Нова українська школа - це школа для життя у XXI столітті. Трансформаційні зміни в освіті, які зараз відбуваються, спрямовані на створення школи, в якій приємно навчатись і яка дає учням не тільки знання, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті. Завданням сучасної школи є виховання компетентної особистості, яка володіє не лише знаннями, високими моральними якостями і є професіоналом, а й уміє діяти, беручи на себе відповідальність за свою діяльність.

Особливе місце серед ключових компетентностей нової української школи займає компетентність здоров’язбереження. Це пояснюється тим, що стан здоров’я є показником духовного, соціально-економічного добробуту населення, рівня цивілізованості країни. Гуманізація освіти вимагає якісно нового підходу до потреб людини, формування стійких мотивацій до здорового способу життя, позитивної соціальної поведінки, виховання людини високої моралі, складовою частиною якого є статеве виховання учнівської молоді [3, с. 6-7].

Акселерація, автономність, дозвілля підлітків та юнацтва, інтенсивність їхніх контактів зумовили актуалізацію багатьох психолого-педагогічних проблем, зокрема початок статевого життя у ранньому підлітковому віці, підліткова вагітність, венеричні захворювання, матері-одиночки підліткового віку, а також тривожна статистика насильств: збільшення кількості зґвалтувань, які найчастіше залишаються безкарними, зростає і молодшає проституція, відбувається загальна і моральна дезорієнтація суспільства. І хоча тенденція загострення сексуальних проблем молоді, таких як зростання в суспільстві терпимості до позашлюбних з в’язків, низький рівень освіченості в питаннях сексуальної культури – характерна не лише для нашої держави. Проте негативні наслідки її в Україні відчутні ще й через відсутність системного підходу у просвіті із питань репродуктивного здоров’я, статевої культури та виховання учнівської молоді.

Більшість молодих людей починають вести активне статеве життя у віці до 19 років, а перший сексуальний досвід переживають у 15-16 років. Статеве життя пов'язане з ризиком зараження інфекціями, що передаються статевим шляхом, а також небажаної вагітності. Переривання небажаної вагітності в підлітковому віці негативно впливає на репродуктивний потенціал жінки, а інфекції можуть стати причиною як жіночого, так і чоловічого безпліддя. Зростання поширеності функціональних розладів та хвороб серед підлітків, погіршення показників їхнього фізичного розвитку, збільшення поширеності поведінкових чинників ризику на тлі епідемії ВІЛ-інфекції й вживання наркотиків, як ніколи, актуалізує завдання збереження та зміцнення загального і репродуктивного здоров'я підлітків [4, с. 3].

Заклади освіти, де діти, підлітки та молоді люди проводять більшу частину свого часу, мають величезний виховний і здоров’язбережувальний потенціал. Школа у взаємодії з сім’єю і найближчим оточенням учня вирішує двоєдине завдання: збереження і зміцнення здоров’я та виховання гармонійно розвиненої, освіченої, соціально активної та відповідальної особистості.

Школа – це особливе середовище, маленька модель суспільства, в якому учні повинні дізнаватися про фізіологічні та психологічні зміни, пов’язані зі статевим дозріванням, про проблеми контрацепції, ризики незапланованої вагітності, інфекційних уражень, питання сексуальної орієнтації, особисту сексуальну безпеку, насилля і, особливо важливо, – що в кожної людини є вибір, і відповідальність за нього лежить лише на ній.

У наш час молодь отримує дуже мало якісної підготовки з цього питання, що робить її дуже вразливою. Учні не орієнтуються у фізіологічних та анатомічних поняттях репродуктивної системи та здоров’я, соромляться задавати питання, шукаючи відповіді на хибних сайтах, а це впливає на їх відповідальне ставлення до власного здоров’я, як фізичного так і психічного, гендерні відносини тощо. Неосвіченість призводить не тільки до бездуховності. Беручи до уваги поширення серед підлітків венеричних захворювань, кількість абортів, можна сказати, що відсутність елементарних знань погрожує здоров’ю, а іноді життю молодої людини [3, с. 29].

Відтак, одним із пріоритетних напрямів діяльності навчального закладу повинен бути чіткий системний підхід у формуванні навичок збереження і зміцнення репродуктивного здоров’я дітей та учнівської молоді, статевого виховання. Саме школа, як головна ланка національної системи освіти, на основі здоров’язбережувальних компетентностей повинна і може забезпечити учнів необхідною базовою теоретичною підготовкою, яка сприятиме формуванню відповідального ставлення до збереження здоров’я, зокрема репродуктивного [1, с. 4-5].

Тому, розуміючи важливість збереження репродуктивного здоров’я серед молоді, в свою діяльність як вчителя біології та практичного психолога закладаю великі можливості для статевого виховання учнів та підготовки їх до сімейного життя.

Найбільше навантаження на репродуктивне здоров'я припадає на дітей підліткового віку та молодь, оскільки в цьому віці відбувається бурхливий розвиток індивіда як на соматичному, так і на психічному рівнях з формуванням усіх функціональних систем організму, в тому числі й репродуктивної, а також із становленням когнітивної, емоційно-ціннісної сфер та формуванням цілісної особистості. Саме в цей період відбувається активний розвиток репродуктивної сфери та формуються основи репродуктивної поведінки. І не дарма, саме у біології 8 класу йде вивчення анатомії та фізіології людини. З основних знань про будову та функції статевої системи будується й вся система формування навичок збереження репродуктивного здоров’я та статевої поведінки молодої людини.

