Із огляду на те, що курс «Основи здоров’я» є надважливим для пропаганди здорового способу життя, виховання здорового молодого покоління, на перший план виходить необхідність використання методики навчання на засадах розвитку життєвих навичок. Така методика передбачає широке застосування інтерактивних методів роботи, і проведення уроків у формі тренінгів сьогодні справедливо можна назвати однією з основних особливостей предмету «Основи здоров’я». Метою роботи є проаналізувати аспекти, які визначають ефективність тренінгу як форми групової роботи на уроках з курсу «Основи здоров’я».

Історія використання тренінгової форми роботи пов’язана з підготовкою менеджерів, а також із застосуванням тренінгів у практичній психології [1]. Пізніше тренінг зарекомендував себе як ефективна форма навчання на уроці.

Слово «тренінг» походить від англійського “to train” [2], що за словниковим визначенням означає «готувати когось або себе до роботи, заняття чи спорту шляхом набуття навичок і/або розумових чи фізичних вправ» [3]. На нашу думку, розкриваючи поняття тренінгу як форми роботи на уроці, слід погодитися з Т. В. Воронцовою, В. С. Пономаренком, які визначають тренінг як «форму групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з учителем» [4, c. 60].

Із даної дефініції слідує, що тренінг передбачає використання на уроці інтерактивних методів навчання. Слово «інтерактивний» також англійського походження: “interaction” перекладається як «взаємодія» [5]. Характерною особливістю інтерактивних методів є те, що, на відміну від активних методів, взаємодія відбувається не лише за напрямом «учитель-учень», але й також за напрямом «учень-учень».

Широке застосування інтерактивних методів роботи на тренінгу обумовлює й інші його відмінності від так званого «класичного» уроку. Так, на тренінгу діти сидять колом або півколом. Їм не потрібно вставати під час відповіді. Вони можуть пересідати [4, c. 61].

Щодо вчителя, то на тренінгу він не домінує, а виконує роль фасилітатора (від англійського “to facilitate” – сприяти, полегшувати) [6], тобто спрямовує діяльність групи, полегшує взаємодію учасників. Для налагодження контакту з групою та усунення психологічних бар’єрів, наприклад, існує правило, що на тренінгу всі учасники (включаючи вчителя) звертаються один до одного на ім’я [4, c. 61].

Важливо, що відмова від багатьох правил класичного уроку зовсім не означає відмови від правил узагалі. Так, характерною особливістю тренінгу є те, що його учасники самі виробляють і беруть добровільне зобов’язання дотримуватися певних правил (приходити вчасно, бути доброзичливим, толерантним, активним, допомагати один одному) [4, c. 61]. Практика свідчить, що спільне розроблення правил є набагато ефективнішим, ніж коли вони в односторонньому порядку диктуються вчителем. Адже, беручи участь у створенні правил, учні у подальшому відповідально ставляться до їх дотримання.

Як зазначалося раніше, ключовою особливістю тренінгу є застосування інтерактивних методів навчання. Дані методи дозволяють активно відпрацьовувати необхідні життєві навички. Методика навчання на засадах розвитку життєвих навичок справедливо названа найефективнішою для профілактики поведінкових ризиків і хвороб [4, c. 17]. Наукові дослідження свідчать, що людина запам’ятовує лише 10% з того, що вона чула, і 90% з того, що вона сама робила [7, c. 6]. Це означає, що саме на тренінгу діти мають змогу, відпрацьовуючи ті чи інші навички, засвоїти набагато більше інформації, ніж під час лекційної форми роботи. З огляду на це ефективність тренінгу неодноразово підкреслювалася науковцями [4; 8; 9; 10].

Крім того, інтерактивні методи підвищують інтерес учнів до навчання. Як свідчить наша практика проведення тренінгів, дана форма роботи надзвичайно подобається дітям, створює у них відчуття свята, забезпечує комфортну творчу атмосферу.

Вдалий підбір інтерактивних методів навчання можливий лише з урахуванням змісту того чи іншого заняття, а також загальної структури тренінгу.

