Вступне слово вчителя: Історія України – це історія багатовікової боротьби за незалежність, єдність і волю українського народу. В той час, коли європейські держави були не цивілізованими, Україна-Русь вже досягла найвищого щаблю розвитку культури і державності. На родючі землі, мальовничі краєвиди задивлявся не один войовничий народ. Україну завойовували, розшматовували, поневолювали і татари, турки, росіяни, поляки, угорці, німці… Цей перелік за багато віків став дуже великим. Та в кожен тяжкий для Батьківщини час на захист її кордонів ставали мужні і сміливі воїни-захисники. Саме їм – тим, хто захищав Вітчизну від окупантів, присвячене свято День Захисника України. Не випадково це свято призначили на 14 жовтня – День Покрови. Саме в цей день – відзначається День українського козацтва. Бо саме це свято було найбільш шанованим у козаків, а козаки були чи не найпершими захисниками України. Сьогодні ми з вами згадаємо про захисників України різних часів від козацтва й до сьогодення. Саме тому ми запросили на свято сучасних героїв-захисників – ліквідаторів аварії на ЧАЕС та воїнів АТО.

Блок І

Ведуча

Сьогодні ми розповімо Вам про історію України, про той далекий час, коли наші нащадки добували свою волю з шаблею в руках, про славне українське козацтво, про становлення Української держави.

Учень

Боролись предки.
З моря і степів ворожі хижі орди налітали,
Палили міста і нищили засів,
та проти них встала тьма списів,
Мечі із піхов люди витягали.

Учень

Спасибі їм за цю тернисту путь і в труді, й на раті гідно ви стояли,
Нікому з нас ніколи не забудь і кожному годиться пом’януть,
Що ви створили, що ви збудували.

Учень

Почнемо ж нині повість цю
Про порохом повиту давнину,
Про ті часи далекі й незабутні
Коли діди, прославлені в віках
виходили на свій великий шлях 
за покоління, дбаючи майбутні

Учень Нема переводу козацькому роду
І славі козацькій немає кінця
Згадаймо, братове Славутича воду 
Згадаймо походи Івана Сірка.
Півтисячі років козацькій країні
Встають над Дніпром і сягають в віки
То наша історія , наша Вкраїна,
Хай слава вінчає їй довгі роки

Всі на сцені говорять разом: «Козацькому роду нема переводу І славі козацькій немає кінця»

Ведуча

Запорозька Січ. Скільки подвигів, скільки велетнів - героїв народила вона. Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Петро Сагайдачний, Данило Нечай, Іван Богун, Максим Кривоніс.

Козацтво на Україні зародилось в XV столітті. Селяни, які не хотіли бути кріпаками, тікали на низ Дніпра, за пороги. До лав козацтва вступали найсміливіші, наймужніші люди _ адже на них чекали військові походи і битви . Але козаки не тільки воювали. Перед ними розкинулись простори родючої землі. Вони бралися за плуга, годували худобу, ремісникували. Згодом козаки створили систему укріплень. Від слова «Засіка»(укріплення з дерев) дістала свою назва Запорозька Січ. Січ була притулком для всіх хто боровся за волю. Недарма слово «козак» в тюркських мовах означає «вільна людина».

«Славне Запоріжжя» казали українці про Січ. Запорізьких козаків – «святих лицарів» - оспівав народ у своїх думах, піснях. Гоголь писав: «Так ось вона, Січ! Ось це гніздо, звідки вилітають всі горді і міцні, як леви, ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну».

На сцені сидять хлопці і лаштують зброю.

Ведуча Чого примовкли, хлопці? Може розкажете добрі молодці як вас в козаки приймали, заповідей козацьких навчали.

(Хлопці схвалено вигукують: - Добре. Гаразд. Розкажемо)

Отаман Чого прийшов в Січ.

Хлопець Хочу бути козаком,
Щоб не бути кріпаком,
Щоб від пана втекти.

Отаман Цього замало ,ану руки покажи.

(роздивляється руки)

Руки в мозолях, трудові, значить, наш.

Отаман А якої віри . Чи хреститись вмієш?

Хлопець Вірю в Христа (показує хрест і хреститься).

Отаман Добре. А горілку п`єш (хлопці сміються).

А умови прийому до козацтва знаєш?

Хлопець Ні, не знаю, а які це умови.
Отаман (розкриває лист і читає)
Щоб був вільний не жонатий
Розмовляв українською мовою
Присягав на вірність народу
Сповідав православну віру,
пройшов військове навчання

Козак

А ще. Щоб умів гарно танцювати, співати,  на кобзі грати, горілку пити і ворога бити.

Ведуча Козаки були великими пересмішниками . Вони славилися веселістю і охотою до жартів. Особливо любили вигадувати прізвиська товаришам.

Діалог козаків

Козак  Іване , як тебе прозвали на Січі

Козак Палієм

Козак А за що?

Козак Та, не знаю. Та ... Відчепись .

Козак А за те, що він взимку підпалив курінь і оставив нас без житла.

Козак  Петро?

Козак Га.

Козак А тебе як прозвали на Січі?

Козак Та, Непийпиво.

