Постановка проблеми. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті визначено головну мету, яка полягає в створенні умов для особистісного розвитку та творчої самореалізації кожної особистості, формуванні покоління, здатного навчатися впродовж усього життя, створювати та розвивати цінності громадянського суспільства. Від сучасного навчального закладу вимагається запровадження нових підходів до навчання, які забезпечують розвиток у здобувачів освіти необхідних компетенцій.

Зміна суспільства в сучасних умовах призвело до трансформації ринку праці і новим вимогам до професійних компетенцій, які включають цілий комплекс надпрофесійних навичок – «soft skills», серед яких уміння спілкуватися, працювати в команді, переконувати, вирішувати проблеми, приймати рішення, керувати своїм часом, критичне мислення, креативність, що і зумовлює актуальність їх розвитку в освітньому процесу.

Питання формування «soft skills» із метою розвитку життєвої компетентності учнів на сьогодні недостатньо досліджене, але є нагальною потребою сьогодення і потребує окреслення шляхів вирішення. Тому метою є визначення форм, методів, прийомів розвитку «soft skills» учителями-словесниками як основи життєвих компетентностей учнів

Виклад основного матеріалу. Фокусуючи діяльність вчителя-словесника на розвитку «soft skills», необхідно змінити формати та технології взаємодії педагога та учнів. При проектуванні форм взаємодії з класним колективом важливо враховувати сучасні тенденції. По-перше, реалізувати перехід від передачі знань до їх створення. Доступність та висока швидкість обміну знаннями, зазвичай, дозволяє бути більш успішним не тому, хто більше знає, а тому, хто швидше та краще шукає, ідентифікуючи, аналізуючи та створюючи інформацію. По-друге, перехід від звичайної схеми «учитель-учень» до взаємодії, створення колаборації та робота в команді. По-третє, використовувати різні поєднання: робота в класі, e-learning, проектна діяльність з метою максимального залучення учнів і закріплення «soft skills» компетенцій.

Серед арсеналу інструментарію вчителя-словесника слід виокремити технології кооперативного навчання, колективно групового навчання, ситуативного моделювання та обробки дискусійних питань, методи яких дозволяють розвинути м’які навички, не відволікаючи від вивчення української мови та літератури.

При кооперативному навчанні клас поділяється на невеликі групи по два-три учні в кожній, перед якими ставляться конкретні завдання. Однією з вправ для подібного поділу є «Дебати», які можуть проводитися в абсолютно різних форматах. Головним правилом дебатів є опанування, одна команда захищає власну точку зору, інша намагається її спростувати, при цьому, кожен учасник кожної команди висловлюється по черзі. Формат 40-45-хвилинного уроку дозволяє організувати дебати за участю декількох команд. Перевага дебатів з лінгвістичної точки зору в тому, що вони сприяють формуванню в учнів мовленнєвих комунікативних вмінь говоріння, читання та письма. Крім того, дебати розвивають уміння роботи в команді, стратегічні вміння презентації своїх ідей і критичного мислення  – важливі м’які навички, які оцінить будь-який майбутній роботодавець.

У колективно-групового навчання акцент зміщується з маленької проблеми на велику. При цьому весь клас або колектив учнів працює над одним завданням, для вирішення якого необхідно задіяти велику кількість ресурсів. Подібний вид діяльності є імітацією роботи будь-якої великої організації, ефективність якої залежить від злагодженості дій всіх її підрозділів, що знову готує учнів до життя за стінами школи. Прикладом подібного завдання може бути підготовка газети, журналу, статті про актуальні події в житті міста, країні. Спільними зусиллями розробляється план дій, кожен отримує своє завдання, і крок за кроком учні приходять до досягнення спільної мети.

Під технологіями ситуативного моделювання маються на увазі рольові та імітаційні ігри, які відтворюють будь-які явища навколишньої дійсності. Під час рольової гри учні приміряють на себе незвичайні для них, проте реальні ролі і образи. Це сприяє по-перше, розвитку широти мислення, по-друге, розвитку мовленнєвих здібностей учнів. Ігри на уроках української мови і літератури допомагають вирішити цю проблему завдяки створенню на уроках ситуацій дійсності, які спонукають до роздумів. Найчастіше вони викликають дуже різні емоції у різних учнів, що сприяє живому діалогу зі спробами виразити ці самі емоції.

Під час уроків української мови та літератури педагогу необхідно культивувати діалогічність, так як це сприяє розвитку критичного мислення та підвищення якості навчання. Учителю-словеснику необхідно ставити учням питання на осмислення матеріалу, як нового, так і раніше вивченого. Це допомагає пов'язати новий матеріал з раніше вивченим, осмислити і переосмислити засвоєну інформацію. Сформовані таким чином навички і вміння поводитися в тій чи іншій ситуації будуть допомагати учням у майбутньому.

