Протягом останнього періоду у методології шкільної освіти все виразніше затверджується цінність особистісного розвитку дитини, зосередженість навчально-виховного процесу на потребах навчання, виховання і розвитку кожного учня. У концепції 12-річної освіти в основу чинників, що визначають якість навчального процесу, покладено принцип врахування вікових і типологічних особливостей учнів певного класу, індивідуальних характеристик кожного школяра. Всебічне вивчення можливостей, прогнозування потреб найближчого розвитку учнів на основі реального знання  індивідуальних особливостей є обов’язковою ознакою сучасного підходу до організації навчально-виховного процесу. Обов’язковим результатом навчання в сучасній школі є формування мислячої, активної, естетично сприйнятливої, творчої особистості юного громадянина України, який у майбутньому був би здатний до плідної продуктивної праці.[3]

Це наскрізна міжпредметна мета, добре відома вчителям. Однак, вона слабо реалізується на практиці через недооцінку процесуальної складової навчання засобами кожного навчального предмета,  зокрема - української мови і літератури. Цим і обумовлена актуальність проблеми  дослідження: визначення умов, пошук  засобів, які б забезпечували формування творчої особистості школяра, підсилювали креативність змісту навчального матеріалу. Формування креативної  індивідуальності учнів є важливою проблемою  сучасної української школи, і для розв’язання даної проблеми слід задіяти резерви навчальної взаємодії, у тому числі і ті резерви, які містить процес засвоєння учнями скарбів рідної літератури. Становлення творчої індивідуальності школярів у процесі педагогічної взаємодії з учителем на уроках української мови та літератури на мою думку, можливе за наявності таких психолого-педагогічних умов: [11,42]

• на провідній ролі навчання в творчому розвитку учнів: навчання повинно орієнтуватися на ті функції, які стимулюють подальший творчий розвиток школярів;
• на взаємозв’язку  навчальної діяльності і творчого розвитку: шлях, за яким учні в ході засвоєння знань спеціально навчаються раціональним прийомам пізнавальної діяльності, стимулює їхній розумовий розвиток; вироблення в учнів узагальнених прийомів навчальної роботи приводить до значних зрушень в їх розумовому і творчому розвитку;
• на активній позиції учня в навчальному процесі: тільки тоді можна говорити про активність учня, якщо в процесі навчання йому надана можливість навчаться відповідально до своїх навчальних можливостей і творчих здібностей.
• звільнити особу від тотальної всеохоплюючої регламентації мислення, оскільки вона породжує психічні бар’єри для розвитку самостійності і творчості.
• проводити навчання на високому рівні складності ( за дослідженнями психологів, саме таке навчання спонукає до творчості).
• посилити роль гіпотетичного мислення в навчанні, що сприятиме здатності передбачати, висловлювати свої думки, ідеї та захищати їх.
• систематично створювати ситуації вибору для учнів і давати можливість здійснювати цей вибір.
• підвищити питому вагу діалогічної форми навчання як особливої “взаємодії повноцінних розумінь” (М. Бахтін), що обумовлює поєднання зовнішнього й внутрішнього діалогів. Спонтанність, фантазійність, багатоваріативність, хаотичність, неконтрольованість процесу розгортання думки, використання „інсайту”, підсвідомого у розв’язанні проблем, широке поле пошуку інформації, несподіваність, раптовість виникнення ідей, іноді наявність суперечностей як результат необґрунтованих здогадок і припущень – ознаки, які вказують на наявність творчих здібностей. Підхід до розвитку творчої індивідуальності учнів, як до розвитку, насамперед, загальних творчих здібностей, а не суто математичних, філологічних тощо, - є продуктивним на думку сучасних дослідників у тому розумінні, що на основі структури загальних (інтелектуальних, творчих) здібностей і через них розвиваються саме спеціальні здібності.

Для своєї педагогічної взаємодії з учнями я використовую модель творчої особистості, створену доктором педагогічних наук С.О. Сисоєвою і відповідно до цієї моделі визначила, що творча індивідуальність – це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідні для актуалізації своїх творчих можливостей додаткові якості, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи декількох видах творчої діяльності. [7,148]  Отже, становлення творчої індивідуальності сучасних школярів, на мою думку, можливе за наявності таких психолого-педагогічних умов:

1. Своєчасної науково обґрунтованої діагностики творчих умінь та психічних процесів учнів (які ми описали у попередньому підрозділі).
2. Знання вчителем-предметником основних психологічних закономірностей розвитку школярів певної вікової категорії і врахування цих закономірностей у процесі навчальної взаємодії.
3. Спонукання творчої активності учнів шляхом використання у навчальній взаємодії творчих завдань різних видів, дискусій, „мозкового штурму”, різновидів самостійної творчої роботи, пізнавально-творчих ігор.

Процес вивчення учнями шкільного курсу української мови та  літератури надає широкі можливості для розвитку творчої індивідуальності сучасних школярів.

