Етіологія, діагностика та лікування розладу дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ), були предметом дискусій щонайменше протягом декількох десятиліть. З багатьох причин РДУГ все ж залишається одним з найсуперечливіших неврологічних розладів, навіть, незважаючи на те,що даний розлад являє собою реальний медичний діагноз.

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) – являє собою наслідок розладів у функціонуванні центральної нервової системи, що полягає в неповноцінності процесу гальмування і різкому переважанні процесу збудження, що й перешкоджає концентрації уваги [1] .

Національний інститут здоров’я та клінічної кваліфікації Великобританії (NICE) наголошує на тому, що факт існування РДУГ викликає досить суперечливі реакції у багатьох людей з різних суспільних сфер. Звісно,значна частина критики має більш філософський та соціальний характер, але детальний огляд літератури з зазначеної проблеми все ж таки підтверджує загальну наукову оцінку даного явища.

За оцінками Національного Інституту Психіатрії від 3% до 5% дітей мають РДУГ. У той же час деякі експерти вважають, що до РДУГ схильні від 8% до 10% дітей шкільного віку, причому не у всіх з них він проходить з віком. Це означає, що РДУГ набагато частіше зустрічається у дорослих, ніж було прийнято вважати раніше.

Можливі причини формування РДУГ включають генетичні, біохімічні, сенсомоторні, фізіологічні та поведінкові фактори. У число факторів ризику входять маса тіла при народженні <1500 г, черепно-мозкові травми, дефіцит заліза, обструктивне апное сну і вплив свинцю, а також пренатальний вплив алкоголю, тютюну та кокаїну. Менше 5% дітей з РДУГ мають ознаки неврологічних пошкоджень. Поняття гіперактивності є досить популярним в наш час, і на жаль часто вживається не за призначенням. Дорослі не рідко використовують цей термін при означенні характеристики активності  дитини,що їм заважає. Тому, важливо  у роботі з дорослими, що взаємодіють з гіперактивними дітьми    наголошувати на  тому, що РДУГ це медичний діагноз, і  якщо цього не встановлено то доцільно використовувати інші висловлювання стосовно поведінки дитини.

Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) також іноді називають гіперактивністю або Синдромом дефіциту уваги (СДВ). Більшість наукових джерел описують РДУГ як загальний стан, який може проявлятися як у дітей, так і у дорослих.

Клінічні прояви РДУГ та ГКР (гіперкінетичний розлад) визначаються трьома основними симптомами (критеріями): неуважністю (складність концентрації), гіперактивністю (дезорганізованість, підвищений рівень активності), та імпульсивністю поведінки [2, с. 4].

Для відповідності діагностичним критеріям важливо, щоб симптоми:

• проявилися у віці до 7 (РДУГ) чи 6 років (ГКР);
• зберігалися протягом щонайменше 6 міс;
• мали всеосяжний характер (були присутніми в різних ситуаціях, - наприклад, удома, в школі, в суспільному житті);
• зумовлювали значні функціональні порушення;
• не були зумовлені іншими психічними розладами (наприклад, загальними розладами психологічного розвитку, шизофренією, іншими психотичними розладами, депресією чи тривожністю).

Синдром непосиди, модна хвороба, перебільшена проблема - як тільки не називають синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ або ADHD). Але неврологи і психіатри попереджають, що не варто ставитися до РДУГ легковажно: це діагноз, який не лікується, але вимагає певної корекції. У всьому світі зростає кількість дітей з цим синдромом. Важливо правильно допомогти їм в дитинстві, щоб хвороба не заважала повноцінно жити в дорослому віці.

Психологічній супровід дітей дошкільного віку що мають РДУГ, являє собою комплексний тривалий процес, що потребує системного підходу. Практичний психолог є головним організатором і координатором психолого-педагогічного супроводу дошкільників з РДУГ. У практичній діяльності організацію психологічного супроводу дітей, що мають РДУГ здійснюємо за наступним алгоритмом:

1. Первинне консультування батьків
2. Діагностичне обстеження дитини з ознаками РДУГ
3. Визначення індивідуального плану роботи
4. Консультування батьків, педагогів щодо взаємодії з дитиною з РДУГ
5. Корекційно-розвивальна робота з дитиною з РДУГ
6. Моніторинг динаміки досягнень, реалізації індивідуального плану роботи.

