ПЕРШЕ ЗАНЯТТЯ – ЗНАЙОМСТВО

Мета даного заняття полягає у  когнітивній переробці проблеми навчальної адаптивності/дезадаптивності.

Вправа на знайомство: «Інтерв’ю»

Мета: сприяти знайомству учасників.

Матеріали: бланк для інтерв’ю.

Учасники об’єднуються в пари і по черзі беруть одне в одного інтерв’ю за таким планом:

1. Ім’я.
2. Три речі, які найбільше любиш у житті.
3. Життєве кредо.
4. Мрія.
5. Портрет співрозмовника (малювання – використовуйте будь-які асоціації та образи).

Далі кожен презентує свого партнера.

Запитання для обговорення:

• Чи допомогло знайомство за допомогою інтерв’ю краще пізнати одне одного?
• Можливо, комусь розповідь про себе з вуст сусіда допомогла чіткіше побачити себе збоку?
• Які труднощі у вас були при інтерв’юванні і відтворюванні почутої інформації?

Вправа: «Плутанина запитань»

Мета: знайомство.

Матеріали: клубок довгої мотузки.

Кожен учасник ставить іншому запитання, перекидаючи клубок. Той, хто відповідає, намотує мотузку на один із пальців. Так у колі утворюється «плутанинка» з мотузки, яка символізує тісний взаємозв’язок між учасниками тренінгу.

Вправа на активізацію: «Пошук спільного».

Мета: підвищення психоемоційного тонусу групи, знайомство учасників.

Матеріали: м’яч.

Група стає в коло. Ведучий бере в руки м’яча і пояснює правила гри:

«Той, у кого в руках м’яч, повинен якомога скоріше перекинути його іншому учаснику, назвавши при цьому спільну з ним рису». На першому етапі вправи ознаки схожості можуть бути зовнішні (наприклад, колір волосся), потім – спільність інтересів у якійсь галузі.

Вправа: «Асоціації».

Мета: розвиток соціальної перцепції, спостережливості, знайомство.

Один з учасників повертається спиною до решти. У цей час група загадує когось у колі. Учень, повернувшись у коло, за допомогою трьох асоціацій має відгадати, кого загадала група. Для цього він запитує у будь-кого: «З яким предметом (рослиною, твариною, погодою, явищем природи, книжкою, предметом побуту) асоціюється ця людина?»

Запитання для обговорення:

• Поділіться вашим враженням від вправи.
• Чи були асоціації, які стали для вас несподіваними? Можете запитати учасників, чому вони саме вибрали такі образи для вас.

Вправа: «Правда – неправда».

Мета: знайомство.

Кожен розповідає факти зі свого життя, один з яких неправдивий. Усі решта мають здогадатися, де ж брехня.

ДРУГЕ ЗАНЯТТЯ – САМОПІЗНАННЯ

Вправа на активізацію: «Я люблю…».

Мета: самоусвідомлення учасників, створення позитивної психологічної атмосфери.

Ведучий забирає з кола один стілець.

Психолог. Зараз я назву те, що найбільше люблю. Якщо серед вас є такі, хто теж це любить, ви маєте помінятися місцями. Для кого не залишиться стільця, той буде наступним ведучим.

Вправа: «Риба для роздумів».

Мета: розвиток самосвідомості, самопізнання учасників.

Матеріали: скринька, коробка або кошик.

Копії незакінчених речень розрізають, складають у макети рибок. Кошик, в якому лежать рибки, ставлять у центрі кола. Кожен учасник по черзі ловить «рибку» і зачитує речення, самостійно його завершуючи. Після кожної відповіді відбувається обговорення, тривалість якого визначає ведучий, котрий дає сигнал переходу черги до іншого «рибака».

