«Гра робить з дитиною те, що вода з камінчиками»

Ще в дитинстві у мене з’явився інтерес до професії педагога. Мені дуже подобалося грати в «Дитячий садок» і бути в ролі вихователя. Цю любов до професії я пронесла через все дитинство, юність і розумію, що з роками вона стає все міцніше.

У пам’яті збереглися подробиці моїх перших робочих днів, перші помилки і невдачі, але я до цих пір пам’ятаю перших вихованців. Роки роботи зміцнили мою впевненість у правильності вибору, я повірила в те, що можу бути вихователем.

Я працюю в дитячому садку і жодного разу не засумнівалася у виборі своєї професії. Мені вірять, на мене сподіваються, від мене чекають розуміння і відданості, а я прагну всьому цьому відповідати і бути на висоті.

З роками моєї педагогічної діяльності, я зрозуміла, що в кожній дитині є скринька зі скарбом. Знайти цю скриньку, підібрати до нього ключ і відкрити навстіж, щоб і сам малюк, і все навколо побачили, що зберігається в ньому цінний скарб.

Я створюю в своїй роботі доброзичливу, творчу атмосферу, щоб дитина могла висловити свої думки вголос, не боячись, що його засміють або він буде підданий критиці. У будь-якій творчій роботі я намагаюся побачити крихту оригінального, щоб дитина постійно відчувала задоволення від зробленого. Я не боюся хвалити дітей. Всі діти талановиті. Розвиток їх здібностей повністю залежить від моєї майстерності. Творчу дитину може виховати лише творчий педагог, перетворючи всю її діяльність у гру.

В Україні з давніх-давен будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Щоб залучити малюка до гри, вихователь повинен сам бути в захваті від неї. Якщо він не любить грати разом з дітьми або долучається до дитячих ігор лише з обов'язку, відчуваючи під час цього негативні емоції, цілком можливо, він обрав не ту професію.

Гра вчить мудрості, любові і доброти. Дитина в грі проживає кожен свій день. Кожна гра додає дитині частинку досвіду. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло, наслідувати дорослих.

Я не втратила в собі дитину - я сміюся, співаю, танцюю, граю разом з малюками. Намагаюся уникати монотонності, нудьги, сірості буденних днів. Діти дуже оптимістичні по натурі і дуже цінують ці мої яості, намагаються наслідувати мене.

«Я малюю світ у грі різнокольоровий, щоб усім розповісти, скільки в нім любові»

В своїй роботі я приділяю велику увагу творчості дітей.

Науковці по-різному коментують прояви творчості у ранньому віці. Одні вважають, що в цей час у дитини закладаються лише основи продуктивних видів діяльності, вона ще не здатна до творчості. Інші доводять, що за певних умов малята вже на третьому році життя здатні до творчих виявів під час малювання, ліплення, аплікації, конструювання.

Ще у 30-ті роки XX століття відомий фахівець з дитячої психології

Л.С.Виготський назвав навчання дошкільнят спонтанно-реактивним, тобто дитина приймає програму навчання настільки, наскільки вона стає її особистою.

К.Д.Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності…».[5]

В.О.Сухомлинський наголошував, що  «Творчість відкриває в дитячій душі ті потаємні куточки, в яких дрімають джерела добрих почуттів. Витоки творчих здібностей дітей на кінчиках їхніх пальців. Чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина».[4]

З давніх часів вважається, що видатний талант - це насамперед спадковість. І навпаки, якщо новонароджений виховувався у середовищі, чужої його природі, у нього немає шансів розвиватися повністю надалі.

І тому я вважаю, що важливо не упустити можливості, які відкриваються в ранньому віці, прагну розвивати здібності дитини образно сприймати світ, вигадувати сюжети. Тільки таким чином, при вмілій організації занять і врахуванні психологічних і фізіологічних особливостей дітей раннього віку образотворча діяльність може стати одним з найбільших задоволень для дитини. Я, займаючись з маленькими дітьми, пам’ятаю, що відсутність умінь засмучує малюків.

Тому заняття з художньо-продуктивної діяльності з дітьми раннього віку починаю з навчання найпростішим навичкам і прийомам: правильно тримати олівець; малювати прості форми і лінії; не виходити за край аркуша паперу або за контур малюнка,розкочування глини.

Малюючи вертикальні і горизонтальні лінії, кола та овали, малюк вчиться знаходити в них схожість з навколишніми предметами і явищами.

Освоївши мінімум умінь, діти отримують можливість передавати на папері образ, починають упевнено себе відчувати в цьому виді діяльності.

А малювання в нетрадиційній техніці (пальчиками, долоньками, патичком, штампом, пір’ям, зім’ятим папером) надає дітям безліч позитивних емоцій, розкриває можливість використання добре знайомих їм предметів в якості художніх матеріалів, дивує своєю непередбачуваністю. При навчанні навичкам малювання не забуваю, що малювання для дітей - передусім гра. Даю дітям повну свободу, можливість експериментувати. Після засвоєння певних навичок і техніки малювання, діти можуть продемонструвати своє вміння при створенні оригінальних зображень. Як сказав один мудрець: «Дитина-це не посудина, яку треба наповнити, а вогонь, який треба запалити». Оскільки фундамент особистості закладається саме в ранньому віці, тому потрібно запалити в дітях вогник творчості.

«Творчою» називається така діяльність малят, під час якої дитина не просто копіює дії та висловлювання дорослого, а на основі ініціативного наслідування і набутих знань виявляє особистісні риси у результатах своєї діяльності.