Козак А за що?

Козак Та не знаю.

Хлопці сміються і питають: Петро, а скільки ти пива вип’єш .

Козак Та. відро вип’ю .

Ведуча Отак і залишилась в нашій мові такі прізвища як   Ковбаса, Тягнирядно, Півторакожуха, Замниборщ, Гречка, Сало.

Ведуча Ой забула спитати про козацьку кашу. Жінок в Січ не приймали, а хто ж вам кашу варив?

Хлопці (ображено)Що? Та що ми самі каші не зваримо?

Той козак не козак, що каші в Січі не їв.
Того ноги не носять, хто каші не їв.
Поїси каші, то будеш нашим

Ведуча                  

В ті часи звичайною козацькою справою були куліш, юшка, локшина, галушки, риба, а в першу чергу пироги з сиром.

Отаман  А тепер послухаємо бувальщину про козаків

Сцена - Запорожці пишуть листа султанові.

Султан  Я, султан Гирей, син Магомета, брат сонця і місяця, цар

над царями, непереможний лицар говорю Вам - здавайтесь добровільно, а то ми, турки, будемо вас бити і кривдити.

Місто Константинополь. Султан Гирей

(Зміст листа)

- Який ти султан. Ти шайтан, чорта брат і товариш. Цур тобі і пек.
Який ти в чорта лицар,
Якби ти голою попою  вбив їжака, Ото б ти був лицар.
Який ти цар над царями.
Ти вавилонський кухар, єгипетський свинопас.

Отаман Числа не знаємо , бо календаря не маємо,

Місяць на небі, год у книзі, день у нас такий як у вас. А сам іди геть.

Ведуча Отака була Запорозька Січ , отакі були козаки. 

Пісня «Козацька»

Блок ІІ

Ведуча: Пройшли віки, пройшли роки. Відшумів гомін козацьких гармат, віддзвенів брязкіт їхніх гострих шабель. Та на неньку-Україну чекала нова біда.

Ведуча: 1941 рік, червень, суботній вечір… Червень найчарівніша пора в Україні. Від вечірньої до ранкової пори. Зорі майже не засинають.  Усе в красі та силі. Розквітають сади та луки. З поля долинає п’янкий аромат скошеної трави.

Ведуча: Тієї пам’ятної пори, як і завжди, догоряв рожевий світанок в обіймах спраглої ночі; пив теплу росу із трав і замріяно слухав останні  звуки музики. Це випускники 1941 року танцювали свій останній шкільний вальс.

Ведуча: Саме їм судилося стати новими захисниками України.

Хлопець Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,
Як весна перейшла в тепле літо.
Нам судилось іти на жорстоку війну
І обох нас – убито...
Дівчина Убито...
Хлопець І кохання забилось в риданнях й журбі...
Як же так? Не здійснилися мрії...
І мене не обняти ніколи тобі...
Дівчина І у мене немає надії...
Хлопець Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,
Бо тепер ми – дерева і квіти.
Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,
Що сім’я буде в нас, будуть діти…
Дівчина Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми
Бігли сонечко вранці стрічати?
Хлопець Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,
Як же палко ми вміли кохати!
Дівчина Гілка роду на нас обірвалася враз.
Не судилось зійтися в коханні.
Хлопець Йти на танки в атаку був даний наказ...
Обірвалось життя на світанні.
Дівчина А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.
Вечори і погожі світання...
Хлопець В нас була б пречудова велика сім’я,
Бо було в нас безмежне кохання.
Дівчина Не судилось, не сталось, міраж просто все...
Хлопець Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...

Пісня «Закаты алые» з інсценізацією

Ведуча: Такими ж були і 5 166 чоловік, яких провели на фронт матері і дружини, наречені і сестри нашого району. Попереду 4 роки страшної війни, здавалось, що не буде кінця цим рокам.

Ведуча: Та вони не скорилися. 3 872 жителі району загинуло в цій священній борні. Серед них 520 чол. По Новомажарівській сільській раді, 64 чол. Із села Нове Мажарове. Ціною власного життя вони відстояли нашу Батьківщину. П’ятеро мужніх жителів району відзначено зіркою Героя Радянського Союзу. Серед них один житель нашого села – Бурмака Василь Антонович.

Пісня «Пам'ять жива»

Блок ІІІ.

Ведуча: 1986 рік. Здавалося б мирне життя, святковий піднесений настрій, ніхто не загрожує Батьківщині ззовні… Але знову біда налетіла на Україну.  Розкрила своє чорне крило над Батьківщиною незнана раніше біда – радіація. І знову безстрашні сини батьківщини стали на захист своїх домівок. На цей раз захищати Батьківщину довелося від невидимого ворога. Та мужніх українців це не спинило.

Учень: Перший удар на себе,
Перший вогонь на себе.
Так відчайдушний Данко
Людям віддав своє серце.
Як же тут не згадати,
Разом із ним не назвати –
Вас, що уміли серцем
Грізний вогонь зупиняти.
І віддали, що мали –
Життя – що одне в людини.
Вірю, що врятували,
Долю моєї дитини.

