Постановка проблеми. Сьогодні у сфері дошкільної освіти впроваджується значна кількість інновацій різного характеру, спрямованості і значимості, втілюються новинки в організацію, зміст, методику, технологію навчання. Адже дошкільна освіта – це основа, фундамент всієї освіти. 

Законом України “Про дошкільну освіту” затверджені державні гарантії у здобутті дошкільної освіти усіх дітей, в тому числі дітей з особливими освітніми потребами.

У статті 33 Закону України “Про дошкільну освіту” зазначено, що держава забезпечує соціальний захист, підтримку дітей дошкільного віку, особливо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, а також дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей [1].

Актуальність обраної теми зумовлено тим, що усім дітям дошкільного віку законодавчо гарантовано право на відвідування   державних і комунальних дошкільних  навчальних  закладів. На ділі ж, отримання якісної дошкільної освіти стикається з низкою труднощів.

Як надалі йтиметься у дослідженні, ми виявили наступну тенденцію: групи компенсуючого типу  дуже часто бувають різновіковими. Через те, що суспільною практикою дошкільного виховання було обрано шлях організації освітнього процесу серед одноліток, проблематика різновікових груп розроблена недостатньо. Cучасний український науковець Куліш Р.В. у своїй статті наголошує, що різновікова дошкільна група має значний розвивальний потенціал, однак організація педагогічного процесу в такій групі вимагає від педагога високої професійної зрілості [3].

Але як саме організувати навчально-виховний процес у групі для дітей із вадами мовлення – питання, яке потребує подальшої розробки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Проблемою організації освітнього процесу в закладі дошкільної освіти займається низка сучасних дослідників (І.І. Любченко, А.К. Микуліна, О.М. Добош, Т.М. Степанова та інші). Аналіз наукових досліджень свідчить про підвищення за останні роки зацікавленості науковців до питань впровадження інклюзії  у дошкільну ланку освіти, що дає підґрунтя до успішного навчання дітей із різноманітними вадами у школі (Кобильченко В.В., Крижановська Т.В.). Найбільший інтерес науковці виявляють до дітей із вадами мовлення. Адже формування мовленнєвої            © Волік Н., 2020 компетентності – одне із пріоритетних завдань всебічного гармонійного розвитку дитини у закладі дошкільної освіти (ЗДО), зокрема у спеціальному компенсуючого або комбінованого типу, де є групи для дітей із порушеннями мовлення. Над цим питанням працюють такі сучасні вчені: Г. А. Каше, С. В. Коноваленко, Ю. В. Рібцун, Т. Б. Філічева, Г. В. Чіркіна Е. А. Данілавічютє, Є. Ф. Соботович, В. В. Тищенко, Л. І. Трофименко та ін.

Мета дослідження. Метою дослідження є окреслити проблеми, які існують в організації дошкільної освіти, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами. Як окремий випадок, розглянути організацію освітнього  процесу в закладі дошкільної освіти із групами для дітей з вадами мовлення. А також заходи, які здійснює держава в напрямку реалізації завдань інклюзивної освіти, шляхи вирішення вказаних проблем.

Виклад основного матеріалу. Усіх дітей із вадами мовлення умовно можна поділити на дві групи:

• Діти, у яких розлади мовлення є основною (первинною) проблемою, а на фоні цієї проблеми існують у тій чи іншій мірі психічні (психологічні) розлади;
• Діти із порушеннями психічного розвитку, у яких вади мовлення – це вторинна проблема, обумовлена першою. Ступінь цих вад також може бути різним.

Згідно цього, можна зробити логічний висновок, що такі діти повинні відвідувати групи відповідно до ступеню тяжкості порушень мовлення. Але вказана диференціація найчастіше вступає у протиріччя із віковими показниками, а отже й кількісною комплектацією дошкільного навчального закладу спеціальними групами. Тобто, якщо у закладі комбінованого типу, наприклад, тільки дві групи для дітей з порушеннями мовлення, то кожна з них виявляється або різновіковою (сформована за діагнозом), або у групі знаходяться діти із різними діагнозами, але одного віку.

Тож, робота педагога у такій групі ускладнена наявністю проблеми  вимушеної інтеграції тих чи інших компонентів освітнього процесу, зважаючи на вік та вади кожної дитини. А отже, вона вимагає цілісного індивідуального підходу та адаптування освітньої програми до вимог розвитку конкретного малюка.

