Актуальність проблеми з розвитку критичного мислення сьогодні важко переоцінити, оскільки воно є одним з найважливіших завдань сучасної освіти.

Як відомо, критичне мислення спрямоване на розвиток самостійного свідомого мислення, сприяє формуванню в учнів демократичної громадянської свідомості, а також є дієвим та ефективним у навчально-виховному процесі, що пристосовує до сучасних українських реалій та умов.

Розвиток критичного мислення стає актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових обставин, без розв’язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Здатність критично мислити є досить цінним умінням для теперішньої людини, вимушеної практично безперервно перебувати в комунікаційних та інших контактах із великою кількістю різноманітних індивідуальностей, відвідувати різні країни, змінювати заняття та місце праці. Саме тому, розвиток критичного мислення набуває великого значення і є необхідністю для сучасної освітньої системи, до вимог світового суспільства, де процес пізнання стає осмисленим, безперервним і продуктивним.

Критичне мислення – це здатність людини чітко виділити проблему, яку необхідно розв’язати; самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію; логічно побудувати свої думки, навести переконливу аргументацію; здатність мислити мобільно, обирати єдино вірне розв’язання проблеми; бути відкритим до сприйняття думок інших і одночасно принциповим у відстоюванні своєї позиції [2, с.13].

Поняття «критичне мислення» використовується в методичній літературі більше 60 років. З 1956 року, коли Бенджамін Блум розробив таксономію пізнавальних здібностей, «критичне мислення» означає мислення вищого рівня. Але це поняття настільки різнобічне, що спеціалісти різних галузей освіти сприймають його теж по-різному.

З точки зору філософів, критичне мислення – це вміння логічно мислити та аргументувати. О. В. Тягло назвав його «просунутою сучасною логікою». З точки зору теоретиків літератури (Ч.Темпл), критичне мислення – це підхід, за яким тексти розглядаються на складові частини і який розглядає, як вони досягають впливу на читачів, які мотиви тих, хто їх написав. Воно дозволяє міркувати про свої власні думки і причини, які стоять за нашими точками зору. Ми міркуємо про те, яким чином ми прийшли до розв’язання проблем. Ці роздуми базуються на логіці та надійній достовірній інформації, яку ми збираємо з багатьох джерел [1, с.7] .

Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити  запитання, обговорювати проблеми, приймати рішення, придумувати, фантазувати тощо. Вчитель, який працює творчо, який розуміє проблеми своїх учнів, особливості певного учнівського колективу, повинен уміти зорієнтувати їх на критичне мислення будь-якої проблеми, своєї ролі в її розв’язанні, власної здатності до індивідуальної чи групової роботи. Завдання вчителя – стимулювати школярів брати активну участь у пошуках відповідей на власні запитання. При цьому необхідно пам’ятати, що критично мислити учень може у будь-якому віці, але навчитися мислити критично не можна протягом одного уроку. Для цього необхідне систематичне застосування прийомів і методів, які б навчали учнів мислити критично та вдосконалювали і розвивали ці вміння. Також дозволити дітям висловлювати свої власні думки, вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Тільки тоді вони зможуть повністю включитися в процес критичного мислення.

Формування основ критичного мислення розпочинається вже в початковій школі, де найкращим видом діяльності є дискусія, при активній взаємодії з текстами, у процесі створення письмових робіт. Тому, уроки читання мають навчити дітей добре читати, із порозумінням й зацікавити до самостійного читання нових текстів. Урок позакласного читання формує у школярів навички самостійного читання нових текстів, вміння глибше розуміти зміст творів, висловлювати власну думку, вести дискусії. Тому, застосовуючи на уроках позакласного читання прийоми і методи критичного мислення, учитель досягає набагато кращих результатів. Існує велика відмінність серед учнів у начитаності, у володінні технікою читання та інтересу до читання. Саме ті уроки читання, на яких учні запитують, творять, вирішують, інтерпретують та дебатують за змістом твору, виховують живий інтерес дитини до книги. До того ж, крім безпосереднього читання, сам урок включає міжпредметні зв’язки та інтегровані уроки, що сприяють розкриттю творчих здібностей дітей, активізації критичного мислення та інтересу до знань. Уроки  української мови та читання дають широку можливість здійснювати міжпредметні зв’язки, оскільки вони ґрунтуються на спільних дидактичних цілях мовленнєвої діяльності: слухання, читання, висловлювання (усні й писемні). У написанні процес мислення стає видимим.  Письмова робота містить у собі пошук розв’язання якоїсь проблеми й пропонує його читачам. Він завжди висловлює на папері свої думки і вишикує аргументацію для їх підкріплення.

