Мета: надати інформацію про методи профілактики та боротьби зі стресом та емоційним вигоранням педагогів ЗДО; психологічна профілактика негативних особистісних утворень, які заважають підвищенню адекватності самосвідомості й знижують рівень соціальної і психологічної компетентності; зниження рівня ситуативної і особистісної тривожності; сприяння формуванню адекватної самооцінки; формування позитивної світоглядної позиції особистості; сприяння формуванню практичних навичок опанування себе в різних ситуаціях, оволодіння елементами арт-терапії, прийомами релаксації.

Ключові поняття: екологічність, емоційне, професійне вигорання, антидот від вигорання, ресурс.

Тривалість:1 година 50 хвилин.

Структура тренінгового заняття

Зміст тренінгу

1. Привітання (10 хв)
2. Вступ (5хв) «Скажіть мені, і я забуду. Покажіть, і я запам’ятаю. Дайте можливість обговорити, і я зрозумію. Дайте можливість навчити іншого, і я досягну досконалості».

Цими словами Конфуція ми будемо керуватися під час роботи. Сьогодні мова піде про професійне вигорання педагогів, шляхи його подолання та де знайти ресурси для відновлення сил.

3. Очікування (5хв) На підготовлених стікерах, учасники пишуть свої очікування від тренінгового заняття. Після озвучування, кожний прикріплює стікер до дошки очікувань у вигляді «Гори».
4. Правила роботи у групі

Правила, які будуть необхідні для кращого і ефективного проведення тренінгового заняття. Тренер пропонує типові правила:

• Правило «Тут і зараз»: головним є те, що відбувається зараз, які почуття кожний з учасників відчуває у даний момент, бо тільки через актуальне переживання і через груповий досвід можно пізнати себе. Основним є те, що відбувається зараз, думки і почуття, щоб вони стали надбанням групового досвіду.
• Цінувати час;
• Говорити по черзі;
• Говорити коротко і по темі;
• Говорити від свого імені;
• Правило піднятої руки.
• Правило вільної ноги. Можна виходити з тренінгу, не питаючи дозволу, тихо, не заважаючи далі проводити тренінг;
• Правило толерантності та поваги до учасників тренінгу
• Бути позитивним та добровільно активним, тобто висловлювати позитивні думки, ідеї та дії. Для виконання завдання пропонувати лише свою кандидатуру.
• Правило конфіденційності. Інформація про приватне життя присутніх не має обговорюватись надалі.

5. Знайомство Вправа: «Яка Я?» (10 хв)

Всі учасники тренінгу по черзі достають з колоди картку та асоціюють себе з зображенням на картинці, розповідають про себе.

- Що було незвичним при виконанні вправи?
- Що нового Ви змогли дізнатись?
- Чи складно було відкривати себе для оточуючих? Якщо складно, тоді чому?

Обговорення:

ОСНОВНА ЧАСТИНА

6. Теоретичний блок (15 хв) Додаток № 1
7. Вправа: «Паперовий чоловічок» (10 хв)

Деякі люди вважають, що потрібно регулярно лаяти і критикувати себе і інших, щоб стимулювати до дій.

Щоб було зрозуміло, до чого призводить така «самокритика», я пропоную зробити одну просту вправу.

Вона, як правило, допомагає відчути і усвідомити наступне:

• Ми лаємо себе та інших не тому що це корисно і допомагає, а тому що це легко і звично;
• Підтримувати буває складніше, ніж лаяти

Отже, вправа «Паперовий чоловічок»

Інструкція: Візьміть чистий аркуш паперу формату А4 і руками, без ножиць і інших підручних засобів, обірвемо лист так, щоб вийшов чоловічок.

Потім зосередьтеся на тому, що вам не подобається у вашому творінні і почніть його «лаяти»: «Кривий якийсь!», «Косий», «Непривабливий», «Треба бути краще», «Ноги короткі» і т.д.

Після кожної лайки завертайте край паперу, починаючи зверху, і гарненько «запрасовуйте» його нігтем. Наприклад: вилаялися - завернули, вилаялися – завернули.

