Мета: ознайомити учнів з видами силових передач та їх застосування в різних моделях і використання силових передач в поєднанні з двигуном. Пояснити     фізичну суть перетворення обертального руху в поступальний, прямолінійний. Формувати практичні навики розмітки деталей на деревині та металі за          доданими кресленнями, а також прийомами роботи столярними та слюсарними інструментами. Виховувати в учнів уміння правильно організувати робоче місце, поняття про трудову та технологічну дисципліну, творчий підхід.

Обладнання: Зразки моделей автомобілів, журнали «Моделіст-конструктор»,      плакати по авто моделюванню, інтерактивна дошка, набір матеріалів для   виготовлення схематичних моделей автомобілів, столярні та слюсарні   інструменти, олівці, лінійки, технологічні картки.

Зміст заняття

І. Організація класу до роботи

Відмічаю в журналі відсутніх на занятті, перевіряю в учнів наявність спецодягу,     звертаю увагу на зовнішній учнів, визначаю для кожного робоче місце.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

• Що ви знаєте про автомобілі?
• Хто назве, які є конструктивні вузли автомобіля?
• Які силові передачі використовуються в автомобілях?

          Відповіді учнів узагальнюю і коротко доповнюю.

ІІІ.  Введення  нового матеріалу

Слово вчителя

Основні тези лекції:

• основні вузли, з яких складається модель автомобіля.
• призначення вузлів моделі атомобіля, зокрема, двигуна та силової передачі, їх конструктивні особливості.
• Демонстрація основних матеріалів та деталей, що застосовують для виготовлення вузлів моделей.

Контурна модель автомобіля складається з таких вузлів: рами, контуру автомобіля, двигуна (гумового двигуна, електродвигуна, компресійного двигуна), силової передачі, електрообладнання.

Підвівши під готовий кузов фанерне, дерев’яне або металеве днище (шасі), конструюють передню підвіску, задній міст, підбирають або виготовляють колеса, а головне, створюють силовий вузол моделі (двигун, редуктор).

Ми вже говорили, що електродвигуни, що використовуються, розвиваючи великі обороти, володіють дуже невеликою потужністю. Тому момент, що крутиться на валу виконуючого органу (колеса, гвинта) виявляється незначним. Як створити великий момент, що крутиться? Виручає редуктор.

Це механізм, що являє собою циліндричну, конічну або черв’ячну передачу, укладену в корпус. А інколи – поєднання різних видів передач (наприклад, циліндричної з черв’ячною). Якщо редуктор поставити на модель, то з його допомогою обертальні рухи від двигуна будуть передаватися на виконавчий орган, кількість обертів зменшиться, обертовий момент збільшиться.

Але не тільки цим обмежується застосування редуктора.

Необхідність передачі обертального руху валу двигуна на вісь або безпосередньо на колеса моделей змушує підбирати найзручніші способи використання (додаток 1) ременів (1-3), ланцюга (4), фрикціону (5,6), конічних і циліндричних шестерень (7,8), черв’яка (9), шестерень з косим зубом (10) та ін. Зубчата передача в більшості моделей виявляється найбільш сприйнятливою. Зубчаті колеса підбирають в наборах «Конструктор» або витягують із непридатних приладів, друкарських машинок, годинникових механізмів, технічних іграшок.

Робота з таблицею.

При цьому слід прийняти до уваги зовнішній діаметр шестерень, що збільшується при більшій кількості зубів приблизно таким чином:

Кількість зубів                                                   Зовнішній діаметр, мм

           12                                                                                23

           15                                                                                30

           24                                                                                46

Продовження лекції

Використовуючи моделі з гумовими двигунами з двома пучками, потрібно прагнути створювати редуктори з передавальним відношенням 4:5, а на моделях з електричними двигунами це відношення може досягати 1:11,що потягне за собою необхідність використовувати зубчасті пари з числом зубів 9 і 99.

Щоб виключити використання практично неприйнятних по діаметру шестерень, створюють редуктори з трьома (і більше) циліндричними шестернями.

При підборі електродвигуна для установки на моделі  моделісти намагаються вишукати двигун з найменшим споживанням струму (3,5 – 4,5 – 12 В), найменшою масою в рамках 80 – 150 г невеликими розмірами.

Передача обертання валу електродвигуна, як правило, здійснюється на задню вісь (додаток 2) або безпосередньо на одне із задніх коліс. Двигун закріплюють на шасі металевим хомутом або за допомогою спеціально виготовленого кронштейну. Якщо двигун має основу і кріпильні лапки, його можна закріпити на гвинтах  за допомогою металевого кутника.

ІV. Закріплення поданого матеріалу

Пропоную учням відповісти на наступні запитання:

• З яких основних вузлів складається модель автомобіля?
• Для чого призначені силові передачі?

V. Інструктаж до практичної роботи

Форма інструктажу – фронтальна, з урахуванням того, що всі учні будуть виконувати однотипну роботу: виготовляти контур автомобіля з кріпленням , із металу та фанери по нанесених лініях розмітки.

Інструктаж проводжу в такій послідовності:

1. Розповідаю про послідовність виготовлення контуру.
2. Демонструю інструменти, що застосовують для даної роботи.
3. Демонструю прийоми роботи лобзиком та іншими інструментами і способи контролю якості у відповідності із зразком виробу.
4. Показую робочу поставу, а також, як вірно організувати робоче місце.

Основну увагу учнів звертаю на дотримання трудової і технологічної дисципліни. Як наочний посібник для роботи використовую готову модель. Демонстрацію прийомів роботи проводжу на робочому місці учителя. Показую учням як розмістити інструменти і матеріали, необхідні для роботи, на робочому місці.

VІ.  Інструктаж по техніці безпеки

Форма проведення інструктажу фронтальна, основний метод навчання – практична демонстрація безпечних прийомів роботи при пилянні лобзиком, свердління отворів, шліфування абразивним папером.

VІІ.  Самостійна практична робота учнів

Основна мета – виробити в учнів навики обробки деревини та металу, а також навчити методів контролю якості роботи.

В процесі самостійної роботи учнів, як метод навчання, використовую індивідуальні консультації з обходом робочих місць:

1. Перевіряю підготовку учнів до роботи з інструментами.
2. Прийоми закріплення деталей.
3. Формую правильні навики роботи з інструментом.
4. Пояснюю прийоми контролю якості роботи.
5. Звертаю увагу на застосування безпечних прийомів роботи.

Своє основне завдання в процесі формування навиків роботи бачу в тому, щоб не допустити помилок в роботі учнів, які приводять до невиправного браку, що знижує якість навчання і сприяє втраті інтересу до даної роботи. З метою економії робочого часу учнів, допомагаю їм проводити наладку інструментів з паралельним поясненням, як необхідно виконувати дану роботу.

Даний етап заняття закінчую після виконання учнями приблизно однакового об’єму роботи над моделлю.

VІІІ. Заключний інструктаж

Мета – дати загальну характеристику роботи учнів і проаналізувати вироби. В процесі аналізу робіт загострюю увагу учнів на причинах допущених помилок., суть яких, в основному, зводиться до використання неправильних прийомів роботи і відсутності належного контролю якості роботи.

Демонструю найбільш якісно виконані роботи і пояснюю в чому причина успіху.