Одним з найважливіших показників рівня культурної людини, її інтелекту є мова. По тому, наскільки змістовно, чітко і правильно учень висловлює свої думки, можна судити про його загальний розвиток. Мовленнєва змістова лінія навчання української мови в Державному стандарті початкової ланки освіти й чинній навчальній програмі є основною. Вона передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання і впливу [1].

Споконвіку перед школою поставала проблема розвитку усного мовлення в дітей початкових класів. А в наш час, в епоху соціальної комунікації, яка утворюється завдяки законам спілкування, а також поряд з цим передбачає застосування наукових знань про мовлення – ця проблема є особливо актуальною. Продуктивний період вивчення мови – дошкільні та перші шкільні роки. У цей час перед дітьми наче відчиняються двері у світ, в якому вони живуть, деякі речі, предмети і явища вони бачать вперше. Проте подальший мовний розвиток дітей, успіхи в навчанні, оволодіння іншими шкільними дисциплінами залежатиме від того наскільки буде міцним зв'язок між тим, що вони бачать і тим, як його пояснюють. Також, не треба забувати й про розумові здібності дитини, які залежать від правильного, багатого, емоційно-забарвленого її мовлення.

Проблему розвитку мовлення в учнів розглядали у своїх працях такі відомі вчені : В. О. Біл, П. П. Блонський, А. А. Венгер, Л. Р. Войтко, Л. С. Виготський, В. В. Голубков, О. Н. Горошковська, Д. Б. Ельконін, М. І. Жинкин тощо.

Розвиток усного мовлення учня початкової школи залежить від цілої низки взаємопов’язаних умов. Для планомірного розвитку усного мовлення учня є обов’язковим, щоб він мав якомога більше мовної практики, щоб вона була активною. Для цього необхідно спонукати дітей якомога частіше висловлюватися як під час уроків, так і поза ними. Треба мотивувати в дитини потребу висловлення власної думки, спілкування не тільки за завданням учителя. Тільки маючи уявлення, знання, інформацію, зацікавленість певною темою, дитина може виявити бажання обговорювати й розповідати що-небудь. Розвиток мовленнєвої компетенції молодшого школяра безпосередньо пов'язаний з його пізнавальними інтересами в цілому, розвитком його мислення [5]. Якщо відсутній інтерес до певної теми, то не буде й мотивації спілкуватися з її приводу.

Одним з головних завдань учителів початкових класів є навчання школярів усному українському мовленню з перших хвилин перебування їх у школі. Тому метою статті є висвітлення особливостей розвитку усного мовлення молодших школярів.

Робота над розвитком мовлення починається з вчителя. Саме він у першу чергу повинен бути носієм культури мовлення. Педагог є взірцем для кожного учасника навчального процесу. Учитель повинен володіти мовною майстерністю, використовувати мовні норми, чітко й послідовно викладати свої думки. Прикладом мовної майстерності можна вважати художні твори видатних українських письменників минулого та, неодмінно, сучасності. Перечитуючи Мирослава Дочинця, Ліну Костенко, Сергія Жадана, мова збагачується, стає зрозумілішою і чіткішою.

Треба навчити дитину любити слово, розмовляти рідною мовою, розширювати її світогляд, розвити пізнавальні інтереси. Необхідно мотивувати учнів активно пізнавати світ, культуру, розвивати здібності до наук — це підвищує інтелектуальний рівень особистості й відповідно віддзеркалюється в мовленні.

Дитина користується мовою весь час, вона слухає, говорить, читає і пише. Паралельно засвоюються спеціальні етикетні мовні формули, відбувається розвиток творчих здібностей, створення власного мовленнєвого портрета. Тому провідною ідеєю педагогічної діяльності є забезпечення сприятливих умов для живого обміну думками. На уроках потрібно створювати доброзичливу, творчу атмосферу, яка спонукає дитину до висловлення думки, викликає бажання говорити, цим самим формуючи навички говоріння. Систематичне застосування різних форм, методів, прийомів, технологій призведе до підвищення культури мовлення, більш вправному володінню нею, а не до хаосу, який спостерігається на перших етапах [2].

Невимушеності спілкування дітей між собою та з учителем сприяє так звана «ранкова зустріч» на початку першого уроку, де діти вчаться вітатися, спілкуватися, грають в ігри, співають, займатимуться іншою колективною діяльністю, планують, що будуть робити далі.