Коли лайки будуть вичерпані, зупиніться і подивіться, що у вас вийде в результаті. Цікаво, до якого стану Ви чоловічка докрутили.

Якщо пофантазувати, то як думаєте, на які дії тепер здатний такий скручений чоловічок?

Мабуть, що на самі безглузді, тривожні і неефективні або взагалі ні на які.

Але це ще не все. Тепер починайте хвалити чоловічка, як Ви себе хвалите, говоріть йому слова підтримки на кожен відворот паперу. Похвалили - відвернули, похвалили – відвернули…

В процесі роботи слідкуйте за:

1. Що вам легше було робити: лаяти або підтримувати? Коли Ви були більш спритні і різноманітні в словах і виразах?
2. Чи вистачило у Вас хороших слів, щоб розгорнути чоловічка повністю?
3. Яким в результаті вийшов чоловічок? Чим відрізняється від початкового стану (до скручування)?
4. На які дії тепер здатний Ваш чоловічок?

Чоловічок став гафрированим, зі «шрамами»

Цікаво, які висновки Ви зробили після вправи?

Обговорення

8. Вправа: «Мозаїка ресурсів» (30 хв)

Методика призначена для індивідуальної і групової роботи.

Матеріали: картон (А3), намисто, бісер, маленькі мушлі, ґудзики, мережева, тасьма, гайки, шурупи, міленькі палички, фольга, соломинки для коктейлів, пергамент, монети, різні матеріали для декору та природні матеріали, клаптики тканини, голки, простий олівець, ножиці, ластик, клей ПВА.

1-й етап: Підготовчий

Інструкція. Перед вами аркуш картону. Намалюйте на ньому образ, який символізує Вас, і виріжте його як основу всієї роботи. Потім знайдіть клаптики тканини, які будуть наповнювати цей образ.

2-й етап: Наповнення

Інструкція. Поміркуйте, чим би ви ще наповнили і прикрасили свій образ. Підберіть необхідні матеріали для декору роботи.

Обговорення.

По закінченню роботи учасники презентують свої образи, пояснюючи мозаїку їх наповнення почуттями, думками, діями, смислами.

9. Вправа «Боді перкусія» (10хв) - самовираження, відчуття музики через власне тіло

Обговорення

10. Зворотній зв'язок (5 хв)

Чи справдились ваші очікування?

11. Підсумки (10хв)

Відчуття (обговорення по колу), побажання.

Додаток 1

Теоретичний блок

СТРЕС НА РОБОТІ І ЙОГО НАСЛІДКИ

Останнім часом наголошується підвищений інтерес до стресів, пов’язаних з трудовою діяльністю. Робочі або професійні стреси можуть порушити дієздатність колективу, приводячи до втрати кадрових ресурсів. Руйнуюча дія психологічного стресу наголошується навіть в прогресивних і добре керованих організаціях, оскільки розвиток стрес-реакцій має складну обумовленість: від структурно-організаційних особливостей, організаційної культури, характеру самої праці до особових особливостей співробітників, а також характеру їх міжособових взаємодій. Стрес негативно позначається як на конкретних людях – їх соматичному і психічному стані, так і на внутрішньому організаційному середовищі, стреси на роботі впливають на продуктивність працівників, стабільність, мікроклімат в колективі.

В нашi днi проблеми управління стресами на роботі стають найбільш актуальними, тому що швидко змінюються соціально-економічні і політичні ситуації, збільшуються нервово-психічні і інформаційні навантаження. Виділяють рiзнi види стресiв, що виникають в трудовій діяльності: робочий стрес; професійний стрес; організаційний стрес. Цi поняття близькi, але не синонімічні. Доцільно використовувати те або інше з них залежно від того, які саме чинники виходять на передній план.

Причини розвитку професійного стресу підрозділяються па безпосередні i головні. Безпосередньою причиною можна вважати подію, прямим наслідком якої виявляється розвиток психічної напруженості і стресу, наприклад складність або небезпека робочого завдання, виникнення проблемної ситуації, пов’язаної iз загрозою для здоров’я i життя, дефіцит часу, конфлікт з керівництвом та інше. Головною причиною виникнення стресу виступають індивідуальні особливості суб’єкта праці. Також виділяється група додаткових чинників життя і діяльності людини, які привертають до виникнення професійного стресу і посилюють його прояви.

