Актуальною проблемою організації навчального процесу є пошук нових підходів, форм і методів ефективної організації засвоєння нового.

Педагогічна підтримка - це спільне з вихованцем визначення його інтересів, цілей, можливостей та шляхів подолання перепон (проблем), які заважають йому зберігати людську гідність, досягати позитивних результатів у навчанні, праці, спілкуванні, способі життя.

Аналіз публікацій свідчить, що дослідженнями педагогічної підтримки в теорії педагогіки займалися такі вчені, як: Б.Ананьєв, В.Давидов, Д.Ельконін Л.Занков, Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинський; Р.Бернс і А.Бодальов розглядають психологічну підтримку дитини через створення доброзичливого психологічного клімату; А.Г.Асмолов розуміє підтримку дитини як сприяння її розвитку; А.В.Мудрик - як допомогу у процесі соціалізації [1, с.14] та ін.

Результати проведеного науковцями аналізу підтверджують, що цьому напрямку в сучасній початковій школі не приділяється належної уваги.

В сучасних умовах початку навчання набуває ваги ретельне вивчення готовності дитини до школи або її шкільної зрілості - комплексної характеристики, що охоплює всі сфери життя дитини (О.В.Запорожець, Л.А.Венгер, Ю.З.Гільбух, Я.Йірасек, Д.Б.Ельконін, А.Керн, О.Є.Кравцова, О.В.Проскура та ін.)[2, с.4].

Дезадаптація або соціально-педагогічна занедбаність дитини, пов’язана із суперечливим або негативним впливом на неї зовнішніх обставин, які переломлюються через внутрішні умови [3, с.25].

Шляхом розв’язання цих проблем є педагогічна підтримка, яку вперше застосував О.С.Газман в лабораторії “Проектування інновацій у вихованні” [4 с.58].

Вчені також визначають педагогічну підтримку, як допомогу у подоланні певних проблем в освіті: індивідуальних проблем особистості фахівцями (Г.Коджаспіровою, А.Коджаспіровим, Т.Анохіна);в соціальному вихованні (А.Н.Мудрик); у подальшому розвитку дитини  (А.Г.Асмолов); в рішенні проблемних життєвих ситуацій (О.С.Газман, Н.Н.Михайлова, С.М.Юсфін, Т.В.Антохіна) [4, с.89].

Напрямками педагогічної підтримки є: забезпечення внутрішніх та зовнішніх умов, організація людського мікросоціального середовища.

В.О.Сухомлинський стверджував, що “будь-яка програма з будь-якого предмета - певний рівень, коло знань, але не жива дитина… ” [10, с.85].

У початковій школі тактики і види педагогічної підтримки можна зобразити в такій ієрархії: турбота - захист - допомога - взаємодія - сприяння. Основна ідея педагогічної підтримки молодшого школяра: проблема - захист - самостійність. [3, с. 88].

Професійне кредо тактики «допомоги»: «Дитина багато чого може робити сама для себе. Потрібно допомогти їй переконатись у цьому…»[7, с.55].

Важливо ввести два фактори, що допомагають регулювати взаємодію педагога і його вихованців: для вихованців — міра самостійності, для вихователя — міра допомоги.

Створити стимуляційні умови допомоги (СТД)  для пошукової діяльності дитини. Під стимуляційною допомогою розуміються імперативні впливи вчителя, спрямовані на активізацію власних можливостей дитини для подолання утруднень[5, с.14].

Важливою рисою при використанні цього прийому є визначення оптимального моменту введення обмежувальної мети.

Наприклад, завдання з обмежувальною метою: «Малюй кружечки» (вказівка на процес, якому немає кінця). «Намалюй один рядок кружечків» (конкретизація мети, вказівка на момент її досягнення), «Намалюй 3 красивих кружечки» (конкретизація мети, вказівка на якість) [5, с.15].

Створити емоційно-регуляційні умови для пошукової діяльності дитини. ЕРД — це оцінні судження вчителя, що схвалюють чи засуджують дії учня. Цей вид допомоги можна надавати невербальними засобами: поглядом, кивком, посмішкою, похитуванням голови. Тон учителя також виступає емоційним регулятором. Саме ці діти складають «групу ризику», особливо чутливої до неправильної  тактики. Підвищена чутливість до емоційного тону, образливість, вразливість таких учнів, їх невпевненість у собі, страх зробити помилку потребують постійного підбадьорювання, підтримки, теплого емоційного тону [5, с.16].

