Мета: продовжити роботу  з соціалізації дошкільників шляхом розвитку моральних і духовних цінностей, виховання шанобливого ставлення до національної спадщини України через інтеграцію художньо-мовленнєвої та образотворчої діяльності. Продовжувати формувати уявлення дітей про рідне місто. Збагатити краєзнавчі уявлення дітей природничими, історичними та географічними фактами.

Закріпити навички самостійно продумувати зміст зображувальної роботи та добирати матеріали для його втілення, поєднувати різні зображувальні техніки (ліплення, конструювання, аплікація). Розуміти красу об'єктів рідного міста та продуктів власної зображувальної діяльності. Розвивати творчу спрямованість в процесі мовленнєвої та зображувальної діяльності.

Виховувати любов до рідного міста, повагу до людей.

Матеріал: презентація «Місто мого дитинства», заготовка для картини, глина, пластилін, солоне тісто, папір, картон, дошки, стеки, фарби.

ХІД ЗАНЯТТЯ:

• Як свою історію має кожна родина, і кожна людина, так і кожне місто, край має своє минуле і справжнє. Нам пощастило народитися на чудовій землі - овіяній славними подіями, справами людей багатьох поколінь. Наше місто має гарну  назву - Запоріжжя. А чи знаєте, чому воно так називається?(відповіді дітей)
• Так, наше місто знаходиться за кам'яними порогами Дніпра. Зараз пороги, після побудови Дніпрогесу, скриті під водою, але невеличкі острови ми можемо побачити і зараз. Вважається, що нашому місту в цьому році виповниться 250 років. Воно розташовано на обох берегах славетного Дніпра, який в давні часи називали Борисфен, Славутич.
• Чи знаєте ви, діти, чим славна наша запорізька земля (острів Хортиця)
• Хортиця - не просто самий великий острів на Дніпрі. Це не з чим незрівняна перлина створена природою для прикраси Дніпра і міста, через яке він тихо і повільно несе свої води. Унікальність якого в рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів, пам’яток геології, культури, історії. Це найбільш яскрава та значуща пам’ятка доби Козацької Республіки. Саме, о.Хортиця є одним із «7 чудес України» та «7 природних чудес України» - красивим і унікальним обличчям держави, в якій ми живемо.
• Багато років тому тут була розташована Запорізька Січ, де жили козаки (вільні люди).
• Якими були козаки? (Сміливими, хоробрими, дужими, дружніми).
• Козаки захищали кордони від ворогів, визволяли з полону своїх співвітчизників. Ходили в походи на човнах - «Чайках». Човни були схожі на птахів чайок - ніс і корма гострі. Здалеку було схоже на чайку, яка махає крилами тому, що ходили козаки на веслах і під вітрилами. А ще до бортів  човна привя’зували очерет, щоб не можна було його  потопити.
• Відправлялись козаки в походи не тільки на човнах, а й на конях. Кінь спасав життя своєму товаришу, виносив з поля бою. Але й козак ділився останнім шматком хліба зі своїм другом. Одну історію я хочу вам розповісти : «Одного разу їхали два козаки додому. І в дорозі їх застала хуртовина. Козаки загубили слід, вони не знали, куди їм їхати. Потім вирішали зробити ось що: поклавши коней, зробивши ківш, самі лягли між кіньми, накрившись бурками. Тепло, яке йшло від тварин, спасло життя людям. А на ранок, коли хурделиця вщухла, козаки відправились далі». В народі говорили: «Козак без коня, що дівка без коси»
• В світі існує багато видів боротьби: ушу, карате, кунфу, дзюдо. А у нас в Україні предками бойові рухи були закодовані у народному танці «Гопак»? Гопак з’явився у нас дуже давно, у наших пращурів. Їм заборонялось носити зброю. І вони були змушені оборонятися за допомогою свого тіла, рук, ніг. Ця техніка давала можливість змагатися з десятьма ворогами, які були озброєні. Воїни могли «грати» всім тілом. До нашого часу гопак дійшов, як вид танцювального мистецтва. І став яскравим національним танцем.
• Не побувавши на Хортиці, не можна взнати Запоріжжя, його сивої старовини, його легенд, його щасливої сьогоднішньої долі. Про це нам розповідають книжки, фотографії, матеріали експозиції музею історії, про це нам прошепочуть буйні трави, які збереглися тут з давніх часів, про це нам нагадають хвилі Дніпра.
• А на правому березі Дніпра ми можемо побачити ось такий велетень-дуб, який більше 700 років всіх радував. Про нього ходять легенди. Кажуть, що саме під ним запорожці писали відомий лист турецькому султану. Всім відома картина Іллі Рєпіна «Запорожці». Богдан Хмельницький зупинявся тут на відпочинок і призивав козаків бути такими ж сильними, як цей дуб. Не шумлять зелені віти старого дуба, не співають пісні птахи, засох старий велетень. Але його сини – молоді дубочки підростають по всьому нашому місту.
• Сучасний герб Запоріжжя - «Щит пересічений, у верхньому зеленому полі дві перехрещені рушниці, в нижньому малиновому - чорний лук з трьома стрілами вістрями вниз». Рушниці і малиновий колір вказують на козацьку звитягу, підкреслюють сучасну назву міста. Лук означає боротьбу проти татар. У декоративному картуші верхній елемент символізує Дніпрогес.
• Але у нашого міста не тільки цікаве минуле. Воно продовжує рости, мінятися і ставати все краще і краще. Я знаю що ваші батьки працюють на великих підприємствах нашого міста, назвіть їх, будь ласка, (міркування дітей) Так неможливо уявити наше місто без «Запоріжсталі», «Комунара», «Мотор-Січі» та багатьох інших. А чи знаєте ви що саме роблять ваші батьки на цих заводах? (відповіді дітей)
• Наше місто ще називають містом металургів, сталеварів. І на честь цих мужніх, працьовитих людей названі: вулиця Сталеварів та проспект Металургів, будинок культури Металургів. Пригадайте, які є улюблені місця саме у вас, де ви любите гуляти, відпочивати? (розповіді дітей)
• Я приготувала для вас сюрприз - тло для нашої майбутньої картини. І пропоную створити колективну картину, присвячену нашому рідному місту.
• Пропоную кожному із вас подумати і зробити щось цікаве, що розповість всім про сучасне і минуле нашого міста. Кожен із вас виготовить тільки одну поробку, а коли ми їх розташуємо на одній картині у нас вийде наше рідне місто - Запоріжжя.