Займаючись образотворчою діяльністю, я даю дітям можливість побачити предмети, почути слова, що позначають їхні властивості, відчути їх на дотик, а в деяких випадках пізнати їх смак та запах.

Та під час спільної моєї діяльності з малятами понад усе є бажання щось створити із запропонованого матеріалу, ніж використовувати його не за призначенням. Прийом «співтворчості» особливо збагачує малювання фарбами, коли дорослий може заздалегідь або в присутності дитини намалювати панораму луків, лісів, вулиці з будинками, а дитина ритмом мазків малює квіти, сліди або яскраві вогники, ліхтарики. Цей процес важливий тим, що перед дітьми немов розкривається динаміка даного явища: нічого не було, і раптом «розцвіли квіти», «пройшли звірі», «засвітилися у вікнах вогні» і т. д.

На заняттях з малювання звертаю увагу дітей на те, що в слідах, які залишає олівець, фарба, крейда, фломастер можна розгледіти знайомі малятам предмети та явища. Примочування, штрихи, крапки, прямі та округлі лінії можна «перетворити» на дощик, травичку, сонечко тощо. Вважаю за доцільне надати можливість дитині самостійно вирішити, в якій руці тримати олівець.

У ліпленні діти працюють не тільки з глиною, а й виготовляють вироби з пластиліну, снігу, піску, солоного та їстівного тіста. Мої малята вподобали працювати із «солоним тістом», бо за своїми якостями це дуже пластичний матеріал, який потребує набагато менших зусиль для ліплення будь-яких форм, ніж пластилін, та залишає менше бруду, ніж глина. Рецепт його виготовлення простий: змішати по дві частини борошна та дрібної солі й додати одну частину підфарбованої води. Вироби з цього матеріалу, підсушені в ледь теплій духовій шафі, стають іграшками у забавах малечі.

Аплікація проводиться без наклеювання, а шляхом розкладання на фланелеграфі готових форм. На початку навчального року демонструю дітям, як підклеювати деталі, які вони розклали; потім заохочую малят до прикладання намазаних клеєм деталей до робочої поверхні та навчаю користуватися серветкою для притискання деталей, що наклеюються. З другої половини року, орієнтуючись на індивідуальні можливості малят, поступово навчаю кожну дитину користуватися клеєм. Користь від зроблених аплікаційних робіт дуже велика і варта тих зусиль, що докладаю до цієї справи поза програмовими вимогами. Роботи з аплікації більш ефективні порівняно з першими «пробами пензля» малят: вони стають додатковими наочними матеріалами. Малята із задоволенням розглядають їх і через декілька днів та тижнів після роботи, під час цього виникає невимушена бесіда стосовно тих властивостей речей, що сприймаються зором: колір, форма, розмір. На цих роботах малюки бачать кращий результат своїх зусиль, ніж в інших продуктивних видах діяльності. Це сповнює їх відчуттям досягнення мети, власної вправності та значущості.

Ще я зрозуміла, що дуже важливо, проголосити мотивацію, щоб почули всі малята та погодилися з тим, задля чого буде виконуватися робота. По-перше, так увага дітей привертається до етико-естетичної спрямованості їхніх зусиль, по-друге, малята вчаться виявляти ініціативу, приймати рішення.

На третьому році життя дитини образотворча діяльність містить у собі унікальну можливість творчої переробки малятами набутої інформації, спільної діяльності та спілкування між мною та дітьми.

Під час такої взаємодії активізую потребу дитини висловлюватися. Цьому сприяють і увага з мого боку до запитань та ініціативних висловлювань дитини, і приязне оточення однолітків, і дії на досягнення спільної мети в колективних роботах.

Розуміння дитиною моїх інструкцій, доручень, прохань в умовах спільної діяльності малят має важливе значення для розвитку мовлення.

Висновок

Отже, зображувальна діяльність відіграє велике значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності.

Я переконалася в тому, що діти раннього віку можуть намалювати, зліпити, сконструювати гарні речі, якщо все, що вони роблять, позитивно сприймається дорослими. Якщо результат творчої діяльності комусь потрібний, то лише така діяльність розвиває здібності людини. А кому потрібні дитячі малюнки, вироби? Де, у якому світі можуть прислужитися намальовані дітьми сонечко й дощик?

 На щастя, такий світ є – то світ дитячої гри. Тут відразу, з користю для себе малюк може послуговуватися всім, що він намалював, наклеїв, зліпив.

Таким чином, завдяки зображувальній діяльності як засобу формування творчості, ми маємо можливість навчати дитину основам творчого вирішення художньої проблеми, можемо надати дітям можливість для прояву активності та самостійності. Це підтверджують показники моніторингових досліджень, які я проводжу щорічно.

Література

1. Біла І. Конструювання як засіб розвитку творчості дошкільнят / І. Біла // Дошкільне виховання. – 2010. – № 5. – С. 10-13.
2. Гулько Ю.А. Розвиток творчого потенціалу дошкільників / Ю.А.Гулько, Н.Г.Рубель // Обдарована дитина. – 2005. – № 6. – С. 47-52.
3. Демчу М. Розвиток зображувально-художніх здібностей дитини засобами різноманітних художніх технік / М. Демчук // Дитячий садок. – 2004. – № 23. – С. 1-3.
4. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибр. твори : В 5 т. – К.: Рад. шк.- 1977.- Т. 3.
5. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. К.: «Радянська школа». – 1949. – 213 с