На етапі первинного консультування здійснюємо збір інформації про поведінку дитини, її прояви в різних сферах життєдіяльності. Особливості її індивідуального розвитку: особистісні характеристики пізнавальних процесів, характер міжособистісних взаємин з дорослими та однолітками, сильні сторони особистості дитини, на які можна орієнтуватися під час роботи з нею.

Також, вагоме значення має вивчення анамнезу (історії) дитини, що включатиме в себе відомості про народження, наявність перенесених в ранньому віці інфекційних захворювань, травм, тощо. Вивчення даної інформації дає змогу визначити етіологію виникнення РДУГ у дитини.

Етап діагностичного обстеження дитини, полягає у підтвердженні або спростуванні наявності проявів РДУГ. Тому, слід пам’ятати про те, що діагноз РДУГ має право встановлювати лише лікар-невропатолог чи психоневролог. Отже, якщо виникають підозри щодо наявності в конкретної дитини проявів гіперактивності, слід порадити батькам звернутися до спеціаліста, який зможе підтвердити або спростувати цей діагноз. Власне, висновок лікаря щодо здоров’я дитини, встановлення їй діагнозу в категорії F90 «Гіперкінетичні розлади» за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) є визначальним для організації практичним психологом відповідної корекційно-розвивальної роботи з нею. Але на практиці, переважним чином, батьки відмовляються звертатися до медичних фахівців, тому часто практичному психологу доводиться опиратися на власний досвід, ресурс. У такому випадку, для визначення та оцінки критеріїв РДУГ, ми використовуємо тест Вандербільта, та (або) діагностичну систему DSM-V. Варто зазначити, що з метою підвищення валідності результатів тесту Вандербільта, його варто проводити з усіма дорослими, що взаємодіють з дитиною з РДУГ. Таким чином, ми маємо змогу отримати більш достовірні дані стосовно стану дитини, та поведінкові прояви у різних сферах життєдіяльності (сім’я, навчальний заклад, інші суспільні сфери).

Проводимо цілеспрямоване спостереження за дитиною, вивчаємо певні прояви її поведінки під час бесіди з батьками та педагогами. Отримані дані вносимо в індивідуальну картку дитини. Заповнюючи індивідуальну картку дитини з РДУГ, вказуємо такі особливості її індивідуального розвитку: особистісні характеристики пізнавальних процесів характер міжособистісних взаємин з дорослими та однолітками, сильні сторони особистості дитини, на які можна орієнтуватися під час роботи з нею.

За результатами аналізу діагностичного дослідження визначаємо план індивідуальної роботи з дитиною, який включає в себе консультування, просвіта батьків та педагогів щодо конструктивної взаємодії з дитиною що має РДУГ, корекційно-розвивальна робота з дитиною, моніторинг динаміки досягнень, реалізації індивідуального плану роботи.

Однією з головних проблем у супроводі дітей з РДУГ є те, що педагоги не завжди володіють достатніми знаннями щодо роботи та взаємодії з гіперактивними дітьми. Переважним чином вони акцентують увагу лише на тих труднощах, які зумовлює в них перебування таких дітей у групі дошкільного закладу. Нажаль, педагоги не завжди розуміють, що подібна поведінка має об’єктивні причини, і дошкільники з РДУГ, в силу фізіологічних особливостей, просто не можуть поводитися інакше. Тому, практичний психолог надає рекомендації щодо роботи з дитиною з РДУГ, які спрямовані на створення у груповому середовищі психологічно комфортних умов для дитини, допомагають зняти емоційне напруження в прийнятній формі, а також на опанування нею навичок міжособистісної взаємодії та конструктивного розв’язання конфліктів, підвищують статус дитини в колективі однолітків. Варто також проводити із педагогами заняття з елементами тренінгу «Гіперактивна дитина в дошкільному закладі». Метою цих занять є: психологічна просвіта педагогів щодо особливостей та причин РДУГ, визначення шляхів зниження рівня проявів гіперактивності у дошкільників, розширення знань педагогів щодо способів розвитку в дітей навичок саморегуляції. Під час заняття педагоги мають змогу отримати теоретичні знання про РДУГ у дітей, оволодіти практичними прийомами психологічної допомоги дошкільникам та їхнім батькам. Проводимо такі вправи, які допоможуть зрозуміти дошкільників, особливості їхньої поведінки і правильно реагувати на прояви РДУГ у дітей.