Незакінчені речення:

1. Мій найбільший страх – це…
2. Коли інші принижують мене, я…
3. Я не довіряю людям, які…
4. Я гніваюсь, коли хтось…
5. Я насправді дуже не люблю в собі…
6. Я сумую, коли…
7. Я хотів би, щоб мої батьки знали…
8. Коли мені хтось подобається, кому я не подобаюсь…
9. Вибираючи між «активний» і «пасивний», я назвав би себе…
10. Найважче в тому, що бути чоловіком (жінкою), – це…
11. Я ношу такий одяг, бо…
12. Головна причина, через яку мені подобається бути в цій групі…
13. Коли інші люди поводяться щодо мене, як мої батьки, я…
14. Моє найнеприємніше переживання в дитинстві…
15. У моєму характері мені найбільше подобається…
16. Коли мені не до душі хтось, кому я подобаюсь…
17. Мені подобається…
18. У школі…
19. Мені не вдалося…
20. Мені потрібно…
21. Я кращий, коли…
22. Я ненавиджу…
23. Єдина тривога…
24. Я таємно…
25. Танцюючи…
26. Я не можу зрозуміти, чому…
27. Я, здається, розумію, чого хочу, коли…
28. Найкраще, що могло б статися у моїй сім’ї…
29. Найкраще, що могло б статися зі мною…
30. Найважче мені…
31. Коли я наполягаю на своєму, люди…
32. Якби я міг змінити в собі дещо, я б…
33. У людях мені найбільше подобається…тому що…
34. Найбільше від інших людей мені потрібно…

Вправа: «Який я?».

Мета: самопізнання, розвиток здатності до самоаналізу.

Учасникам пропонують за 10-бальною шкалою оцінити свої особистісні риси (упевненість, щирість, здатність подобатися, уміння переконувати, упертість, байдужість, агресивність, залежність від думки інших).

Запитання для обговорення:

• Як саме ваші особистісні риси проявляються в різних ситуаціях?
• Які висновки для себе ви можете зробити, проаналізувавши розвиток особистісних рис?
• Що саме у вашому характері допомагає у спілкуванні, а що заважає?

Вправа: «Мій портрет у променях сонця».

Мета: розвиток самосвідомості, позитивного самосприйняття.

Учасникам пропонують на вирізаному з кольорового паперу «сонечко» написати найкращі сторони свого «Я» (на кожному промінці), а в центрі намалювати автопортрет і написати власне ім’я.

Запитання для обговорення:

• Чи легко було визначити свої сильні сторони?
• Як часто звертаєте увагу на ваші сильні сторони? Чи більше помічаєте слабкості?
• Чи допомогла вам вправа краще пізнати інших і самих себе?

Домашнє завдання:

Напишіть вірш про себе, продовжуючи рядки:

Я – ніби пташка, тому що…
Я перетворююсь на тигра, коли…
Я можу бути вітерцем, тому що…
Я – ніби мурашка, коли…
Я – склянка води…
Я почуваюся шматочком напіврозталого льоду…
Я – прекрасна квітка…
Я – скеля…
Я – стежинка…
Я – ніби риба…
Я – цікава книжка…
Я – пісенька…
Я – миша…
Я – ніби буква О…
Я – світлячок…
Я – смачний сніданок…

Невже це насправді я?!

ТРЕТЄ ЗАНЯТТЯ

Вправа: «Рольові ігри».

З використанням заздалегідь підготовленої сцени тренер демонструє модель, як можна якісно й кількісно «надбудовувати» свою поведінку на зростаючі труднощі ситуації навчальної взаємодії. Кількісне надбудовування означає, наприклад: «говорити голосніше» (підсилюється один раз уже використаний аспект адаптивної поведінки). Якісне надбудовування припускає зміну поведінки, тобто на новому рівні складності може використатися «відмова від продовження дискусії з партнером» або «проходження колишньої аргументації». Для тренування настроювання поведінки на зростаючу складність ситуації, у нашому досвіді, триразова рольова гра просто необхідна.

Тренер демонструє сцени зростаючої складності.

«Уважно стежте за тим, як «адаптивний» пристосовує свою поведінку до ситуації за допомогою підвищення тону голосу, повторенням тих самих аргументів, і як він взагалі використовує міміку, жестикуляцію, інтонацію».

