структурне утворення, мотив якого – досягнення успіху і уникнення невдачі складаються з таких компонентів: потреба досягнення мети та її антиципація, інструментальна активність, афективний стан, результат діяльності та ставлення до цього оточуючих (Дж. Аткінсон, Д. Мак-Клеланд, Х. Хекхаузен).

Згідно з Х. Хекхаузеном мотивація досягнення може бути визначена як спроба збільшити або зберегти максимально високою здатність людини до усіх видів діяльності, до яких можуть бути застосовані критерії успішності і де виконання такої діяльності може привести або до успіху або до невдачі. Мотивація досягнення спрямована на певний кінцевий результат, що отримується завдяки особистісним особливостям людини, а саме: на досягнення успіху або уникнення невдачі. Вона підштовхує людину до «природного» результату ряду пов’язаних одна з одною дій. Передбачається чітка послідовність серії дій, які робляться одна за одною. Для мотивації досягнення характерний постійний перегляд цілей. Х. Хекхаузен вважав, що ця характеристика мотивації досягнення важлива, оскільки низка дій, спрямованих на досягнення мети, може уриватися на якийсь час, іноді на місяці або роки. Також важливою характеристикою мотивації досягнення, на його думку, є постійне повернення до перерваного заняття.Таким чином, створюються складні, але існуючі структури діяльності, які ведуть за допомогою досягнення серії субцілей до головної мети, нехай навіть дуже віддаленої. Планування стає необхідним для досягнення впорядкованої послідовності та функціональної організації ланцюга [10,14].

Згідно з Г. Мюрреєм потреба в досягненні характеризується такими складниками: здатність виконувати щось складне; управляти, маніпулювати, організовувати – відносно фізичних об’єктів, людей або ідей; робити це по можливості швидко і самостійно; долати перешкоди і домагатися високих показників; удосконалюватися; змагатися і випереджати інших; реалізовувати таланти і тим підвищувати самоповагу [11, 43].

Однією з плідних концепцій, з успіхом вживаних для пояснення досягнень у діяльності, є теорія В. Вайнера. Згідно з нею всілякі причини успіхів і невдач можна оцінювати за двома параметрами – локалізація і стабільність. Перший з названих параметрів характеризує те, в чому людина убачає причини своїх успіхів і невдач: в самій собі, або в незалежних від неї обставинах, що склалися. Стабільність розглядається як постійність або стійкість дії відповідної причини [11, 67].

У теперішній час мотивація як психічне явище трактується по-різному:

• як спонукання, що викликає активність організму і визначає його спрямованість, як процес психічної регуляції конкретної діяльності[2, 38];
• як процес дії мотиву і як механізм, що визначає виникнення, напрямок і способи здійснення конкретних форм діяльності[4, 148];
• як сукупна система процесів, що відповідають за спонукання і діяльність[3, 77];
• як особлива сфера, що включає в себе потреби, мотиви, цілі, інтереси в їх складному зв’язку та взаємодії [8, 85];
• як динамічний процес формування мотиву [5, 23].

Важливим є те, що мотивація є основою будь-якої діяльності, тому щосаме в ній укладено механізм особистої активності, зацікавленості людини в діяльності.Мотивація спрямована на досягнення успіху дає можливість людині діяти більш ефективно у напрямку досягнення життєвих цілей.

Ситуація, в якій актуалізується мотив досягнення, характеризується таким чином:

- в неї існують визначені стандарти якості;
- результат розв'язання задач оцінюється за цими стандартами;
- результат розв'язання може бути успішним чи неуспішним;
- людина розуміє свою відповідальність за наслідки.

У такій ситуації актуалізуються мотиви прагнення до успіху та уникнення невдачі. Людям із мотивом прагнення до успіху притаманні такі особливості:

- ситуація досягнення як особистий фактор;
- упевненість в успішному наслідку;
- активний пошук інформації для судження про свої успіхи;
- готовність узяти на себе відповідальність і рішучість у невизначених ситуаціях;
- велика інтенсивність прагнення до мети;
- отримання підвищеного задоволення від цікавих задач;
- бажання робити більш чи менш складну роботу, але таку, яку можна реально виконати;
- відсутність ентузіазму до розв'язання нескладних чи простих задач;
- здатність не розгубитися в ситуації змагання чи перевірки здібностей;
- прагнення до розумного ризику;
- середній, реалістичний рівень домагань;
- велика завзятість у випадку виникнення перешкод;
- підвищення рівня домагань після успіху та зниження після невдачі.

Людям з мотивом уникнення невдачі властивий пошук інформації про можливість невдачі в ситуаціях досягнення. Вони беруться за виконання надскладних чи простих задач. На противагу людям з мотивом прагнення до успіху причиною невдачі вважають нестачу власних здібностей, а успіх пояснюють зовнішніми обставинами. Мотивація, що спрямована на уникнення невдач, як показують дослідження, має менш позитивний вплив на результати особистості у різних сферах її життєдіяльності.