Продовження формування здоров’язберігаючої компетентності в напрямку збереження репродуктивного здоров’я підлітків продовжується у курсі загальної біології у 9-11 класах. Вивчаючи розділи: «Збереження та реалізація спадкової інформації», «Закономірності успадкування ознак», «Закономірності мінливості організмів», «Репродукція та розвиток», «Основи здорового способу життя» значну увагу учнів акцентую на нерозривний зв'язок із життям і значення знань для збереження власного репродуктивного здоров’я, а це сприяє формуванню в учнів на уроках біології життєвих компетентностей. Учні охоплені інформацією з мотивації до здорового способу життя, профілактики вживання психоактивних речовин, збереження репродуктивного здоров'я. На уроках вони залучаються до колективної, індивідуальної та самостійної роботи, тренінгових вправ, ознайомлюються з відео матеріалами, аналізують життєві ситуації, проблемні питання.

Беззаперечно, що у змісті навчальної програми з біології закладені великі можливості для статевого виховання учнів та підготовки їх до сімейного життя. Учні отримують знання про статеві відмінності у природі та суспільстві, ріст і розмноження живих організмів, репродуктивну функцію людини, негативний вплив нікотину, алкоголю, наркотиків на спадковість. Однак значної уваги на статеве виховання дітей та підлітків з його моральним підґрунтям і ціннісними орієнтаціями не вдається приділити через обмеження часу, відведеного на теми програми.

Саме через це, вважаю досить важливим напрямком профілактичної та розвиткової роботи як практичного психолога продовжувати роботу із формування навичок збереження репродуктивного здоров’я підлітків. В рамках занять з елементами тренінгу, круглих столів та маршрутів безпеки учні дістають уявлення про сексуальність, статеву культуру, моральну чистоту, цнотливість, честь і гідність, формують правильну поведінку в між статевому спілкуванні. Тут закладаються основи відповідального батьківства як головних складових системи планування сім'ї та виховання дітей. Адже знання – це захист і зброя, які майбутні повноцінні члени суспільства використовуватимуть у своєму житті, формуючи нове свідоме середовище.

Звичайно, з раннього віку статеве виховання повинно гармонійно пов’язуватись із загальним психологічним розвитком дитини. Всі необхідні дитині початкові знання мусить надавати сім`я. Однак більшість батьків або ігнорують цей аспект виховання, або навмисне намагаються уникати розмов на інтимні теми через свою неосвіченість. Як наслідок, у підлітковому віці виникає чимало проблем, пов’язаних із статевим дозріванням.

Так, опитування, проведене серед учнів 8-11 класів показало, що у 60% учнів знання про анатомію та фізіологію статевої системи є поверховими, у 40 % - на середньому рівні. 70% учнів – інформацію про свою статеву систему, її особливості і функціонування дізнаються через мережу інтернет, уроки та від друзів; 30% - від батьків, родичів. Учні зазначають, що говорити із батьками про секс, сексуальну культуру для них соромно, можна більше дізнатись від друзів, а батьки першими не йдуть на діалог. У 72% учнів знання про хвороби, які супроводжують незахищений статевий акт є вузькими. Вони визначають серед проблем незахищеного статевого акту – небажану вагітність та аборт. 50% респондентів – взагалі не задумуються про серйозність інфекційних захворювань необдуманого статевого акту. Знання учнів про засоби контрацепції обмежені поверхневою теоретичною інформацією лише про презерватив, а знання й навички його використання бажають роз’яснень. Вплив негативних факторів поведінки на репродуктивне здоров’я, здебільшого, в силу вікових особливостей, для учнів не піддається глибокому аналізу та проектування наслідків у майбутнє. 84% учнів – зацікавлені у організації роботи зі статевого виховання та формування в ниих навичок статевої культури та репродуктивного здоров’я.

Тренінгова профілактична робота з підлітками в даному напрямку спрямована на аспекти: знання з анатомії та фізіології людини необхідно пов’язувати з соціальними ролями чоловіка та жінки; підлітки повинні знати не тільки біологію статі, але й мати чітке уявлення про психологічні, медичні і соціальні аспекти статевого життя, щоб запобігти негативному впливу на подальшу долю. Виняткове значення має формування у хлопців і дівчат почуття відповідальності за власні дії, адже розпочате у підлітковому віці статеве життя може зашкодити здоров’ю та стати причиною трагедій у майбутньому [2, с.10].

Тренінгова робота з підлітками порушує такі питання: 1) фізіологічні, психологічні особливості підлітків, пов’язані з їх статевою належністю; значення цих особливостей для взаємовідносин з іншими людьми; 2) чинники здорового способу життя; 3) проблеми сексуальності підлітків; відверта поведінка; 4) проблеми насильства; 5) хвороби, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД; 6) засоби контрацепції; 7) побудова сім’ї, сім`я і взаємовідносини в ній.

Тож варто наголосити, що статеве виховання – це система педагогічних, медичних, психологічних заходів, спрямованих на формування у дітей та підлітків правильного ставлення до питань статі та статевого життя. Статеве виховання має на меті сприяти гармонійному розвитку особистості, підготовці до майбутнього сімейного життя. Це одна із складових цілісного процесу виховної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі та сім`ї.

Правильне здійснення статевого виховання є важливим фактором підготовки до самостійного життя, в тому числі й до здорового сімейного.

 Література

1. Ващенко О. Свириденко С. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі // Здоров’я та фізична культура. – 2006. №8 – с. 1-6.
2. Сучасні технології збереження здоров’я учнів: кращий досвід [Електронні дані] / авт. кол. ; уклад. А. Г. Обухівська, І. І. Цушко. – К. : Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2015.. – 221 с. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM), 12 см
3. Формування інноваційного здоров’я збережувального освітнього середовища: досвід проектування і реалізації : матеріали круглого столу / упоряд. Н.А. Поліщук. – Луцьк : ВІППО, 2018. – 124 с.
4. Електронний ресурс: https://works.doklad.ru/view/h6xrS5fkiFI.html