Саме тому, згідно чинного законодавства, чисельність дітей у спеціальних групах не повинна перевищувати 12 осіб у логопедичній та 10 осіб у групах з іншими порушеннями у розвитку [14].

Так склалось, що в роки розбудови молодої української держави (початок – середина 1990-х років), потреба у дитячих садках значно зменшилась, ніж за радянських часів. Тому велика частина дитсадків була закрита. Деякі з них були викуплені приватними особами та підприємствами, частина зайнята іншими державними організаціями, інші віддані під житло; є й такі, що були зовсім залишені без нагляду і до сьогодні вже не придатні до експлуатації.

Так, наприклад, за даними Управління освіти Дніпровської міської ради, на теперішній час існує 19 будівель дошкільних навчальних закладів на території м. Дніпро, що не функціонують або використовуються не за призначенням. За неофіційними даними ця цифра сягає 24.

Проте, останнім часом намітилась певна позитивна тенденція.

Наприклад, інформаційний лист Управління освіти Дніпровської міської ради засвідчує, що принаймні з 2007 року влада почала приймати заходи щодо збільшення кількості груп та дошкільних навчальних закладів. Згідно того ж документу, у період з 2007 по 2015 рік кількість ЗДО у м. Дніпро збільшилась із 153 до 175 ; з 2015 по 2018 рік по області реконструйовано або відремонтовано 51 дитсадок.  В 2018 р у Дніпропетровській області відкрито 2 нових ЗДО.

В переліку досягнень, що окреслені в Перспективному плані розвитку міста Дніпро на 2019-2021 роки  зазначено, що за 2014-2018 роки відкрито  3  додаткові  групи  на  60  місць  (відповідно  до  нормативної наповнюваності) у функціонуючих закладах дошкільної освіти (ДНЗ №№ 201, 372, 391). Створено 7 навчально-виховних комплексів із дошкільним відділенням (НВК №№  27,  37,  42,  48,  71,  87,  120)  для  80  вихованців.  Реконструйовано приміщення дитячого садка НВК № 103 (відкрито 2 групи для 40 дітей). Запроваджено інклюзивне навчання у 10 закладах дошкільної освіти міста (ДНЗ №№ 43, 107, 112, 164, 209, 323, 337, 340, 350, 375); для забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти у місті Дніпрі з 03.09.2018 розпочато роботу КУ “Інклюзивно-ресурсний центр №1” [10, с. 5].

Також, за інформацією Державної служби статистики, на кінець 2018 року  є наступні (найсвіжіші з оприлюднених) дані по Україні [2] (табл.. 1-3):

  Таблиця 1

 Таблиця 2

Згідно з інформаційно-статистичним бюлетенем МОН [9, с. 6], за результатами роботи закладів освіти в 2017/2018 навчальному році, протягом 2017 року вдалося скоротити чергу більш ніж на 31,5 тисячі місць. Але й досі майже 47 тисяч дітей не мають можливості влаштуватися в дитсадок. На сьогодні в Україні на 100 місць у ЗДО претендує приблизно113 дітей. На офіційному сайті МОН зазначено: “Попри велику кількість та різноманітність типів закладів, проблема доступності дошкільної освіти в країні є актуальною”. Наприклад, у густонаселених регіонах залишається проблема з нестачею місць. Для того, щоб з боку управлінців та адміністрацій не було зловживань щодо зарахування дітей до закладів, в Україні запровадили електронну чергу. Вона є відкритим і прозорим сервісом для запису у дошкільні навчальні заклади у конкретній місцевості. У такий спосіб діти мають рівні можливості незалежно від статків або соціального статусу їхніх батьків.

Таблиця 3

Виходячи з вищезазначеного, наголошуємо, що сучасні заклади все ж не справляються із “напливом” дітей, які потребують влаштування у ЗДО. Ця тенденція поширюється і на спецгрупи. Тому в останні роки спостерігається перевищення рекомендованої кількості наповнюваності таких груп на 20-40%.

Такий стан речей не може не відбиватись на якості освітнього процесу, у тому числі і у групах, що розглядаються. Велика частка зусиль з організації навчання та виховання в цьому випадку покладається на інших спеціалістів закладу, які працюють у таких групах, та реалізується у тому числі завдяки помічнику вихователя спеціалізованої групи закладу.