Існують різні визначення вигорання. Відповідно до моделі К. Маслач і Джексона, воно розглядається як відповідь - реакція на тривалі професійні стреси міжособових комунікацій, що включає три компоненти: емоційне виснаження, деперсоналізацію і редукцію персональних досягнень

Синдром вигорання розглядається як «професійне вигорання», що дозволяє вивчати даний феномен в аспекті професійної діяльності. Вважається, що такий синдром найбільш характерний для представників соціальних або комунікативних професій – системи «людина-людина».

К. Маслач виділила чинники, від яких залежить розвиток синдрому вигорання:

– індивідуальна межа, стеля можливостей нашого «емоційного Я» протистояти виснаженню;
– внутрішній психологічний досвід, що включає відчуття, установки, мотиви, очікування;
– негативний індивідуальний досвід, в якому сконцентровані проблеми, дістрес, дискомфорт, дисфункції або їх негативні наслідки.

Які симптоми допомагають визначити вигорання, що починається, у працівників? В даний час таких дослідниками виділено понад 100. Симптомами, що сигналізують про розвиток вигорання, можуть бути:

– зниження мотивації до роботи;
– різко зростаюча незадоволеність роботою;
– втрата концентрації і збільшення помилок;
– зростаюча недбалість у взаємодії з клієнтами;
– ігнорування вимог до безпеки і процедур;
– ослаблення стандартів виконання роботи;
– зниження очікувань;
– порушення крайніх термінів робіт і збільшення невиконаних зобов’язань;
– пошук виправдань замість рішень;
– конфлікти на робочому місці;
– хронічна втома;
– дратівливість, нервозність, неспокій;
– дистанціювання від клієнтів і колег;
– збільшення абсентеїзму.

Одними з найсерйозніших чинників ризику розвитку синдрому професійного вигорання є невміння, небажання або нездатність педагогів швидко й чітко розмежовувати своє професійне та людське Я.

Вигорання зазвичай виявляється наслідком професійних стресів, але його розвиток може не обмежуватися тільки професійною сферою, а виявлятися в різних ситуаціях буття людини, представляючи його так звані екзистенціальні наслідки. Вигорання – це відносно стійкий стан, проте за наявності відповідної підтримки з ним можна боротися. Синдром вигорання включає ряд симптомів, проте всі вони ні у кого не виявляються одночасно, існують індивідуальні варіації, тому що вигорання – це реакція індивідуальна.

Психологічні особливості синдрому «професійного вигорання» у педагогів

Про наявність великої кількості стресорів в педагогічній діяльності говорять вже давно як зарубіжні, так і вітчизняні учені. Професія педагога насичена багатьма чинниками, зухвалими стреси, серед яких такі, як соціальна оцінка, невизначеність, повсякденна рутина і тому подібне. Прояви стресу в роботі вихователя різноманітні і численні. Істотним стресогенним чинником є психологічні і фізичні перевантаження педагогів, які ваблять виникнення так званого синдрому «професійного вигорання», – виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче відбивається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на відносинах в сім’ї.

Професія педагога – одна з тих, де синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеним. Тому дуже важливим є вивчення особливостей його виникнення, розвитку і ходу саме в педагогічній діяльності.

Учбове навантаження вихователя складає приблизно 30 годин на тиждень, окрім цього, 10 годин відводиться додатково на інші види педагогічної діяльності. Такі перевантаження можуть привести до виснаження моральних і фізичних сил, а згодом і до «професійного вигорання».

