Нині в Україні істотно змінюється система освіти в цілому. Інновації це принципові зміни у фундаменті, а не у нових прибудовах. Для України це означає: необхідні не стільки нові назви закладів, скільки новизна змісту їхньої життєдіяльності. А новизну змісту можуть зумовити: нова філософія освіти, нового типу кадри -  носії цієї філософії, зорієнтовані на світовий досвід. Пріоритетами розвитку сучасної історичної освіти в Україні залишаються: підвищення ефективності навчального процесу з метою формування вільної особистості, яка визначає загальнолюдські й національні цінності, керується морально-етичними критеріями і почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці; виховання засобами історії громадянської свідомості, зорієнтованої на патріотичне почуття належності до власної країни, причетності до її спільних історичних, політичних і культурних цінностей, на демократичні пріоритети і злагоду в суспільстві; прищеплення учням толерантності й поваги до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, уміння знаходити порозуміння з іншими людьми задля досягнення суспільно значущих цілей. Різновидом сучасної  педагогіки можна вважати спроби відродження сократичного діалогу в освітніх практиках. Впровадження сократичного діалогу до сучасних освітніх і виховних практик зумовлено, з одного боку, прагненням пробудження самостійного творчого мислення у вихованців чи учнів, а, з іншого, – свідомим провокуванням громадськості, внаслідок чого надаються імпульси для зняття “закритих тем”, усунення заборон на обговорення певних проблем.Головне те, що цей метод розвиває логічне мислення, особливо здатність до міркувань та висновків. Така діяльність є продуктивною та евристичною по своїй суті. Зараз в час інформаційних технологій та штучного інтелекту лунають голоси, що в невдовзі відпаде потреба в школі, втратить свою значимість професія вчителя. Але чи це так?

Якщо говорити про найважливішими компетенції на сьогодні то це є навички роботи з людьми таки як комунікація і співпраця, доведено, що 75-85% професійного успіху залежить від соціальних «м’яких» навичок – «softskills». Ці навички комп’ютер не відтворить, отже виходить, що саме вчитель в майбутньому буде сприяти соціальній складові освітнього процесу, Таким чином сучасний учитель має бути фахівцем з комунікацій та відносин, має спеціалізуватися не тільки на передачі інформації, яку він навчає, а й у створенні сприятливого мікроклімату в класі. Сучасна школа об’єднуючи компетенції виокремлює такі, які хоче бачити роботодавець: критичне мислення, спілкування, співпраця, творчість (креативність). Цим навичкам не завжди можна легко навчитись, але використовуючи методику сократівського діалогу вчитель може досягти своєї мети.

Методика «діалоги Сократа або її складова Філософія для дітей (P4C) ламає традиційний урок і в інший спосіб дає можливість зрозуміти досить складний матеріал, вчить слухати інших, задавати запитання, доводити, або обстоювати свою думку, логічно мислити. Таке навчання базується не на обов’язкових завданнях, що переважно йдуть від учителя з зовнішнім стимулюванням активності, а на власному визначенні завдань і створенні у зв’язку з цим власного освітнього продукту. Завдання вчителя зацікавити учня, допомогти сформувати своє ставлення до важливих історичних, юридичних, етичних та соціальних проблем, які так чи інакше обговорюються під час вивчення будь якої теми з історії. Неодноразово, саме обговорення різ­них поглядів на те чи інше суспільне явище чи історичний факт, подію - є причиною виникнення соціальних конфліктів (учнівських в тому числі).  Для того, щоб їх подолати, учням необхідно навчитись обмінюватися своїми думками і прагнути долати суперечки, займаючи певні позиції, в яких відображаються справедливість та людська гі­дність — дві фундаментальні цінності демократичного суспільства.

