Постановка проблеми. Сьогодні в Україні, і Дніпропет­ровській області зокрема, про­блема здоров’язбереження накла­дається на загрози реально існуючих військових дій, небезпек від провокаційних вибухів, загрози від надзвичайних ситуацій, що потребують і певних більш глибо­ких знань і конкретних вмінь і на­вичок поведінки як від дорослих, так і від дітей.

З великими психоемоційними і фізичними перевантаження­ми, завданнями розбудови євро­пейсько зорієнтованого демокра­тичного суспільства можуть упоратися лише всебічно здорові та адаптовані до стресів особистості. Тому у сучасних умовах все більшого значення набувають соціальні функції фізичної культури для розвитку суспільства та соціалізації особистості.

Сучасні соціальні та економічні проблеми українського суспільства породжують труднощі у вихованні дітей: спостерігається відсутність потреби в здоровому способі життя, спад інтересу до фізичної культури, зростає кількість підлітків, які вживають наркотичні засоби, алкоголь, рано починають статеве життя, в інтелектуальному розвитку спостерігаються бідність словникового запасу, низький рівень самоконтролю та саморегуляції, зростає відсоток дітей із затримкою психічного розвитку.

Мета статті – визначити соціальні аспекти фізичної культури, які доречно використати для соціалізації дошкільників в умовах закладу дошкільної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спорт, як важливий соціальний феномен, пронизує всі рівні сучасного соціуму. Уроки, засвоєні юними спортсменами на спортивному полі, потім, як правило, допомагають і в житті. Так вважають і батьки наших вихованців. 30% старших дошкільників нашого закладу освіти є вихованцями дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Маленькі особистості нашого дошкільного закладу – це наша гордість.

Розглянемо точки зору на фізкультуру в різні історичні періоди.

Григорій Ващенко простежив історію розвитку фізичної культури в світі та узагальнив її у виданні «Тіловиховання як засіб виховання волі і  характеру». Він відзначає, що характерним є те, що навіть примітивні народи, виховуючи молодь фізично, разом з тим виховували її і духовно. Тим більше це сполучення фізичного і духовного виховання  властиве народам культурним [2, с. 8]. В   кожній із систем тіловиховання є риси позитивні, що їх варто було б урахувати при розбудові української національної системи.

«Завдання української системи тіловиховання полягає в тому, щоб виховати людину міцну духом і тілом, але таку, щоб у неї дух панував над тілом. У цьому  основний сенс тіловиховання», - вважав Григорій Ващенко [2, с. 41].

Видатний український педагог Е.Вільчковський, дослідник проблем фізичного виховання дітей дошкільного віку, відзначає, що населення України постійно зазнавало набігів татар, турків та інших іноземних загарбників. Тому підготовка всебічно розвиненого бійця була першочерговим завданням князівств, утворених на її території.

Особливо показовою була військово-фізична підготовка козаків, які систематично брали участь у військових походах та охороняли кордони від ворогів. Значне місце у військовому навчанні та вихованні козаків займали фізичні вправи, що спрямо­вувалися на розвиток сили, витривалості, швидкості, спритності, а також вольових якостей: сміливості, рішучості, настирливості, на формування навичок добре володіти шаблею, списом, вогнепальною зброєю, здійснювати тривалі переходи, долати водні та інші перешкоди.

В наш час в Україні становище нашого суспільства не змогло забезпечити ефективного розвитку системи фізичного виховання в країні.  У наш час стає необхідним подальше удосконалення системи фізичного виховання, підвищення її результативності, - відзначає Е.Вільчковський  [3, с. 39].

Олександра Дубогай відзначає, що "підростаюче покоління з кожним роком демонструє погіршення здоров'я.  Ми перевіряємо, як дитина соціально підготовлена до школи, як психологічно, інтелектуально. Але ніхто не думає, як дитина фізично підготовлена до школи, до того статичного режиму, не кажучи вже про емоційні навантаження, витримати процес навчання».

Як відзначила педагог, фізично слабкі діти особливо схильні до шкідливих звичок, особливо в тих випадках, коли не можуть утвердитися перед своїми більше фізично сильними або привабливими однолітками. За її словами, виправити ситуацію можна і не дорогими методами, а всього лише популяризуючи рухову активність серед дітей [4].

