Постановка проблеми. Проблема неуспішності учнів у навчальній діяльності є однією з актуальних у педагогіці й психології. Вона залишається центральною в зв'язку з різноманіттям підходів і причин, що її породжують. Навчальна діяльність є складною і за структурою, і за змістом, вона складається у дитини не відразу. Треба немало часу та зусиль, щоб в ході систематичної роботи під керівництвом вчителя маленький школярик поступово здобув вміння вчитися. Але навіть в умовах цілеспрямованого спеціально організованого формування навчальної діяльності, вона складається не у всіх дітей. І вже в перші роки навчання у багатьох дітей виникає проблеми успішності. Це дійсно гостра проблема школи, яка залишається актуальною завжди. У її вирішенні однаковою мірою зацікавлена як педагогічна, так і психологічна наука. Проблема виникнення неуспішності у навчанні кожного учня своєрідна і пов'язана як з його індивідуальними особливостями, так і з особливостями взаємодії з оточуючим світом. Тому важливим є вивчення причин неуспішності учнів саме в початковій школі, де закладаються основи знань, умінь, навичок, необхідних для подальшого успішного навчання.

Мета статті полягає в аналізі сутності поняття «неуспішність», дослідженні особливостей шкільної неуспішності як психолого-педагогічного феномену, розкритті причин невдач учнів у навчанні.

Виклад основного матеріалу статті. Відомо, що молодший шкільний вік є періодом найбільш інтенсивного формування учбової діяльності. Як відмічає Д. Б. Ельконін, свою провідну функцію та чи інша діяльність виконує найбільш повноцінно в період, коли вона складається, формується [1, с.18].

Неуспішність визначається як невідповідність підготовки учнів обов'язковим вимогам школи в засвоєнні знань, розвитку умінь і навичок, формуванні досвіду творчої діяльності та вихованості пізнавальних відносин. Попередження неуспішності передбачає виявлення і усунення всіх її елементів. «Відставання» - як неуспішність в вигляді процесу, так і окремі часткові і різночасові невиконання вимог. Відставання постає як невиконання вимог навчального процесу.

Щоб конкретніше говорити про причини шкільної неуспішності, необхідно виокремити дане поняття з подібними за значенням понять, таких, як «шкільні труднощі», «невстигання», «відставання». Дані поняття іноді вживають як синоніми, хоч вони відображають різні аспекти складнощів, які виникають у навчальній діяльності учня. Найбільш поширеним у психолого-педагогічній літературі є поняття «невстигання».

Аналізуючи невстигання, В.С.Цетлін відзначає: «Сумарна, комплексна, підсумкова непідготовленість учня, що настає наприкінці більш-менш закінченого відрізка процесу навчання, і є невстигання. Воно охоплює багато елементів освіченості, вихованості й розвиненості, утворюючи складне ціле. Відставання співвідноситься з невстиганням і як частина з цілим, і як момент процесу з результатом процесу. Відставання як момент, якщо його не усунути, може перетворитися в процес (процес відставання) і привести в кінцевому підсумку до невстигання» [6, с. 10].

На сьогоднішній час немає єдиного терміну, який би давав визначення дитині з труднощами у навчанні та причин її шкільних проблем. Учителям та психологам складно орієнтуватися в наявних джерелах: один і той же феномен описується за допомогою різних термінів: діти з пониженою научуваністю, діти з проблемами у навчанні, відстаючий у навчанні, з затримкою психічного розвитку, «групи ризику», педагогічно занедбані, невстигаючі та ін.

Аналізуючи причини невдач в навчанні, можна визначити такі:

