«Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, - вона творець; її розумова діяльність – творчість.»
В. О. Сухомлинський

Як інструмент трансформації суспільства нововведення давно стали об’єктом самостійного вивчення. Інновація – це не тільки нововведення , але і здатність до опанування нового, через переосмислення та вдосконалення існуючих теорій та загальновідомих істин.  Оскільки творчість - це завжди створення нового, то інновації – це є нерозривний творчий процес. У наш час люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою творчого успіху. А саму здатність творити можна розвинути.Проблема творчого розвитку особистості в сучасному світі стоїть гостро. Людство зустріло нове тисячоліття, яке відзначається небаченим раніше бурхливим розвитком науки і техніки, величезними обсягами інформації, що зростають чи не щосекунди.Всебічний розвиток є головною умовою формування особистості, яка вміє не лише самостійно визначати шляхи свого подальшого життя, а й гідно представляти себе, реалізовуватися  в житті.Успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи, творчими винаходами… Нововведення ( інновації) не виникають спонтанно , а постають у моєї роботі результатом системних пошуків, аналізу, узагальнення педагогічних досвідів.

На шкільній ниві працюю вже протягом 24 років ( останні два роки - поєдную роботу вчителя початкових класів із роботою заступника директора із навчально-виховної роботи).  Основною темою своєї роботи обрала: «Розвиток творчої особистості учня початкових класів. Основним своїм завданням вбачаю: зрозуміти кожну  особистість, «не загубити» її, розкрити її здібності, нахили, інтереси.. Тому, як вчитель, виховала у особі основне правило: вчитись постійно, пам’ятаючи, що тільки творчий вчитель може виховати творчого учня. Тільки освіта формує особистість - відповідального творця власного життя і громадянина країни. Сьогодні такою може бути лише освіта інноваційна, а ,в свою чергу, лише освічена, творча особистість є здатною вагомих та результативних до змін.

Творчість - вищий рівень логічного мислення. Іще К.Станіславський писав, що творчість - це напруження всіх духовних сил людини. Творчі здібності необхідно розпочинати розвивати з ранніх років, враховуючи наявні нахили дитини. Чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття. Це я втілюю у своїй роботі і як вчитель, і як заступник директора із НВР. Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Маленький учень добре вчиться лише тоді, коли він переживає успіх, хоча б невеликий. Тому потрібно кожному вчителеві розвивати у собі спокійне, доброзичливе та неупереджене ставлення до дитини. На мою думку, розкриття дитячої особистості для вчителя початкових класів починається із співпраці з вихователями дитячих садочків. Вчитель-волонтер – це поняття іще не увійшло у побут шкільного життя, але саме таким чином вчителі нашого закладу, співпрацюють, надаючи методичну допомогу вихователям та проводячи уроки маленьким дошкільнятам на базі дитячих садочків ( це цікаві творчі уроки-заходи до свят, або самі навчальні заняття) – цей комплекс співпраці забезпечує взаємодію та неперервність дошкільної і початкової освітніх ланок, створює єдиний соціально-педагогічний простір для успішного творчого розвитку майбутнього школяра.