Синдром «професійного вигорання» є стресовою реакцією, яка виникає в результаті довготривалих професійних стресів середньої інтенсивності. Відповідно до визначення стресового процесу по Г. Сел’є, «професійне вигорання» можна вважати третьою стадією, для якої характерний стійкий і неконтрольований рівень збудження. Педагоги працюють в достатньо неспокійній, емоційно напруженій атмосфері, яка вимагає постійної уваги і контролю за взаємодією в системі «вихователь-дошкільник-батьки». За таких умов стрес викликається безліччю причин, які безперервно накопичуються в різних сферах життєдіяльності. Коли вимоги постійно переважають над ресурсами, у людини порушується стан рівноваги. Безперервне порушення рівноваги неминуче приводить до «професійного вигорання»

Сфери особистості, які страждають через професійне вигорання

Зазвичай, у педагога який «вигорів» виникають проблеми відразу у декількох сферах, як правило, одна з них є ведучою і запускає ланцюгову реакцію.

1. Сфера самооцінки.

Людині здається, що вона не справляється зі своїми обов’язками. Це головна проблема людей з розвинутим інтелектом, здатних бачити не тільки вузьку ділянку роботи, а й механізм дії всього закладу в цілому або ж становище у своїй професійній галузі. Якщо це накладається на звичку вимагати від себе регулярних трудових подвигів, то виснаження неминуче.

В цьому випадку захистом від вигорання може послужити не тільки дотримання одного із законів Мерфі («Ти – не супермен»), а й інші висловлювання, які з гумором нагадують нам, що не потрібно вимагати від себе занадто багато.

2. Сфера емоцій.

Людина починає відчувати роздратування через людей та їхні проблеми, які вона повинна вирішувати в силу своїх професійних обов’язків. Тобто її стан можна описати як внутрішню істерику: «Та що Ви всі від мене хочете? Я не можу вам нічим допомогти! Залиште мене у спокої!»

В цьому випадку захистом від вигорання - є тренінги, заняття, хобі.

3. Сфера психіки.

Навіть якщо людині не доводиться постійно «працювати емоціями», у неї може похитнутися психіка – просто через те, що вона перевантажена і працює у режимі, який їй не властивий. Причина вигорання – у індивідуальній будові психіки, яку повністю переробити неможливо.

В такому випадку захисними є технічні способи. Простіше –«підлаштувати» умови праці під себе, де це можливо, і уникнути того, що приводить тебе до стресового стану.

4. Сфера інтелекту.

Це справжня пастка для тих, хто займає посаду, яка не дозволяє реалізувати у повній мірі свої інтелектуальні здібності. Західні вчені підрахували, що більше трьох років такого режиму шкодять здоров’ю.

Захистом у даному випадку можуть бути постійні нові інтелектуальні завдання, які ставить перед собою професіонал такого складу: кар’єрний ріст, навчання тощо. Або ж можливість реалізувати свій потенціал у сфері хобі.

Методи гармонізації психофізичного стану педагога.

Людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:

Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло):

• достатньо тривалий і якісний сон;
• збалансоване, насичене вітамінами і мінералами харчування;
• достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика;
• танці;
• фітотерапія, гомеопатія;
• масаж;
• терапія кольором;
• ароматерапія;
• терапія мінералами;
• водні процедури.

Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан):

• гумор;
• музика;
• спілкування з сім’єю, друзями;
• заняття улюбленою справою, хобі;
• спілкування з природою;
• спілкування з тваринами;
• медитації, візуалізації;
• аутотренінги.

Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду)

Образа, злість, невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому і на надуману проблему організм відреагує, як на справжню. Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сел’є зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як Ви це сприймаєте.

Ресурсність — визначальна риса професіонала

Ресурсна фігура — особистість, яка забезпечує підтримку, спокій, можливість діалогу, врівноважений стан. У її присутності людина відчуває безпеку, Поруч із ресурсною фігурою немає невротичного напруження, не потрібно уникати незручних пауз або реалізовувати чужі очікування..

12 кроків, щоб відновити ресурси

• Дотримуйтесь режиму сну;
• Заведіть щоденник й завдяки йому аналізуйте свої думки та почуття;
• Створюйте комфортне для себе оточення;
• Звертайтеся по фахову допомогу;
• Завжди знаходьте час, щоб відпочити;
• Пізнавайте та опоновуйте нове;
• Налаштуйтеся на позитив;
• Балуйте себе приємними дрібницями;
• Займайтися тим, що надихає;
• Навчіться розслаблятися;
• Усміхайтеся частіше;
• Рухайтеся більше.