Відповідно до визначеного індивідуального плану проводимо роз’яснювальну роботу з батьками дітей із розладом дефіциту уваги та гіперактивності. Складність цього етапу роботи полягає у налагодженні контакту з батьками дитини з розладом РДУГ, оскільки останні схильні до заперечення факту наявних проявів розладу у своєї дитини. У даному випадку, практичний психолог фактично стає опорою для батьків, оскільки виховання таких дітей потребує великих зусиль та внутрішнього ресурсу. Роз’яснювальну роботу можна проводити в таких формах: консультації, інформаційні повідомлення, дистанційні форми психологічної просвіти, підготовка буклетів з рекомендаціями, розміщення інформації на стенді психологічної служби закладу тощо. Орієнтуємо батьків дітей з РДУГ на виконання таких завдань: співпрацювати з практичним психологом та педагогами дошкільного навчального закладу, отримувати консультації фахівців, зокрема невролога, дитячого психіатра, тощо. Варто наголошувати на тому, що дотримання рекомендацій фахівців і закріплення результатів корекційної роботи під час спілкування з дітьми вдома, підвищує результативність психологічного супроводу загалом. Пояснюємо батькам, що вчинки дітей ненавмисні та неруйнівні. Через такі свої особливості дошкільники не в змозі самостійно розв’язувати складні ситуації. Акцентуємо увагу на тому, що поліпшення поведінки залежить не лише від корекційних занять, а здебільшого від сприятливого мікроклімату та спокійної атмосфери в родині. Наголошуємо батькам на доцільності дотримання дитиною режиму відпочинку, оскільки повноцінний відпочинок є вкрай необхідним для напруженої нервової системи дитини з РДУГ. Також, на початкових етапах психологічного супроводу, батькам та педагогам варто запропонувати користуватися пам’яткою «Виховання дитини з розладом РДУГ», в якій прописані основні рекомендації, що допоможуть у налагодженні взаємодії з гіперактивною дитиною.

Педагогічні працівники разом із практичним психологом і батьками виконують такі спільні завдання: навчають дитину адекватних способів вираження потреби в руховій активності; допомагають опанувати навички конструктивного розв’язання конфліктів; формують здатність до емпатії.

Етап корекційної роботи з дітьми з РДУГ полягає у реалізації наступних завдань: розвиток у дітей навичок саморегуляції, самоконтролю, активної уваги, формування навичок ефективної міжособистісної взаємодії, підвищення самооцінки, корекцію поведінкових порушень, елімінація імпульсивності, зняття психоемоційного напруження. Корекційно-розвивальні заняття мають комбіновану структуру: комплексна нейрокорекція, та пісочна терапія. Нейропсихологічна корекція дітей з РДУГ включає в себе дихальні вправи, окорухові вправи, кінезіологічні вправи (комплекс рухових вправ), вправи для релаксації і візуалізації, функціональні вправи, вправи для розвитку комунікативної і когнітивної сфери, вправи з правилами.

Приблизна структура заняття:

- дихальні вправи – 3-4 хвилин;
- окорухові вправи – 3-4 хвилини;
- кінезіологічні вправи – 5-10 хвилин;
- функціональні вправи (розвиток уваги, довільності, самоконтролю);
- комунікативні вправи, елімінація гніву і агресії – 10- 20 хвилин;
- пісочна терапія – 20-25 хвилин;
- релаксація – 3-5 хвилин.

Дихальні вправи впорядковують внутрішній ритм організму, розвивають самоконтроль і довільність. Єдиним ритмом, яким довільно може керувати людина, є ритм дихання і руху. Нейропсихологічна корекція будується на автоматизації і ритмуванні організму дитини через базові багаторівневі прийоми.

Уміння довільно контролювати дихання розвиває самоконтроль над поведінкою. Особливо ефективні дихальні вправи для корекції дітей з РДУГ.