Становлення творчої індивідуальності сучасного школяра відбувається у навчальній взаємодії вчителя і учнів під час навчально-виховного процесу. Для того, щоб педагогічна взаємодія була ефективною, необхідно поєднати творчу активність учителя-предметника та учнів так, щоб учні психологічно відчували себе творцями навчального процесу, учасниками  педагогічної творчості, яка забезпечує найкращій розвиток їх пізнавальних інтересів та здібностей. В основі такої взаємодії, перш за все, - використання творчих завдань різних видів. Розглянемо основні різновиди творчих завдань, спрямованих на розвиток творчих здібностей п’ятикласників, і поєднаних з ними вмінь у процесі вивчення української літератури, адже у процесі навчально–пізнавальної діяльності саме через уміння формуються творчі здібності. [6]

Відомий український дидакт В.О. Онищук вказує, що творчі вправи (завдання) за своїм змістом і методам або прийомам виконання наближуються до ситуацій, які можуть виникнути в житті  кожної людини. Дидактична мета творчих завдань полягає в тім, щоб сформувати в учнів уміння успішно орієнтуватися в життєвих ситуаціях, розв’язувати проблеми на основі творчого використання отриманих знань і набутих навичок. В.О. Онищук розрізняє два рівні творчих вправ (завдань): 1) завдання, виконання яких потребує тільки певної перебудови відомого; 2) завдання, що потребують внесення елементів нового за змістом чи способом виконання дій. [1, 10] 

Формуючи творчу особистість,  слід звернути увагу на творчий аспект уроку. Урок мови та літератури має великий навчальний, виховний та розвиваючий потенціал. За допомогою різних методів та прийомів можна не тільки подавати певний обсяг матеріалу, не лише виховувати особистість, а й розвивати найкращі творчі здібності школяра[5,13]. Сучасні методичні дослідження пропонують використовувати на уроках мови та  літератури   творчі завдання чотирьох типів. Розглянемо кожен тип творчих завдань.

Перший тип (два види) - завдання на формування допитливості і здатності бачити суперечності. Їх мета -  розвинути в особистості прагнення глибше зрозуміти те чи інше явище, ставити запитання, аналізувати і помічати суперечності (проблеми) в їх взаємозв’язку і розвитку.

Другий тип( два види) -  завдання на формування  гіпотетичності мислення. Мета таких завдань – розвинути в особистості вміння обґрунтовано та правильно, використовуючи попередній досвід, передбачати результати певної діяльності, вчинків, подій тощо, знаходити нові, нестандартні, оригінальні способи розв’язання проблем, що виникають.

Третій тип (два види) - завдання на формування незалежності оцінок. Мета таких завдань – розвинути здатність мати свій погляд на предмети та явища навколишньої дійсності, висловлювати власні судження про художній текст, життєві події, об’єктивно оцінювати свої й чужі вчинки, результати діяльності, помічати свої й чужі помилки, обирати ту чи іншу позицію щодо явищ, учинків.

Четвертий тип (5 видів) - завдання на розвиток фантазії. Мета: спираючись на минулий досвід, розвинути в особистості здібності створювати в уяві нові об’єктивні ситуації, по-новому комбінувати звичні образи, видозмінювати їх, створювати нові комбінації. [8,112]

Формування творчої індивідуальності учнів є важливою проблемою  сучасної української школи, і для розв’язання даної проблеми слід задіяти резерви навчальної взаємодії, у тому числі і ті резерви, які містить процес засвоєння учнями скарбів рідної літератури. Аналіз структури творчої індивідуальності і з’ясування співвідношення між природнім і надбаним переконали мене  у тому, що реально вплинути на процес становлення творчої індивідуальності ми можемо, активізуючи творчі уміння особистості та перебіг психічних процесів.

Виходячи з вище викладеного, на мою думку, становленню творчої індивідуальності учнів у процесі педагогічної взаємодії можливе за умови  своєчасної  науково обґрунтованої  діагностики  творчих умінь та перебігу психічних процесів; знання вчителем - предметником основних індивідуально-психологічних закономірностей розвитку школярів певної вікової категорії; спонукання творчої активності учнів  шляхом використання у навчальній взаємодії творчих завдань, дискусій, різновидів творчої самостійної роботи, пізнавально-творчих ігор. При виконанні даних  умов  здійснюються  позитивні зрушення у розвитку таких творчих умінь, як проблемне бачення, здатність до виявлення протиріч, розвинули уявлення, фантазію учнів експериментального класу, надали позитивної динаміки розвитку таких психічних процесів, як дивергентність і альтернативність мислення, здатність до між особистісного спілкування.

Література

1. Гушинець О.З. Створення умов для активізації творчої діяльності учнів на уроках української мови та літератури // Вивчаємо українську мову та літературу, № 28, жовтень 2007 р. – с.10-12.
2. Ільченко Н. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури // Українська література в загальноосвітній школі. — 2008.— № 12.
3. Концепція 12-річної загальної середньої освіти // Освіта України, 16 серпня 2000 р. –С.13-55.
4. Медяник Л.Ю. Становлення творчої індивідуальності школярів // Вивчаємо українську мову та літературу, №16-18, червень 2008. – с.16-24.
5. Приходько Л.Ю. Шляхи розвитку творчої особистості // Вивчаємо українську мову та літературу, №14, травень 2008 р. – с. 10-20.
6. Перехресна О. Розвиток творчих здібностей учнів на уро¬ках мови й літератури //Дивослово— 2003.— № 3.
7. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник. – К.: Мілені, ум, 2006. – 344 с.
8. Технології формування творчої особистості // Освітні технології. – К., 2001. – с.109-126.
9. Тихоша В. Творчий підхід до викладання літератури //Дивослсво.- 2002.- № 10
10. Токмань Г. Сучасні навчальні технології та методи викладання української літератури. Дивослово. 2002 №10, с. 39-45.
11. Чорна Л.Г. Психологічне забезпечення розвитку творчих здібностей учнів //Обдарована дитина. – 2001. - №2. – с.42-47.
12. Яценко Т. До проблеми запровадження компетентнісного підходу на уроках української літератури в основній школі // Українська мова і література в школі. – 2006. – № 8.