ЧЕТВЕРТЕ ЗАНЯТТЯ

Матеріали: скорочена форма тесту Якубовської, дошка, крейда, картки.

Цей блок тренінгу змістовно підрозділяється на дві фази й повинен допомогти в аналізі власної дезадаптивної поведінки з використанням розвивально-адаптивної моделі.

Мета полягає у тому, щоб зрозуміти складні взаємовпливи власної поведінки й умов оточення. При цьому потрібно підкреслювати довгостроковий вплив тих або інших класів поведінки.

У першій частині заняття, на вигаданому прикладі, пояснюються й поетапно заносяться на дошку функціональні взаємозв’язки навчальної адаптивної поведінки й оточення.

У другій частині в розроблену модель включені проблемні ситуації учасників. На цій фазі поведінки враховується вплив власної поведінки на поведінку партнера.

Вправа: «Пояснення умовних взаємозв’язків».

Для пояснення умовних взаємозв’язків використовується заново складений перелік ситуацій з тесту Якубовської. Ця скорочена форма тесту складається із ситуацій, за якими на першому занятті була констатована розбіжність власних оцінок і ключа до тесту. Кожен учасник заново оцінює ситуації по трьох категоріях (навчальна адаптивність/дезадаптивність, навчальна адаптованість/дезадаптованість, адаптивна/дезадаптивна поведінка). Одночасно збираються приклади тверджень цих трьох класів поведінки, щоб потім використати їх для аналізу умовних взаємозв’язків.

Перед початком заняття учасникам роздаються для нової оцінки ситуації  тест Якубовської. Кожен учасник записує свою оцінку ситуацій. («Робіть це спонтанно, без довгого обмірковування») і порівнює потім свої оцінки із ключем. Учасники можуть побачити, наскільки їх оцінка ситуації узгоджується з думкою експертів.

Вправа: «Теоретичне пророблення розвивально-адаптивної моделі».

Розвивально-адаптивна модель довгострокового впливу навчальної адаптації чи дезадаптації, складена на основі теорії адаптації/дезадаптації, пояснюється з використанням заздалегідь підготовлених плакатів. Такі можливості впливу пояснюються на прикладах.

Тренер на пленумі описує базову модель. Паралельно з розповіддю на дошці малюють таблицю, у якій позначають окремі компоненти розвивально-адаптивної моделі. Учасники записують модель у своїх робочих папках. Потім ця базова модель із застосуванням трьох конкретних прикладів використовується  для ілюстрації двох класів поведінки.

Вправа: «Практичне пророблення розвивально-адаптивної моделі».

Це практичне пророблення здійснюється, виходячи з конкретних умов життя та навчальної взаємодії учасників. Один з учасників групи спочатку коротенько описує ситуацію, у якій, як він вважає, поводився не належним чином. Його просять також повідомити про реакції його партнера й про вплив поведінки партнера на його власні думки й почуття. Описана ситуація обробляється групою з використанням розвивально-адаптивної моделі й записується на дошці.

Описувані учасниками окремі аспекти ситуації підрозділяються на компоненти, що відповідають розвивально-адаптивній моделі, нові рядки записуються під уже наявними.

Вправа: «Визначення індивідуальних проблемних дезадаптивних ситуацій».

У підгрупах і за підтримкою групи й тренера кожен учасник вибирає особливо важливу для нього проблемну ситуацію навчальної взаємодії. Ці ситуації вдома повинні були детально проаналізовані з використанням заданої структури. Виходячи із цього аналізу кожен учасник повинен продумати й детально записати альтернативну поведінки. Аналіз проблемної дезадаптивної ситуації й запланованої альтернативної адаптивної поведінки кожен повинен виконати письмово.

Розвивально-адаптивна модель є основою для письмового аналізу проблемних ситуацій вдома.

У висновку цього блоку тренінгу кожен учасник повинен мати можливість повідомити про труднощі з виконання домашнього завдання, а також обговорити зміни у поведінці.