Виконання комплексу окорухових вправ дозволяє розширити поле зору, поліпшити сприйняття. Односпрямовані і різноспрямовані рухи очей розвивають міжпівкульну взаємодію головного мозку і підвищують енергетизацію організму. Також, різноспрямовані рухи очей сприяють активізації процесу навчання.

Кінезіологічні вправи (перехресні рухи тіла і пальців) забезпечують розвиток міжпівкульної взаємодії, зняття сінкінезій (мимовільні співдружні рухи) та м’язових затисків. Крім того розвиток «відчуття » власного тіла сприяє збагаченню і диференціації сенсорної інформації від самого тіла. Відомо, що центром тонкої моторної координації є лобова частка мозку, що відповідає також за самоконтроль. Тому, при регулярному виконанні перехресних рухів утворюється велика кількість нервових шляхів, які зв’язують півкулі головного мозку, що сприяє розвитку психічних функцій. Слід також зазначити, що повільне виконання перехресних рухів сприяє активізації вестибулярного апарату, та лобних ділянок мозку.Функціональні вправи доцільно проводити за трьома основними напрямами:

• розвиток уваги, довільності та самоконтролю;
• елімінація гіперактивності та імпульсивності;
• елімінація гніву та агресії.

Корекцію варто проводити поетапно, починаючи з однієї окремої функції. Гіперактивній дитині просто неможливо буди одночасно уважною, не імпульсивною, спокійною. Коли будуть досягнуті стійкі позитивні результати, з розвитку однієї функції, можна буде переходити до формування іншої. Наприклад, розвиваючи довільний розподіл уваги варто знизити навантаження на самоконтроль імпульсивності, та не обмежувати рухову активність. Знижуючи імпульсивність, не варто працювати над концентрацією уваги, й обмежувати рухливість. Розвиваючи посидючість, можна допустити імпульсивність і розсіяну увагу.

Комунікативні вправи діляться на три етапи:

• індивідуальні вправи спрямовані на відновлення і подальше поглиблення контакту із власним тілом, невербальне вираження станів і відносин;
• парні вправи сприяють розширенню «відкритості» у відношенні до партнера - здатності відчувати, розуміти і приймати його;
• групові вправи через організацію спільної діяльності формують навички взаємодії в колективі.

Позитивним терапевтичним ефектом у роботі з дітьми з РДУГ володіє пісочна терапія. Використання цього методу у роботі з гіперактивними дітьми забезпечує виконання одразу декількох завдань: зниження психоемоційного напруження, елімінація імпульсивності та агресивності, зниження рівня тривожності, формування та закріплення позитивних патернів поведінки. Хоча, деякі джерела, містять інформацію про недоцільність застосування цього методу у роботі з гіперактивними дітьми, мотивуючи це тим , що діти з імпульсивністю та розсіяною увагою уникають види діяльності які потребують надмірних зусиль у виконанні. Проте, на практиці, ми мали змогу переконатися у протилежному ефекті, і в підсумку змогли досягти стійкої позитивної динаміки. Єдиним, важливим моментом у застосуванні цього методу, є можливість вибору дитиною матеріалу. Це може бути сухий або вологий пісок. Найцікавіше те, що в 90% випадків гіперактивна обирає вологий пісок, оскільки з таким матеріалом легше працювати, і він володіє більшою пластичністю.

На початковому етапі пісочної терапії використовуємо мотиваційні ігри за допомогою яких формуємо «довіру» до піску, та зацікавленість дитини у процесі. Далі використовуємо структуру створення картини на піску довільно за задумом, або за обраною тематикою. Використовуючи варіант довільної картини, дитина має можливість вербалізувати проблеми що її турбують, зняти психоемоційне напруження, знизити рівень тривожності який притаманний дітям з РДУГ. Застосовуючи варіант створення пісочної картини за темою, штучно створюємо проблемну ситуацію, та пропонуємо дитині пошук конструктивного шляху вирішення проблеми, таким чином, формуємо та закріплюємо позитивні патерни поведінки.

