Оновлення змісту дошкільної освіти в Україні у напрямі традиційних підходів та інновацій вимагає розроблення та впровадження дієвих освітніх систем і технологій, зокрема здоров’язбережувального напрямку. Адже діти, які є майбутнім нашої держави, будуть перспективними і далекоглядними лише за умови збереження та зміцнення свого психічного, духовного та фізичного здоров’я. У цьому контексті важливого значення набуває традиційні підходи та інновації під час формування у дітей старшого дошкільного віку здоров’язбережувальних компетенцій, застосування здоров’язбережувальних і оздоровчих технологій не лише в закладах дошкільної освіти, а й у повсякденному житті.

Про обов’язок формування у дітей дошкільного віку відповідального ставлення до свого здоров’я йде мова в Законі України «Про дошкільну освіту» [2], Законі України «Про охорону дитинства» [3], Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні [6] та інших нормативно-правових актах. Ці документи регламентують правові основи соціально-педагогічної діяльності у розв’язанні проблеми формування здоров’язбережувальних компетенцій дітей. Так, cеред фундаментальних засад Базового компоненту дошкільної освіти передбачено «компетентнісний підхід до розвитку особистості, збалансованість набутих знань, умінь, навичок, сформованих бажань, інтересів, намірів та особистісних якостей і вольової поведінки дитини» [6, с. 4]. За словами Т. К. Андрющенко, поняття «здоров’язбережувальна компетентність» можна розуміти як «суб’єктивну категорію, що передбачає свідоме прагнення особистості до здорового способу життя, наявність сукупності знань про здоров’я та чинники його збереження, сформованість здоров’язбережувальних життєвих навичок і здатність до їх адекватного використання у відповідних життєвих ситуаціях» [1, с. 45].

У сучасних умовах постала проблема не тільки інноваційних та і  традиційних підходів під час  формування здоров’язбережувальної компетентності дітей старшого дошкільного віку, оскільки не всі діти володіють знаннями про ефективні заходи підтримки здоров’я, не мають сформованого ціннісного ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих, не вміють реалізувати набуті знання на практиці. Завдання формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей старшого шкільного віку можна вирішити завдяки впровадженню в освітньо-виховний процес здоров’язбережувальних технологій, які спрямовані на розв’язання пріоритетного завдання сучасної дошкільної освіти – завдання збереження, підтримки і зміцнення здоров’я дітей. У зміст технології формування здоров’язбережувальної компетентності у старших дошкільників закладено ціннісно -нормативні аспекти, які передбачають формування у дітей свідомого ставлення до свого здоров’я як універсальної цінності, ознайомлення з нормами і правилами, а також обмеженнями і заборонами валеологічного характеру.

Технологія формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку виконує такі функції:  дидактичну – передбачає формування системи знань про основи здоров’я та здорового способу життя, умінь і навичок здоров’язбереження, засоби збереження здоров’я у всіх його аспектах; виховну – виявляється у формуванні активної життєвої позиції дітей щодо збереження власного здоров’я і здоров’я оточуючих, мотивації до здорового способу життя; розвивальну – забезпечує розвиток у дітей пізнавальних здібностей, засвоєння прийомів здоров’язбережувальної діяльності, набуття досвіду здорового способу життя; стимулюючу – передбачає мотивацію і активізацію дошкільників на свідоме застосування здоров’язбережувальних життєвих навичок; психологічну – забезпечує формування психологічної готовності до дотримання валеологічних правил [4, c. 32].

Основні завдання здоров’язбережувальної технології спрямовані на цінність власного здоров’я; позитивної мотивації на збереження здоров’я, дотримання здорового способу життя; системи знань про основи здоров’я та чинники його збереження; валеологічних навичок, що сприяють збереженню психічного, духовного та фізичного здоров’я; уміння застосовувати у повсякденному житті досвід здоров’язбережувальної діяльності; здатності до самостійного пошуку засобів збереження здоров’я [5, c. 283].

У практику роботи з дошкільниками вихователям закладів дошкільної освіти і батькам необхідно включати такі форми, засоби, методи і прийоми, які забезпечуватимуть високу результативність процесу формування здоров‘яззберігаючої компетентності. Для успішного втілення технологій формування здоров‘язбережувальних компетентностей необхідно навчити дітей елементарним прийомам здорового способу життя. Для роботи з старшими дошкільниками в цьому напрямку доцільно застосовувати оздоровчу гімнастику, ігри, релаксації, різні види масажу, елементи вправ фітнесу, фізкультхвилинки під час занять, спеціально організовані заняття оздоровчої фізкультури, масові оздоровчі заходи. Ефективними засобами виховання дітям гігієнічних навичок є спеціальні заняття з ознайомлення з правилами гігієни, вивчення елементарних знань з анатомії та фізіології людини.

Робота з сім’єю у цьому напрямку полягає у вихованні потреби до здорового способу життя, консультування батьків та проведення індивідуальних бесід, виступів з даного питання на батьківських зборах, проведення спільних спортивних заходів. У роботі педагогічних колективів постійними мають стати проведення семінарів, практикумів, консультацій, майстер-класів, що забезпечить розуміння необхідності формування позитивного ставлення як до здоров‘я вихованців, так і до свого власного [4, c. 35].

Шляхами традиційних підходів та інновації під час формування здоров’язбережувальної компетенції дітей старшого дошкільного віку є: створення інформаційно-просвітницького простору для батьків дошкільника щодо валеологічних навиків; прищеплення дітям гігієнічних знань (спеціальні заняття з ознайомлення з правилами гігієни, вивчення елементарних знань з анатомії та фізіології людини); заохочення дітей дбайливо ставитися до власного здоров’я; проведення консультацій, майстер-класів, що забезпечить розуміння необхідності формування позитивного ставлення як до свого здоров‘я, так і до здоров’я оточуючих; організація спортивних заходів.

Література

1.  Андрющенко, Т. К. Експериментальна модель процесу формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку [Текст] / Т. К. Андрющенко // Науковий вісник Ужгородського університету : Серія: Педагогіка. Соціальна робота / гол. ред. І.В. Козубовська. – Ужгород: Говерла, 2013. – Вип. 26. – С. 15–18.
2. Закон України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 року №2628-III // Офіційний сайт Верховної ради України / Законодавство України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14
3. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III // Офіційний сайт Верховної ради України / Законодавство України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14
4. Здоров’язбережувальні технології в освітньому середовищі: колективна монографія /за заг. ред. Л.М. Рибалко. – Тернопіль : Осадца В.М., 2019. – 400 с.
5. Лєвой Л. Використання здоров’язберігаючих технологій в умовах дошкільного закладу / Л. Лєвой // Формування здоров’язберігаючих компетенцій дітей та молоді : матеріали Всеукр. наук.-практ. конференції, 19 квітня 2017 р. – Умань : ФОП Жовтий О. О., 2017. – Вип. ІІІ. – C. 25-27.
6. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти (нова редакція)» від 22 травня 2012 № 615// Офіційний сайт Верховної ради України / Законодавство України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0615736-12