Мета: ознайомити педагогів з поняттям «синдром емоційного вигорання», його основними причинами і симптомами, визначити основні умови збереження емоційного здоров’я педагога; підвищити самооцінку педагогів, їх впевненість у собі; створити умови для психологічного комфорту педагогів; надати інформацію про сучасні техніки і прийоми стабілізації емоційного стану педагогів.

Завдання:

- ознайомлення з поняттям професійного вигорання, його симптомами, етапами формування, причинами виникнення та засобами профілактики;
- формування позитивного образу власного «Я»;
- оволодіння навичками саморегуляції емоційного стану;
- формування адекватного ставлення до професійних і життєвих труднощів

Час роботи: 1  год. 30 хвилин

Учасники: вихователі закладу дошкільної освіти

Обладнання: мультимедіа, відео-ролик «Цінуйте кожну секунду», музичний супровід, пам’ятки педагогам щодо профілактики емоційного вигорання, «чарівна скринька», м’ячик.

План

І. Вступна частина

1.1. Вступне слово психолога.

1.2. Вправа «Мене на роботі цінують за ...»

ІІ. Основна частина

2.1. Синдром емоційного вигорання (інформаційне повідомлення).

2.2. Стадії та симптоми професійного вигорання (Інформація).

2.3. Активізуючи техніки зняття емоційного напруження.

       Метод «Синанон».

2.4. Вправа на релаксацію.

2.5. Позитивне мислення – основа здоров’я людини.

       Вправа «Рефлексивні афірмації».

2.6. Перегляд відео-ролика «Цінуйте кожну секунду».

ІІІ. Заключна частина

3.1. Заключне слово психолога.

3.2. Пам’ятка педагогам щодо профілактики емоційного вигорання.

3.3. Вправа «Закінчи думку»

3.4. Гра "Чарівна скринька"

Хід

І. Вступна частина

Добрий день, шановні колеги! Здавалося б тільки почався навчальний рік і пройшло не так багато часу, та ось вже і грудень. Промайнула третина навчального року. А скажіть чи відчуваєте ви втому в цей час? Брак життєвих сил? А знаєте чому? Тому, що професія вихователь належить до хелперської (від англ.- допомагати), оскільки пов’язана з роботою у системі «людина-людина», тривалим спілкуванням, наданням підтримки та допомоги. Для психічного та фізичного здоров’я, щоб бути щасливою  важливим є уміння долати стреси, уміння психічно і поведінково впоратись зі стресом.

Педагог повинен бути впевненим, мобільним, врівноваженим. Але ті зміни, які відбуваються у житті, у професійній діяльності – це зміна навчальних програм, нововведення, емоційне навантаження, постійне спілкування з колегами, керівництвом, державні реформи, малі заробітні плати, тарифи за комунальні послуги – все це створює почуття недостатньої стабільності, а також педагог починає сумніватися  в результатах власної праці.

А що ж робити коли сили на підході? Люди, які своє професійне життя пов’язали з наданням допомоги іншим, повинні бути готові, що через деякий час вони опиняться в стані, який називається  терміном «вигорання». Сьогоднішню зустріч з вами ми присвятимо проблемі профілактиці емоційного вигорання.

Вправа «Мене на роботі цінують за ...»

Кожен учасник  по черзі називає своє ім’я і говорить фразу, починаючи зі слів: «Мене на роботі цінують за...» (передаючи один одному м’ячик ).

2. Основна частина

2.1. Інформаційне повідомлення

Емоційне вигорання - це синдром, який розвивається під впливом хронічного стресу і постійних навантажень і призводить до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів людини. Емоційне вигорання виникає в результаті накопичення негативних емоцій, без «розрядки» або «визволення» від них. Це захисна реакція організму на стрес, який виникає, якщо немає способу звільнитися від негативних емоцій.

Поняття «емоційне вигоряння» ввів американський психіатр Х. Фрейденбергер в 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуючись з іншими людьми, постійно перебувають в емоційно перевантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це люди, які працюють в системі «людина-людина»: лікарі, педагоги, психологи, соціальні працівники, юристи, психіатри та ін. Як відзначають зарубіжні та вітчизняні дослідники, люди цих професій, постійно стикаються з негативними емоціями своїх пацієнтів, клієнтів, вихованців, і мимоволі залучаються до цих переживань, через що і переживають.

Працюючи з людьми ви віддаєте їм свою енергію, і не завжди вдається поповнювати її. Це одна з ознак професійного вигорання.

2.2. Стадії та симптоми професійного вигорання

Існує три стадії професійного вигорання:

Перша стадія. Напруга.

