Підготовка дитини до школи є одним із найважливіших завдань навчання і виховання дітей дошкільного віку. Його вирішення в єдності з іншими завданнями дошкільної освіти дозволяє забезпечити підготовку дітей до школи − завдання комплексне, що охоплює всі сфери життя дитини.

Психологічна готовність до школи − тільки один з аспектів цієї задачі, але всередині цього аспекту виділяються різні підходи:

1). Дослідження, спрямовані на формування у дітей дошкільного віку певних умінь і навичок, необхідних для навчання в школі.

2). Дослідження новоутворень і змін у психіці дитини.

3). Дослідження генезису окремих компонентів навчальної діяльності і виявлення шляхів їх формування.

4). Вивчення умінь дитини свідомо підкоряти свої дії заданому при послідовному виконанні словесних вказівок дорослого. Це вміння пов'язується зі здатністю оволодіння загальним способом виконання словесних вказівок дорослого [3, с. 92].

Визначаючи психологічну готовність до шкільного навчання, педагог повинен чітко розуміти, для чого він це робить.

О. Савченко звертає увагу на те, що підготовка дітей до навчання в школі починається задовго до вступу до школи і здійснюється на заняттях на основі звичних для дитини видів діяльності: гри, малювання, конструювання та ін. Знання та уявлення про навколишній світ дитина може засвоювати найрізноманітнішими способами: маніпулюючи з предметами, наслідуючи оточуючих, в образотворчій діяльності і в грі, в спілкуванні з дорослими [5, с. 5].

Якою б діяльністю дитина не займалася, в ній завжди присутній елемент пізнання, вона постійно дізнається щось нове про ті предмети, з якими діє. Важливо пам'ятати, що при цьому перед дитиною не стоїть спеціальне завдання пізнання властивостей цих предметів і способів дії з ними, перед дитиною стоять інші завдання: намалювати візерунок, побудувати з кубиків будиночок, виліпити з пластиліну фігурку тварини тощо. Одержувані при цьому знання є побічним продуктом її діяльності.

Діяльність дитини приймає форму навчання, навчальної діяльності тоді, коли набуття знань стає усвідомлюваною метою її активності, коли дитина починає розуміти, що виконує ті чи інші дії для того, щоб навчитися чомусь новому [9, с. 171].

У недавньому минулому в дошкільних установах підготовка дітей до школи і формування навчальної діяльності зводилися до вироблення у дітей навичок шкільної поведінки на уроці: вміння сидіти за партою, правильно відповідати на питання педагога та ін.

Зрозуміло, пише Т. Панасюк, якщо дошкільник вступає до першого класу школи, що працює за традиційною системою, навички навчальної роботи їй необхідні. Але не це головне в формуванні готовності до навчальної діяльності. Важливо з раннього дитинства виховувати у дітей пізнавальні інтереси, так як саме вони є важливими мотивами людської діяльності, виражають усвідомлену спрямованість особистості, позитивно впливають на всі психічні процеси і функції, активізують здатності [4, с. 6].

Відповідно до предмета даного дослідження педагогічні умови формування готовності дітей  до шкільного навчання розуміємо як сукупність обставин та об'єктивних можливостей змісту, форм, методів і прийомів підвищення ефективності освітнього процесу і матеріально-просторового середовища, створених у дошкільному навчальному закладі, що забезпечують успішне вирішення поставлених  завдань, а саме:

• сприяння набуттю дітьми позитивного досвіду розв’язання життєвих ситуацій у процесі соціально-рольової взаємодії;
• організація діяльності дітей 6-7-річного віку в спеціально створеному проблемному розвивальному середовищі, що ініціює формулювання ними проблем та їх самостійне розв’язання;
• стимулювання та надання можливості дитині проявляти самостійність і активність, ураховуючи її індивідуальні особливості;
• залучення дітей цього віку до найважливіших сфер життєдіяльності;
• цілеспрямоване застосування комплексу форм організації, методів і засобів навчання, що сприяють формуванню життєвої компетентності дітей 6-7-річного віку;
• забезпечення єдності вимог педагогів і батьків у процесі формування життєвої компетентності дітей 6-7-річного віку;

Ураховуючи мету дослідження та мету досягнення позитивних результатів у формуванні готовності дітей 6-7-річного віку до навчання у школі, визначимо умови щодо організації взаємодії дітей у конкретному пізнавальному середовищі, а саме:

• виховання пізнавальних інтересів і потреб;
• оволодіння дітьми спільними способами дій;
• самостійне знаходження способів вирішення практичних і пізнавальних завдань;
• навчання дітей контролю за способом виконання своїх дій.