Юнацький вік – це часовий зеніт формування особистості, потреби котрої чітко визначені у часі та пов’язані з майбутнім. Юнацтво – це «ранок життя», що забезпечує творчу продуктивність, імовірність якомога більшої самореалізації протягом подальшого життя. Юність – це завершальний етап формування особистості, етап самовизначення та вибору свого життєвого шляху. Важлива роль у цьому періоді життя відводиться мотивації як сукупності спонукальних чинників, що визначають активність особистості; усвідомлювані або неусвідомлювані психологічні чинники, які спонукають її до здійснення певних дій і визначають їх спрямованість та цілі. Перед старшокласниками постає необхідність самовизначення і вибору свого життєвого шляху. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції майбутнього. Вони готові до фізичних та розумових навантажень [5, 117]. Юність є перехідним періодом від зрілості фізичної до соціальної.

Основним новоутворенням у цьому віці є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності, налаштованість на побудову власного життя. Однією з основних цілей і прагнень старшокласників є встановлення міцних рівноправних взаємин з оточуючими, що включає відносини з викладачами, однокласниками, друзями, взаємини в сім’ї. Одночасно в них знижується рівень тривожності та напруженості, нормалізується самооцінка, завершується статева ідентифікація і формується психологічна стать [9, 247–248].

Можна сказати, що нові інтелектуальні можливості, які виникають у ранній юності, розширюють горизонти самосвідомості молодої людини, поглиблюють її рефлексивні характеристики. Це період пошуку власного Я, основою формування якого є структурована індивідуальна система ціннісних орієнтацій. Найважливішим надбанням цього віку є відкриття свого внутрішнього світу.

Розглядаються безліч критеріїв, що впливають на реалізацію життєвих цілей, одними з них є самооцінка і рівень домагань, локус контролю і готовність особистості до ризику. У людей, орієнтованих на успіх, частіше переважають реалістичні, а в індивідів, орієнтованих на невдачу, – нереалістичні, завищені або занижені, самооцінки. Особистості, які прагнуть успіху, приписують свої досягнення внутрішнім факторам (внутрішній локус контролю), а особи, які уникають невдачі – зовнішнім факторам (зовнішній локус контролю). Параметр локусу пов'язаний з самооцінюючими емоціями, тобто з самооцінкою особистості. Успіх в діяльності також забезпечується оптимальним поєднанням готовності до ризику і раціоналізму. Особи з вираженою потребою в досягненні, на відміну від осіб із слабо вираженою потребою в досягненні, воліють працювати на рівні помірного ризику[1, 7].

Старшокласники не просто пізнають навколишній світ, а виробляють про нього свою думку, тому що у них виникає потреба сформувати свої погляди на питання моралі, самим розібратися у всіх проблемах. У зв'язку з цим, прийняті рішення і сформовані мотиви набувають у школярів все більшої соціальної спрямованості [6, 89].

Висновки. Таким чином, у ході теоретичного аналізу проблеми мотивації прагнення до успіху нами було проаналізовано різні наукові підходи до феномену мотивації особистості; визначено сутність поняття мотивації, механізми формування її у психіці особистості в юнацькому віці, а також визначено чинники, що впливають на формування мотивації тієї чи іншої спрямованості. З’ясовано яким чином вона визначає ті чи інші моделі поведінки особистості, пояснює цілеспрямованість дії, організованість і стійкість цілісної діяльності, спрямованої на досягнення визначеної мети. Також визначені основні положення різних теорій та концепцій мотивації поведінки особистості, що дають змогу більш детально вивчити проблему детермінації поведінки індивіда у соціальному оточенні. Це дало змогу виокремити мотивацію особистості, що сприяє успішності та досягненню позитивних результатів як у особистому житті, так і в навчальній і професійній діяльності. Успішність особистості залежать від програмування власних дій, особливостей постановки цілей, шляхів втілення їх у життя, стратегії, тактики поведінки, бажань, намірів і попереднього досвіду особистості, реакції на невдачі та від багатьох інших аспектів.

Література

1. Бех І.Д. Я як джерело духовного саморозвитку особистості / І.Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 2011.– №  – С. 72.
2. Васильєв І.А. Мотивація і контроль за дією / І.А. Васильєв, М.Ш. Магомед-Емінов. – М. : МДУ, 1991 . – 144 с.
3. Вілюнас В.К. Психологічні механізми мотивації людини / В.К. Вілюнас. – М., 1990. – 288 с.
4. ДжидарьянИ.А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации личности / И. А. Джидарьян // Теоретические проблемы психологии личности/ под ред. Е. В. Шороховой. – М.: Наука, –С. 146–169.
5. ИльинЕ. П. Мотивы человека: теория и методы изучения / Е. П. Ильин. – К. : Вища школа, 2007. –292 с.
6. ЛеонтьевА. Н. Потребности, мотивы и эмоции / А.Н. Леонтьев. – М.: Педагогика, 1971. – 279 с.
7. Ломов Б. Ф. Методичні та теоретичні проблеми психології. / Б. Ф. Ломов. – М. : 2004 . – 210 с.
8. Маслоу А. Мотивація і особистість / А. Маслоу[пер. с англ. ТатлибаеваА.М.]. – СПб.: Евразия,1999. – 479 с.
9. Мудрик А.В. Время поисков и решений, или старшеклассникам о них самих : книга для учащихся / А.В. Мудрик. – М.: Просвещение, 1990.– 191 с.
10. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижения / Х. Хекхаузен. – СПб. : Смысл, 2001. – 860 с.
11. Холл К.С. Теории личности / К.С.Холл, Г. Линдсей. – М.: КСП, 2000. – 672 с.