Це адаптація до професійних вимог, коли педагогу дають певну зону

відповідальності, але його навичок недостатньо. Є два варіанти: він або

розширює свої навички (позитивна внутрішня мотивація), або каже, що не зможе. У другому випадку це – перший дзвіночок, що він прямує не в тому напрямку. На цій стадії в людини може коливатися самооцінка – від варіанту «я нічого не вмію» до «я все можу». Але частіше проявляється «я нічого не вмію».

Можуть бути проекції про те, що інші думають, що ви не професіонал. Інші можуть так і не думати, але є внутрішня позиція. Часто в таких випадках педагоги не хвалять дітей: я себе не можу похвалити, тому й інших. Можуть з’явитися відчуття загнаності в клітку, тривожність, апатія або легка депресія.

Друга стадія. Резистенція.

Педагог відчуває сильний стрес. Це ситуації, які він не може конструктивно подолати. Наприклад, за тиждень  треба зробити педагогічний проект (або тощо), а він ніяк не встигає. І завідувач постійно запитує: «Ну, що, вже зробили?». Це за тиждень виснажує педагога більше, ніж він виснажився би за рік. Тоді з’являються неадекватне реагування на певні події в житті (наприклад, безпричинна агресивність), емоційно-моральна дезорієнтація (можуть з’являтись любимчики, а до інших дітей – упереджене ставлення), знехтування професійними обов’язками. Часто знижується рівень емоцій, тобто педагог не емпатує.

Третя стадія. Виснаження.

До ознак двох інших стадій додаються психо-фізіологічні реакції. Педагог починає часто хворіти, у нього щось болить. Це психосоматика, коли хвороба є виправданням, чого я на ту роботу не можу йти. Плюс – коли людина не дозволяє собі паузи, це робить за неї організм. Він виснажується і стає чуттєвим до вірусів, застуд. Це можуть бути хвороби, які заженуть у ліжко не на тиждень, а набагато більше.

Перша думка педагога зранку – «я не хочу туди йти, не хочу бачити цих дітей». Але треба. Відбувається ще більша емоційна відстороненість від інших людей. Ця стадія вже конкретна: або треба йти у відпустку, або змінювати роботу.

Це загальні сипмтоми. Може бути набір двох-трьох. І це вже дзвоник. Та є психологічні та педагогічні методики, які діагностують емоційне вигорання.

«Професійне  вигорання» можна  вважати  третьою стадією, коли рівень збудження стає  стійкий і  неконтрольований, у людини  порушується  стан  рівноваги.

Педагоги працюють в неспокійній і  емоційно напруженій  атмосфері, тому, перш за все, педагог переживає  психологічний (емоційний) стрес. «Синдром професійного вигорання» для педагога  є синдромом його «емоційного вигорання».

Психологи виділяють психофізичні, соціально-психологічні та поведінкові симптоми.

До психофізичних симптомів відносять:

- почуття постійної  втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми); 
- відчуття емоційного і фізичного виснаження;
- загальна астенізація, тоб то слабкість, зниження активності і енергії;
- часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту; 
- різка втрата чи різке збільшення ваги; 
- повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год., або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год. ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу); 
- постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня; 

Соціально-психологічні симптоми:

- байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);
- підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»); 
- постійне переживання негативних емоцій, (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому); 
- загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»). 

Поведінкові симптоми:       

- відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше; 
- незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить; 
- відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів; 

Що ж робити з усім цим? У першу чергу педагогам слід ознайомитися з методами попередження професійного стресу:

-  релакс-масаж - зняття напруги  психологічної і фізичної, а також заспокоєння нервової системи, розвантаження м'язів;
-  ауторелаксація;
-  дихальна гімнастика;
-  аромотерапія;
-  жити цікаво (улюблені заняття, хобі);
-  розвивати навички позитивного мислення;
-  спілкуватися з природою;
-  спілкуватися з домашніми улюбленцями;
-  знаходити час для піклування про себе (улюблена музика, фільми, книжки ) ;
-  використовувати техніки саморегуляції  психічного стану.

2.3.  Активізуючі техніки зняття емоційного напруження:

-  розслаблення мімічної мускулатури;
-  медитація;
-  релаксація;
-  самонавіювання  за допомогою афірмацій;                                      
-  йога;
-  пластилінотерапія;
-  пісочна терапія;  
-  звукова терапія;                            
-  арт-терапія                              

Послабленню ризику виникнення синдрому «психологічного вигорання» в педагогічній діяльності сприяє використання «Синанон» – методу.

«Синанон» – метод спрямований на формування емоційної рівноваги в екстремальних професійних ситуаціях, зваженість, відкритість у спілкуванні, толерантність до різних точок зору.    

