В сучасному світі набула надзвичайно важливого значення освіта для сталого розвитку як через екологічні, так і й через політичні проблеми. Ми є учасниками   процесів безжальної експлуатації природніх ресурсів планети, забруднення грунту, води, повітря. Відтак серйозно постає питання  виховання  в підростаючого покоління почуття відповідальності за свої дії  по відношенню до всього, що нас оточує. Розкрити  питання сталого розвитку для дітей дошкільного віку непросто, оскільки життєвий досвід дитини-дошкільника ще зовсім малий, але розпочинати цю роботу  в закладі дошкільної освіти можливо і потрібно, з врахуванням  вікових та психологічних особливостей  вихованців.

Поняття освіти для сталого розвитку   є глибоко філософським,  так  як передбачає  не стільки   надання чи отримання знань,  а перш за все  формування нового світобачення,  нового відношення людини до оточуючих,  до довкілля  і до самої себе.  Такий світогляд  в своїй основі містить загальноприйняті людські  цінності і  передбачає  збереження  балансу між   використанням ресурсів та їх відновленням,  сформованістю основ духовно-моральних якостей людей,  формування  потреби у здоровому способі життя, в  збереженні емоційної  сфери, адже наше здоров’я  це, в  великій мірі, і наші емоції. Робота над питанням освіти для сталого розвитку має інтегрувати різні складові задля отримання всіма учасниками освітнього процесу  якісних знань та  налагодження процесу  формування  нового світогляду спрямованого на збереження, а не руйнування.  Практикуючи різноманітні форми роботи з дошкільниками, доцільно використовувати і театралізовану діяльність, адже ніщо не впливає на нашу емоційну сферу так,  як мистецтво.

Пропоную сценарій вистави у якій можна задіяти всіх дітей групи, залучити батьків, або інших членів родин на ролі дорослих. Така робота буде  не лише результативною, а й надзвичайно цікавою. Виставу можна запропонувати для перегляду батькам та старшим дошкільникам інших груп.

Успіхів вам!

Театр дітей і дорослих

Літературно-музична вистава для старших дошкільників «Дивовижна пригода Софійки та Андрійка»

Діючі особи:

Софійка, Андрійко, бабуся (дорослий), Підсніжник,  Пролісок, Фіалки,

Анемони, Гусяча цибулька,  роботи (дорослі).

Декорація бутафорського квітника.  Вибігає дівчинка Софійка, присідає, приглядається до квітів.

Софійка  Як багато квітів уже розцвіло!  Я навіть знаю як вони називаються! Ось це – пролісок, це підсніжник, це сон-трава …. (Дівчинка зриває квіти в букет  наспівуючи).

Андрійко   вбігає тримаючи в руках  іграшкову рушницю і камінця.  Цілиться з рушниці,  біжить через квітник та замахується камінцем.

Софійка  Андрійку, що це ти робиш? Не топчи квітів! Вони ж тільки, що розцвіли.

Андрійко (сердито)  Я вчуся мітко стріляти. Хочу бути як робокоп,  сильним і сміливим! Був би   влучив у горобця,  а ти з своїми квітами усе зіпсувала!

Софійка  І тобі не шкода  пташок?

Андрійко  А чому їх шкодувати? Он їх скільки!

Софійка  Ось зараз я покличу бабусю, нехай вона тобі скаже чи можна стріляти  в птахів  та кидати камінці в тварин! (Кличе бабусю).

Бабуся   Що сталося? Я аж злякалася, коли почула, що ти мене кличеш!

Софійка Бабусю, Андрійко  бігає через квітник і в горобця стріляє!

Андрійко  Бабусю, я тренуюся мітко стріляти, хочу  бути  як робокоп, а  Софія  не розуміє,  і свариться, щоб я не топтав квіти!

