Ідеї В.О. Сухомлинського, науково-методичні розробки, практичний досвід є актуальними на сучасному етапі ґрунтовних перетворень в освіті. У статті розкривається, як у творах педагога висвітлюються ключові компоненти Нової української школи.

На сучасному етапі розвитку суспільство ставить перед освітою нові цілі і завдання.Тому сьогодні українська школа на шляху ґрунтовних перетворень. А ухвалений Верховною Радою Закон «Про освіту» започатковує масштабні реформи у галузі. Одним із основних документів є Концепція «Нової української школи» — це свого роду програма нововведень до середньої освіти у державі, яка має за мету створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тількизнання,айвміння застосовувати їх у житті. Демократизація управління та надання закладам загальної середньої освіти професійної свободи, викликали в Україні інноваційний вибух.

Звертаючись до творів В. Сухомлинського, переконуємося, що його спадщина слугуватиме нашій освіті  і сьогодні. Педагог-гуманіст створив оригінальну систему навчання і виховання дітей, засновану на гуманістичних ідеях української  народної педагогіки. Його спадщина для сучасних   учителів  –  цінне  джерело  безперервного розвитку  та  вдосконалення професійної  і психолого-педагогічної майстерності.

У концепції Нової української школи акцентовано увагу на упровадження особистісно-орієнтованої моделі освіти, заснованої на ідеології дитиноцентризму. Дитиноцентризм розуміється як максимальне наближення навчання і виховання конкретної дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів.

Актуальними для нової української школи є такі ідеї дитиноцентризму:   

• відсутність адміністративного контролю, який обме­жує свободу педагогічної творчості;
• активність учнів в освітньому процесі, орієнтація на їхні інтереси та досвід, створення навчального середовища, яке б перетворило здобуття освіти на яскравий елемент життя дитини;
• практична спрямованість освітньої діяльності, взаємозв’язок особистого розвитку дитини з її практичним досвідом;
• відмова від орієнтації освітнього процесу на середнього школяра і обов’язкове врахування інтересів кожної дитини;
• виховання вільної незалежної особистості;
• забезпечення свободи і права дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічного комфорту дитини;
• впровадження шкільного самоврядування, яке під свободою і самостійністю дитини передбачає виховання гуманістичних та демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству.

В.О. Сухомлинський у своїх працях передбачив основні шляхи реформування сучасної системи освіти, він іще у 50-60-х роках минулого століття у своїй повсякденній роботі вчителя і вихователя вже втілював основні поняття і принципи особистісно зорієнтованого підходу.     

«Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності - це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися», - писав В.О. Сухомлинський у 4 розділі збірника "Про розумове виховання".

Гуманізм Сухомлинського особливо яскраво виявився і в його ставленні до  організації навчання дітей. У початковій школі педагог домагався того, щоб навчання було частиною багатого духовного життя, яке б сприяло розвитку дитини, збагачувало її розум.

"Не можна навіть припустити, що обов'язкове навчання - це насилля над душею людини, класна дошка - поневолення дитячої свободи, а світ за вікнами - справжня свобода" .[3, с.15]

Особистість учителя В.О. Сухомлинський розглядав як наріжний камінь навчання та виховання, а його професійну і педагогічну майстерність пов’язував з рівнем психологічної культури,  психолого-педагогічних  знань, розмаїттям засобів естетико-психологічного впливу на учнів. Однією з визначальних якостей учителя В. Сухомлинський вважав любов до дітей.

"Без постійного духовного спілкування вчителя, і дитини, без взаємного проникнення в світ думок, почуттів, переживань немислима емоційна культура як плоть і кров культури педагогічної. Найважливіше джерело виховання почуттів педагога - багатогранні емоційні відносини з дітьми в єдиному, дружньому колективі, де вчитель - не тільки наставник, а й друг, товариш". [4, с.15]

Великого значення в Концепції набуває аспект педагогіки партнерства між усіма учасниками освітнього процесу.Це один із компонентів формули НУШ.Головним завданням педагогіки партнерства є подолання інертності мислення, перехід на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між учасниками освітнього процесу.  Це завдання реалізовується у спільній діяльності учителя й учнів, учителя й батьків, що передбачає взаєморозуміння, єдність інтересів і прагнень з метою особистісного розвитку школярів.[1, с.16]

Концепцією зазначається: «Кожна дитина неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками.» «… Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат».

У Сухомлинського читаємо: «...справжня школа - це багатогранне духовне життя дитячого колективу, в якому вихователь і вихованець об'єднані багатьма інтересами і захопленнями. Людина, яка зустрічається з учнями тільки на уроці, - по один бік учительського стола, а по другий - учні, - не знає дитячої душі, а хто не знає дитини, той не може бути вихователем.» [4, с. 11]

Законом України «Про освіту» задекларовано якісні зміни у засобах і методах оцінювання здобувачів освіти (ст. 53 Закону України «Про освіту»: здобувачі освіти мають право на справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання).

Зміни у змісті освіти означають також підбір педагогічного інструментарію в оцінюванні, який сприятиме самоаналізу і формуванню нових прагнень до саморозвитку в учнів, на перевагу сприйняття оцінки, як вироку.

Одним із ключових чинників якісної освіти є застосування сучасними педагогами методики формувального оцінювання.

Формувальне оцінювання – це цілеспрямований неперервний процес, під час якого формується культура спільного обговорення у класі, розвиваються навички критичного і творчого мислення, а також формується середовище, що заохочує учнів запитувати. Формувальне оцінювання підтримує впевненість учнів у тому, що кожен із них здатен покращити свої результати, Таким чином, формувальна оцінка – це «зворотній зв'язок» для учнів, який дозволяє їм зрозуміти, яких заходів слід вжити, щоб покращити власні результати.

І як сучасно лунають такі ствердження В.О. Сухомлинського: "...найголовніше заохочення і найсильніше (та не завжди дійове) покарання в педагогічній праці - оцінка. Це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури."  [3, с. 167].

"Бережливо користуватися оцінкою як стимулом, що спонукає до праці, особливо важливо в тих випадках, коли навчальне завдання потребує творчих розумових зусиль, роздумів, дослідження." [3, с. 169].

Для творчої праці В.О. Сухомлинського  з дитячим колективом характерно: використання різноманітних форм і методів організації освітньої діяльності, орієнтованої на конкретною учня; створення атмосфери зацікавленості кожного дитини в роботі класу; стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, одержати неправильну відповідь; підтримка учня в його бажанні знаходити свій спосіб роботи (розв'язування задачі), аналізувати роботу свою та інших учнів на уроці; створення педагогічних ситуацій на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність у роботі,створення умов для природного самовираження учня - саме все те, що є основними ознаками особистісно орієнтованого підходу у навчанні.

Творча діяльність і величезні заслуги В. Сухомлинського стають дедалі очевид­нішими. І сьогодні ми повинні пам'ятати це, вивчати його спадщину, використовувати його ідеї та наробки у сучасній педагогічній практиці.

Література

1. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. - К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. - 206 с.
2. Розпорядження Кабінету Міністрів України №988-р від 14.12.2016  "Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року" [електронний ресурс]. – Режим доступу. https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249613934
3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти т. - Т.3 /В.О. Сухомлинський. - К.: Рад. школа, - 1977. - С. 169). [169].
4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти т. - Т. 3. - К.: Рад.школа, 1977. – с. 234.