Анотація досвіду: З огляду на те, що глобалізація ставить перед Україною щоразу нові виклики, кожен громадянин мусить гнучко пристосовувати різні компетентності до швидких змін. Математична освіта відіграє панівну роль у формуванні компетентностей, потрібних для гнучкої адаптації до цих процесів.

Математична компетентність передбачає здатність і готовність використовувати математичні мовленнєві моделі (логічне та просторове мислення) та виражати їх через формули, моделі, графіки та схеми. 

Актуальність досвіду: Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» передбачає підвищення якості освіти.[2] Одним із чинників оновлення змісту освіти є впровадження компетентнісного підходу до організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти, що знайшло своє підтвердження у новому Законі України «Про освіту», де математична компетентність названа однією з основних ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності. [1]

Результати наукових досліджень, присвячених загальним методичним аспектам упровадження компетентнісного підходу в освіті, наведені в працях О.І.Пометун, Г.В.Єльнікової, І Є. Єрмакової, Н.М. Бібік. Питанням реалізації компетентнісного підходу в математичній освіті присвячені дослідження О.І.Глобіна, С.А.Ракова та інших. [3]

Мета, завдання: Основною метою реалізації компетентнісного підходу в навчанні математики в основній школі є формування в учнів математичної компетентності на рівні, достатньому для забезпечення життєдіяльності в сучасному світі, успішного оволодіння знаннями з інших освітніх галузей у процесі шкільного навчання, забезпечення інтелектуального розвитку учнів, розвитку їхньої уваги, пам’яті, логіки, культури мислення та інтуїції.

Завданнями реалізації компетентнісного підходу в навчанні математики в основній школі є: розкрити роль та можливості математики в пізнанні та описанні реальних процесів і явищ дійсності, сприймати математику як універсальну мову природничих наук та органічну складову загальної людської культури; розвивати логічне, критичне та творче мислення учнів, здатність чітко та аргументовано формулювати й висловлювати свої судження;  вчити учнів оволодівати математичною мовою, розуміти математичну символіку, математичні формули і моделі як такі, що дають змогу описувати загальні властивості об’єктів, процесів та явищ; формувати в учнів здатність логічно обґрунтовувати та доводити математичні твердження, застосовувати математичні методи в процесі розв’язування навчальних і практичних задач, використовувати математичні знання й уміння під час вивчення інших навчальних предметів; розвивати уміння працювати з підручником, опрацьовувати математичні тексти, шукати і використовувати додаткову навчальну інформацію, критично оцінювати здобуту інформацію та її джерела, виокремлювати головне, аналізувати, робити висновки, використовувати отриману інформацію в особистому житті; формувати здатність оцінювати правильність і раціональність розв’язання математичних задач, обґрунтовувати твердження, розпізнавати логічно некоректні міркування, приймати рішення в умовах неповної, надлишкової, точної та ймовірнісної інформації; активізувати розумову діяльність учнів та розвиток їхніх творчих здібностей шляхом поточного і тематичного контролю знань для забезпечення кожного учня уявленням про стан його навчальної підготовки і надання йому допомоги у коригуванні цього стану відповідно до його можливостей та потреб.

Опис досвіду: Реалізація компетентнісного підходу передбачає використання продуктивних методів навчання (проблемний, евристичний, дослідницький), кейс-метод, метод проектів, методи контролю (тестовий і «портфоліо»), активних та інтерактивних методів навчання на уроках математики.

Потужну державу і конкурентну економіку забезпечить згуртована спільнота творчих людей, відповідальних громадян, активних і підприємливих. Саме таких повинна готувати середня школа України.

Як і 10, 20, 50 років тому, пересічний український школяр здобуває в школі певні знання. За останні роки обсяг знань збільшився, як і значно зріс загальний інформаційний потік у світі. Учні спроможні лише відтворювати знання, проте часто не набувають уміння застосовувати їх для розв’язання життєвих проблем.

Закон України «Про освіту» визначив основні зміни в дошкільній, загальній, середній, професійній, вищій освіті, а також в освіті для дорослих. [1]

Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати знання. Ще необхідно навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними установками учня, формують його життєві компетентності, необхідні для успішної самореалізації в житті, навчанні та праці.

