Стаття присвячена висвітленню проблеми використання сучасних підходів до формування екологічної свідомості у дітей дошкільного віку. Насамперед, це залучення сучасних технологій до освітнього процесу, що стало можливим в останні роки у зв’язку із їх стрімким розвитком і доступністю використання.

Ключові слова: екологічна свідомість, екологічне виховання, сучасні підходи, мультимедіа.

Постановка проблеми. Сьогодні наша планета опинилась у небезпеці. Можна сказати, що людство стоїть на порозі екологічної катастрофи, але захиститися від неї все ще є можливим. Тільки людина, яка вважає себе частиною природи, здатна зробити це. Важливо виховати таку людину зараз збагатити її знаннями, навчити любити свою землю і розумно використовувати її багатства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Становлення екологічного світогляду відбувається поступово протягом багатьох років життя й навчання людини. Початок цього процесу, на думку Н. Глухової, Н. Горопахи, Н. Лисенко, С. Ніколаєвої, З. Плохій припадає на період дошкільного дитинства. У дошкільному дитинстві виховання є більш важливим, ніж навчання, тому вітчизняні дослідники даної проблеми оперують поняттям «екологічне виховання». Дослідженням сучасних підходів до формування екологічної свідомості дітей займаються Н. Пустовіт, В. Кремень, В. Борейко, О. Локшина та ін. Основне програмно-методичне забезпечення екологічного виховання дошкільників відображене в програмах «Українське дошкілля» (А.М. Богуш, Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, Н.В. Гавриш та ін.). Проблема екологічного виховання дітей дошкільного віку набуває великого значення в психологопедагогічних наукових дослідженнях, а також у роботі практиків. Сьогодні заслуговують на увагу праці О. Водовозової, Л. Шлегер, Є. Тихеєвої, Н. Яришевої, де значна увага приділяється глибокому ознайомленню дошкільників із рослинним і тваринним світом рідного краю. Їхні праці розкривають шляхи реалізації основних дидактичних принципів, на основі яких у дошкільників формується розуміння зв’язків людини і природи та їх взаємозалежностей, що сприяє розвитку яскравих вражень дітей від спостережень природи України та свого регіону зокрема. Базовим компонентом дошкільної освіти України визначається, що природничо-екологічна компетенція передбачає наступне: кожна дитина має бути обізнана з природним середовищем планети Земля та Всесвітом як цілісним організмом, у якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини, люди, Сонце, Місяць тощо; усвідомлювати їх значення для діяльності людини. Разом із цим, дитина має сприймати природу як цінність, виокремлювати позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи та регулювати власну поведінку в природі. Отже, кожний дошкільник повинен усвідомлювати себе частиною великого світу природи; знати про залежність власного здоров’я, настрою, активності від стану природи, її розмаїття і краси; виявляти інтерес, бажання та посильні уміння щодо природоохоронних дій; знати про необхідність дотримання людиною правил доцільного природокористування, чистоти природного довкілля, заощадливо використовувати природні багатства [1, с. 15]. Водночас в умовах сьогодення актуальним залишається питання озброєння дошкільників знаннями про гуманне ставлення до тварин (С. Ніколаєва, К. Фабрі); розширення знань про сезонні зміни в житті рослин (Е. Замкінд), та живої природи в цілому (П. Саморукова). У контексті піднятої проблеми, сьогодні викликають інтерес праці Н. Лисенко, О. Білан, Л.В. Калуської, О. Максименко, З. Плохій, де визначено та розкрито мету, завдання екологічної освіти, їх погляди на шляхи реалізації в умовах дошкільних навчальних закладів [2; 3; 5; 6; 7]. 

Метою даної статті є дослідження  ефективності використання сучасних методів та прийомів у формуванні екологічної свідомості дітей дошкільного віку та підвищення теоретичного рівня, фахової майстерності та компетентності   вихователя. 

Виклад основного матеріалу. Екологічна свідомість є властивим людині способом ставлення до навколишньої природи через вироблену систему знань, зафіксовану в мові й практичних уміннях, навичках у всіх їхніх значеннях і визначеннях. 

Природа привертає увагу дітей змалку, вона збагачує їх мислення і є джерелом радісних переживань. Для дитини дошкільного віку вона виступає основним елементом формування інтересу і позитивного ставлення до навколишнього світу.

