Постановка проблеми. На сьогоднішній день існує дуже велика кількість педагогічних публікацій окресленої проблеми, питання співпраці дошкільних установ з родинами дошкільнят ще й досі залишаються не повною мірою дослідженими. Лише незначна частина батьків може спрямувати у правильне русло виховання своєї дитини. Багато хто з них потребують допомоги фахівців. Тому, звідси актуальність одного із механізмів підвищення відповідальності батьків за виховання дітей, поглиблене взаєморозуміння між сім’єю та дошкільною установою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання взаємодії дошкільного закладу і сім’ї знаходиться в полі зору сучасних дослідників та науковців. Виконуючи специфічні функції, родина та дошкільний заклад не можуть замінити один одного і тому мають взаємодіяти між собою задля повноцінного розвитку дитини. Досліджені такі аспекти цієї проблеми: зміст і методи педагогічної освіти батьків (Л.Островська, О.Долина, Т.Кірієнко, О.Низковська); умови для спільної роботи сім’ї і педагогічного колективу ДНЗ у формуванні моральних якостей особистості (Т.Алексеєнко, Л.Божович, В.Постовий); співробітництво вихователів дошкільних закладів із сім’єю щодо виховання дошкільників у дусі миру (Т.Пагута); особливості взаємодії з батьками дітей раннього віку (Н.Аксаріна, О.Волкова, Т.Маркова, Л.Свирська) [1,220].

Метою статті є освітлення основоположних принципів ефективної співпраці дошкільних установ з родинами вихованців. Ми – педагоги розуміємо, що без взаєморозуміння з сім’єю педагогічні навики втрачають будь-яку силу. Тільки в поєднанні один з одним вони створюють оптимальні умови для входження маленької людини у великий світ. Дитячий садок та сім’я – два виховних феномена, кожний з яких по-своєму дає дитині соціальний досвід.

Виклад основного матеріалу. Перед нами стоїть задача: як змінити спілкування педагогів з батьками, зробивши їх партнерами, як вивести їх на довірливу розмову, підвищити ступінь влиття батьків в освітній процес, використовуючи великий їх виховний потенціал та знайти нові форми співпраці. Часом складності в спілкуванні між сім’єю та дитячим садом виникають у нас, коли не співпадають взаємні очікування або батьки проявляють недовіру до вихователя. Сучасні інноваційні форми обов’язково повинні вирішувати такі актуальні задачі, як:

1. Підвищення активності та відповідальності сімей вихованців дитячого садка і залучення їх до співпраці в питанні розвитку дітей.
2. Забезпечення інформаційно-просвітительської підтримки вибору батьками напрямків в розвитку та вихованню за допомогою в виробленні компетентної педагогічної позиції по відношенню до власної дитини.
3. Сприяння створенню умов для розвитку здібностей дитини в різновидах освітньої діяльності, забезпечує непереривність підготовки до наступного освітнього етапу (шкільне навчання).
4. Підвищення рівня компетентності батьків.

Якою бути дитині – це, в першу чергу, вирішують самі батьки, правда, не одні, а в тісному співробітництві з іншими виховними силами в суспільстві. І той, хто хоче виховувати, повинен знати, для чого і як він повинен це робити – адже тільки тоді наші бажання творять чудеса, коли вони збагачуються вчинками.

За нашими спостереженнями, сучасні батьки почали все більше прислухатися до вихователів, спеціалістів, враховуючи нашу думку; проявляти інтерес до змісту освітнього процесу, питанню дитячої психології. А це означає, вони хочуть знати все про свого малюка. Це спонукає нас повною мірою використовувати весь педагогічний потенціал традиційних форм взаєморозуміння з сім’єю та шукати нові форми роботи співпраці з батьками.

Про необхідність створення міцного союзу закладу освіти й родини писав у свій час В.О.Сухомлинський: «Без виховання дітей, без активної участі батька й матері в житті школи, без постійного духовного спілкування дорослих і дітей неможлива сама родина, як первинний осередок нашого суспільства, неможлива школа, як найважливіша навчально-виховна установа й неможливий моральний прогрес суспільства» [2,8].

Ще в не далекому минулому дошкільний заклад не рідко сприймався пересічним громадянином, як закрита система з регламентованим, не гнучким розпорядком та правилами. Організація життєдіяльності дітей, зміст навчально-виховної роботи з ними, застосовуванні методики, взаємини між педагогом і вихованцями та між дітьми не потрапляли в поле зору тат і мам. Інформація надходила до батьків через сухі матеріали стендів, формалізовані доповіді вихователів на батьківських зборах, з розповідей дітей [3,6].

Сучасні дошкільні заклади стають відкритими для батьків і громадськості. Більшість дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме таким критеріям – спрямованість і адресованість; оперативний зворотній зв'язок; індивідуалізація педагогічного впливу [4,10].

