В нових умовах суверенітету Україна намагається провести модернізацію освіти, щоб бути гідним учасником  сучасних світових процесів, вміти пристосуватись до провідних загально-цивілізаційних тенденцій: інформаційного суспільства, глобалізації. Держава намагається здійснити трансформацію засад суспільного розвитку.

У Національній стратегії розвитку освіти України на 2012-2021 роки передбачено формування управлінців нової генерації, здатних мислити і діяти системно в умовах кризового стану суспільства, приймати управлінські рішення в будь-яких сферах діяльності, ефективно використовувати наявні ресурси.

Узагальнення підходів до визначення управлінського рішення дає можливість стверджувати, що це – творчий вольовий вплив керівника на основі знання об`єктивних законів функціонування керованої системи й аналізу інформації про її функціонування, що полягає у виборі цілі, програми і способів дій колективу, скерованих на вирішення проблеми або зміну цілі.

Практика прийняття різноманітних рішень нараховує тисячоліття, однак фундаментальна теорія рішень ще не склалася. Проблема прийняття ефективних рішень цікавила ще античних філософів Аристотеля, Ф.Бекона,  Р.Декарта.

Нині питанням подальшої розробки і розвитку теорії прийняття рішень займаються економісти, юристи, філософи, кібернетики, математики, соціологи, психологи та ін. Серед найновіших вітчизняних досліджень особливо значущими є роботи М. Лесечко, А. Чемерис, Р. Рудніцької [2], які досліджували психологію управлінських рішень і процес створення ефективних управлінських команд; О. Мармази, яка розробила сучасні моделі прийняття управлінських рішень [3]. Процедуру підготовки і прийняття рішень висвітлили Г. Єльнікова ,   Р. Черновол-Ткаченко[5]  та інші.

За безумовної важливості цих досліджень проблема підвищення якості  управлінського рішення залишається недостатньо розробленою. Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розв’язання суперечностей, що об’єктивно мають місце в теорії і практиці менеджмента, а саме: між накопиченим досвідом управління соціально-педагогічними системами та відсутністю належної компетенції керівника щодо визначення оптимальних умов прийняття якісних рішень; між вимогами, які висуваються до професійної компетентності керівника, якісно аналізувати інформацію та наявним рівнем його управлінської компетентності; між реальними умовами прийняття рішень і необхідними для забезпечення їх якості.

Отже, недостатня розробленість проблеми, об’єктивна потреба розв’язання вище зазначених суперечностей зумовили вибір мети дослідження – визначити психолого – педагогічні та організаційні умови забезпечення якості прийняття управлінських рішень і засобами комплексно-цільового підходу окреслити напрямки здійснення цього процесу.

Теорія і практика управління накопичили немало корисних рекомендацій, які сприяють отриманню якісних управлінських рішень. Перш за все, якість управлінського рішення тісно пов’язана з правильним підходом до проблем, що виникають в діяльності  закладу освіти. Успішному вирішенню проблем сприяє: своєчасне усвідомлення і аналіз проблеми з тим, щоб з’ясувати, що привело до її виникнення, і ділове, активне прагнення до вирішення проблеми; відсутність витрат часу на непотрібні рішення, що не впливають на ефективність роботи місцевого органу державної виконавчої влади; відсутність декількох послідовних рішень поодинці з того ж питання; постійне оцінювання ефективності процесу ухвалення, а згодом і реалізації рішення; вже на початкових етапах роботи залучення до процесу прийняття рішення співробітників, що мають відношення до рішення, що розробляється з урахуванням їх кваліфікації і ступеня складності проблеми.

Основне завдання керівника – уміння так організувати процес розробки і прийняття рішень, щоб з високим ступенем вірогідності ухвалювалися ефективні управлінські рішення.

Процес управління можна інтегративно представити у вигляді трьох складових елементів: визначення курсу дій, розробки і прийняття рішення, виконання. Слабкість хоч би однієї з ланок єдиного ланцюга, звичайно, призводить до зниження якості всього процесу управління. Якість управлінського рішення зростає за умов професійної компетентності керівника, якому властиві наступні позитивні риси: високий науково-технічний рівень управління, тобто використання сучасних методів, алгоритмів і технічних засобів на всіх етапах управління; висока технологічна культура управління  (підкреслимо, що як і в будь-якій іншій роботі, технологічна культура вимагає наявність загальної культури ); наявність необхідного інформаційного забезпечення процесу управління, що вимагає використання відповідних технічних засобів збору, передачі, переробки, зберігання і пошуку потрібних відомостей, наявність розвиненої комунікаційної системи і відповідної інфраструктури для роботи з інформаційними потоками; достатній рівень систематизації, формалізації і стандартизації процесу управління; наявність організаційних форм управління, адекватних завданням управління, раціональне поєднання централізації і децентралізації управління; інтенсифікація процесу управління, скорочення тривалості управлінського циклу; скорочення тривалості перехідних процесів при реалізації рішень, запобігання «розмиванню» суті рішення при доведенні його до безпосередніх виконавців; розробка управлінських рішень в комплексі, погоджено, з урахуванням роботи всього управлінського ланцюжка; уміння відокремлювати те, що є головним і  важливим, від другорядного і дрібного.

Відомо, що управлінське рішення направлене на підвищення ефективності діяльності закладу освіти. Через це саме ефективність функціонування закладу освіти, а не звітність, повинна бути мірою ефективності прийнятих управлінських рішень [4].

Отже, змістом функції прийняття рішення є не тільки вибір, а й підготовка до нього, визначення необхідних елементів для його здійснення.

Управлінське рішення становить основу процесу управління, а отже, тільки реалізація якісних рішень забезпечить закладу освіти можливість ефективно і динамічно функціонувати і розвиватися в умовах конкурентного ринку.

Якість – це сукупність характеристик об'єкта, які визначають його здатність задовольняти нормативні або прогнозні потреби.   

Якість управлінської діяльності – це міра її відповідальності загальноприйнятим вимогам і стандартам.

Під якістю управлінського рішення прийнято розуміти сукупність властивостей, що забезпечують успішне їх виконання і отримання певного ефекту.

Умови, що впливають на якість управлінського рішення, - різноманітні, багатопланові, знаходяться в дуже складному взаємозв'язку, взаємозалежні.

Література

1. Василенко В.А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навчальний посібник / В.А. Василенко. – К.: ЦУЛ, – 420с.
2. Лесечко, М. Д. Психологія управлінських рішень і створення ефективних команд: навчальний посібник / М. Д. Лесечко, А. О. Чемерис, Р. М. Рудніцька. –ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 100 с.
3. Мармаза О.І. Ще раз про управлінське рішення / О.І. Мармаза // Управління школою. - квітень.
4. Приймак В.М. Прийняття управлінських рішень: Навчальний посібник / В.М. Приймак.-К.: Атака, 2008. – 240 с.
5. Черновол-Ткаченко Р.І.    Цільова   та    інформаційна   орієнтація управлінських рішень / Р.І.Черновол-Ткаченко // Управління школою. - 2005. жовтень.