1.  Діяльнісний підхід до навчання та виховання як методологічний базис організації освітньої роботи з дошкільниками.
2. Сучасні технології діяльнісного типу.
3. Принципи діяльнісного підходу.

Мета: Збагачувати педагогічний досвід знаннями про сучасні методи і прийоми ознайомлення дошкільнят зі специфікою навчальних досліджень. Розширювати теоретичні знання та практичні навички роботи педагогів з даного напрямку. Вправляти в умінні ставити з питання висувати гіпотези та давати визначення поняттям. Активізувати творчий потенціал педагогів через обмін думками і взаємозбагачення досвідом

Матеріал: комп’ютер, мультимедійна презентація, аркуші у формі вітрильників, малюнок річки з берегами: «Берег сподівань» та «Берег здійснених очікувань» смужки паперу з написаними на них етапами дитячого дослідження; сюжетна картина з зображенням танення снігу; зображення папуги; картки з питальними словами.

Хід семінару-практикуму

І   Підготовчо-організаційна частина

- Доброго дня, шановні колеги! Сподіваюся, всіх нас об'єднує спільна - мета навчитися організовувати освітній процес на компетентнісній та діяльнісній засадах відповідно до сучасних вимог, а ще виховувати допитливих, кмітливих та щасливих малюків.

Ведуча демонструє перші слайди  презентації, повідомляє тему та мету семінару практикуму.

Вправа “Очікування”

(робота в групах)

Ведуча пропонує учасникам об’єднатися у групи та висловити свої очікування від заходу. Разом обрати 5 з них, записати на аркушах-вітрильниках і прикріпити на малюнку біля “Берега сподівань”.

1. Теоретична частина

Міні-лекція “Дитячі дослідження”

- У наш час здатність до творчого пошуку, дослідження - неодмінна складова професійної компетентності у будь-якій галузі, та й  загалом життєво необхідне вміння. Тому формувати це вміння треба з дитинства. Як же навчити дитину здобувати нові знання? Як розвивати пізнавальні процеси і формувати вміння застосовувати набуті уявлення у реальних умовах.

Передусім освітній процес має будуватися на принципі «проблемності»,  тобто містити елементи самостійного дослідницького пошуку вихованців. Тоді навчання стає вже не репродуктивною, а творчою діяльністю, що здатна захопити, цікавити, пробудити спрагу пізнання.

Дитина народжується дослідником, вона залучена до пошукової діяльності практично постійно.

Це її природна потреба: рвати папір, скручувати і розкручувати мотузок, спостерігати за рибками в акваріумі, вивчати поведінку синиці за вікном,
обстежувати різні предмети, розбирати іграшки, вивчаючи їхню будову.

Жага нових вражень, допитливість, прагнення спостерігати та експериментувати, самостійно шукати нові відомості про світ традиційно розглядаються як найважливіші ознаки дитячої поведінки. Водночас малюк ще не має достатньо вмінь і навичок, аби задовольняти ці свої потреби, тому зазвичай вдається до нескінченних запитань до дорослого і маленьких самостійних пошуків. Саме це внутрішнє прагнення до пізнання через пошук породжує дослідницьку поведінку і створює умови для дослідницького навчання. У педагогічній та психологічній науці є спеціальний термін — дослідницьке навчання, що позначає підхід до освітнього процесу, побудований на основі природного прагнення малюка до самостійного вивчення навколишнього світу.

Головна мета дослідницького навчання - формування здатності дитини самостійно, творчо освоювати нові способи діяльності й використовувати їх у будь-якій сфері життя.

У сучасній педагогіці за ступенем самостійності дитини визначають три рівні реалізації цього підходу.

Рівні реалізації дослідницького навчання

I   рівень. Дорослий висуває проблему, сам намічає стратегію і тактику її розв’язання. Дитина самостійно шукає розв’язок проблеми.

II  рівень. Дорослий висуває проблему, але метод її розв’язання дитина визначає самостійно.

На цьому рівні допускається колективний пошук.

III рівень. Дитина самостійно здійснює постановку проблеми, пошук методів її дослідження і розробку розв’язання.

III.  Практична частина

-         Які ж етапи має включати структура дитячого дослідження?

Вправа “Методичний конструктор”

Ведуча роздає смужки з написаними етапами дитячого дослідження. Учасники розміщують їх у правильній послідовності. Правильність виконання завдання перевіряють, переглядаючи відповідний слайд презентації.

Етапи дитячого дослідження

-         Визначення й постановка проблеми (вибір теми дослідження).
-         Вироблення гіпотез.
-         Пошук та пропозиція можливих варіантів розв’язання.
-         Збирання матеріалу.
-        Узагальнення здобутих даних.
-         Підготовка матеріалів дослідження до захисту (повідомлення, доповідь, макет тощо).
-         Захист здобутих результатів.