Cократівський метод допомагає всім учням, зрозуміти матеріал тим шляхом, який є значущим для них. Цей метод допомагає провести опитування всіх учасників навчального процесу. Велика перевага сократівського методу і в тому, що в процесі діалогу викладач бачить, наскільки творчо мислять учні і якої складності завдання можна їм надати.  Використовуючи дану методику, хочеться пробудити самостійне творче мислення учнів, дати їм  можливість вільно обговорювати  будь яку тему, що  в майбутньому буде сприяти становленню громадянського суспільства.  Для проведення    сократівського діалогу слід визначити суспільну про­блему — об'єкт обговорення. Це можуть бути різноманітні питання, наприклад:

-    Як ви вважаєте, у чому полягає історична місія Запорозької Січі?

 -  Чому за часів Північної  війни  в  Україні     поширюються антимосковські   настрої?

-   Чому плани Мазепи не були втілені у життя?

-     Яка роль української діаспори у розбудові незалежної України?

 -  Чому довгоочікуваний Четвертий універсал Центральної Ради, що нарешті проголосив незалежність Української Народної Республіки був лише декларацією?

 -   Чому Україна не стала незалежною як Польща, Чехословаччина, Фінляндія після Першої світової війни? (Можливість висунути власну версію, що пояснює історичні факти).

Вивчаючи ці питання, учні вчаться знаходити шляхи їх вирішення.    Розумова діяльність учнів стимулюється постановкою питань.  Питання вчителя має бути настільки складним, щоб в учнів виникли певні трудно­щі, і водночас - посильним для самостійного знаходжен­ня відповіді. Необхідно починати з постановки конкретного історичного питання; не слід висувати питання на зразок: Хто правий, а   хто – ні в тому чи іншому питанні; в центрі уваги має бути ймовірний перебіг подій (Що було б можливим за тим чи іншим збігом обставин? Що міг здійснити той чи інший історичний діяч для досягнення даної мети або від яких дій утриматися?); всі твердження учнів повинні супроводжуватись обґрунтуванням, для чого вчитель ставить питання на зразок: “Які факти свідчать на користь твоєї думки?”, “Як ти мислив, коли дійшов такого висновку?”. 

Так, учням 11 класу під час вивчення теми: «Україна в період десталінізації» пропонується для обговорення наступне питання: «Хрущовська «відлига» – період кардинальних реформ для людей чи період втрачених можливостей та змарнованих зусиль?». Під час обговорення проблемне питання може перетворитись у проблемну ситуацію шляхом його розширення, пошуку нових шляхів вирішення, зіставлення гіпотез, пропонування альтернатив. Таким чином, після вивчення теми учні мають необхідні знання не тільки для того, щоб відповісти на запропоноване проблемне запитання, але й для формування власного ставлення до подій періоду «відлиги».  При вивченні теми «Повоєнне облаштування світу» учням можна запропонувати спрогнозувати подальшу долю Української держави в разі визнання країнами-учасницями Паризької мирної конференції законним право українського народу на самовизначення внаслідок розпаду Російської імперії. Вивчаючи тему «Пізня Римська імперія», учні 6 класу з задоволенням прогнозують можливий розвиток цивілізації в разі перемоги Західної Римської імперії над варварами.

Готувати учнів до нестандартної навчальної діяльності потрібно вже з організації навчального простору кабінету, тому звичайну розстановку парт, потрібно організувати так, щоб спілкування відбувалося лицем до лиця, при цьому вчитель має сидіти поруч із дітьми.  При вході в клас, де по-новому організовано навчальний простір, в учнів виникає готовність працювати нестандартно.При застосуванні діалогу Сократа як методу навчання на уро­ках історії можна використову­вати різні методичні прийоми:

-Учитель підводить шко­лярів до усвідомлення пев­них суперечностей і пропо­нує їм самим знайти спосіб їх розв'язання.

Ефективним є прийомом спровокувати  суперечності у практичній діяльності.

- Учитель ознайомлює уч­нів з різними точками зору на питання.

