Вивчаючи теорію поколінь ми можемо зустрітися з тим, що в школі зараз працюють вчителі двох генерацій. Покоління Х - (Generation X), невідоме покоління, народжені 1962-1982 рр. Їхньою відмінною рисою є те, що вони скептично ставляться до усього, що їх оточує, тому й обирають вміння розраховувати виключно на свої сили. Їм притаманне альтернативне мислення, а також висока проінформованість про абсолютно усе, що відбувається у світі. Покоління У - Покоління Міленіуму, Покоління Пітера Пена, Покоління Next, Мережеве покоління, Ехо-бумери, Покоління бумеранга, Покоління трофеїв, народжені з 1983-го по кінець 1990-х. Для них самореалізація виходить на перший план. Не можна сказати, що їх не цікавить сім’я, однак, на першому місці все ж залишається кар’єрне зростання. Це відбувається і тому, що ігрики живуть в умовах постійної нестабільності, вони не знають, що буде завтра, а тому й не бачать сенсу планувати будь-що на майбутнє. Але, сучасний вчитель, не дивлячись до якого  покоління він відноситься, навчає та виховуює наступне покоління Z (Generation Z), або Покоління ЯЯЯ (Generation MeMeMe) – це діти народжені після 2000-х. Покоління зетів — це яскравий приклад людей, які з’явилися у часи великої глобалізації та постмодернізму. Їхньою характерною рисою є те, що з усіма сучасними технологіями вони на «Ти» ще із раннього дитинства. Більше того, часто трапляється так, що малюк навіть говорити ще не навчився, але чудово знає, як увімкнути комп’ютер та відкрити улюблену гру. Отже, зети — це діти інтернету та сучасних технологій. За рахунок цього, вони не мали типового дитинства «у дворах», а тому й не є командними гравцями, їх треба вчити цьому. [1]

Проблема для сучасного вчителя постає в тому, як знайти «спільну мову» не тільки серед учнів, а й серед колег. Ми знаємо, ті хто працює в школі, як інколи важко порозумітися не тільки з учнями, а й з колегами, які постійно навіюють свою думку і вважають, що молоді педагоги недосвідчені.  Проблема «вчителі-діти-батьки» для «молодого» спеціаліста зараз постають на перше місце. Але на початку уроку учитель і діти залишаються віч на віч, справа вчителя полягає в тому, щоб зацікавити дитину, «відірвати» його погляд від телефону та ще й навчити чомусь новому. Якщо я зараз почну розповідати про те як використовувати телефон під час уроку, то це вже буде банально. І те, що зараз діти самостійно можуть отримувати знання, також не таємниця. Моє головне завдання, як вчителя фізики, на уроках дарувати  учням якісь емоції, почуття, навички, яких їм зараз не вистачає, з якими вони зустрічаються у житті і при цьому навчити їх чомусь новому.

Зараз, щоб порозумітися, недостатньо говорити однією мовою. Недостатньо розуміти значення слів, формул, означень, які використовують співрозмовники. Багато інформації залишається поза словами: у діях, жестах, міміці, емоціях за допомогою яких у дітей у пам’яті залишається певна інформація. Це я говорю про емоційний інтелект — це вміння дати раду своїм і чужим емоціям: точно зрозуміти, оцінити і виразити їх. Емоційний інтелект – EQ – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей. ЕQ вважається емоційним еквівалентом пізнавального інтелекту (IQ).[2] Сучасні психологи вважають, що люди з розвиненим емоційним інтелектом стають хорошими командними гравцями, лідерами. Вони вміють вести переговори і домагатися свого, при цьому залишаючи про себе приємне враження. Професійні знання, звичайно ж, теж потрібні людині для особистісного та кар’єрного зростання.  Емоційному інтелекту ми навчаємося з найбільш раннього віку, причому несвідомо. [3] Школа зараз цьому не допомагає. Вчителі радянських часів не розуміють зараз дітей на емоційному рівні. Вчителі радянських часів не розуміють своїх колег з «іншого часу» - ось і виникає протиріччя між людьми.

Що ж характеризує людей з високим рівнем емоційного інтелекту?