 Таким чином, виховання пізнавальних інтересів і потреб є першою умовою формування готовності до шкільного навчання майбутніх першокласників.

Узагальнення досліджень педагогів та психологів дозволяє виділити особливості  розвитку інтересу до навчання.

1. Навчальна діяльність повинна бути організована так, щоб дитина активно діяла, залучався до процесу самостійного пошуку і «відкриття» нових знань, вирішувала питання проблемного характеру.
2. Навчальна діяльність повинна бути різноманітною. Одноманітний матеріал і одноманітні методи його піднесення дуже швидко викликають у дітей нудьгу.
3. Новий матеріал повинен бути добре пов'язаний з тим, що діти засвоїли раніше.
4. Важливо позитивно оцінювати всі успіхи дітей. Позитивна оцінка стимулює пізнавальну активність.
5. Навчальний матеріал повинен бути яскравим і емоційно забарвленим [6, с. 58].

Отже, виховання пізнавальних інтересів − найважливіша складова частина виховання особистості дитини, її духовного світу. І від того, наскільки правильно вирішене це питання, багато в чому залежить успішність організації навчальної діяльності дітей.

Розвиток навчальної діяльності можливий на основі усвідомленого виокремлення дитиною способу дій.

Тому другою умовою формування готовності до навчання у школі в її розвиненому вигляді виступає оволодіння дітьми спільними способами дій, тобто такими способами, які дозволяють вирішувати низку практичних або пізнавальних завдань, виділяти нові зв'язки і відносини.

Методика навчання дітей вмінню опановувати способами дій розроблялася А. Усовою.  Інтерес до способів виконання завдань, на думку дослідниці, становить психологічну основу навчальної діяльності. Характерними рисами вміння вчитися є: вміння слухати і чути вихователя; працювати за його вказівками; здатність відокремлювати свої дії від дій інших дітей; розвивати контроль за своїми діями і словами і т. д. [7, с. 9].

Третьою, не менш важливою умовою формування готовності до шкільного навчання дітей є самостійне знаходження способів вирішення практичних і пізнавальних завдань.

Психологічні дослідження Н. Под’якова доводять, що діти дошкільного віку виділяють не тільки практичний результат дії, а й ті знання, вміння, які при цьому засвоюються. Уже в цьому віці при вирішенні практичних завдань відбувається переорієнтування свідомості дітей з кінцевого результату на способи його досягнення. Діти починають осмислювати свої дії і їх результати, тобто усвідомлювати той шлях, за допомогою якого можна набути нових знань. Таке усвідомлення підвищує успішність формування у них нових пізнавальних дій, а разом з цим і формуванню нових, більш складних знань [1, с. 19].

Діти намагаються використовувати засвоєний спосіб в нових, вже змінених умовах, відповідно до яких вони змінюють конкретні форми його вживання, зберігаючи в той же час загальний принцип.

Четвертою умовою формування готовності до навчання у школі, яка повинна бути сформована у дітей, є навчання дітей контролю за способом виконання своїх дій. Оскільки навчальна діяльність здійснюється на основі зразка дій, то без зіставлення реально виробленого дитиною дії зі зразком, тобто без контролю, навчальна діяльність позбавляється свого основного компонента.

Психолого-педагогічні дослідження останніх років дають підставу вважати, що підготовку до навчальної діяльності раціонально починати з

формування умінь контролювати і оцінювати свої дії.

Дослідження науковців довели, що старші діти можуть не тільки знаходити неузгодженість між заданими і отриманими результатами, але і визначати його величину і напрямок, а потім на цій основі успішно здійснювати корекцію своєї дії. Це говорить про те, що у дітей дошкільного віку стихійно складаються елементарні контрольні дії. Завдання ж вихователя полягають у цілеспрямованому навчанні дітей діям контролю.