Зміст цього методу такий:  У своїй професійній діяльності Ви спілкуєтесь з людьми, у яких є свої проблеми, недоліки, свій характер, зіпсований настрій і т.п. Тому Ваше завдання – навчитись витримувати емоційне, розумове напруження, не втрачаючи самовладання, спокою, «тверезого мислення». Це є ознакою високого професіоналізму.

Вам треба навчитесь гідно витримувати шквал негативних емоцій. Зараз ми спробуємо навчитися толерантності до негативних психологічних дій. Та після закінчення вправи вам треба «стерти» негативний психологічний відбиток, забути всі негативні емоції, які були пов’язані з кимось із учасників гри. Отже, мені потрібен бажаючий.

Правила: У процесі гри не можна ображати особисті якості гравців, підкреслювати їх фізичні недоліки, використовувати ненормативну лексику, але можна замінити на «бездушний», « не компетентний», «тупінь», «тільки за себе думаєте», «бюрократи» тощо.

Учасники по черзі сідають на «гарячий стілець» і піддаються «бомбардуванню» запитаннями та репліками, які надходять від інших гравців. Вони  повинні гідно витримувати шквал негативних емоцій, бути врівноваженими, толерантними, не втрачати самовладання.

Ситуація 1.       

Під час вашої професійної діяльності у Вас виник конфлікт з Вашим безпосереднім підлеглим. Він звернувся зі скаргою до Вашого керівника. Як Ви будете діяти?

Питання з залу: завідувач – на вас поступила скарга від вихователя, що ви  прискиплево  до неї відноситесь!

Відповідь учасника…

Вихователь – ви постійно ходите до мене на заняття, провіряєте план, мою готовність до занять, ви не компетентні, самі не знаєте чого хочете.

Учасник………..

Вихователь -  ну а що? у мене там діти сидять на головах……..

Які конфлікти виникали у вас у вашій діяльності? Чи завжди вихователі погоджувались з вашими зауваженнями? Чи завжди вам вдається впоратись з емоціями? Чи вмієте ви позбавлятися негативних емоцій? Яким чином?

Ситуація 2. (другий учасник).

Керівник повідомив, що у зв’язку зі збільшенням вимог, які регламентуються нормативними документами, наприклад застосування ІКТ, ви повинні виконувати більший об’єм роботи, працювати понаднормово, але заробітна платня залишається незмінною. Ваші дії……. Не забувайте про толерантність!

«Завідувач»: І.П., мені, шкода, але що робити? Не я так вирішила….тому давайте працювати… і, до речі, в суботу теж доведеться вийти, чекаємо на перевірку!

Учасник………

Після вправи підводяться підсумки.  

Психолог. Чи складно було? Чи відчуває учасник емоційне напруження? І т.д.

А зараз ми спробуємо декілька з вище перерахованих методів боротьби з негативними емоціями, з гнівом.

2.4. Вправа на релаксацію. Дихальна релаксація

(звучить спокійна музика і ми правильно дихаєм)

Спеціальна дихальна релаксація допоможе заспокоїти вегетативну нервову систему.

Як правильно виконувати методику?

1. Сядьте прямо на стільці. Руки положили на коліна долонями вгору.
2. Помістить кінчик язика на піднебіння.
3. Тримайте його там протягом всього процесу дихання.
4. Вдихаючи мовчки через ніс, повільно рахуйте до 4.
5. Затримайте дихання до 7.
6. Видихніть через рот на цифрі 8 з невеликим звуком.
7. Повторіть цикл 4-7-8 ще три рази, в цілому вийде чотири дихальних вправи.

Один мудрець казав, що «коли дихання заспокоюється і розум буде в гармонії, ви отримуєте довге життя. Таким чином, слід навчитися контролювати дихання».

2.5. Позитивне мислення – основа здоров’я людини

Існує відома думка, що всі хвороби від нервів. Відомий дослідник стресу Сельє зазначавав: «Похмурі думки та емоції послабляють нас, роблять хворими, а позитивні роблять нас сильними і здоровими».

Думка - це володар життєвої енергії, капітан корабля життя. Капітан, якщо він досвідчений, зіркий і пильний, може провести свій корабель повз підступні рифи та крізь люті бурі в безпечну і спокійну гавань. Якщо ж капітан недосвідчений і безрозсудний, ледачий або п'яний, він неодмінно посадить свій корабель на мілину. Про людину можна судити по тому, як вона мислить.  Думка - початок усього. Тому головне в самовдосконаленні ‑  працювати над своїми думками».

Отже, починаємо позитивно думати: гра «Рефлексивні афірмації».

Учасники складають текст афірмації (установки) про те, що їх найбільше непокоїть у цей момент. Наприклад Формули: «Я спокійна й упевнена в собі. Я утримую внутрішню стабільність, Я здорова, я щаслива, я радісна, мені усе вдається, я маю улюблену роботу, все  відбувається так як я хочу. Усі бачать мене, як людину сміливу, розумну, красиву, енергійну». У цій грі задіяний метод вербального навіювання. Важливо вірити в «магічні» якості своїх слів.