Іншим чинником, що також впливає на успішність освітніх заходів, є низький рівень психолого-педагогічних знань батьків. Це впливає на їхню здатність підтримати та зрозуміти вимоги та рекомендації педагога та інших спеціалістів, і, врешті-решт, підтримати та зрозуміти свою дитину.

Тож, у свої права тут вступає знайоме кожному педагогу поняття “робота з батьками”. На жаль, батьки саме таких дітей, рідше всього дослухаються до порад педагога. Це, перш за все, викликано небажанням визнати серйозність тих чи інших проблем у дитини; по-друге – небажанням самим виконувати рекомендації спеціалістів, нездатність організувати свій час таким чином, щоб була можливість приділити увагу своїй дитині.

З метою розширення переліку форм роботи з батьками, на сайті Інституту інноваційних технологій і змісту освіти у рубриці “Дошкільна освіта” деякий час активно працювала  сторінка для батьків “Форум сім’ї –телефон довіри з питань дошкільної освіти” з розділом “Електронна пошта для батьків” (http://iitzo.gov.ua/forum-simji/). За допомогою цього ресурсу, батьки мали змогу обговорити актуальні питання дошкільної освіти, обмінятися досвідом розвитку і виховання дітей дошкільного віку, задати запитання та отримати обґрунтовані відповіді і науково-методичні консультації фахівців з питань розвитку дітей дошкільного віку. Наступним кроком до діалогу з батьками та громадськості в цілому, стала наступна подія. Міністерством освіти і науки України, за сприяння Національного Демократичного Інституту та ВІ “Активна Громада” від Інституту “Республіка” у шести містах України (Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі, Львові та Тернополі) із залученням учасників з інших областей України були ініційовані публічні консультації “Якісна і доступна дошкільна освіта”, що тривали протягом листопада-грудня 2019 року. В цілому участь у консультаціях (офлайн та онлайн) взяли близько 3 тис. осіб. При цьому зазначаємо, що МОН вперше у форматі активного діалогу із вихователями та керівниками ЗДО, освітніми управлінцями, засновниками комунальних та приватних ЗДО, представниками громадських організацій та батьківської спільноти напрацьовували спільні рішення з питань критеріїв якості дошкільної освіти, організації освітнього процесу в ЗДО, побудови ефективної мережі закладів освіти, запровадження альтернативних форм здобуття дошкільної освіти та побудови ефективної організаційної діяльності тощо.

Наступна, дуже делікатна проблема, з якою стикаються дошкільні заклади, причому незалежно від виду (загальний, компенсуючий або комбінований) – це проблема фінансування.

Наша країна переживає не найкращі часи свого розвитку. Тому заклади освіти потерпають від недостачі фінансування з боку держави. Найчастіше, бюджетні “недоліки” доводиться виправляти батьківській громаді. Але зараз почастішали випадки, коли батьки не виявляють бажання співпрацювати у цьому напрямку з адміністрацією закладу. Мотивується така бездіяльність, насамперед,  правами батьків з боку законодавства, у чому вони (батьки), без сумніву, мають рацію. Інша причина – нестабільне фінансове становище самих батьків, загальне зниження матеріального становища громадян нашої держави. Тому виникає проблема недостатнього забезпечення матеріально-технічної бази для проведення повноцінного освітнього процесу.

Ця проблема найбільш значуща у групах компенсуючого типу, бо кількість дітлахів, що їх відвідує в 2-3 рази менша ніж у групах загального розвитку. А, отже, і батьків, спроможних фінансово підтримати – відповідно менше. В супереч цьому, дидактичного та розвивального матеріалу, необхідного для роботи у таких групах повинно бути більше та він має бути різноманітнішим.

Позитивним важелем у бік держави з цього питання виступає забезпечення дошкільників, які відвідують компенсуючі групи, безкоштовним харчуванням [7].

Окреслимо іще одну важливу проблему в організації дошкільного життя.