Основною відмінністю навчальної діяльності від інших (гри, малювання, конструювання) є те, що дитина приймає навчальне завдання і її увага зосереджена на способах її вирішення. При цьому дошкільник може сидіти за партою або на килимі, навчатися індивідуально або в групі однолітків. Головне −  дитина виконує навчальне завдання і, отже, вчиться [2, с. 5].

Основу організації занять з розвитку шкільно-значущих функцій у закладі дошкільної освіти визначають такі принципи.

Системність. Розвиток дитини − процес, в якому взаємопов'язані, взаємозалежні і взаємообумовлені всі компоненти. Не можна розвивати лише одну функцію. Необхідна системна робота з розвитку дитини [8, с. 74].

Комплексність (взаємодоповнюваність). Розвиток дитини − комплексний процес, в якому розвиток однієї пізнавальної функції (наприклад, мови) визначає і доповнює розвиток інших функцій [8, с. 74].

Відповідність віковим та індивідуальним можливостям. Індивідуальна програма підготовки до школи може і повинна будуватися відповідно до психофізіологічних закономірностей вікового розвитку, з урахуванням факторів ризику [8, с. 75].

Адекватність вимог і навантажень, що пред'являються до дитини в процесі занять, сприяє оптимізації занять і підвищенню ефективності і дає опору на функції, які не мають недоліків при одночасному «підтягуванні» дефіцітарних (відстаючих) функцій [8, с. 76].

Поступовість і систематичність в освоєнні і формуванні шкільно-значущих функцій, слідування від простих і доступних завдань до більш складних, комплексних [8, с. 76].

Індивідуалізація темпу роботи − перехід до нового етапу навчання тільки після повного освоєння матеріалу попереднього етапу [8, с. 76].

Повторність (циклічність повторення) матеріалу, що дозволяє формувати і закріплювати механізми реалізації функції [8, с. 77].

Робота з підготовки до школи повинна бути спрямована на комплексний розвиток дитини і формування шкільно-значущих функцій, формування внутрішньої позиції школяра [8, с. 77].

Отже, у ході аналізу практичної реалізації фізичного, психологічного, соціального аспектів з’ясовано, що для формування цілісної особистості у процесі підготовки до школи в ЗДО необхідні певні умови. У зв’язку з цим слід зазначити, що педагогічний аспект комплексної підготовки дітей до школи, а саме такою вона і є у дошкільному закладі,    є інтегруючим фактором забезпечення її мети, змісту, принципів, методів, форм організації та результатів.

Література

1. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе / Е. Е. Кравцова. – М. : Педагогика, 1991. – 152 с.
2. Ладивір С. О.Як живеться шестирічним школярам? / С. О. Ладивір // Дошкільне виховання. – 2003. – № 6. – С. 3–5.
3. Назаренко Г. І. Готовність дітей до навчання в школі як психолого-педагогічний феномен / Г. І. Назаренко // Проблеми дидактичного забезпечення навчального процесу: Збірник наукових праць. Проблеми сучасного мистецтва і культури. – К.: Науковий світ, 2002. – С. 92-96.
4. Панасюк Т. І. Шестирічкам – впевнений старт / Т. І. Панасюк  // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. –  № 8. – С. 4-6.
5. Савченко О. Я. Наступність і перспектива в роботі двох перших ланок освіти / О. Я. Савченко // Дошкільне виховання. – 2000. – № 11. – С. 4–5.
6. Сидоренко Н. О. Перший раз у перший клас: адаптація дитини до навчання у школі / Н. О. Сидоренко. – К. :Шк. світ, 2009. – 176 с.
7. Соколова Ю. В. Тести на готовність до школи дитини 6-7 років / Ю. В. Соколова. – К. : Країна Мрій, 2008. – 64 c.
8. Таран О. В. Психологічна готовність дитини до школи : діагностика та формування / О. В. Таран. – К. : Шкільний світ, 2010. –127 с.
9. Шулешко Е. Е. Понимание грамотности Обучение дошкольников чтению, письму и счёту / Е. Е. Шулешко. – М. : Мозаика-Синтез, 2001. – 384 с.