Дійові особи:
Ведуча – дорослий або дитина
Дід
Баба
Продавець
Коза
Ведмідь
Заєць
Лисиця

Оформлення зали: середина – будинок біля нього лавка, стіл; праворуч – напис Ярмарок, ліворуч – ліс: ялинки, дерева.

Ведуча. Казку хочу вам, малята,
Про вередливу Козу  розказати.
Буде казочка нова,
Слухай її дітвора.
У маленькому селі
Жили Дід, Баба старі.
Вони вік свій проживали,
Ні дітей, а, ні тварин не мали.
І відправились до ринку,
Щоб купити там тваринку.

Під музику Дід з Бабою йдуть по колу на Ярмарок.
Зупиняються та домовляються.
Ярмарок наповнюється дітьми: хто з хустками, хто з бубликами, хто з овочами. Серед них є і продавець з Козою

Баба. Як  сподобається нам
Хоч якась тваринка,

Дід.    Купимо її без слів.

Баба. Хоч би курку…

Дід.    Чи ослів…

Баба. Може гуску…

Дід. Чи козу.
Я додому повезу.
Баба вказує на Козу. 

Баба. Глянь, Дідусь, яка ж Коза -
Дід.    І красива й молода.

Продавець (до Діда й Баби)
Хочете козу купити,
Можете і не платити.
Так віддам її для вас,
Вередлива вона в нас.
(звертається до Кози)
Ну, що підеш до стареньких?
Коза. Будуть пестить, як маленьку?
От, тоді лише піду,
Вмію грати на дуду.
А інакше - вам біда…

Ведуча. Каже Коза-вереда.
Дід з Бабою обіймають Козу.
Обняли Козу Дід й Баба,
А вона цьому так рада.

Коза. Буду у вас проживати:
Їсти та відпочивати.
(вередливо)        
Працювати не люблю.

Дід і Баба. Та й не треба….

Коза. То я йду.

Коза, Дід, Баба під музичний супровід ідуть до хати. 
Коза прилягає на лавочці, а Дід та Баба йдуть у хату.

Ведуча. Зранку Дід збудив Козу
Дід підходить до кози

Дід.    Тебе пасти поведу.
Коза. Дід, не виспалася я,
Болить в мене голова.
Їсти ти сюди неси:
Масла, сиру, ковбаси,
Хліба, печива смачного….
Що? Нема?!!!
То йду я здому.
(Дід здивовано)
Дід. Козо, що ти, їж травицю,
Прохолодну пий водицю.

Коза. Хочете, щоб схудла я
І ногами не пішла?

Ведуча. Дід збентежений присів, 
(Дід присідає)
Бо забракло навіть слів,
Щоб у відповідь сказати..

Дід.    Як Козу прогодувати?

Ведуча. А вона вже в хату йде
Коза виглядаючи з хатинки.
Коза. Буду тут, а більш ніде.

Ведуча. І командує Коза,
Вередує вереда.
Лиш смачненьке поїдає,
Діда й Бабу об'їдає.
Не працює ані трішки,
Що не так - враз ставить ріжки.
Проминув так тиждень, два - 
Коза скоса погляда.
Коза ходить по залу наставляючи ріжки.
Їй вже все не до вподоби
Що ж робити цій неробі?
Підійшов Дід до Кози:
Дід стає біля Кози.

Дід.    Козо, якщо хочеш, йди.

Коза. (погрозливо) Будете ви ще тужити….
Кого будете любити?
(замріяно) Гуляти я давно хотіла…

Ведуча. І до лісу поспішила.
Коза під музичний супровід біжить по колу до лісу.
Із-за дерева з'являється Ведмідь.
В лісі Ведмідь походжав:
Гриби, ягоди збирав.

Ведмідь (звертається до Кози)
Добрий день, тобі Коза.
Ти красива, молода.
Що у лісі робиш ти?

Коза. Хочу друга тут знайти!

Ведмідь. А що вмієш ти робити?

Коза. Якщо разом будемо жити
Працювати не люблю,
Лише граю на дуду,
І весь час я вередую

Ведмідь. В друзі тебе не візьму я.
Із неробой не дружу –
(йде на Козу) Йди, інакше роздеру.

Ведуча. Ой, злякалася Коза.
Враз побігла вереда.
А на зустріч сірий Зайчик
Йшов з городу побігайчик.
Зайчик (звертається до Кози)
Добрий день, тобі Коза.
Ти красива, молода.
Що у лісі робиш ти?

Коза. Хочу друга тут знайти!

Зайчик. А що вмієш ти робити?

Коза. Якщо разом будемо жити
Працювати не люблю,
Лише граю на дуду,
І весь час я вередую

Зайчик. В друзі тебе, не візьму я.
Із неробой не дружу –
(йде на Козу) Йди, інакше укушу.

Ведуча. Ой, злякалася Коза.
Враз побігла вереда.
А на зустріч їй Лисичка
Це руда, хитра сестричка.

Лисиця (звертається до Кози)
Добрий день, тобі Коза.
Ти красива, молода.
Що у лісі робиш ти?

Коза. Хочу друга тут знайти!

Лисиця. А що вмієш ти робити?

Коза. Якщо разом будемо жити
Працювати не люблю,
Лише граю на дуду,
І весь час я вередую

Лисиця. В друзі тебе, не візьму я.
Із неробой не дружу –
(йде на Козу) Всі прикраси відберу.

Ведуча. Ой, злякалася Коза.
Дременула вереда.
(Коза біжить по колу до будинку. З будинку виходить Дід та Баба.)
З лісу бігла до села,
Де старих хатка була.
Вже підбігла до воріт,
На порозі хати – Дід,
Баба вийшла теж із хати.
(Коза обіймає Діда та Бабу)
Коза стала обіймати,
І такі слова казати:

Коза. Ви ріднесенькі мої,
Любі, милі, дорогі.
Прошу Вас, пустіть до хати,
Не буду вже вередувати.
З лісу вигнали мене,
Ледь жива я : «Ме-ме-ме!»

Баба. Тебе, Козо, пробачаємо
І до себе забираємо.

Дід.    Будемо ми разом жити,
Працювати і радіти.
(Обіймаються.)

Коза. Вередувати вже не буду,
Роботящою я буду.
(Дід несе глечик, Баба  - макітру, Коза – тарілку зі сметаною)

Ведуча. Закінчилась казка наша
Запашна на столі каша.
Молоко, сир та сметана - 
Все дала Коза слухняна.
(Дід з Бабою обіймають Козу.)