Екологічна свідомість включає знання екологічних норм, необхідність їх виконання, почуття громадянської відповідальності за стан природи, навички природоохоронної роботи. Зрозуміло, що це є можливим на різних життєвих етапах розвитку людини. Дитячий дошкільний вік є найкращим часом для формування ставлення людини до світу в цілому і до природи зокрема, тому роль вихователя полягає у стимулюванні дітей до досягнення тих знань і вмінь, які є доступними на даному етапі розвитку. Екологічна культура сучасного дошкільника – завтрашнього дорослого споживача природних багатств, повинна спрямовуватись на протидію з усталеними традиціями ставлення до природи, боротьбу за альтернативні алгоритми вирішення екологічних проблем. 

Екологічне виховання, що є по суті глобальною проблемою, вимагає практичного вирішення шляхом добору адаптованих завдань, принципів, засобів, форм і методів у чіткій відповідності до вікових особливостей дітей – дошкільнят, можливостями і специфікою роботи дитячих дошкільних закладів. Однією з важливих умов успіху екологічного виховання дітей є вміння педагога підібрати найефективніші форми пізнання природи та методи засвоєння дітьми інформації про неї.

Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з природою здійснюється за допомогою різних методів. Метод – це спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і дітей, спрямоване на  найкраще засвоєння знань, набуття певних умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчих можливостей. В ознайомленні дошкільників з природою  ми використовуємо різні методи: спостереження, демонстрування картин, кінофільмів, використання моделей, нескладні досліди, праця в природі, ігри, розповідь вихователя, читання художньої літератури, бесіди.

На сьогоднішній день стало можливим використання сучасних технологій у дитячому садку. Вони є досить дієвими у навчально – виховному процесі, тому що сучасні діти сприймають навколишній світ через активне використання гаджетів  та інтернету.

Одним із сучасних методів екологічного виховання є використання мобільних додатків Apple та Google (Play Market). Доступними є такі мобільні ігри про тварин і рослини, як «Моя Анжела», «Мій Том. Друзі», «Світ тварин – моя клініка для тварин – ветлікар», «Світ улюбленців – притулок для тварин», «Чарівні гриби», «Мій оазис». Ці ігри дуже популярні серед дітей, але вони не тільки цікаві, а й корисні. Вони допомагають сформувати у дітей турботливе ставлення до всього живого, рослин і тварин, вчать нести відповідальність за свої дії, виховують милосердя і співчуття. Не кожна сучасна родина вважає за потрібне заводити домашнього улюбленця, а використовуючи подібні ігри дитина може відчути себе частиною природи.

Фото – та відео зйомка також є ефективним методом екологічного виховання. На мою думку, вони допомагають проаналізувати та узагальнити знання дітей. Наприклад, можна вести фото зйомку розвитку рослин з весни до осені і використати ці фотографії для обговорення, закріплення отриманих знань. Відео зйомка є навіть більш цікавою, тому що можна зняти відео ролик з музичним супроводом, розповіддю вихователя, репліками дітей.

Також можна використовувати класичні методи з додаванням новітніх віяній. Наприклад, всім відома «Пташина їдальня» може набути нового додаткового значення, якщо виготовляти годівнички із вторинних матеріалів. Це допоможе привернути увагу до ще однієї проблеми, крім підгодовування зимуючих птахів у складний зимовий період,  - забруднення навколишнього середовища пластиком та іншим сміттям. Наприклад, можна дати таке завдання: «Зробіть годівничку, не відвідуючи магазин». Мається на увазі виготовлення нового корисного предмету, навіть його оздоблення без використання нових матеріалів. Таке завдання змусить дітей поміркувати, скільки є непотрібних речей, навіть сміття, яке можна використати повторно з користю для природи. Саме завдяки закладу дошкільної освіти батьки мають змогу отримати необхідний досвід. Важливо, щоб на високому рівні відбувалася взаємодія між родинами та педагогами. Та саме головне пам’ятайте:  батьки – це наші партнери! [4].

Популярним методом екологічного виховання є створення у групі дитячого садка екологічного куточка. Щодо моєї практики, це город і квітник на підвіконні. Рослини є живими, тому розуміння того, що рослина дихає, живиться, потребує сонечка, має своїх діточок (квіти і плоди) необхідно пояснювати змалку. За моїми спостереженнями, діти більше турбуються про тварин, бо вони рухаються, явно взаємодіють один з одним, видають звуки, тобто більше схожі на людей. І в той же час, дитина, яка любить котиків і собачок, бездумно і безжально ламає гілки на деревах, топче квіти і траву, смітить у лісі. Тому виховання любові до рослин повинно займати значне місце у системі екологічного виховання. Крім того, створення композицій із квітів, красивих кошиків із дарами природи сприяють естетичному вихованню, прищеплюють повагу до праці людей у полі, на городі, у квітнику.