Варто зазначити,що можливості компенсації когнітивних та поведінкових порушень значно обмежуються за відсутності розуміння батьками причин і проявів цих порушень. Корекційно-розвивальна робота найбільш ефективна за участю батьків.

Додатковими прийомами якими батьки можуть скористатися для корекції можуть бути:

1. Ритмування правої півкулі – заняття ритмікою, лижами, тенісом, хореографією.
2. Активізація роботи стволових відділів головного мозку – плавання пірнання, стрибки на батуті, дихальна гімнастика.
3. Розвиток міжпівкульної взаємодії – східні єдиноборства, кінезіологічні вправи, в’язання.
4. Зняття гіперактивності, імпульсивності – заняття з глиною і водою, піском.
5. Розвиток стійкості та уваги – нанизування намистин, сортування природних матеріалів
6. Розвиток здатності до довільного переключення уваги – читання алфавіту що чергується з рахунком.

Завершальний етап - виконання вправ на релаксацію, які формують навички саморегуляції, та спрямовані на оволодіння прийомами самозаспокоєння, що особливо є актуальним для дітей з РДУГ.

Особливе значення у процесі психологічного супроводу дітей з РДУГ, має застосування мультидисциплінарного підходу. Даний підхід дає змогу залучати до співпраці необхідних фахівців (невролог, психотерапевт), та використовувати додаткові методи апаратної корекції РДУГ такі як: транс- краніальна магнітна стимуляція мозку, мікрополяризація, та метод БЗЗ (біологічно зворотній зв’язок). Це не медикаментозні методи, які не пригнічують ЦНС, а відновлюють її роботу в природному режимі. Застосування даних методів значно підвищує результативність терапії РДУГ у дітей. Особливо зарекомендував себе метод БЗЗ, який сприяє формуванню свідомої регуляції тілесних функцій організму. При терапії дітей з РДУГ застосовують нейро-зворотній зв'язок - різновид біологічного зворотного зв'язку. Ця нова методика показала позитивні результати протягом останніх 10 років. Сеанс навчання стає коротшим, обладнання - краще, а в поєднанні з хорошою терапією, зростає ймовірність досягнення позитивного результату. Дослідження показують, що після вивчення методики БЗЗ і 40 сеансів нейро-зворотного зв'язку, в дітей спостерігалося зниження імпульсивності, підвищення уваги і працездатності. Цей метод допомагає дітям не тільки використовувати свідомість, але і поліпшити кровообіг певних частин головного мозку, які пов'язані з розладом дефіциту уваги з гіперактивністю. Звичайно, застосування даного підходу можливе виключно за згоди, та співпраці батьків дитини з РДУГ.

Варто обговорювати поточні результати проведеної роботи з батьками та педагогами, щоб мати змогу своєчасно вносити корективи й зміни в її зміст.

Після реалізації індивідуального плану роботи окреслюємо на майбутнє стратегію педагогічної взаємодії з дитиною зі РДУГ для розкриття її потенційних особистісних можливостей.

У результаті систематичної, організованої роботи дорослі, які взаємодіють з дітьми з РДУГ, зокрема батьки та педагоги, зрозумівши суть проблеми, навчаться враховувати індивідуальні особливості кожного з цих дітей та спрямовувати свою взаємодію з ними на підтримку, та допомогу їм в оволодінні важливими навичками самоконтролю. Це допоможе дітям з розладом дефіциту уваги та гіперактивності зростати успішними, впевненими, налагоджувати ефективну взаємодію з дорослими та однолітками в колективі, стати повноцінними членами суспільства.

Література

1. Гаєвська Н. Що робити, якщо у дитини синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) ?. [Електронний ресурс] / Н. Гаєвська – Режим доступу: https://te.20minut.ua/blogs/sho-robiti-yaksho-u-ditini-sindrom-deficitu-uvaghi-z-ghiperaktivnistyu-sdugh.html
2. Прокопів Л. Феномен гіперактивності в дошкільників: ознаки та причини / Л. Прокопів // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - 2011. - Вип. 16 (2). - С. 217-225.
3. Сиротюк А.Л. Синдром дефицита внимания с гиперактивностью. Диагностика, корекция и практические рекомендации родителям и педагогам. – М.: ТЦ Сфера, 2002. -128с.