Бабуся (задумливо)  Зрозуміло…   (Взяла хлопчика за руку)  Негоже, Андрійку, в птахів стріляти. Не можна нікому робити боляче! І каміння ні в кого кидати не можна! (Пауза)

• Софійко, а для кого букет, що в тебе в руці?

Софійка   Для вас, бабусю! Я хочу, щоб ви  помилувалися ними!

Бабуся   Дякую, дитинко, за турботу. Але первоцвіти дуже тендітні і швидко зів’януть, коли їх зірвати. Краще, щоб вони цвіли на квітнику і всі могли ними милуватися. Та я  бачу, діти, що ви ще не знаєте, як потрібно любити природу і берегти її. Мабуть доведеться розповісти вам одну дивовижну  історію, яка трапилася з такими ж дітьми, як ви.  Хочете послухати?  Отже вмощуйтесь зручно та слухайте!

На сцені з’являється декорація лісової галявини на якій сидять діти в костюмах  (або наголівничках) квітів. Звучить лірична мелодія. Діти  по черзі піднімаються та декламують.

Квітка

Я найперший розцвітаю навесні в гаю,
Через сніг я пробиваю квіточку свою.
Називаюся – підсніжник, і пишаюсь цим,
Все про мене сказано в імені моїм!

Квітка              

Я – пролісок синій, я теж –первоцвіт!
Лиш зійдуть сніги я прихожу у світ
Я силу свою від дерев  набираю,
Тому мене проліском всі називають.

 Кілька квіток  

А ми – анемони, білі зірочки
Землю укриваєм наче килимки.
Ліс ще зовсім чорний без трави і листя,
А ми землю стелимо килимом барвистим!  

 Квітка             

Я - гусяча цибулька,
Тендітна, жовта квітка.
Милуйтесь мною ранньою весною,
Бо не знайдете  влітку.
Під кущиком розлогим я рано відцвітаю
І до наступної весни в затінку  засинаю.

Кілька

Ми – маленькі  фіалки, ми раді весні,

квіток              

Ми бачили весну в зимовому сні,
Тепер ми цвітемо і ніжний  наш цвіт
Всім, всім  донесе від фіалок привіт.

Виконується танок квітів. Муз. П.І. Чайковського

Діти-квіти повертаються на свої місця.

На галявину вибігає зайчик

Зайчик               

Надійшла весна-красна,
Снігу вже не буде,
Мою білу шубку
Буде видно всюди!
Де від лиски заховатись,
Від мисливця вберегтись?
Вже не зможу маскуватись
У наметі, як колись! (Плаче)

Звучить грамзапис дзюрчання води та слова Струмка

Струмок              

Не журись, вухатий, як снігу не стане,
Твоя біла шубка сіренькою стане!

Зайчик                

Чий це голосочок в лісі тут почувся?            

Струмок             

Та це ж я -  струмочок!
Я уже проснувся! 
Скоро сніг розтане й потече водою,
А я рости буду і стану рікою,
Розіллюсь по луках, щоб росла травичка,
Щоб купались люди у моїй водичці…
Треба, лиш  щоб люди воду  не бруднили,
Смітття не кидали, греблі не гатили…
І тоді всім вистачить чистої водиці,
Буде вода у ставках, буде у криниці…
А ти, довговухий,  стрибай в ярок,
Там ще лежить біленький сніжок! 

Зайчик                

Дякую, струмочку,  за твою пораду.
Мені вже не страшно!
Я дам собі раду!   (Стрибає зі сцени).

На галявину вибігають  Софійка і Андрійко. Софійка тримає букет бутафорських квітів, Андрійко – іграшкову рушницю.

Софійка   Який чудовий букет я нарвала! Всі подруги будуть заздрити!

Андрійко  А я зараз поженусь за зайцем, або білку вистежу  і влучу. Я – робокоп! Ти  зі мою?

Софійка  Ні! Я не побіжу з тобою, бо я принцеса Софія.

Андрійко  Фі!!! Скажеш таке: принце-е-е-са! Зараз нам потрібні роботи! Багато роботів! От тоді буде класно!!!