Маленькому досліднику для розв’язання дослідницьких завдань необхідні спеціальні знання, вміння і навички (демонстрація слайду).

Вміння і навички, необхідні для дослідницького пошуку

-         Спостерігати.
-         Бачити проблеми.
-         Ставити запитання.
-         Висувати гіпотези.
-        Давати визначення поняттям.
-         Класифікувати.
-         Експериментувати.
-         Робити висновки.
-         Структурувати матеріал.
-         Готувати власні міні-доповіді.
-         Пояснювати, доводити і захищати свої ідеї.

Для формування і розвитку у вихованців зазначених умінь і навичок варто систематично виконувати з ними відповідні “дослідницькі” вправи. Кілька з них виконаємо зараз разом.

Вправа “Подивись на світ чужими очима”

(розвиток уміння бачити проблему)

Ведуча зачитує початок розповіді: “Настала зима. Уже в перші дні випало багато снігу. Він укрив пухнастою білою ковдрою все навкруги: газони, дерева, будинки, тротуари, дороги’’.

Завдання: придумати продовження розповіді, уявивши, що ви — дитина на прогулянці, вихователь, завідувач, двірник, водій тощо.

Вправа “Чому так буває”

(розвиток уміння висувати гіпотезу)

Ведуча демонструє сюжетну картинку із зображенням танення снігу і пропонує знайти 4 казкових і 4 правдивих пояснення явища. Обов’язкова умова — висловлювання має починатися словами: припустимо; можливо, що; якщо; може бути. 

-  Формування вміння дітей ставити запитання передбачає кілька етапів. 

Перший етап -  ознайомлення із запитанням як засобом здобуття інформації. На цьому етапі дітям пропонують ставити запитання в довільній формі. Наприклад:

-         До групи прийшла незнайома людина. Що ви можете запитати у неї? Що вона може запитати у вас?
-         Поставте три запитання, щоб дізнатися щось нове про м’яч (будь-який знайомий предмет).     

Другий етап – формування вміння вживаючи запитання у різній формі, вживаючи питальні слова. На цьому етапі використовуємо і вправи з навчання дітей опису предметів, тому що описати предмет означає відповісти на запитання: Що це? Який предмет? Чим схожий і чим Відрізняється від інших? Під час Цієї роботи можна послуговуватись схемами та піктограмами.

Вправа “Допитливий папуга”

Папузі Кеші нудно сидіти в клітці, тож він вирішив поставити кілька запитань своєму господареві. Але говорив він погано і міг промовити тільки перші слова, що...? де…?, коли..?, як..?, навіщо..? Допоможіть папузі поставити повні запитання господарю.

Учасники виконують завдання.

Третій етап - формування вміння здійснювати цілеспрямований пошук за допомогою запитань. Цей етап передбачає проведення ігор у яких за допомогою запитань, але без опори на наочні символи, треба з'ясувати, якийпредмет заховано. 

Вправа “Відгадай, про що запитали”

Зміст вправи - одній дитині пошепки ставлять запитання. Вона голосно відповідає на нього. Всі інші діти мають здогадатися, яким було запитання.

Ведуча пропонує учасникам навести приклади запитань до вправи. 

Вправа “Відгадай”

(розвиток уміння давати визначення поняттям)

Ведуча описує предмет, учасники відгадують. Потім роль ведучого виконують інші.

Вправа “Складні слова”

Кожна група має придумати “складне” слово і запропонувати його для пояснення іншій групі

-         Ефективним засобом розвиту вміння давати визначення поняттям є загадки. Тож частіше використовуйте їх у спілкуванні з дітьми.
-         Іще одне важливе дослідницьке вміння вміння робити висновки, щоб тренувати його варто пропонувати дітям вправи, у яких треба підтвердити або спростувати певний ланцюжок тверджень. Ось приклад такої вправи.

Вправа “Так — ні”

(розвиток уміння робити висновки)

1. Усі діти моєї групи люблять морозиво.
   Саша — з моєї групи.
   Значить, Саша любить морозиво.

2.  Усі тигри смугасті.
   Котик Мурчик — смугастий.     
   Отже, Мурчик —тигр.

3.  Усі риби плавають.
   Качка уміє плавати.
   Отже, вона риба.

4. Усі дерева мають стовбур і гілки.
   Береза — дерево.
   Значить, вона має стовбур і гілки.

1. Заключна частина

Вправа “Зворотний зв’язок”

-         Чи справдились ваші очікування від сьогоднішньої зустрічі? Якщо так, то перемістіть вітрильники від «Берега сподівань» до «Берега здійснених очікувань».
-         Сподіваюсь, що сьогоднішній семінар був корисним для вас і ви зацікавилися даною проблемою та будете використовувати її в своїй роботі з дітьми.