Початкова ланка освіти – це фундамент школи. Добре , якщо він формується на нерозривному процесі дошкільного та початкового навчання. Вміння побачити, розкрити, знайти обдарованих та здібних дітей саме в  ланці початкової школи – це талант, а вміння його розвивати і  вирощувати – це вже мистецтво. Пізнати, розкрити  і навчитися слухати   дитину всім серцем - у цій складній справі немає готових рецептів. Розпочинати потрібно із самого початку навчального дня. Яким учитель бачить свій ідеальний початок дня? А який є ідеальний початок дня очами дитини?.Гарне питання , правда ж?! Часто ми бачимо те, що хочемо бачити, а,можливо, потрібно вміти бачити більше?... Правильно! Коли стає дитячий світ різнобарвним?..Коли на обличчі усмішка, коли у кожного бадьорий настрій, коли у очах дитини  захоплення… У пригоді тут нам, вчителям,стають ранкові зустрічі, не як ігори-розваги перед початком уроку, а як розвивальні, творчі, інноваційні  ігри,котрі спрямовані на створення дружнього колективу, психологічного налаштування учнів на роботу, на засвоєння знань у спільній діяльності. Така творча ранкова зустріч – це чудовий спосіб вдало почати день у колі друзів, обмінятися новинами та планами, сказати кожному комплімент і підбадьорити того, у кого сьогодні чомусь поганий чи пригнічений настрій. Саме у таких процесах в школярів розвивається емоційний інтелект: вони вчаться виражати власні емоції та розуміти емоції оточуючих. А я, як вчитель, починаю зрозуміти дитину як особистість, бачити її індивідуальні особливості. У свою щоденну практику, завдяки постійній спільній роботі із дитиною,  втілюю педагогіку співпраці, і це створює ситуацію успіху на перерві, на уроці, і т.п. Це сприяє появі творчої атмосфери, активного діалогу «вчитель – учні», висловлюванню думок, обговоренню думок однокласників. Головними недоліками традиційної системи освіти є породжені нею вміння та небажання дітей активно вчитися. Інноваційне навчання – це зорієнтована на зміни освітня діяльність, яка базується на розвитку різних форм мислення, творчих здібностей та можливостей особистості. Тому моя щоденна робота – це щоденне використання активних та інтерактивних методів та прийомів навчання:

  • розвиток інтересу до предметів навколишнього світу: приводячи цікаві факти, обговорюючи особливі проблемні запитання ( прикладом для цього є робота на уроках таких рубрик як: «Цікавинки для розумної дитинки» (Я і Україна), «Розумник» (Математика), «Словничок всезнайок» (українська мова), «Літературна скарбничка» ( Читання), в яких розкривається матеріал цікавих маловідомих фактів по програмним темам) Свої уроки «будую» на основі проблемних питань: Чого очікую від уроку? Що для мене є важливим? Чого б я хотів дізнатися( або навчитися ) з цієї теми? і т.д.
  • стимулювання пізнавальної активності школярів (випереджувальні домашні завдання, робота з додатковими джерелами (довідниками, мережею інтернет, бібліотекою, підтримка творчого діалогу із дітьми та проведення тематичних онлайн консультацій у програмі «Zoom») : таку роботу впроваджую під час індивідуальної або групової підготовки учнів до уроків (робота – дослідження довідкового бюро) , а також під час підготовки проектів за даними темами, складання доповідей, спільна розробка сценаріїв до свят, тощо)
  • залучення учнів до самостійної роботи (впроваджую творчі дні самоврядування в класі або фрагменти самоврядування під час уроків, даючи учням змогу взяти на себе роль вчителя. Приклад цьому: проект котрий втілюю у 3-4 класах «Місячник самоврядування в класі», в якому учні беруть на себе роль фізоргів , організаторів, де вони ,із задоволенням, проводять  з учнями 1-2 класів естафети та змагання після уроків, ігри під час перерв.

Інноваційність творчого розвитку у  даних прикладах роботи із дітьми треба розглядати не тільки як налаштованість на сприйняття та застосування нового, а насамперед як відкритість та демократичність освітньої системи. Стосовно особистісного чинника педагогічної діяльності це означає:

  1. Рівність психологічних позицій обох сторін.
  2. Відкритість до дитячої особистості, прагнення вчителя змінити діяльність, обрати оптимальні засоби у роботі;3.відкритість свого «Я», свого власного внутрішнього світу…

Беручи за основу вище написане, вважаю найкращим вихованням для дитини – це особистий приклад. Тому у роботі намагаюся бути завжди справедливою, чесною, відповідальною. І те ,найперше, що тішить мене на уроках –  є розкутість учнів та радість пізнання нового. Завдяки спілкуванню з дітьми за принципом «рівний рівному» досягаю комфортних умов навчання, коли школярі відчувають свою спроможність показати достатній і високий рівні знать. Привчаю дітей поважати свою думку і думки своїх товаришів, тому даю змогу кожному учневі проаналізувати роботу однокласників по закінченню уроку. Діти знаходять і виділяють у відповіді товариша позитивне, вдале, дають йому пораду, за необхідністю, для покращення результату. Девіз: «Я все зможу, головне – спробувати!» - це рушійна сила наших уроків. Я ж основну увагу учня намагаюся звертати на те, над чим йому слід попрацювати, щоб одержати вищий результат наступного уроку.