Структура тренінгу включає вступну, основну та заключну частини. Вступна частина передбачає вирішення наступних завдань: актуалізація матеріалу попереднього заняття, актуалізація теми поточного тренінгу і з’ясування очікувань, створення доброзичливої та продуктивної атмосфери, підтримання демократичної дисципліни у формі прийняття, уточнення або повторення правил групи [11]. Основну частину тренінгу можна визначити як кілька тематичних завдань у поєднанні з руханками (вправами на зняття м’язового та психологічного напруження) [11]. Умовно в основній частині можна виділити теоретичний і практичний блоки. При цьому варто пам’ятати, що інформаційні блоки мають бути короткими (до 5 хвилин) і чергуватися з інтерактивними [11]. Заключна частина тренінгу традиційно включає підбиття підсумків заняття, отримання зворотного зв’язку від учасників, релаксацію та процедури завершення тренінгу [11].

Варто зауважити, що, розробляючи тренінгові заняття з курсу «Основи здоров’я» для учнів середньої школи важливо враховувати не лише дидактичні та методичні особливості тренінгу, загальні вимоги до його структури, але й також вікові психологічні особливості дітей, тематику та зміст занять. Саме такий підхід дозволить найбільш ефективно поєднати методи роботи, з тим аби учні мали змогу набути відповідні знання, уміння та навички.

Таким чином, тренінг зарекомендував себе як ефективна форма групової роботи на уроці. Особливо актуальним є застосування даної форми на уроках з курсу «Основи здоров’я». Для вдалого проведення тренінгу слід пам’ятати ряд його особливостей: широке використання інтерактивних методів, провадження навчання на засадах розвитку життєвих навичок. роль вчителя, що полягає у спрямуванні діяльності групи, полегшенні взаємодії її учасників (учитель-фасилітатор), високий рівень автономії учнів при розробленні та прийнятті правил тренінгу, особливості розміщення учнів. Крім того, ефективність тренінгу залежить від дотримання загальних рекомендацій щодо його структури. Важливо також те, що кожне тренінгове заняття має відповідати віковим психологічним особливостям дітей, тематиці та змісту уроку. Ретельна увага вчителя до вищеназваних аспектів забезпечить успішність та ефективність тренінгу.

Література

1. Федорчук В. М. Тренінг особистісного зростання : навчальний посібник. К.: «Центр учбової літератури», 2014. 250 с.
2. Бевз В., Главник О. Основні положення щодо проведення тренінгів. URL: http://ru.osvita.ua/school/method/technol/598 (дата звернення:03.2019).
3. Cambidge Dictionary. URL: https://dictionary.cambridge.org/ru/словарь/английский/train (last accessed:03.2020).
4. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Основи здоров’я. 5 клас: Посібник для вчителя. К.: Алатон, 2013. 260 с.
5. Interaction – перевод, произношение, транскрипция. URL: https://wooordhunt.ru/word/interaction (last accessed:03.2020).
6. Facilitate – перевод, произношение, транскрипция. URL: https://wooordhunt.ru/word/facilitate (last accessed: 03.2020).
7. Корнієнко І. О., Алмаші С. І. Методологія проведення тренінгів : курс лекцій. Мукачево: МДУ, 2016. 60 с.
8. Мірко Н. В. Впровадження навчального тренінгу MacSim к засобу підготовки педагогічних працівників сфери цивільного захисту. Науковий збірник ІДУЦЗ. 2016. № 4. С. 70-74.
9. Сікора Я. Б. Використання тренінгів у професійній підготовці компетентних фахівців з інформатики. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / [ред. кол. : Побірченко Н.С. (гол. ред) та інші]. Умань : ПП Жовтий, 2011. Випуск 36. 301 с. С. 115–121.
10. Філіппов О. І. Тренінги як засіб формування професійної компетентності студентів-майбутніх фахівців. Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: педагогіка, психологія і соціологія. 2009. Випуск 3 (145).
11. Зміст і структура тренінгу. URL: http://llt.multycourse.com.ua/ua/print