П’ЯТЕ ЗАНЯТТЯ

Опис спроектованої дезадаптивної ситуації в навчальній діяльності.

По черзі учасники розповідають про свої особисті проблемні ситуації. Опис ситуації повинен бути досить коротким. Найважливішим тут є точне визначення рівня складності окремих частин ситуації, опис власних невдач тут не настільки важливий. Кожен учасник поділяє дезадаптивну ситуацію на окремі модельні компоненти. Це робиться для того, щоб з’ясувати, у якому блоці розвивально-адаптивної моделі для кожного виникають особливі труднощі. У цьому «непідходящому» місці під час обговорення потрібно допомогти знайти особливо підходящу альтернативу.

Опис альтернативної адаптивної поведінки.

У висновку кожен учасник описує теоретично пророблені вдома можливі реагування у своїй проблемній ситуації навчальної взаємодії.

Рольові ігри.

Рольові ігри проводяться у підгрупах – так виникає більше можливостей для індивідуального формування поведінки.

У цих рольових іграх тренер бере на себе роль партнера по інтеракціям. У такий спосіб всі члени групи повинні концентруватися на ролі «адаптивного». Тренер у ролі партнера по інтеракціям одержує додаткову можливість послідовного формування запланованої альтернативної поведінки учасників. Формування альтернативної поведінки учасників триває доти, поки учасник не опанує необхідну навичку поведінки, щоб він міг використати її в реальній ситуації навчальної взаємодії.

Рольова гра повторюється доти, доки учасник як мінімум двічі не реалізує поведінку з однаковою ефективністю у вербальній і невербальній площинах.

Домашнє завдання.

Зразки поведінки стають для учасників домашнім завданням на наступний тиждень. Оскільки ці ситуації мають досить високий рівень складності, учасників потрібно підготувати до можливої невдачі. Нагадується, що успіхом є вже сама спроба використати навчальну адаптивну поведінку, і її потрібно закріплювати позитивним самопідкріпленням, навіть якщо в перший раз ця спроба не приведе до остаточного позитивного результату. Далі, при несподіваному, небажаному розвитку ситуації учасникам радять використати наступну стратегію:

- залишатися спокійним;

- глибоко зітхнути;

- продовжувати далі зі словами: «Незважаючи на це, я спробую ще раз».

У бланк домашнього завдання ситуація записується максимально докладно й конкретно.

ШОСТЕ ЗАНЯТТЯ

Матеріали: плакат, картки з характеристиками асертивної  поведінки.

Останнє  заняття підрозділяється на дві частини:

У першій частині кожен учасник повинен докладно обговорити із тренером і групою свій досвід поведінки в навчальній ситуації особливого ступеня складності.

У другій частині на базі отриманого досвіду учасники розробляють індивідуальну стратегію створення й розвитку у майбутньому репертуарі навчальної адаптивної поведінки. Мета полягає у тому, щоб набути соціальну та професійну компетентність у майбутніх складних професійних ситуаціях.

Обговорення домашнього завдання. Обговорення домашнього завдання знову відбувається на пленумі, щоб дати учасникам максимум можливостей для навчання.

Кожен учасник розповідає про власну складну ситуацію у  навчальній взаємодії. Необхідно стежити за тим, щоб учасники групи в подробицях описували, які моменти їм особливо вдалися. Виділення таких аспектів допоможе учасникам звернути увагу на вже освоєні компоненти адаптивної поведінки, замість того, щоб оцінювати ситуацію у цілому як провал. Під час обговорення домашнього завдання використовуються, розташовані на дошці, характеристики адаптивної поведінки. У своїх розповідях учасники повинні концентруватися на обраній ними адаптивній поведінці:  «Що я сказав? Що я зробив? Які компоненти адаптивної поведінки я при цьому використав? Що я ще можу покращити, тобто які конструктивні поради я можу дати сам собі, щоб досягти своєї мети?».