Сім′я для дитини – перша зустріч з новим для неї світом, перша ланка спілкування з людьми, перша школа пізнання навколишньої дійсності та набуття конкретно-почуттєвого досвіду.

Саме в родині діти просто та природньо пристосовуються до життя; в сім’ї закладаються основи розуміння дитиною світу,  моральних цінностей, соціальних норм, культурних традицій суспільства.

Родинна соціалізація – це своєрідний процес поступової підготовки людини до майбутніх соціальних ролей, а також вплив з боку сім’ї та її членів на формування психологічної зрілості особистості.

Сім′я – це своєрідна модель життя суспільства та форма базового життєвого тренінгу особистості. Якщо в родині відносини емоційні за будь-які інші, це означає, що вони становлять позитивні засади для життєвих вражень малюків, легкого засвоєння того, що в житті приємно, а що – ні. Адже у перші роки життя саме емоції є тим містком ,який пов′язує дитину з оточенням. Навчаючи дитину проявляти й стримувати свої почуття, батьки роблять важливий внесок у становлення соціальної компетентності своїх дітей, їх сприйнятливості як базової риси особистості. Емоційна депривація  в ранньому дитинстві призводить до почуття власної малозначимості , тривожності , а у підлітковому віці – до соціальної ізоляції.

Родина реалізує ряд функцій , які відображують і специфіку культурно-історичного розвитку, і етапи життєвого розвитку самої сім′ї :

репродуктивна, функція соціалізації,виховна функція, економічна, морально-етична,соціально-статусна,комунікативна, психотерапевтична .

Виходячи з цих функцій, можна побачити, що саме в родині відбувається перехід людини з біологічної істоти в соціальну. При цьому, існує думка (за О.Кононко) про те, що є певні недоліки  сімейної соціалізації, які виявляються у  централізації малюка на своїх проблемах, домінуванні егоїстичних прагнень, надмірній опіці, дефіциті елементарних обов′язків, ділових стосунків, непослідовності вимог та оцінок.

У родинному вихованні дитини батькам бажано дотримуватися етичних принципів, їх зміст полягає у наступному:

• оцінювати не дитину, а її вчинки, дії, знання;
• оцінюючи, наголошувати на достоїнствах дитини і перспективах її розвитку;
• пам 'ятати, що відповідальність за ситуацію, яка виникла завжди несуть батьки, а за їхньої відсутності - інші дорослі члени родини;
• виявляти толерантність в оцінці поведінки - здатність до спокійного оцінювання ситуації та усвідомлення неможливості одразу подолати складність спілкування;
• частіше створювати ситуації успіху, знімати страх перед цими видами діяльно­сті, допомагати у подоланні нав'язливого очікування невдачі;
• звільнитись від стереотипів;
• використовувати прийом персональної виключності;
• бачити в дітях своїх союзників у вирішенні виховних завдань;
• довіряти, допомагати, давати поради;
• зберігати рівновагу у взаєминах «діти-батьки»;
• любити своїх дітей за будь-яких обставин.

Дані вимоги щодо сімейного виховання дитини вважаємо доцільними і в практиці закладу дошкільної освіти відносно роботи педагогів. В нашому закладі розроблені такі форми роботи з батьківським колективом та педагогами, які сприяють реалізації соціальної функції виховання дошкільників.

Однією із форм такої роботи є гурток за інтересами «Абетка здоров’я та морально-духовних цінностей дошкільників». Робота гуртка спрямована на зміцнення здоров’я дітей, покращення морального стану, виховання у дітей прагнення бути здоровими, витривалими, творчими, відданими своїй Батьківщини громадянами, прищеплення національних цінностей.

Велику роль у духовно-моральному вихованні дітей відіграло залучення  всіх учасників освітньо-виховного процесу до гурткової роботи, який  ставить перед собою мету:

• засвоєння дитиною чеснот, спрямованих на відкритість її до добра, стан близькості душі, внутрішнього світу до Вищого;
• формування позитивного відношення дитини до оточуючого світу, іншим людям та до самого себе, відношення з дорослими, однолітками, створення оптимістичної дитячої картини світу;
• потреба і готовність проявляти співчуття і співрадість;
• суб'єктивне психоемоційне благополуччя;
• виховання почуттів патріотизму, потреби в самовідданому служінню на благо Батьківщині;
• залучення до досвіду православної культури, знайомство з формами традиційного сімейного укладу, розуміння свого місця в родині та посильна участь в домашніх справах;
• дієве відношення до праці;
• відповідальність за свої справи та вчинки;
• надати кожному вихованцеві можливість реалізувати свій природній потенціал, самоствердитися.

В роботі гуртка за інтересами прослідковуються декілька напрямків роботи: соціо-культурний ; духовно-освітній ( заняття, усні повчання, бесіди ); оздоровчо-виховний ( свята, ігри: рухливі, повчальні, рольові, конструктивні; прогулянки, екскурсії, походи ); культурно-пізнавальний ( зустрічі, цільові прогулянки, екскурсії, концерти, перегляд відеофільмів ); морально-трудовий (праця по самообслуговуванню, участь в господарсько- побутовій праці, праця за інтересами, творча продуктивна діяльність); краєзнавчий - розуміння свого місця в оточуючому світі ( Я і мій дім, Я і моє місто, Я і мій край, Я і моя Батьківщина).