Олена Аксьонова, завідувачка кафедри фізичної культури і спорту ЗОІППО, мастер спорту СРСР,  по спортивному різко оцінює ситуацію в Україні щодо занять з фізичної культури. «Вже декілька десятиріч у світовому освітньому просторі мусується тема збереження здоров’я дитини: визначаються здоров’явитратні фактори навчально-виховного процесу, розробляються здоров’язбережувальні технології, проводиться безліч конкурсів, виставок в цьому напрямку діяльності, захищено значну кількість дисертацій. І як підсумок – кількісно-якісні показники здоров’я дітей і підлітків не покращуються. Сьогодні стан здоров’я населення Україні від 0 до 18 років критичний, наслідком чого є, зокрема, смертельні випадки на уроках фізичної культури». О.Аксьонова, вивчивши досвід роботи своїх колег Миколи Єфименка, Сергія Реутського, Олександри Дубогай,   Ольги Байєр, є автором альтернативного проекту «Школа розумного руху» [1].

Результати власних досліджень. Здібності до розумової праці можуть зберігатися навіть до глибокої старості. Про це свідчать біографії великих людей, які довго жили та працювали до самої смерті. Виходячи з цих досліджень, педагоги нашого закладу використовують як засіб сприяння інтелектуальному здоров’ю дітей технологію «Гімнастика для розуму», в основу якої покладено кінезіологію. В перекладі з грецької “кінезіологія” – наука про рух. При всій сучасності звучання цього терміну – наука про рух має давню історію. Конфуцій, Гіпократ вважали, що підтримуючи мозок в стані молодості, ми не дозволяємо старіти тілу. Вважається, що секрет молодості та краси Клеопатри полягав у тому, що вона на протязі всього життя виконувала вправи, які тримали її мозок в активному стані.

Засновником освітньої кінезіології є американське подружжя Пол  і Гейл Деннісони. Деннісон розробив системну програму швидких, простих, специфічних рухів, що приносять користь кожному незалежно від його проблеми, яка називається «Гімнастика мозку». Особливо ефективною виявилася вона в дітей, діагностованих як "нездатних до навчання". У 1987 результати гімнастики мозку були оцінені експериментально. У цьому експерименті брали участь 19 учнів спеціальної школи. Кожен учень робив вправи по 10-15 хвилин щодня. Показники прогресу учнів за 1 рік такі, що їх успішність підвищилася на 50%.

Цікаво, що людина може мислити сидячи нерухомо. Однак для закріплення думки необхідний рух.  І.П.Павлов вважав, що будь-яка думка закінчується рухом. Саме тому багатьом людям легше мислити при повторюваних фізичних діях, наприклад, ходьбі, похитування ногою, постукуванням олівцем тощо. Нерухома дитина не навчається і тому дитину не можна лаяти за рухову активність. Кінезіологічні вправи – це те, що потрібно дітям, що їм дуже подобається [6, с.26].

Ми зробимо дитину щасливою, якщо навчимо її спілкуватися з іншими. Виховання культури контактів з іншими людьми, зняття агресії можливе не тільки підзатильниками, заборонами, а й грою.    Гра за своїм походженням і змістом соціальна. Вона виконує важливі соціальні функції, оскільки в ній дитина почуває себе одночасно особистістю і членом колективу. Завдяки іграм діти вчаться довіряти самим собі і всім людям. Дитинство в іграх є велике завоювання цивілізації. Педагоги закладу розпочали створеня каталогу рухливих ігор соціального спрямування. 

Гра – своєрідна «школа моралі» за висловом Давида Ельконіна. Особливо корисні ігри, в склад яких  включаються танці і пісні. Коли гра супроводжується танцями, вона стає розвагою. В  дошкільному закладі є досвід проведення фестивалів народних весняних ігор, в яких беруть участь діти всіх вікових груп. Діти відпочивають, розважаються, і не підозрювають, що вихователі - ... формують в них моральні чесноти.