Об’єкт цього навчання завжди буде змінним, а от спосіб оволодіння цими об’єктами слід закласти в шкільні роки – це вміння працювати з текстом, уміння думати, творчо мислити, послідовно виконувати розумові операції (порівняння, узагальнення, класифікація тощо), володіти різними способами обробки інформації, робити вибір, вчитися розуміти інших людей та співробітничати з ними. Саме цьому відповідає інноваційний метод «Шість капелюхів» Едварда де Боно, заснований на принципах рольової гри.

Метод «Шість капелюхів» – це простий і практичний спосіб розділення процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких представлений метафоричним капелюхом певного кольору, сенс якого полягає в тому, щоб розглянути одну і ту ж проблемну ситуацію з шести незалежних, одна від одної, точок зору. Що дозволяє сформувати найбільш повне уявлення про предмет дискусії, на логічному й емоційному рівнях, оцінити переваги і недоліки.

В чому принцип методу «Шість капелюхів»? Кожному з нас хотілося б бути завжди розсудливим, далекоглядним, спокійним, і разом із тим емоційним, позитивно мислячим і таким, що володіє повною інформацією. Але тільки одиниці можуть мати такий безцінний дар.

Визначено, що кожна людина має здатність мислити, але не кожна спроможна виразити, реалізувати правильно свої думки, направити їх в правильне русло. І мабуть кожен стикався з тим, що коли ми намагаємося думати над вирішенням практичної задачі, проблеми, ситуації тощо, то потрапляємо на деякі труднощі:

• зайві емоції, які заважають думати над рішенням та зумовлюють нашу подальшу поведінку;
• розгубленість, яка надає відчувати невпевненість і гальмує порядок розв’язання дій;
• непослідовність, яка утримує одночасно всю інформацію думок і не викликає нічого, крім плутанини.

Метод «Шість капелюхів» допомагає подолати ці труднощі, впоратися зі зайвими емоціями, розгубленістю і плутаниною, навести лад у мисленні, де процес стає більш сфокусованим і стійким та налаштовує конструктивного мислителя на відповідну систематизацію.

Чому саме капелюхи? Його легко одягти – і легко зняти. Приміряючи по черзі кожен капелюх, тим самим учні тренують різні типи мислення та дають собі можливість зрозуміти кожного учасника дискусії.

На І етапі вчитель знайомить учнів що символізує колір кожного капелюха та використовує на уроці, як підсумок «Рефлексія», або як окремий  капелюх  інтерактивного методу:

• Білий капелюх – інформація та факти, організовує учнів на сприйняття конкретних елементів, без емоційної реакції («Мозковий штурм», «Асоціативний кущ», «Кластер», «Розумний куб», «Кубування», «Рафт»).
• Червоний капелюх – почуття та інтуїція, формує власне ставлення до проблеми яка розглядається. Учні мають можливість сказати про свої почуття і здогади щодо розв’язуваної проблеми, не вдаючись у пояснення. Червоний капелюх дозволяє учням побачити подію, явище, проблему у яскравих емоційних фарбах («Інтерв’ю», «Мікрофон», «Група слів»)
• Чорний капелюх – критика, негативні сторони, оцінка ситуації з точки зору недоліків. Чорний колір допомагає учням побачити всі негативні сторони, події, явища, проблеми, він дозволяє оцінити ризики (критичний і об’єктивний аналіз).
• Жовтий капелюх – позитивні сторони, переваги, дослідження можливих успіхів. Жовтий капелюх спрямовує учнів розкрити позитивні сторони ситуації, явища, проблеми.
• Зелений капелюх – креативність, творчі ідеї, пошук альтернатив і внесення змін. Зелений колір допомагає учням аналізувати мислення і здійснювати нестандартний підхід до вирішення завдання, шукати нові способи і прийоми («Логічний ланцюжок», «Передбачення», «Кошик ідей»).
• Синій капелюх – висновок, управління процесом. Синій капелюх допомагає учням знаходити сенс у тому, що вони роблять, узагальнювати накопичений досвід та осмислювати події, явища («Сенкан», «Ситуація», «Синквейн»).