1. Вони не бояться змін, усвідомлюють, що зміни — це частина життя, і готові бути гнучкими.
2. Вони легко можуть назвати свої сильні сторони та зони росту, точно знають, над чим варто працювати і що розвивати, а також яким чином це робити.
3. Вони вміють проявляти емпатію, розуміти почуття інших та реагувати на них.
4. Вони шукають та знаходять баланс у професійному та особистому житті.
5. Вони відкриті до нового, люблять досліджувати та цікавитись новинками.

У закладах, де підтримується культура розвитку емоційного інтелекту, індивідуальності більше проявляють лідерські якості, ефективніше працюють у команді, краще комунікують між собою.

Що означає бути емоційно компетентним на практиці?

Деніель Гоулман описав такі компетенції емоційного інтелекту:

• Самосвідомість, тобто розуміння власних емоцій.
• Самоконтроль, тобто управління власними емоціями.
• Соціальне розуміння, тобто розуміння емоцій інших людей.
• Управління взємовідносинами, тобто управління емоціями інших людей. [4]

Чи вчить цьому школа? У закладі освіти все зводиться до виконання навчального плану та засвоєння нових знань. А як же емоції, почуття та спілкування? Це все, чого зараз не вистачає молоді та й багатьом вчителям.

На своїх уроках, коли я викладаю певну тему, я обов’язково поєдную інформацію із життєвими ситуаціями, щоб дітям було ближче до почуттів і вражень - це дає кращий результат для запам’ятовування. Наприклад, коли ми вивчаємо тему «Поверхневий натяг рідини. Змочування» (10 клас) – ми з дівчатами повністю розбираємо принципи нанесення гель-лаку на нігті; «Густина речовини» (7 клас) – розповідаю дітям як можна перевірити ювелірну прикрасу із золота вона чи ні, використовуючи побутове обладнання; «Механічна робота. Потужність» (7 клас) - ми випікаємо однакові кондитерські вироби, тільки один учень це робить, вимішуючи руками, а інший, використовуючи побутову техніку - порівнюємо швидкість виконання роботи; «Внутрішня енергія. Теплопередача» (8 клас) - наводимо приклади, як на побаченні можна зігріти дівчину, використовуючи різні методи теплопередачи. Під час уроків у нас підвищений рівень емоцій, але ці почуття наводять дітей до більшого розуміння тих чи інших явищ. Тему уроку «Йонізована дія радіоактивного випромінювання»  ми з дітьми проводимо у вигляді засідання круглого столу «Чи безпечно зараз перебувати у місті Прип’ять?». Під час засідання діти аналізують всю інформацію з телебачення та інтернету, але пояснюють це на основі фізичних знань. Це навчає дітей розбиратися у фейковій інформації. До Дня Святого Валентина ми провели виховний захід «Лірика, гроші та фізика» під час якого діти розповідали історію кохання, мандруючи країнами світу, і знайомили всіх присутніх з видатними вченими фізиками з даної країни. Під час такого заходу діти навчалися бути акторами, а це гра емоцій, ділилися почуттями, вчилися вислуховувати один одного і звісно ж отримували нові знання. Коли дітям стає сумно або не цікаво на уроках, я дозволяю декілька хвилин переглянути мультфільм чи пограти у комп’ютерну гру. Після цього ми розглядаємо всі фізичні явища, які зустріли під час перегляду.

Це невеликий приклад моїх наробок, які я використовую майже на всіх уроках. Мені здається, що я досягаю своєї мети: не залякати дітей такою важкою наукою. Зацікавити учнів, і найголовніше, подарувати яскраві почуття та гарні емоції під час уроку – це мої головні пріоритети під час викладання. Розвиток власного емоційного інтелекту допомагає мені не тільки у порозумінні з учнями, а й з колегами різних поколінь. Тому сучасним вчителем не складно бути, треба тільки розуміти, чого дітям не вистачає в певний момент і просто з ними поспілкуватися, вислухати їх. Нехай на це піде певний час уроку, але у відповідь ви отримаєте більше ніж запланували.

Література

1. https://learning.ua/blog/201711/teoriia-pokolin-x-y-z/ru/
2. https://life.pravda.com.ua/health/2017/10/15/226957/
3. https://rescentre.org.ua/poperedzhennia-zhorstokoho-povodzhennia-z-ditmy/shcho-take-emotsiinyi-intelekt-i-iak-vin-zrobyt-vashu-dytynu-uspishnoiu
4. https://dou.ua/lenta/articles/how-to-develop-eq