Визнання пріоритету сімейного виховання потребує інших відносин сім’ї та дошкільної установи. Перш за все, їх новизна визначається поняттям «взаєморозуміння», яке представляє собою спосіб організації спільної діяльності, яка здійснюється за допомогою спілкування. Ми прагнемо того, щоб і діти, і батьки почували себе в садочку комфортно, а також, щоб батьки були впевнені в підтримці своїх виховних дій.

Вихователь та батьки, об’єднані у своїй діяльності, діють в інтересах дитини, створюють для неї належний догляд, від того, наскільки такі взаємини будуть узгоджені, залежить успіх формування особистості в цілому.

Становлення особистості дитини відбувається спочатку в сім’ї. Адже сім’я – це маленький колектив, в якому діти вчаться мистецтву жити серед людей, любити їх, відчувати на собі і виявляти до інших увагу і добре ставлення. Особливу роль в становленні особистості відіграє наслідування своїх батьків. Дитина бачить приклад, поведінку батьків, їх взаємовідносини, елементи трудового співробітництва. Наслідуючи близьких, дорогих людей, дитина оволодіває поведінкою, манерою спілкування і взаємодії з навколишніми людьми.

Батьки – головні природні вихователі дитини. Головним чинником в формуванні особистості є сім’я. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і всі його барви.

Родинне виховання – це феноменальне явище сімейного і суспільного життя. Відтак батько і мати виступили першими педагогами для своєї дитини. Процес родинного виховання – це сукупність послідовних дій батьків, спрямованих на досягнення правильного виховання своїх дітей.

Тому, набираючи групу малят, ми з вихователями відразу продумаємо свою роботу з батьками, використовуючи інноваційні методи в чотирьох напрямках:

• Інформаційно – аналітичний
• Пізнавальний
• Наочно – інформаційний
• Дозвілля

Роботу з батьками починаємо з анкетування. По анкетах виявляємо ступінь залучення батьків до освітнього процесу. Анкети бувають різного напрямку, наприклад: «Як добре ви знаєте свою дитину?», «Чи довіряєте вихователю?», «Побажання садочку» та ін.. Відповідаючи на запитання, батьки пишуть про методи виховання в сім’ї, стилі спілкування між дорослими та дітьми, про те, як проводять дозвілля, які читають книги дітям, в які ігри люблять грати їх малюки та ін.. Проаналізувавши відповіді, ми робимо висновки про погляди батьків на виховання дітей. Вихователям важливо знати, над чим працювати надалі, на що потрібно звернути особливу увагу. Досвід показує, що найефективніша форма роботи з сім’ями – індивідуальна. Розмовляючи з батьками про дитину зранку або в вечірній час, про те, як малюк провів день в садочку – перші кроки до довірливих відносин між педагогом та батьками. Вони допомагають ближче познайомитися, тримати один одного в курсі життя дитини.

Робота  з родиною – важлива і складна сторона діяльності вихователя та інших працівників дошкільного закладу. Вона спрямована на рішення наступних завдань:

• встановлення єдності у вихованні дітей;
• педагогічна просвіта батьків;
• вивчення і розповсюдження передового досвіду сімейного виховання;
• ознайомлення батьків з життям і роботою дошкільної установи.

Ефективними формами взаємодії батьків з педагогами є групові семінари, практикуми, тренінги, круглі столи. Таку форми роботи передбачають як теоретичне ознайомлення з проблемою, так і обговорення практичних виходів з конкретних ситуацій (наприклад, програвання ситуацій самими батьками) [5,10].

Важливу роль в роботі з батьками займають батьківські збори. Успіх зборів багато в чому залежить від підготовки вихователя, кількості батьків, від теми зборів та питань. Батьки з радістю йдуть на збори, бо знають, що буде багато чого цікавого та пізнавального. Дуже приємно, коли батьки з відповідальністю  відносяться до рекомендацій, порад, а також самі задають питання та цікавляться життям  групи, радяться з нами, питають поради. Усі проблеми, які інколи і бувають в групах ми намагаємось вирішувати з батьками разом. Дуже великою заслугою вихователя – є довіра батьків, адже вони довірили їм найцінніше – свою дитину.

Тому наша основна задача в роботі з батьками – перетворити інтерес дошкільної установи на інтерес сімейний, згуртувати групу дітей та їхніх батьків в колектив однодумців, зробити їх своїми союзниками.

Вихователі добре знають закономірності розвитку дитини дошкільного віку, методи їхнього виховання, тому і надають всю можливу допомогу молодим сім’ям в освоєні основних педагогічних знань. Я, як педагог, намагаюсь радити батькам – яку літературу можна читати з дитиною вдома, на які якості і особливості її розвитку звернути увагу і т.д.

В основу взаємодії сучасної дошкільної установи і сім’ї, насамперед  покладається співробітництво.