Використання на уроках цитат про рідну мову видатних українських письменників, політиків, науковців, читання вчителем напам’ять художніх творів, наголошуючи на багатстві, красі, милозвучності рідної мови, звертання до учнів на ім’я в окличній формі, що створює ділову атмосферу на уроці. Завдяки цьому учні залюбки читають художню літературу, що є джерелом збагачення мовлення, збирають думки майстрів слова, вивчають напам’ять афоризми, вірші, уривки творів. Найефективнішим і найулюбленішим способом привчити дітей до бажання говорити правильно, дізнаватися нові фразеологізми, синоніми, антоніми, вдосконалювати свої знання з української – це є систематичний перегляд мультсеріалу «Лепетуни», від освітнього проекту «Мова – ДНК нації», учні з головним героєм, в ігровій формі збагачують словниковий запас, вчаться правильній вимові й слововживанню.

Починаючи з початкової ланки, слід привчаи дітей до театрального мистецтва через інсценізацію, читання в особах, виступи на сцені, що в майбутньому вчить прислухатися до живого слова високих авторитетів на трибуні, за кафедрою, в храмі та наслідувати найкращі зразки.

Слід звертати особливу увагу дітей на відповідальне й свідоме ставлення до мови й слова: вчити стежити за своїм мовленням, аналізувати його, контролювати слововживання, в разі потреби перевіряти суперечливі моменти за відповідним словником, звертатися до правопису, посібників, довідників, учитися самостійно. В. О. Курінський зазначав, що має рацію той, хто заглядає в словник тисячу разів на день [3]. Одним із необхідних компонентів розвитку й збагачення усного мовлення є робота зі словниками. Саме вони є настільними книжками й першими помічниками для учнів. Розвиваючи точність мови, доцільним є привчати школярів до глибини знань, розвивати ерудицію особистості, збагачувати словниковий запас, порівнювати власне тлумачення слова з тим, що подане в словнику.

Вважається, що зараз на перешкоді збагаченню усного мовлення школярів постають гаджети, але вони можуть бути й корисними. Резервним завданням учням, які швидко впоралися з основним є використання QR-кодів, які є на сторінках зошитів з друкованою основою. «Граючи навчають» одне одного, цим самим удосконалюють мовлення.

Використання на уроках інтерактивних вправ на кшталт «авторського крісла», «мікрофона», роботи в парах, «два – чотири – всі разом», прийому незакінчених речень (Я люблю…, Я хочу…, Я бажаю…), «міні - ажурна пилка», «мозковий штурм», ігри «Так – ні» тощо дає змогу учням проаналізувати навчальну інформацію, творчо підійти до засвоєння навчального матеріалу, навчитися уважно слухати іншу людину, поважати її думку, співпрацювати з нею, будувати міжособистісні стосунки в групі, стримувати емоції, імпульсивні бажання, коли вони суперечать інтересам інших, розмовляти спокійним тоном, не кричати, не перебивати, боротися з причиною, а не наслідками, вчать домовлятися при вирішенні важливих питань, планувати і організовувати хід роботи, прагнути до діалогу, а також роблять уроки цікавими, піднімають самооцінку дитини, дають можливість учневі вільно висловлювати свої думки та погляди, логічно будувати міркування, відстоювати свою точку зору, аргументуючи свій вибір, заохочують до нестандартності розв’язання завдань – усе це об’єднує дітей.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що розвиток усного мовлення – це ефективна умова розвитку мислення. Мова – канал для розвитку мислення, а мислення в свою чергу стимулює мову. З огляду на це, роботу з розвитку усного мовлення молодших школярів в практиці вчителя можна визначити як одну з найбільш важливих і доцільно починати її з перших днів перебування дитини в школі. Як писав В. О. Сухомлинський, навчити передавати думку словом – головне завдання початкової школи [4]. Досвід показує, що для цього доречно використовувати мовні, інтерактивні, творчі, розвивальні вправи та інші види робіт, описані вище. Вони привертають увагу дітей, відповідають їхньому віку й повинні бути організовані систематично, планомірно протягом усіх років навчання в початковій школі. Така робота допомагає дітям осмислити значення мови як знаряддя спілкування, розуміння навколишнього світу й оволодіти багатими ресурсами рідної мови.

Література

1. Державний стандарт початкової освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https : // www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zatverdzhennya-derzhavnogo-standartu-pochatkovoyi-osviti
2. Красоткіна Н. Г. Вчимося писати твори: Нестандартні уроки розвитку мовлення у 3(2) – 4(3) класах: Посібник для вчителів почат. шк. / Н. Г. Красоткіна. – К.: Інтерпрес ЛТД, 1999. – 64с.
3. Культура мови на щодень / за заг. ред. С. Я. Ярмоленко; НАПН України. – К. : Довіра, 2000. – 170 с.
4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5-ти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа. – Т. 2 : Формування комуністичних переконань молодого покоління. Як виховати справжню людину. Сто порад учителеві. – – 672 с.
5. Бараненко Л. Розвиток ключових компетентностей учнів / Л. Бараненко // Початкова освіта. – 2011. – № 46. – С. 5-6.