Дитячий фітнес ми також розглядаємо як засіб формування емоційного здоров’я. Діти дошкільного віку, маючи високу потребу в руховій активності , не завжди можуть її реалізувати на належному рівні. Самостійна рухова активність дітей на п'ятому-сьомому році життя все більше обмежується створеними умовами в дитячому садку і сім'ї: збільшується тривалість навчальних занять з переважанням статичних поз, зростають пізнавальні інтереси дітей, а саме: комп'ютерні ігри, конструювання, перегляд телепередач, відеокасет і т. д. У зв'язку з цим саме у дітей цього віку вже можуть сформуватися шкідливі звички малорухливого способу життя.  А діти втомлюються не від нестачі енергії, а від її надлишку.

Національна стратегія з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року "Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація" зазначає, що серед дітей зростає популярність малорухомого способу проведення дозвілля. Навчити дітей організувати змістовне дозвілля, зняти емоційну напругу, виплеснути зайву енергію, зайняти себе, розважити можливо також за допомогою танцювальних вправ. Витоки танцювального мистецтва сягають у давнину. Свідчення того – наскельні малюнки із зображенням танцюючих постатей. Ймовірно, люди почали танцювати і використовувати рух тіла як засіб комунікації задовго до виникнення мови. Уже в первісному суспільстві танець відігравав важливу соціальну роль: люди самовиражались, рухаючись разом під спільні ритми. Відбувався обмін почуттями і емоціями через спільну участь в русі.

Танець ніс і виховну функцію. Військові танці відігравали велику роль у вихованні мужності, патріотизму, відчуття обов'язку у юнацтва. На Україні чудова фізична підготовка козаків дозволяла танцюючим повністю віддаватися танцю і танцювати з абсолютною самовіддачею, до несамовитості. Із танців особливо культивуються  козачок, гопак і аркан. Велике  захоплення вони викликають у чужинців, як в Европі, так і в  Америці та Австралії.

Сучасні батьки, віддаючи дитину на танцювальні заняття, не планують зробити з неї зірку світового масштабу. Більшість з них хочуть, щоб дитина завжди залишалася в прекрасній формі, вивчила основні рухи, які їй колись знадобляться в житті. Базові танцювальні вміння дозволять почувати себе впевнено в компанії, адже жодне свято не обходиться без музики.

Заняття танцями можуть замінити повноцінні тренування в спортзалі, - вважає музичний керівник закладу та організувала танцювальний гурток «Дрібушечки». Колектив вже взяв участь в міському конкурсі «DansFast».

Педагогічний колектив дошкільного закладу переконаний, що рухова діяльність (ігрові рухові вправи, степ-, фітбол-аеробіки, танцювальні рухи) - це хороший спосіб соціалізації дитини, який збагачує позитивний емоційний досвід дошкільників та спонукає дітей до вибору здорового способу життя.

Дитячий туризм — ще одна захоплююча форма активного відпочинку, а також оздоровлення, фізичного вдосконалення, рухової активності, живого пізнання навколишнього світу. Дошкільний заклад може похвалитись співпрацею з центром туризму, краєзнавства та екскурсій «Мандрівник». Результатами нашої співпраці є гурткова робота зі старшими дошкільниками на базі закладу дошкільної освіти, створення туристичного осередку для  самостійної рухової діяльності дітей на території дошкільного закладу влітку, проведення розваг з елементами туризму із залученням батьків.

Висновок. Отже, фізичну культуру і спорт педагогічний колектив  розглядає як засіб розвитку суспільства та соціалізації особистості, виявляючи та розповсюджуючи кращі педагогічні наробки.

Ми не тішимо себе думкою, що відкрили щось нове. Все уже було пережито емоційно, усвідомлене і переговорене, реалізоване в тих чи інших програмах. Все уже давно знайоме. Новизна в тім, що ситуація в світі змінюється, і ми пристосовуємось до цього нового.

Література

1. Аксьонова О. Сайт УРОК Електронний ресурс. Режим доступу: http://aksynova1.wixsite.com/2014/science
2. Ващенко Григорій. Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру. – Львів: Українські технології,  2001
3. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навч. посіб. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008
4. Дубогай О. // https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2108743-ak-vberegtisa-vid-nisivnogo-vplivu-sogodenna.html
5. Національна стратегія з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року "Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація" // http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/42/2016
6. «Розумна гімнастика» – універсальний метод розвитку та оздоровлення дошкільників // Вихователь-методист дошкільного закладу -  – № 2.