Створити для дитини умови для надання спрямовуючої допомоги. Сутність надання СПД,  полягає в тому, що учня потрібно організувати на виконання завдання в потрібному напрямку. Запропонувати зовнішні засоби організації поведінки, які виконують роль наочної опори і допомагають дитині контролювати свої дії (секундомір, пісочний годинник) [9, с.56].

Створити для дитини умови для організуючої допомоги. Під ОД ми розуміємо таку допомогу, коли виконавча частина розумової діяльності  здійснюється вихованцем повністю самостійно, а планування й контроль — дорослим. Потрібно вчити розчленовувати складну форму поведінки на невеликі дії. Загальна мета має бути конкретизована в окремих цілях.

Створити для дитини умови для навчальної допомоги. Сутність НД полягає в тому, що учитель підказує дитині спосіб виконання завдання [9, с.57]. Головне завдання викликати бажання займатися відповідною справою. Для цього вчитель має використовувати засоби, які є в арсеналі: інтонація, погляд, міміка, жести.

Обдарований молодший школяр нерідко буває імпульсивним; поспішає негайно одержати результат своєї діяльності.

Відома вчена-дидакт О.Савченко підкреслює: «Особистість завжди відзначається індивідуальністю, вона має своє неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях. [8, с.25]».

Водночас школа за своєю суттю є установою, спрямованою на масове навчання учнів, незалежно від їхніх здібностей. Потрапляючи в шкільне середовище, обдаровані учні нерідко вступають у конфлікт зі своїм оточенням. [4, с.59].

Вивчаючи труднощі в навчанні обдарованих учнів, Касицина Н.В. дійшла висновку, що їхні соціально-психологічні проблеми дуже часто проявляються у формах дезадаптивної поведінки, таких як, наприклад, асоціальне і агресивне [6, с.34].

У роботі з молодшими школярами педагогу доводиться мати справу з первинною формою - позицією суб’єктності, коли дитина починає накопичувати своєрідне “соціальне поле” особистості: усвідомлювати себе серед людей, свої зв’язки з ними та досвід спілкування, “приймати” соціальні цінності й обирати життєві смисли, встановлювати підсвідомі зв’язки з культурним простором, етносом, мікросоціумом.

Отже, педагогічна підтримка має сприяти виявленню природних задатків, обдарувань і талантів учнів, бути не спорадичною - від випадку до випадку, - а системною, своєчасною і супроводжувати учня протягом тривалого часу.

Отож, професійний обов’язок кожного вчителя - бачити насам­перед особистість дитини, якнайточніше розпізнати її пізнавальні здібності, ставлення до навчання, щоб його індивідуалізувати.

Література

1. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса / Ш.А.Амонашвили. — Минск: Университетское, 2002.-560 с.
2. Бех I.Д. Роль самопізнання у вихованні учнів / І.Д.Бех // Початкова школа. – 2004. – № 6. – С.4-8.
3. Воронцова Е. Концепція психолого-педагогічного супроводження / Е.Воронцова // Психолог. – – № 7 (55). – С.25-29.
4. Газман О.С. Педагогическая поддержка детей в образовании как инновационная проблема / О.С.Газман // Новые ценности образования: Десять концепций и ессе / [под ред. Н.Б.Крылова]. – М., 2005. – С.58-63.
5. Гузик М.П. Особистісно орієнтована дидактична система загально-освітньої школи [Текст] / М.П.Гузик // Розвиток педагогічної і психологіч-ної наук в Україні 1992-2002: Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України / Академія педагогічних наук України. – Ч. 1. – Харків: «ОВС», 2002. – С.14-16.
6. Касицина Н.В. Четыре тактики педагогики поддержки / Н.В.Касицина, Н.Н.Михайлова, С.М.Юсфин. - М.: ТЦ «Сфера», 2010. – 158 с.
7. Кураев Г. Возрастная психология / Г.Кураев, Е.Пожарская. - Ростов-на-Дону, 2002. – 140 с.
8. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: підручник для студентів педагогічних факультетів [Текст] / О.Я.Савченко. – К.: Абрикос, 2007. – 415 с.
9. Скрипченко Н.Ф. Актуальні проблеми навчання, виховання і розвитку учнів підготовчих класів [Текст] / Н.Ф.Скрипченко, О.В.Скрипченко // Початкова школа. – 2013. – № 6. – С.56-58.
10. Сухомлинський В. Вибрані твори: у 5 т. / В.Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1976. Т. 2. – – 718 с.