На ІІ етапі уроку, вчитель проводить за технологією розвитку критичного мислення – усвідомлення значення.

Пріоритет методу «Шість капелюхів» є в індивідуальній, парній та груповій роботі, де кожен учень матиме можливість спробувати себе в різних ролях, без попередньої підготовки.

Індивідуальна робота (у парах):

1. Формулюйте проблемне питання уроку та установіть регламент.
2. Запропонуйте кожному учню по черзі приміряти капелюх, спочатку одного кольору, потім інших та відповідним чином висловити своє ставлення до проблемного питання.
3. Здійсніть рефлексію.

Робота у групах:

1. Кожна група представляє капелюх певного кольору, спираючись на певний тип мислення.
2. Доповіді ґрунтуються на доповідях учасників, підводиться підсумок.

Яка послідовність висловлювання думок представниками кожного з типів мислення? У процесі дискусії слід надати слово Білому капелюху, аби ознайомитися з інформацією про предмет обговорення. Після Чорного капелюха варто надати слово Жовтому – це урівноважить думки й оцінки. Зелений та Червоний узгоджуються у процесі дискусії. Останнім потрібно вислухати Синій капелюх.

Приклад частини уроку з читання на тему: «Перш ніж щось сказати, треба добре подумати. За Анатолієм Григоруком «Мудра мова»

4. Вивчення нового матеріалу.

• Робота зі словами. Стіна слів.
• Вправа «Передбачення» (за заголовком)
• Прочитайте заголовок.
• Про що йтиметься в оповіданні?
• Яку мову, на вашу думку, вважають мудрою? - Чому?
• Читання оповідання «Мудра мова» (с. 88-90) вчителем.
• Читання оповідання учнями (за дійовими особами).
• Використання стратегії «Шість капелюхів». Робота у групах.

Кожна група отримує конверт із завданнями, певного кольору капелюха. Учні ґрунтують свою доповідь, спираючись на певний тип мислення. Приміряючи певний капелюх, учні надають доповідь за прочитаним текстом.

Білий: – Яка інформація відома про головного героя твору?

Червоний: – Які почуття і здогади виникають, щодо випадку із життя Тараса?

Чорний: – Які недоліки ситуації, з різних сторін, що опинився Тарас?

Жовтий: – Які є позитивні сторони ситуації із випадку життя Тараса?

Зелений: – Які ідеї запропонуєте Тарасу, аби уникнути ситуації?

Синій: – Який висновок можна взяти із прочитаного твору?

Отже, метод «Шість капелюхів» Едварда де Боно дозволяє розкрити вчителю учня, як творчого і конструктивного мислителя, який вміє узагальнити і систематизувати матеріал за даною темою та допомогти розкрити нові шляхи розвитку проблеми. Системне запровадження розвитку критичного мислення на уроках читання сприяє опануванню не тільки навчального методу, а й використовування набутих знань у повсякденному житті, що є фундаментом формування сучасної особистості.

Література

1. Вукіна Н.В. Критичне мислення: як цього навчати /Н.В. Вукіна, Н.П. Дементієвська. – Х.: «Основа», 2007. – 108 с.
2. Макаренко В.М. Як опанувати технологію формування критичного мислення. / В.М. Макаренко, О.О. Туманцова. – Х.: «Основа», 2007. – 90 с.
3. Эдвард де Боно. Рождение новой идеи. О нешаблонном мышлении / Э. де Боно; пер. с англ. О.К. Тихомирова. – Москва, «Прогресс», 1976. – 141 с.
4. Эдвард де Боно. Шесть шляп мышления / Э.де Боно.– СПб.:Питер Паблишинг, 1997. – 256 с.
5. Українська мова та читання: підручник для 2 класу загальної середньої освіти (у 2-х ч.) Вашуленко О.В.– Київ: «Освіта», 2019. – 143 с.