«Творчість дозволяє собі багато помилятися, але мистецтво знає, які із цих помилок слід зберегти», - казав Скотт Адамс. Без творчості та інновацій життя набуває вельми неприємного відтінку, адже течія життя передбачає освіжаюче його відновлення…

Як саме я керую творчістю учня?Досліджую постійно його розвиток у поступі. Використовую прийоми з розвитку творчості, а саме, прийоми з пов’язані зі специфікою навчального предмета. Все проходить через поступовий перехід від репродуктивного мислення до продуктивного, а відтак до творчого:* Використовуючи фантастичну уяву.* Навчаючи запам’ятовувати зразки.* Підтримуючи впевненість у своїх творчих можливостях.

Створюючи умови для самовираження в межах своїх можливостей.* Фіксуючи прогрес у розвитку загальних можливостей. Основні проблеми творчості та інновацій не завжди лежать на поверхні, адже отриманих нами знань дуже часто недостатньо для адекватної реакції на нові і непередбачувані виклики. Кожен момент часу, як і кожна дитяча особистість, - унікальні. Унікальні завдання легше і ефективніше вирішувати за допомогою унікальних підходів, а вони можуть бути результатом лише творчого процесу.Виходячи з цього твердження, модель моєї роботи – це  « Творчість. Лідерство. Компетентність. Успіх».

Особливої уваги надаю виявленню серед учнів обдарованих дітей та індивідуальній роботі із ними з метою розвитку їх творчого потенціалу. Це  особливо вразливі і чуттєві діти до всього, що стосується їхнього «Я». Тому скеровую енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь. В кожного учня класу є свій «Портфоліо учня», в якому згідно з анкетуванням визначаю для себе їх інтереси і занотовую динаміку зростання на майбутній результат.

Головне моє завдання, як вчителя, бачу в тому, щоб зацікавити, захопити, здивувати кожну дитину. Тому завжди пам’ятаю, що творчого учня стимулюють:  олімпіади;конкурси; змагання; сім’я, товариші, учителі. Всіх обдарованих дітей класу ( а тепер іще й школи) я постійно тримаю в полі зору, залучаю до активної роботи: талант має розвиватися. Я притримуюся думки, що не кожна дитина має бути відмінником, але у кожної є свій талант (хист). Наша праця, праця вчителів, - це віднайти дитячий хист , спробувати допомогти його розвивати.Крім кваліфікації вчителя початкових класів маю ще одну – керівника дитячого художнього колективу, тому всі ці роки впроваджую широку позакласну роботу з учнями. Адже здатність музики проникати в надра людської психіки викликає активний емоційний відгук, почуття і переживання, потребу в діяльності.А що для дітей є надзвичайним і цікавим? Це, звичайно ж, свята! Свято - це природна і бажана для дитини подія, тут усі зайняті, всі неодмінно виконують одразу багато функцій: співають, читають, танцюють, декламують, виступають із сольними номерами. Важливо, що свята нічим не схожі на уроки, і нікому із дітей не приходить в голову думка, що їх ще і чомусь навчають. Про те, чого і як навчаю, те  знаю тільки я! )))

Часом, закінчивши школу, ми щось забуваємо там. Майже всі дещо лишають, хтось більше, хтось менше, бо здається, що так багато багажу нам не знадобиться в дорослому житті. А повертаючись до її стін уже у статусі дорослих, починаємо новий пошук…

Часто думаю: хіба могла я обрати іншу професію? Ні. Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна... Від цього просто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я ЩАСЛИВА.

Я  хочу, щоб школа стала ВСЕСВІТОМ дитини... Враження від шкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і впливають на подальший розвиток вже дорослої особистості. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої ЛЮДИНИ.

При такому навчанні мені доводиться переорієнтовувати свою роботу на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру. І це оправдовує себе!

Література

  1. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. – Видання перше – К.: Українська Видавнича Спілка, 1997.
  2. Закон України про загальну середню освіту // Освіта України.
  3. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. – К., 1986
  4. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах // Обдарована дитина. – 2000. – №
  5. Барко В., Тютюнников А. Як визначити творчі здібності дитини? – К., 1991.
  6. О.Герцен «Поняття педагогічної інновації», 2000.