Ведуча: Багато наших односельчан були ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС. А саме: Река Василь Єфремович, Гергель Михайло Кирилович, Лук’яненко Валерій Павлович, Соломка Володимир Павлович, Козловець Олександр Адамович, Лисенко Володимир Миколайович, Тріфонов Сергій Анатолійович, Андрущенко Петро Овсійович, Передерій Микола Якович, Махно Володимир Миколайович, Капуста Анатолій Іванович, Семічов Іван Олексійович, Махоркін  Володимир Васильович, Козиний Володимир Іванович, Дубовик Микола Миколайович, Соломка Анатолій Павлович, Гергель Петро Кирилович, Охрій Віталій Андрійович, Рубан Василь Степанович, Передерій Володимир Якович, Оксюта Микола Семенович, Передерій Василь Якович.

Нажаль, не всім їм судилось дожити до сьогоднішнього дня. Так пом’янімо ж хвилиною мовчання всіх тих, чиє життя було перерване Чорнобильською катастрофою.

Хвилина мовчання.

Ведуча: Сьогодні до нас завітали наші односельчани – ліквідатори аварії на ЧАЕС….. Скажіть, чи не страшно було їхати до Чорнобиля?(Відповіді) Ми горді тим, що ви наші земляки. Безмежна вдячність і шана вам.

Блок ІV.

Пісня «Офіцери»

Ведуча: Нелегкі часи переживає зараз наша Батьківщина. За вікном ХХІ сторіччя, а  наша рідна незалежна велична Україна омилася потоками червоної крові ні в чому не винних людей.

Ведуча: У квітні 2014 року в життя українців увірвалися нові тривожні слова – антитерористична операція (АТО).  На сході України з’явилися нові самопроголошені республіки, майже щодня гинуть люди.

Ведуча: Не залишилися стояти в стороні нащадки славних предків – захисників України.  Харківські військові беруть активну участь в операціях АТО на Донбасі. Серед них і наші односельчани.

Зачитується список

Ведуча: Саме вони – герої нашого часу. Сьогодні до нас завітали ті, хто вже повернувся додому із передової антитерористичної операції…..

Скажіть чи довго ви вагались, перед тим, як стати учасником АТО? (відповіді)Ми пишаємося вами і щасливі тим, що ви повернулися додому живими і молимося за тих, хто продовжує боронити кордони України на сході.

1.Повертайтеся живими!
Молитися я не втомлюся
За Україну і за Вас.
Вам до землі я поклонюся,
солдати, Ви - це все для нас.
2. Спасибі, що ходжу до школи,
а не шукаю укриття.
Спасибі вам за спокій вдома,
просто спасибі за життя.
3.Для нас немає тут загрози:
тут тиша, мир, а там - війна...
І біль, і страх, і сум, і сльози,
смерть, жах, скалічене життя.
4. Лиш три години розділяють
Вас від домівки і родин,
що щиро люблять і чекають
своїх синів, батьків, дідів.
5. Я б і сама пішла служити,
шкода, що не беруть дівчат,
тож залишається молитись
За Ваші, воїни, життя.

Пісня «Ти – герой України»

Устань з колін і очі підійми!...
Ми не герої на чужій картині,
Ми вільні люди, ми захисники
Своєї рідної Вітчизни- України!
7. Згадай,яку ціну ми заплатили,
Щоб жити в мирі - без війни та горя.
Якою платою здобули ми
Свою свободу, незалежність, волю!

Вчитель: Ось і згадали ми деякі сторінки з історії неньки - України. Як бачимо, славними синами славиться вона з найдавніших часів. То ж будьте гідними слави наших предків. Саме вам – учням в майбутньому розбудовувати та захищати Україну. Слава Україні! Героям слава!

Як уже було сказано, харківські військові беруть активну участь в операціях АТО на Донбасі. На жаль, дехто з них додому вже не повернеться. Ми маємо короткі відомості про декількох загиблих солдат і хочемо поділитися з вами цими даними.

31 липня 2014 року загинув боєць 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Дмитро Посохов, мешканець села Плоске Великобурлуцького району Харківської області. Йому було лише 24 роки.

17 липня 2014 року село Петрівка, що в Золочівському районі, прощалося з прикордонником Миколою Постольним. Під час виконання завдання з контролю кордону він виїхав на дільницю в складі загону в село Сизе. Відстрілювався, прикривав своїх товаришів, які відходили до БТРа. Він був у бронежилеті, у касці, буквально 10 метрів не добіг. Отримав смертельне поранення. Він і його товариш Максим із Куп’янського району представлені до нагороди посмертно…

У селищі Пересічне під Харковом 30 липня 2014 року прощалися з 33-річним земляком Кудайназаром Саіповим.

Не оминуло горе і нашу Зачепилівщину. Погожого осіння дня 2 жовтня 2016 року в селищі Зачепилівка жителі району проводили в останню путь Щербину Романа Івановича. Йому було 38 років. Відомо лише одне – головне – він був героєм і безстрашно поклав своє життя на алтар боротьби за незалежність і єдність Батьківщини, за наше з вами мирне життя.

Зараз я прошу всіх вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Пісня «Білі лебеді»