Посмішка - важливий засіб спілкуватися, бо вона позитивно впливає на оточуючих. Подумайте про те, як добре ви себе почуваєте, коли вам посміхаються. Люди добрішають від посмішки. Якщо ви не звикли посміхатися, то вам потрібно навчитися це робити. Посміхніться прямо зараз! Не бійтеся! Посміхніться ще раз! По суті, вам самим стає від цього краще. Кожна людина прегарна, коли вона усміхається. Посмішка приходить із середини, тому ви повинні позитивно мислити, що відобразиться на вашому обличчі. І, навпаки, якщо посмішка приходить ззовні /ви її робите/, то вона призводить до доброго настрою, позитивного мислення.

2.6. Перегляд відео-ролика  «Цінуйте кожну секунду».  

Дуже важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з’явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?

Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно. 

Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш». Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання.

3. Заключна частина

3.1. Заключне слово психолога.

Емоційне вигорання – це довготривалий, складний психофізіологічний процес, який містить в собі емоційне, розумове і фізичне виснаження з причини тривалого емоційного навантаження.

Не слід забувати, що вихователь насамперед – особистість зі своїми почуттями, емоціями, переживаннями та бажаннями і тим паче, що ця людина має пряме відношення до навчання та виховання підростаючого покоління.

Важливо, щоб вихователь навчився регулювати свій емоційний стан, навчився змінювати себе і своє ставлення до ситуації, намагався оптимістично дивитися на світ, турбуватися про своє психічне здоров’я.

Намагайтеся уникати стресових для вас ситуацій. Спробуйте перенести увагу, візьміть собі за правило не приймати серйозних рішень, коли ви надто схвильовані. Не перебільшуйте небезпеку. Намагайтеся не «накручувати» себе домислюваннями, дофантазовуваннями. Вчиться розмежовувати справді небезпечну для вас ситуацію і ситуацію, яка є просто нелегкою. Якщо ви помилились, повелися необачно, не картайте себе за це. Краще проаналізуйте ситуацію, що склалася, і подумайте, що ви хочете змінити,

Нажаль,  у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме!

3.2.  Пам’ятка педагогам щодо профілактики емоційного вигорання

-  Визначте для себе головні життєві цілі і зосередьте зусилля на їх досягненні.

- Думайте про щось хороше, відкидайте погані думки. Позитивне мислення і оптимізм - це запорука здоров’я і благополуччя.

- Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети.

- Особливе місце відводите відпочинку і сну. Сон повинен бути спокійним, не менше 7-8 годин. Перед сном можна приготувати заспокійливу ванну з аромамаслами. Використовуйте протягом дня короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення.

- Не нехтуйте спілкуванням! Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми. Відпочивайте разом з сім’єю, близькими друзями, колегами.

- Не забувайте хвалити себе!

- Посміхайтеся! Навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв.).

- Проблеми не потрібно переживати, їх потрібно вирішувати!

- Умійте відмовляти ввічливо, але переконливо!

- Відвідуйте музеї, виставки, театр, концерти.

- Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження - фізична культура і фізична праця. Дуже корисним також є розслабляючий масаж. Чудовим засобом досягнення внутрішньої рівноваги є йога, дихальна гімнастика, релаксація.

- Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, яка вас оточує (колірна гамма). Добре заспокоюють нервову систему зелений, жовто-зелений і зелено-блакитний кольори. Добре, коли вдома стіни пофарбовані в ці кольори, або ж достатньо просто подивитися на будь-яку річ, якогось із цих квітів, - і нервову напругу поступово зменшиться.

 - Приділяйте належну увагу власному здоров’ю!

 3.3.  Вправа «Закінчи думку:

-  Мені запам’яталось…
-  Мені було цікаво…
-  Спілкування було…

3.4.  Гра "Чарівна скринька"

Наприкінці нашої зустрічі пропоную Вам дістати по одній записці з чарівної скриньки, яка підкаже Вам, що на Вас чекає сьогодні або що Вам потрібно зробити найближчим часом.

Варіанти побажань:

-  Тобі сьогодні особливо пощастить!
-  Життя готує тобі приємний сюрприз!
-  Настав час зробити те, що ти постійно відкладаєш!
-  Люби себе такою, яка ти є, - неповторною!
-  Зроби собі подарунок, ти на нього заслуговуєш!
-  Сьогодні з тобою разом радість і спокій!
-  Сьогодні твій день, успіхів тобі!
-  Всі твої бажання і мрії реалізуються, повір в це!