Діти виконують зображувальну роботу, вихователь проводить індивідуальну роботу. Після виконання поробок діти розповідають про них:

• Я зліпив старого великого дуба. З матусею і татком, я їздив до нього і бачив маленькі дубочки - синочки старого дуба.
• А я зліпила козака який грає на бандурі, я хочу розташувати його біля хати на о. Хортиця.
• Я знаю, що кілька старих «Чайок» лежать на дні Дніпра, одну з них підняли і поставили в нашому музеї. Коли я був в музеї, я її бачив. Тому я виліпив її.
• Я зробила ківш, з якого ллється сталь. Мій татко працює сталеваром. Він працює біля великих печей, варить сталь. На  площі «Фестивальній» я бачила такий ківш.
• А мій татко працює на «Комунарі». По вулицях нашого міста їздять легкові машини «Славута», «Таврія», «Део», які випускають на автозаводі «Комунар». А ще тато розповідав, що колись на цьому заводі випускали маленькі машини «Запорожці», але я їх не бачив.
• Мої батьки працюють на заводі «Мотор-Січ», де роблять двигуни для літаків. Тому я вирішив зробити літак.
• А я часто їжджу до бабусі на Бабурку і ми проїжджаємо по мостах через Дніпро.
• А я мешкаю в Бородинському районі і кожен день їду до дитячого садка по плотині Дніпрогесу.
• В нашому місті багато парків, скверів, в яких є багато фонтанів. Коли дуже жарко, вони дарують нам прохолоду. Мені дуже подобається фонтан на площі Маяковського, він складається з різного каміння, яке розташоване по колу.
• Найулюбленіше місце всіх запоріжців - Бульвар Шевченка. Де споруджено музичний годинник.
• Наше місто дуже красиве, багато красивих вулиць і різних місць. Але я дуже люблю наш дитячий садочок, яке називається «Сонечко»
• Коли підсохнуть наші роботи ми їх розфарбуємо і наклеїмо на цю картину. Давайте разом придумаємо для неї назву, (пропозиції дітей) Поряд з назвою картини ми розташуємо герб нашого міста, на якому, вшановуючи пам'ять козаків, зображена зброя, якої вони добули волю і незалежність України. Зверніть увагу, в одній картині ми поєднали історію і сучасне нашого міста
• Свою палку любов до нашого рідного міста я хочу виразити словами з вірша нашого земляка-поета Петра Ребра «Дума про рідний край».

Ні, ти не знаєш, добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.
Тут небо то від хвиль Дніпрових синє.
То, наче,мак, червоне від заграв...
Сюди з полів течуть духмяні чари,
Звідсіль щодня ідуть світанки в даль.
Тут із вогнем у парі сталевари,
Неначе пісню серця, творять сталь.
Тут струм з води висотують турбіни,
А Хортиця сурмить, мов пароплав...
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.

П. Ребро.

 Література

1. Запоріжжя.Фотоальбом «Іншої зелі у нас не буде – нам треба нашу зберегти» – ТОВ «ВПО «Запоріжжя». – 2015
2. Кармазь В. Запорожье – ИПК «Запоріжжя». – 1999
3. Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII століття та його спадщина - ТОВ «Видавництво «Центр навчальної літератури». – 2019
4. Електронний ресурс. Режим доступа до джерела інформації: http://dnz42.edukit.zp.ua/misto_mogo_ditinstva/