Згідно реформи освіти, що проводилась в Україні наприкінці 1980-х років [8], діти яким виповнилося на той момент 6 років, пішли у так званий “нульовий” клас загальноосвітньої школи. Натомість, вони не відвідували підготовчу до школи групу у дитсадку. Це було викликано прагненням влади більш вдало організувати адаптацію дитини-дошкільника до шкільного життя. Чи то через невдалий результат такого експерименту, чи то через розпад держави під назвою Радянський Союз, ці нововведення дуже скоро були відмінені. Але повертати підготовчу до школи групу ніхто не збирається і досі. Тому навантаження на “старшу” дошкільну групу значно зросло. ЇЇ відвідують і ті діти, яким на 1 вересня виповниться шість років і ті, яким виповниться сім. Адже законодавчо немає строгої норми приймати дітей до школи з шести років, тим більш, що психологи радять більшості дітей іти до школи з семи. Це пояснюється тим, що саме 7 років – граничний вік для дитини; вік, коли у психічних процесах відбувається так звана «криза семи років». Дитина переходить на іншу ланку у своєму психічному розвитку, більш спрямовану на навчальну діяльність. Досвід багатьох батьків свідчить про правильність такого підходу. У великій мірі, це цілком логічно стосується дітей із затримкою у розвитку. Тому є такі з цих дітей, які й у сім років залишаються у дитсадку. Наявність таких дітей теж треба враховувати при складанні навчального-виховного плану занять.

Повернення до структури груп підготовчої до школи групи, усунула б іще один нюанс. Справа в тому, що все частіше до дитячого закладу влаштовуються  діти, які мають певні дефекти у мовленні, але для направлення до логопедичної групи, не у всіх вони є достатніми. Як показує практика, при успішній організації освітнього процесу, більшість вихованців цілком долають такі дефекти до початку сьомого року життя. А це означає, що у школу мали б вступати діти вже без особливостей у мовленні, що у свою чергу, полегшило б їх адаптацію до шкільного життя. Маємо зазначити, що концепція так званої Нової Української Школи (НУШ), частково долає вказані труднощі, але повністю не усуває їх. Більш того, на нашу думку, впровадження НУШ вирішило одні питання, але поставило інші, через що існують деякі протиріччя в наступності дитячого садка та школи.

Аналізуючи заходи, що Україна проводить у рамках інклюзивної освіти, можна відверто заявити, що більша їх частина припадає на організацію саме шкільного навчання. Дошкілля ж потерпає від недостатньо серйозного ставлення держави до освіти дітей віком до семи років, хоча загальновідомим є той факт, що дошкільний вік є сенситивним для формування основних засад становлення особистості.

Якщо підсумувати усі наведені проблемні питання, то можна зробити висновок – державі і надалі необхідно ще більше приділяти увагу розвитку освітньої галузі, особливо ж організації освітнього процесу дошкільників, у тому числі із особливими освітніми потребами, серед яких і діти-логопати.

Проте, не можна не відзначити позитивних зсувів у цій області.  Наказом від 20.05.2016 р. № 544 “Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 04 листопада 2010 року № 1055”  була введена посада асистента вихователя дошкільного навчального закладу з розрахунку одна штатна одиниця на одну групу [5]. Але довгий час не було відповідного професійного найменування роботи (посади) у Класифікаторі професій та не визначено механізм реалізації інклюзивного навчання в Типових нормативах № 1055. З 01.10.2015 р. у Класифікаторі професій [4] нарешті з’явилася посада “асистент вихователя дошкільного навчального закладу”( код 3340 “Інші фахівці в галузі освіти”). Тим часом доводиться констатувати, що на сьогодні нормотворці не визначилися з посадовим окладом для асистента вихователя ДНЗ. Хоча асистент вихователя інклюзивної групи закладу дошкільної освіти  теж повинен проходити атестацію на предмет відповідності його займаній посаді, але залежність встановлення йому тарифного розряду від наявності в нього кваліфікаційної категорії схемою тарифних розрядів – додатком 9 до Наказу МОНУ № 557від 26.09.2005 р. не передбачена. Тарифний розряд йому встановлюється за результатами атестації. Може бути присвоєний 10, 11 або 12 тарифний розряд. Згідно пункту 2 Наказу МОНУ № 557 право встановлювати працівникам закладів та установ освіти конкретні розміри посадових окладів відповідно до затверджених цим наказом схем тарифних розрядів надано керівникам навчальних закладів та установ освіти у межах затвердженого фонду заробітної плати [8].