Софійка  Ой що це діється?

Вимикається світло та вмикаються миготливі вогники. Звучить «космічна музика». Змінюються декорації. Діти злякалися, притулилися один до одного. Коли музика стихає,  діти оглядаються навколо.

Софійка     Ой, як страшно! Де це ми?

Андрійко  Не знаю! Це якась інша планета!

Виходять  роботи.

1-й робот  (Монотонно). Так це планета роботів. Ми вітаємо вас тут, прибульці. Ми почули, що ви мрієте, аби скрізь були роботи. От ми і виконали ваше бажання.

Софійка   А чому у вас на планеті  так темно? Це що ніч? Чомусь не видно зірок на небі!

2-й робот  У нас немає ночі і дня, у нас немає неба. Нам цього не потрібно. Все, що нам потрібно,  це метал.  У нас все металеве.

Андрійко  А тварини і птахи у вас є?

Софійка   А дерева і квіти?

1-й робот  Тварини і птахи у нас теж роботи, вони виготовлені з металу. Нам не потрібні живі ні тварини ні птахи. Ви теж не любите їх. Вам у нас буде добре.

2-й робот  Квітів нам не потрібно. Ви теж квіти знищуєте. Вам у нас буде добре.

Софійка (Плаче)  Я хочу додому, на Землю! У нас зараз сонечко світить, квіти цвітуть!

Андрійко  Пташки літають. Я так люблю, коли багато птахів!

1-й робот. Ви не знаєте, чого хочете, кажете, що любите, а самі знищуєте природу. Коли все знищите, то у вас буде так як у нас.

2-й робот. Плакати тут не можна. Метал не виносить воду. Води у нас теж немає.

1-й робот. Ми ніколи не плачемо  і не сміємося. Ми – роботи.

Тому ви маєте відлітати від нас, а не плакати тут і не розводити сирість.

2-й робот. Або ви залишаєтесь у нас і будете, такими як ми, або ми вас депортуємо з нашої планети. Але ви всім маєте розповісти, про планету роботів.

Софійка Ми всім розкажемо про вас!

Андрійко І  про вашу планету! Обіцяємо!

1-й робот Приготуйтеся до відльоту. П’ять, чотири, три, два, один, пуск.

Звучить «космічна музика». Миготять вогні. Змінюються декорації. Діти знову притулилися один до одного.  Коли музика закінчується, вмикається світло. На сцені бутафорський квітник. Діти сидять біля квітника обнявши  бабусю. 

Софійка. Бабусю, яка це дивна пригода.  Невже може бути планета без лісів і квітів?

Андрійко  І без птахів! 

Бабуся Це все казка, та в кожній казці є доля правди. Не всі планети такі прекрасні, як наша Земля. На інших  планетах  немає води, повітря, дерев та квітів, немає нічого живого. То ж нам  потрібно берегти  нашу Землю, її ліси, ріки, моря. Потрібно оберігати  тварин і птахів, любити своїх рідних. Всі ми живі, всі хочемо,  щоб до нас гарно відносились,  отже потрібно гарно відноситися до всього живого і один до одного.

Софійка Я  зрозуміла, бабусю! Я  буду берегти квіти, буду їх розсаджувати!

Андрійко А я не буду стріляти у птахів, я їх краще підгодую і  попрошу тата, щоб він навчив мене всьому, що вміє, адже він сильний як супермен!

Бабуся  Молодці, мої дорогі дітки! Я дуже рада, що ви все вірно зрозуміли!

Всі артисти виходять на сцену і виконують пісню  (мелодія на вибір музичного керівника)

Бережіть, бережіть, бережіть природу,
Не засмічуйте ліс,  і поля і  воду!
Все це наша Земля і вона прекрасна:
Хай на  небі  завжди буде сонце ясне!

Бабуся   (виходить вперед). Любіть і бережіть свою  Землю, діти!