Компетентнісний підхід у освіті претендує на роль концептуальної основи освітньої політики на сучасному етапі, оскільки об’єднує в собі особистісний, діяльнісний, технологічний та інші підходи, є певним чином інтегрованим підходом. Як зазначає О. Пометун, компетентнісний підхід у освіті пов’язаний із особистісно орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується особистості того, хто навчається, й може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання суб’єктом навчального процесу певного комплексу дій. [3]

Базовим поняттям компетентнісного підходу є поняття компетентності. На сучасному етапі в педагогіці розглядається наступне тлумачення цих понять. Компетентність – рівень досягнення компетенцій. Компетенції – еталон досвіду дій, знань, умінь, навичок, творчості, емоційно ціннісної діяльності, який установлює суспільство.

Компетентнісний підхід вимагає від учителя змінити роль із традиційної «ретранслятора знань», на організатора освітньої діяльності. Змінюється й модель поведінки учня – від пасивного засвоєння знань до дослідницько активної, самостійної та самоосвітньої діяльності. Головне завдання вчителя математики – розвивати математичні здібності і навички учнів, підвищувати знання, формувати не тільки математичні, а й ключові компетентності, тобто формувати вміння використовувати набуті в процесі навчання  знання  в повсякденному житті.

Освітня компетенція – це певний рівень розвитку особистості учня. Він пов'язаний, перш за все, із якісним опануванням змісту освіти. Але треба пам’ятати, що компетенція не зводиться лише до сукупності знань та навичок учнів. Компетенція – це здатність розв’язувати завдання, вирішувати проблеми, готовність діяти та виконувати поставлені задачі. За роки навчання в школі в школярів формується система компетентностей, а саме: предметна, здоров’язберігаюча, соціальна, загальнокультурна, компетентність щодо інформаційних і комунікаційних технологій, громадянська, підприємницька.

Формуванню соціальних, комунікативних, інформаційних компетенцій чи не найбільше сприяють дидактичні ігри та нетрадиційні уроки. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, розвивається увага, прагнення до знань.  Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, пізнають і запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичних ситуаціях, набираються досвіду. У них формується почуття відповідальності за успіхи всього колективу і свої особисті досягнення. Так реалізуються всі необхідні компетентності.

Дидактичні ігри на уроках математики використовуються як певний елемент уроку – у вигляді ігрової ситуації, окремої конкретної гри, задачі цікавого змісту. Також проводяться нестандартні уроки: урок-гра, урок-змагання, урок - КВК, уроки-конкурси, вікторини, мандрівки, ділові та рольові ігри.

Формуванню життєвих компетентностей сприяє не лише навчання, а й позакласна робота з математики. Вона поглиблює і розширює знання учнів, отримані на уроках, підвищує зацікавленість предметом, привчає їх до самостійної творчої роботи, розвиває ініціативу, виховує почуття відповідальності за доручену справу. Традиційними для вчителів є проведення предметних тижнів, участь у районних турнірах з математики, залучення учнів до конкурсів «Кенгуру», написання творчих, наукових робіт та рефератів.

Якщо сучасний учитель в процесі навчання шкільного курсу акцентує увагу учнів на зв'язок математики  з життям,  то він викликає у дітей інтерес до навчання, сприяє формуванню таких важливих рис характеру, як послідовність у роботі, наполегливість, охайність, увага, критичне ставлення до своєї роботи й роботи своїх  товаришів, кмітливість, чесність, колективізм, любов до праці, культура писемного й усного мовлення.

Щоб уміти вловити настрій учнів, їх зацікавленість предметом, учитель повинен бути психологом, реалізовувати гуманний підхід до навчання, привчаючи учнів до самостійного подолання труднощів, до пошуку виходу зі складних ситуацій. Для цього він повинен розширювати вибір оптимальних методів, форм і засобів навчання, сміливо втілювати в практику досягнення педагогічної науки, долати формалізм у педагогічній діяльності, постійно перебувати у творчому пошуку.

Математика, як шкільний предмет, має достатній потенціал для формування та розвитку тих якостей, які необхідні людині для того, щоб бути успішною в сучасному житті.

Література

1. Закон України «Про освіту»
2. Нова українська школа: Концептуальні засади реформування середньої школи. – Київ: МОНУ, 2016. – 33 с.
3. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник. /За ред. О.І. Пометун. – К.: Видавництво А. С. К., 2004. – 192 с.