Слід зазначити, що нині в освітньому процесі у групах для дітей з вадами мовлення використовуються наступні програми, затверджені МОН України:

1. Програма розвитку для дітей із затримкою психічного розвитку “Віконечко” (за ред. Л.І. Прохоренко);
2. Програма розвитку дітей “Корекційна робота з розвитку мовлення дітей п’ятого року життя із фонетико - фонематичним недорозвитком мовлення” (автор Ю. Рібцун);
3. Програма розвитку дітей “Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення” (автор Л. Трофименко).
4. Перелік наведених програм, в тій чи іншій мірі, повсякчасно використовується у роботі закладів компенсуючого та комбінованого типу, але не є вичерпним.
5. Висновки. Таким чином, шляхами для подолання труднощів, пов’язаних із впровадженням якісної дошкільної освіти у нашій державі є:
6. Розширення мережі дитячих садків шляхом будівництва та введення в експлуатацію нових будівель дошкільних навчальних закладів; відтворення та повернення до експлуатації за призначенням вже існуючих будівель;
7. Підвищення психолого-педагогічних знань  батьків з питань навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами (у тому числі, із вадами мовлення);
8. Збільшення об’ємів фінансування дошкільної ланки освіти, контроль за цільовим розподілом цих коштів;
9. Повернення до структури дошкільного навчального закладу підготовчої до школи групи;
10. Владнання проблем із встановленням ставки асистента вихователя в інклюзивній групі.

Тож, складання повноцінного пазлу із зазначених елементів освітнього простору – завдання не з легких. Цим на місцях займається вихователь спеціалізованої групи вкупі із іншими спеціалістами, у супроводі вихователя-методиста дошкільного закладу. Та незаперечливим фактом є те, що дошкільним навчальним закладам компенсуючого типу необхідна безперервна підтримка з боку держави. Успіх у складанні цього “кубіка Рубіка” в сучасних умовах – це успіх усього педагогічного колективу у вихованні та навчанні повноцінної особистості, враховуючи особливості розвитку дитини. А успіх педагога – це успіх дитини, успіх сім’ї, суспільства, та як кінцевий результат, успішна та розквітаюча країна.

 Література

1. Закон України “Про дошкільну освіту”від 11.07.2001р. №2628-III (Ред. від 18.03.2020 р). – Режим доступу до джерела інформації: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14;
2. Дошкільна освіта в Україні [Excel-таблиці]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/;
3. Куліш Р. В. Використання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського в організації навчання і виховання дітей у різновіковій групі дошкільного навчального закладу / Р. В. Куліш // Педагогічний дискурс. - 2011. - Вип. 10. - С. 276-281. – Режим доступу до джерела інформації: http://nbuv.gov.ua/UJRN/peddysk_2011_10_69;
4. Класифікатор професій.  – Режим доступу до джерела інформації: https://www.rabota.kharkov.ua/professions/proflist?profcode=3340;
5. Наказ МОНУ від 20.05.2016 р. № 544 “Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 04 листопада 2010 року № 1055” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0821-16;
6. Наказ Міністерства освіти і науки України від 20 лютого 2002 року №128 “Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах”. – Режим доступу до джерела інформації: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0229-02;
7. Наказ МОНУ “Про затвердження Порядку встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах”від 21.11.2002р. №667. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0953-02;
8. Наказ МОНУ “Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ” № 557від 26.09.2005 р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1130-05
9. Об  основных  направлениях  реформы  общеобразовательной  школы // Библиотека  нормативно-правовых  актов  СССР.  [Електронний  ресурс]  – Режим доступу: http://  http://www.libussr.ru.
10. Освіта в Україні: базові індикатори. Інформаційно-статистичний бюлетень результатів діяльності галузі освіти у 2017/2018 н. р. [Електронний  ресурс]  – Режим доступу: https://iea.gov.ua/byuleteni/;
11. Перспективний план розвитку міста Дніпро на 2019-2021 роки. [Електронний ресурс] – Режим доступу до джерела інформації: https://adm.dp.gov.ua/storage/app/media/2019remove_DNIPRO_REGION.pdf;
12. Програма розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років “Віконечко” / за ред. Л.І. Прохоренко. – 2018.– 236 с.
13. Рібцун, Ю. В. Корекційна робота з розвитку мовлення дітей п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення : програмно-методичний комплекс / Ю. В. Рібцун. – К., 2012. – 258 с.
14. Спільний наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 06.02.2015 № 104/52 “Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах”. – Режим доступу до джерела інформації: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0224-15