Одним із дієвих підходів до навчально – виховного процесу є спільний перегляд відеороликів на екологічну тематику («Корисні підказки», «Уроки тітоньки Сови. Уроки живої природи», «Мультіпедія тварин», «Мультіпедія птахів», «Пригоди лісових друзів»). Діти позитивно сприймають наочні методи, знаходяться у піднесеному настрої, вільніше виявляють свої емоції і думки під час перегляду мультимедіа. Завдання педагога полягає у тому, щоб привернути увагу дітей до проблеми, яка розкривається у даному відеоматеріалі, розвитку критичного мислення ( наприклад, можна проставити такі питання: «Чому цей хлопчик вчинив погано?», «Що могло б статися в іншому випадку?», «До чого може призвести така поведінка або такий вчинок?»), у спрямуванні уваги і цікавості дітей у правильне русло.

Любити природу означає не лише милуватися її красою й досконалістю, а й бути готовим вчасно прийти їй на допомогу. Кожна рослина, кожна тварина, кожна жива істота на нашій планеті потребує уважного, чуйного, гуманного ставлення людини. Цього маємо вчити й дітей. 

Висновок. Екологічне виховання – це система педагогічної діяльності, спрямованої на розвиток у людини культури взаємодії з природою, кінцевим результатом якої повинна бути особистість із сформованою екологічною культурою. На мою думку для успішного здійснення процесу екологічного виховання вихователю необхідно якомога більше використовувати на заняттях цікавий матеріал, організовувати виховні заходи, вікторини на екологічну тематику, фізкультхвилинки екологічного спрямування тощо.

Для досягнення цієї мети використовуються різноманітні підходи, включаючи залучення інтерактивних методик, можливостей сучасної техніки, щільний зв'язок із сумісними сферами виховання. Використання сучасних засобів мультимедіа дозволяє досягти нової якості знань, розвивати логічне і критичне мислення, відкривати нові можливості проведення освітньо – виховного процесу в більш доступній і цікавій для дітей формі.       

Екологічне виховання є складовою частиною всебічного і гармонійного розвитку особистості. Дитина приходить у дитячий заклад і у  неї ще несформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Потрібно сформувати мислення та екологічну культуру кожної дитини, навчити молоде покоління жити за законами природи. Дитячий садок відкриває для цього неабиякі можливості, бо саме тут, в цьому віці, у дітей закладається структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для формування екологічної свідомості.

Природа сама собою не виховує. Дитина стає розумною, моральною, прекрасною, доброю і непримиримою до зла за умови активної взаємодії з природою. Для повноцінного розвитку потрібне живе спілкування з природою.     Під   час   спостережень   треба   використовувати    оповідання  В.О. Сухомлинського, які допомагають зачепити струни душі кожної дитини («Що найтяжче журавлям?», «Як Марійка поливала дерева», «Зайчик і горобина»).

Велике значення у формуванні екологічної свідомості дошкільників відіграє художнє слово, потрібно використовувати художню літературу (вірші, казки, оповідання), народний фольклор (прислів’я, приказки, повір`я, прикмети, легенди).  «Природа стає виховним могутнім фактором лише тоді, коли маленька людина після трьох-чотирьох років навчання… з подивом приходить до думки: світ навколо мене став багатшим, красивішим і ця зміна світу - моя праця, це я» 

(Сухомлинський В.О.)

Література

1. Екологічне виховання дитини дошкільного віку. За ред. Ю.А. Агачової.  Херсон: РІПО, 2011. 70с.
2. Екологічне виховання. За ред. І.В. Воронюк. Херсон: РІПО, 2011. 70с.
3. Лисенко Н.В. Теорія і практика екологічної освіти: дошкільник –педагог. Навчально – методичний посібник для ВНЗ. К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. 400 с.

4. Пєвіцина Т. О. Діяльність дошкільного навчального закладу та сім’ї з екологічного виховання дітей. Т.О. Пєвіцина. Таврійський вісник освіти.  2013. № 2 (42). С. 87 - 94.
5. Плохій З. П. Виховання екологічної культури дошкільників: метод. посіб. З.П. Плохій. Київ: Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2002.173 с.
6. Формування екологічного світорозуміння дітей дошкільного віку.  Скибіда Т. В. 
7. Яришева Н. Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: навч. Посіб.  Н. Ф. Яришева.  Київ: Вища школа, 2001. 255 с.