Особлива увага в роботі гуртка за  інтересами  приділяється роботі з родинами: лекторій для батьків; відкриті покази освітньо-виховних процесів; вечори питань і відповідей; проведення спільних заходів; спільні з батьками свята; допомога батьків дитячому садку ( благоустрій території, участь в підготовці до свят,  дрібний ремонт, господарчі роботи); розповсюдження сімейного досвіду; наочна пропаганда сімейного досвіду.

Форми роботи самі різноманітні: розповіді з відеопрезентаціями про українські звичаї та свята; проведення свят, створення колективних художніх композицій із застосуванням різного матеріалу (папір, тканина, природний матеріал) – проведення екскурсій до музеїв та церкви;

Учасниками занять є батьки, педагоги, вихованці закладу. За 6 років в роботі гуртка прийняли участь 65 сімей. Можливо, ця цифра здається комусь невеликою, але в масштабі нашого дошкільного закладу це є показником того, що і батьки, і діти виявляють інтерес до національної культури і сприяють формуванню духовного потенціалу та національної свідомості своїх сімей.

Також в дошкільному закладі працює клуб для батьків "Родинний університет". Завданнями, що ставимо перед собою, є аналіз принципів усвідомленого батьківства у контексті соціокультурних національних традицій, визначення особливостей взаємодії "батьки-діти" на різних етапах розвитку дитини, розгляд різних форм реалізації принципів усвідомленого батьківства відповідно до сімейної соціальної політики. З цією метою було проведено з батьками дошкільнят декілька заходів  на теми: "Формування основ здорового способу життя дітей дошкільного віку" - спортивна розвага "Спортивний Олімп"; "Виховання патріотизму у дітей дошкільного віку як елементу соціальної компетентності дошкільників"  - наочна пропаганда "Родинне дерево", тематичне свято "Символи нащої країни", виставка "Мій край-моя Батьківщина"; "Соціалізація та навички моральної поведінки дошкільників"  - консультація для педагогів; "Формуємо самооцінку дитини"  - практикум для батьків; "Українські традиції у вихованні громадянських якостей особистості дошкільника"  - заняття-тренінг для батьків; "Формування активної громадянської позиції дошкільників" - психологічний практикум для педагогів; "Самооцінка і самоповага дітей дошкільного віку" - заняття-практикум для педагогів.

Дані форми роботи є детально розробленими інструментами роботи з батьками та педагогами, які грунтуються на вільному висловлюванні думок, на пошуку розв'язання різних життєвих ситуацій і стали важливою сходинкою на шляху формування позитивної соціалізації дитини в сім'ї та закладі дошкільної освіти.

Таким чином, варто завжди пам'ятати, що дитина є головною цінністю сім'ї. Вона самоцінна, не схожа на інших і потребує індивідуального ставлення до себе, підтримки у про­цесі свого розвитку.

В реалізації такої функції для дитини пропонується зразок для наслідування, приклад для моральної поведінки, внаслідок чого у неї зникає відчуття другорядності й формується почуття власної гідності, яке піднімає її в своїх очах, адже батьки возвеличують її у спілку­ванні й спрямовують на поглиблення гуманних взаємин і психологічного зв'язку з ними.

Таким чином, при розгляданні ролі сім’ї в соціалізації дитини можна відмітити, що в умовах сучасної освіти цей процес сприяє становленню особистості, в ході якого дитина засвоює соціальні цінності, зразки поведінки, і як результат – відтворення отриманого досвіду в процесі взаємодії. При цьому така ключова вимога вітчизняної системи освіти, як створення умов для продуктивної соціалізації дитини, в сімейному оточенні може бути реалізована в повній мірі.

Література

1. Базовий конспект дошкільної освіти України/ наук. кер.: А.М. Богуш; авт. кол-в: А.М. Богуш, Г.В. Бєлєнська, О.Л. Богініч, Н.В. Гавриш. – Київ, 2012.
2. Кононко О.Л. Виховуємо соціально компетентного дошкільника// навчально-методичний посібник до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі»/ К.:Світич,2009.
3. Максимова О.О. Формування соціальної компетентності дитини дошкільного віку як запорука її успішної адаптації в школі/ О.О. Максимова// Педагогічна освіта: теорія і практика. Збірник наукових праць / Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка/ - Вип. 20-2016.
4. Рогальська – Яблонська І.П. Соціалізація дітей в умовах сучасного освітнього середовища ДНЗ на засадах наступності та перспективності / І.П. Рогальська// Науковий вісник Миколаївського державного університету ім. В. Сухомлинського: Серія: Педагогічні науки:Вип.37.Т.1-Миколаїв: МНУ, 2012-с.351-356.
5. Якименко Л. Від людини «діючої» до людини «»суспільної»/ Л.Якименко// Дошкільне виховання. -2008-№7(804)-с.16-18.