1. Соціально-економічні причини. Ця категорія причин пов’язана з важким соціально-економічним станом держави. Діти, які знаходяться у важких матеріальних умовах, мають досить низькі результати навчання. Відсутність коштів на підручники, їжу, одяг; необхідність самостійно заробляти гроші, складний морально психологічний клімат у сім’ї тощо негативно впливає на успішність учнів.
2. Причини біопсихологічного характеру. Вчені приходили до думки: природжені задатки – як здібності, так і риси характеру – певною мірою обумовлюють шкільні успіхи учнів, але більш суттєву роль відіграють при цьому інші причини психологічного походження, поява яких залежить від роботи самої школи.
3. Низький рівень нервово-психічного здоров’я та соціально-педагогічна запущеність. По-перше, у дітей з ослабленою нервовою системою звичайно наявний ряд досить характерних порушень: сну, апетиту, неприємні відчуття (болі) з боку внутрішніх органів. По-друге, їх поведінка, наприклад, при підвищеній збудженості, не обумовлена об’єктивною доцільністю. Вона імпульсивна, мало мотивована, часто навіть на шкоду собі.
4. Психологічна неготовність до шкільного навчання. Необхідний і достатній рівень актуального розвитку дитини має бути таким, щоб програма навчання потрапляла в «зону найближчого розвитку» дитини. Ця зона визначається тим, дитина може досягти співробітництва з дорослим. Якщо актуальний рівень психічного розвитку дитини такий, що «зона найближчого розвитку» нижче за потрібну для засвоєння навчальної програми в школі, то дитина вважається психологічно не готовою до навчання, вона не спроможна засвоїти програмний матеріал і відразу потрапляє в розряд відсталих учнів.
5. Дидактичні причини.
   • Мотивація до навчання. Наявність і учнів прагнення до пізнання нового – одна з головніших умов здійснення навчально-виховного процесу. Пізнавальний інтерес не тільки сприяє розвитку інтелекту, а й рушійною силою вдосконалення особистості в цілому. Однак і менше половини сучасних учнів не мають позитивною мотивації до навчання. Одна з причин – це авторитарна система навчання.
   • Зміст навчання. Інтереси деяких учнів не збігаються зі змістом якоїсь частини навчальних предметів, тому робота з ними стає для учнів важкою і безглуздою, втрачається інтерес до навчання, віру у власні сили.
   • Педагоги. Велику роль у набутті (ненабутті) знань школярами має педагог, його майстерність, особистісні якості, технології навчання.
   • Спосіб набуття знань. Як правило, в системі навчання спосіб структурування знань нав’язаний згори. Інформація нагромаджується не у процесі набуття власного досвіду, а внаслідок засвоєння вербальних форм, часто невідповідних інтелектуальним можливостям дитини. відомості, що не були піддані рефлексії, власне кажучи, безплідні: вони принципово не впливають на людські дії.
   • Негативна Я-концепція. Самооцінка дитини і сприйняття себе значною мірою визначає його поведінку і успішність. Якщо в навчальних ситуаціях дитина одержуватиме переважно негативний досвід, то цілком можливо, що в неї сформується не тільки негативне уявлення про себе як учня, а й негативна загальна самооцінка. В разі неуспіху на якомусь етапі навчання у школяра різко падає ймовірність того, що він матиме успіхи в майбутньому.
   • Оцінка знань. Низький рівень знань або неспроможність донести свої знання до вчителя караються поганою оцінкою і моральним осудом, а методи покарання замість того, щоб мобілізувати школяра на активне навчання, остаточно його деморалізують і призводять до ще більшого відставання, яке у свою чергу тягне за собою негативні оцінки.

6. Неадаптованість навчання до психологічних, фізіологічних та індивідуальних особливостей учнів. Успіхи учня суттєво визначаються також і тим, наскільки в навчанні враховуються закони людської психології, фізіології, а також особистості кожного учня [4, 47].

Висновки. На наш погляд, проблема шкільної неуспішності – комплексна проблема, яка поєднує як класичну проблему невстигання, так і проблему шкільної дезадаптованості дитини.

Необхідно диференціювати прояв різних труднощів при навчанні читання, письма, сповільненої реакції або навпаки, синдрому дефіциту уваги, скруті запам'ятовування букв, віршів, нестійкості уваги і т.д. Щоб визначити причини виникнення цих труднощів, потрібна спільна робота вчителя, батьків, психолога, логопеда, які при взаємодії один з одним можуть допомогти дитині подолати труднощі, повірити в себе, вийти з важкого становища та запобігти розвитку неуспішності в майбутньому.

Література

1. Ельконін Д. Б. Психологія навчання молодших школярів./ Педагогіка і психологія, №10, М.,2000. – С.18.
2. Калошин В. Ф. Причини невдач учнів у навчанні // Післядипломна освіта в Україні. – 2018. – № 2. – С. 68 – 72.
3. Мурачковский Н. И. Как предупредить неуспеваемость школьников. – Минск: Народное образование – 1977. – 228 с.
4. Муханова І.Ф. Психолого-педагогічна корекція шкільної неуспішності молодших школярів: дис. ...канд. психол. наук : 19.00.07 / Муханова Ірина Федорівна. – К., 2006. – 250 с.
5. Регуш Л.А. Учить учиться // Психологическая газета. – 2008. – № 9. – С. 8-9.
6. Цетлин В.С. Предупреждение неуспеваемости учащихся. – М.: Знание, 1989. – 80 с.
7. Швалб Ю.М., Муханова И.Ф. Возрастная психология. – Донецк: Норд-Пресс, 2018. – 304 с.