Звучить мелодія чарівної веснянки. Зал прикрашений вишиванками та книгами. На стіні – портрет Лесі Українки, уквітчаний українським рушником. До залу заходять діти (в руках тримають квіти). Виконують музичні рухи, по закінченню складають квіти у вазу біля портрету Лесі Українки, займають свої місця. Музика стихає.

Ведуча: -  Любі діти, погляньте, скільки цікавих книжок розміщено у нашій залі. Це – твори великої поетеси українського народу Лесі Українки. А чи знаєте ви, хто така Леся Українка? Я вас запрошую до незвичної зали. А щоб потрапити туди потрібно сісти на чарівний історичний потяг.

Звучить мелодія потяга. Діти стають один за одним беручись за лікті попереднього товариша, імітують рух потягу, обходять залу. Сідають на місця.

Ведуча: -  Ось ми і потрапили у царство мудрого, правдивого, чуйного, сильного, ласкавого, доброго і ніжного слова. До царства поезії. Поезія – це вогник, що запалює душу людини, схожий на полум’я свічки. Тож спробуємо запалити цей вогник.

Ведуча запалює свічку.

Ведуча: -  Хай палає свічка, хай палає!
Слово Лесі зігріває нас,
Бо безсмертна Леся Українка
Житиме із нами повсякчас.

На наш поетичний вогник зібралися шанувальники Лесі Українки. Сьогодні ми присвячуємо їм нашу зустріч.

Є люди, як свічки, -
Згорають, відходять у небуття.
Є люди, як зірки, -
Горять і світять все життя.
От такою зірочкою і є Леся Українка. А щоб легше нам запам’ятати її ім’я – прозвали її Лесею з України.

Звучить мелодія хуртовини.

Ведуча: -  За вікном зима. Ось у таку пору на Волині 25 лютого народилася маленька дівчинка. Батьки назвали її Лесею. Дівчинка росла… Була дуже обдарованою дитиною. Вже в 4 роки вона навчилася читати, у 5 років самостійно написала змістовного листа своєму дядькові. Улюбленою книжкою Лесі був «Кобзар» Т.Г. Шевченка. У 9 років Леся Українка написала свій перший вірш «Надія». Давайте послухаємо вірш «Надія» у музичному супроводі.

Звучить пісня «Надія».

Ведуча: -  Леся дуже любила музику. Вже у 5 років старанно почала грати на фортепіано. І у нашому садочку є хлопчик, який також навчається грі на фортепіано. І ми запросимо до виконання майбутнього піаніста Юрка Орла, який виконає музичний твір «По дорозі жук».

Ведуча: -  Леся була зачарована українською природою, вона любила ліс, річку, поле, птахів, все живе, що було навколо неї. А чи знаєте ви, діти, вірші Лесі Українки про природу?

Вірш: - «На зеленому горбочку»

Вірш: - «Мамо, іде вже зима».

Ведуча: -  Одягалася Леся Українка в українське вбрання, любила українську пісню, сама дуже гарно співала. От і ми зараз послухаємо українську народну пісню у виконанні гості нашого свята.

Звучить українська народна пісня: «Черевички».

Ведуча: -  Леся була мужньою протягом усього життя. Цієї мужності вона вчилася у Тараса Григоровича Шевченка. Старалася приховувати свої труднощі: не плакати, не скиглити.

Вірш: -     «Я була малою горда…»

Ведуча: -  Леся була веселою дівчинкою. Любила співати, танцювати, жартувати. Я знаю, що і ви, діти, вмієте танцювати, тож запрошую вас до жартівливого таночку.

Гей, гуртуймось та лучімся
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімося
Для Вкраїни жити!

Жартівлива полька: «Танцювали риба й рак»

Ведуча: -  Дуже любила маленька Леся слухати розповіді старих людей про русалок, водяників та інших казкових істот. І ми сьогодні дочекалися незвичну гостю з чарівного лісу.

Звучить мелодія. До залу заходить Мавка.

Мавка: -  Ох, як я довго спала!
Вже сон-трава перецвітати стала.
А хто мене збудив?
Либонь, Весна…
Весна ще так ніколи не співала,
Як отепер. Чи то мені так снилось?
Ні… Стій… Ба! Чуєш? То вона співає!

Звучить спів пташок. Мавка з дівчатками беруть квіти і стають до таночку.

Танок з квітами.

Мавка: -  Діти, діти – дітвора!
В мене є ще новина!
Бо я знаю гарну гру
Цікаву, нову,
А яку я не скажу,
Як зберетесь – покажу!
Бере в руки сопілочку. Вдає ніби грає.

Гра: «Сопілочка».

Ведуча: -  В Лесиній сім`ї  змалку привчалися до праці. Кожна дитина мала свій маленький город, квітничок. А ще Леся зі своїми братами та сестрами посадили садочок: яблуньки, груші, вишеньки. Мабуть згадкою про той садок і став вірш «Вишеньки».

Вірш: «Вишеньки».

Ведуча: -  Леся Українка важко хворіла, тому часто їздила лікуватися до моря. А хто з вас, малята, їздив з батьками до моря? Пригадайте, яке воно?

Звучить шум моря.

Ведуча: -  А тепер послухайте, як гарно писала про море Леся Українка.

Вірш:  «Море»

Вже сонечко в море сіда,
В темному морі темніє;
Прозора, глибока вода,
Немов оксамит, зеленіє.
На хвилях зелених тремтять
Червонії іскри блискучі.
І ясним вогнем миготять,
Мов блискавка з темної ночі.

Ведуча: -  У творчості Лесі Українки центральною темою є почуття до України: «До тебе, Україно, наша бездольна мати, струна моя перша озветься».

- І ми, дітки, живемо в Україні. Це наша рідна земля, мила домівка, це наша Батьківщина. І ми пишаємося тим, що ми земляки славетної поетеси, дочки нашого рідного краю.

Звучить пісня: «Українка я маленька».

Ведуча: -  Давайте дітки ще раз поглянемо на портрет Лесі Українки. Ось вона дивиться на нас своїми добрими, люблячими очима.

- Віриться, дітки, що ці вірші, пісні, які ви сьогодні читали і співали, сподобалися вам, бо написані вони хоч і давно, зате щиро, від душі і з великою любов’ю до вас. Час нам і додому повертатися, отож сідаємо знову у наш чарівний потяг… (Звучить мелодія потяга. Діти імітують рухи потяга і беруть хустинки в руки).

Ведуча: -  Ми в нашім залі друзів зустрічаєм
Багато завжди буде хай гостей.
Хай нашу зустріч всі запам’ятають,
Бажаєм щастя ми для всіх гостей.

Звучить пісня: «Україна».