- Учні отримують завдання розглянути певне явище з різ­них позицій.

- Педагог спонукає учнів робити порівняння, узагаль­нення, висновки із ситуації, зіставляти факти.

Для того щоб учні могли скористатися своїми можливостями мислителів, важливо, щоб вчитель розвивав у них низку важливих якостей, серед яких Д. Халперн виділяє:

1. Готовність до планування. Оскільки думки часто виникають хаотично, важливо упорядкувати їх, вирішити, у якій послідовності їх викласти. Упорядкованість думки – ознака впевненості.
2. Гнучкість. Якщо учень не готовий сприймати ідеї інших, він ніколи сам не зможе стати генератором ідей. Гнучкість дозволяє почекати з винесенням судження, поки учень не буде мати різноманітну інформацію.
3. Наполегливість. Вчителю слід виробляти наполегливість у напруженні розумових сил, тоді учні обов'язково досягнуть значно ліпших результатів навчання.
4. Готовність виправляти свої помилки. Людина, що критично мислить, намагатиметься не виправдати свої неправильні рішення, а зробити правильні для себе висновки, скористатися помилкою для продовження навчання.
5. Усвідомлення. Це дуже важлива якість, що передбачає уміння спостерігати за собою в процесі розумової діяльності, відслідковувати перебіг міркувань.
6. Пошук компромісних рішень. Важливо, щоб ухвалені рішення могли сприйняти інші люди, інакше ці рішення так і залишаться на рівні висловлювань.

Вивчаючи та досліджуючи вчення Сократа стає зрозуміло, що великий філософ шукав у характері кожної людини певні переваги, певну майстерність та вміння мислити по-особливому. Сократ вірив в те, що постійне самовдосконалення є сутнісним для кожної людини. Він вважав, що самовдосконалення повинно відбуватися лише через освоєння необхідних знань. Це фундаментальна мета методу Сократа. Великий вчитель та філософ бачив, що ефективність такого методу дуже висока, тому що учні ставали більш сприйнятливими в процесі набуття певних знань та поглибленого їх осмислення.

Сократівська педагогіка притягує цікаві та активні ідеї, створює ясність поставленої мети, допомагає виявленню поля незнаного, залученню до пошуку знань якомога більше учасників навчального процесу, ствердженню критичного погляду на будь-які здобуті знання. В ідеалі, сократівська практика не є лише процесом, який використовується викладачами, щоб заохотити учнів, але й плідний напрям мислення, який надихає на створення нового.

Усі згодні зі словами Анатоля Франса про те, що добре перетравлюються лише ті знання, які поглинаються з апетитом! Найважливіше – викликати інтерес до предмета, бажання не лише пізнати більше, а й поділитися знаннями з іншими, набути життєвого досвіду.

Література

1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2004. – 328 с.
2. Десятов Д.Л. Методика розвитку історичного мислення засобами наочності / Д.Л.Десятов. – Київ: Основа, 2008. – 141 с.
3. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. –192с.:іл..
4. Перспективні освітні технології: Наук.-метод. Посібник. / За ред. Г.С. Сазоненко. - К.: Гопак, -500 с.
5. Роберт Страдлинг. Преподавание истории Європи ХХ века. Страсбург2000.
6. Сучасні підходи до історичної освіти. Методичний додаток до навчального посібника «Історія епохи очима людини. Україна та Європа в 1900- 1939 рр.» Укладач. І Костюк, П. Кендзьор. Львів: НВФ «Українські технології», 2004. – 128с.: іл.
7. Терно С.О. Історичне мислення: як його розвивати? / С. Терно // Історія в школах України. – 2007. - № – С. 8-12.
8. Психологія критичного мислення. Дайана Халперн. Інтернет ресурс,168с.
9. Упроваджуємо методику Р4С - Філософія для дітей. /Оксана Лютко/ Заступник директора школи. - 2019. - № 4.- С. 1-2.