Завдання взаємодії:

• Забезпечення дитині в сім’ї та дошкільному закладі оптимальних умов для повноцінного психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно-особистісному спілкуванні;
• Розвиток її творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної діяльності вихователів та батьків.

Залучати батьків до заходів, що сприяють спільної діяльності батьків і дітей. Необхідно широко застосовувати як групові, так і індивідуальні форми роботи з батьками:

• бесіди, батьківські збори;
• консультації: «Виховання самостійності та відповідальності», «Як організувати працю дітей вдома»;
• спільні конкурси: «Дари Осені», вироби з природного матеріалу, поробки з овочів, виставки спільних робіт;
• дозвілля, свята: «День матері», «Веселі старти»;
• доручення батькам;
• дні відкритих дверей.

Двері дошкільної установи повинні завжди бути відкритими для батьків. Тому ми в садочку проводимо «дні відкритих дверей» – це дієва форма педагогічної просвіти для батьків. Безпосереднє ознайомлення з життям дитини в садочку. Батьки мають змогу побачити не тільки де їх дитина їсть, спить чи навчається, а й як вона це робить. Дітки дуже люблять коли батьки присутні на занятті, а батьки бачать свою дитину серед однолітків, об’єктивно оцінюють її сильні на слабкі риси. Залучаємо батьків приймати участь в святах, фізкультурних та музичних розвагах.

Дошкільний вік, якраз підходить для розвитку почуттів. Під впливом від казки дитина починає аналізувати поведінку героїв: так дитина починає розбиратися і в своїй поведінці, замислюється над своїми вчинками. Батьки повинні прищеплювати дитині певні навики і звички. Навчити дитину дисципліні, самостійності, ввічливості, чистоті, акуратності, слухняності. З соціально-моральним вихованням дитини займуться вихователі, вони навчать малюка правильно висловлювати свої думки, спілкуванню з дорослими, навчать, говорити правду, гратися зі своїми однолітками, вироблять звичку до праці і взаємодопомоги.

Тісна взаємодія педагогів і батьків необхідна для подолання негативного впливу телебачення на психічне, духовне та соціальне здоров’я дітей, а також на формування патріотичних якостей.

Рекомендується давати батькам педагогічні поради щодо обмеження часу перебування дитини перед телевізором, комп’ютером, обговорення змісту побаченого, контролю за змістом телепродукції, яку обирає дитина, дотримання гігієнічних вимог під час та після перегляду [6,384].

Сім’я повинна мати уявлення про психофізіологічні можливості дітей старшого дошкільного віку, які дають можливість успішно оволодіти різними видами діяльності, уміннями, навичками, нормами  поведінки. Вони повинні усвідомити, що успішний розвиток дитини, його фізичне і психічне удосконалення (розвиток мислення, пам’яті, уявлення пов’язане з вихованням і навчанням як в ДНЗ, так і в сім’ї [3,7].  

Робота з батьками набуває особливе значення і становиться актуальною, необхідною втілювати постійну взаємодію з батьками. Співдружність з сім’єю – одне з першочергових завдань, у нашій дошкільній установі. Являючись посередником в системі взаємодії особи дитини, сім’ї і суспільства, вихователь повинен впливати на формування виховних, гуманних, духовно-моральних стосунках серед дітей та дорослих. Бути першим помічником сімейного виховання. Адже сім’я і дошкільна установа – два важливих інститути соціалізації дитини.

Ефективність зробленої роботи підтверджується в прояві подальшої ініціативи батьківської громади в житті групи та дитячого садка.

Висновки. Отже, необхідно відмітити, що переваги інноваційних форм взаємозв’язку дитячих установ  з сім’ями вихованців незаперечні і численні. Я впевнена в тому, що спільна робота вихователя з сім’єю має важливе значення для розвитку особистості дитини, підготовки її до школи. Використання різних форм та методів, залучення батьківських громад до співпраці, збагачення новими освітніми та виховними технологіями – запорука успішної взаємодії дошкільної установи і родини. Тому дуже важливо, щоб обидві сторони усвідомлювали необхідність довіряти один одному.

Література

1. Бєлєнька Г.В. Здоровя дитини – від родини. Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л., Машовець М.А. – К.: СПД Богданова А.М., 2006, - 220с.
2. Сухомлинський В. Батьківська педагогіка. К., 1978. – 8.
3. Долинна О., Низковська О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери-однодумці? //Дошкільне виховання. – 2007. - №1. С. 6-8.
4. Кулачківська С. Чекає школа //Дошкільне виховання. – 1994.-№1. – С. – 10-11.
5. Манилюк Ю., Романенко Т. Будуємо дім, у якому живе любов //Дошкільне виховання. – 2013. -№16.- С.10-13.
6. Матящук В.П. Сучасне патріотичне виховання в школах України / В.Матящук. – Тернопіль : Мандрівець, 2014. – 384с.