Простим, але від цього не менш ефективним інструментом є техніка обробки дискусійних питань. Усі учні колективно обговорюють рішення великої проблеми, поступово наближаючись до нього маленькими кроками. Учитель задає тему, після чого кожен учень отримує можливість висловити власну думку в форматі відкритого діалогу. Тут не існує неправильних точок зору, і дискусія триває до тих пір, поки кожному є, що сказати. При цьому учнів спонукають фіксувати основні тези обговорення, щоб потім можна було простежити шлях, за яким воно розвивалося. Найчастіше в подібних дискусіях встановлюється часовий ліміт на одного спікера, наприклад, одна хвилина, що накладає додаткову відповідальність на кожного, хто говорить. Така ситуація змушує учнів підбирати слова і продукувати своє висловлювання максимально чітко і наповнювати його смисловим навантаженням.

Щоб розвивати комунікабельність, педагогам слід впроваджувати в практику дискусійні форми роботи, віддавати перевагу активним формам роботи, розвивати навички самопрезентації. У свою чергу співпраця, що передбачає гнучкість, відповідальність за результат спільної діяльності, допомагає усвідомити роль продуктивного спілкування для розвитку всього суспільства.

Підтримка та увага вчителя та однокласників – головний інструмент розвитку позитивності. Педагог повинен завжди бути готовим допомогти порадою, звернути увагу на позитивні події. Так само, як і комунікабельність, вміння працювати в команді також є запорукою успішної професійної діяльності. А означає це вміння слухати, здатність бачити єдину мету, готовність надати допомогу іншим та підтримати у складній ситуації, вміння переконувати та знаходити компроміс. Щоб навчити учнів вирішувати проблеми та приймати рішення, необхідно застосовувати групові форми організації освітнього процесу, інтерактивні та проблемні методи навчання. Наприклад, використання методу проблемного навчання буде сприяти тому, що учні будуть розглядати та вирішувати конкретні проблеми. При цьому вони будуть використовувати різні способи та підходи, тим самим розвиваючи якості особистості. Інший метод, який носить назву «case study», є одним з найбільш ефективних та розповсюджених методів організації активної пізнавальної діяльності школярів.

Учень, який успішно оволодів навичками адаптивності й гнучкості, добре пристосовується до ситуації, що постійно змінюється, може виступати в різних ролях, враховує відгуки і зауваження, з повагою ставиться до думки іншого та вміє допрацьовувати роботу за необхідності. Виховати такі навички вже в школі можна, залучаючи дітей до роботи в групі та проектної діяльності. Це може бути мультимедійна презентація, короткий відео сюжет чи невеличкий словник для молодших школярів, проілюстрований групою. У будь-якому випадку готовий проект повинен мати адресата – того, кому він буде показаний, окрім учителя.

Заохочуючи допитливість своїх учнів, учитель шляхом спроб і помилок виховує в них креативність. Інформаційна доба сприяє розвитку цих навичок, адже доступ до знань нічим не обмежено. Тоді як різноманітні конкурси, турніри і олімпіади, що створюють конкурентне середовище, сприяють проявам ініціативності.

Висновки. Навчання в школі в наші дні, звичайно, не може просто відкинути традиційні завдання, учителі повинні давати своїм учням базові знання, формувати в них предметні навички і вміння, виховувати  й розвивати. Якщо в індустріальну епоху соціальне становище та матеріальне благополуччя робили людину успішною, то в ХХІ столітті основою статусу стане не власність, а талант і розум, уміння опрацьовувати і критично оцінювати інформацію, вирішувати складні інтелектуальні завдання і творчо підходити до побутових проблем. Тому переорієнтація освіти на розвиток в учнів «soft skills» є ключовою ланкою успішності їх в майбутній професійній діяльності.

Перспективою подальших пошуків учителів-словесників може стати розроблення якісного діагностичного інструментарію, який застосовуватиметься з метою вимірювання рівня сформованості та розвитку «soft skills» учнів.

Література

1. Гоголкина Т., Павленко А. Навички в м’якому варіанті – теж передумова для успіху. – URL: https://www.dw.com/uk/навички-вмякому-варіанті-теж-передумова-для-успіху/a-15343547
2. М'які навички [Електронний ресурс]. Матеріал з Вікіпедії. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/М%27які_навички.
3. Технології розвитку критичного мислення на уроках історії. З досвіду роботи вчителів. – Миколаїв: Наук.-метод. центр управління освіти Миколаївської міської ради, 2008. – 47 с.
4. Тягло А. В. Критичне мислення, проблема світової освіти XXI століття / Тягло А. В., Воропай Т. С. – Х. : Інститут внутрішніх справ, 1999. – 194, 285 с.
5. Формування навичок критичного мислення на уроках іноземної мови: навчально-практичний посібник / О. С. Нікітченко, О. А. Тарасова. Харків: «Друкарня Мадрид», 2017. 104 с.