Мета: ознайомити дітей з поняттям «волонтер». Закріпити назву своєї країни.. Розвивати інтерес до своєї Батьківщини. Виховувати повагу до воїнів, співчуття до інших людей. Бажання допомогти і бути корисним тим, кому потриібна допомога. Виховувити любов до Батьківщини, патріотизм,  гордість за те що ти - українець.

Матеріал: хортинг-ляльки; карта України з позначеними окупованими територіями; мультимедійна система, «Книга добра»; фото працівників ЗДО під час волонтерської роботи; матеріал для виготовлення колективної роботи «Сонце»

Хід

1. Ігровий момент (Прихід до дітей хортинг-ляльок Хортишка і Хортусі (вони збирають людські чесноти): принесли чарівний мішечок, у я кому знаходиться лист від лікаря із Київського шпиталю про допомогу та «Книга Добра»).

Лист

Добрий день, дорогі діти, дитячого садочка «Світлячок». Знову звертаюсь до вас за допомогою, я – лікар військового шпиталю.

Як вам відомо, ми живемо з вами у складний час для нашої країни, в тому числі і для нас. У час, коли іде війда. Російські окупанти захопили частину нашої країни, а наші солдати боронять, відвойовують нашу землю. Війна, це страшна справа. Багато солдатів, мирних людей (дорослих і навіть дітей) гинуть, вмирають від зброї ворога.

У нашому шпиталі знаходяться військові, які отримали поранення. Вони важко хворі і потребують лікування. Але щоб ви знали, не тільки лікує крапельниця, або пігулка, а ще і добре слово, увага до наших поранених.

Тому ви, дорогі діти можете знову допомогти у лікуванні наших поранених солдатів. Я вам нагадаю як. Солдати чекають від дітей малюнків, або робіт виготовлених своїми руками. Відкрию вам секрет: «Робота виготовлена дитячою рукою, як оберіг, тобто володіє магічною силою. Вона оберігає і береже життя». Поранені чекають від вас допомоги. Я вас прошу, в котре, допомогти нашим пораненим військовим. Адже, саме ви можете врятувати чиєсь життя.

2. – Діти, лікар знову звернувся до нас за допомогою. Ми допоможемо?

Так ви молодці!

Я вам хочу розповісти про людей, яких не просять про допомогу, а вони самі її пропонують. Тобто, допомагають іншим без винагороди для себе.

Як було уже сказано, ми живем у складний для нас час. У час війни. Наша Україна – мирна країна. Тут живе добрий, щирий, гостинний народ.

Вірш

Я – українець. Є у мене право
На рідну мову та свою державу,
На гордий прапор золотисто – синій,
На щастя жити у такій країні.
Я – українець. Право знати маю
Про тих, кого героями вважаю,
Що людство рятували від руїни, -
Синів і дочок, гідних України.
Я – українець. Хочу право мати
Завжди усе, що думаю казати,
На незалежну та міцну державу,
На все, що гарантовано по праву.
Я – українець. І моє це право
Любити землю горду й величаву,
Та дух свободи набирати в груди.
Я – українець. Був ним, є і буду!

Ми не готувалися до війни. Наш народ хоче жити у мирі з усіма країнами. Тому, коли російські окупанти (це люди які захоплюють землю іншої країни), захопили нашу територію на сході країни (це Луганська область, Донецька область і Крим), то наші солдати мусили боронитися, захищатися. Але  на захист нашої країни стали не тількі військові, а й звичайні люди. Їх називають  - волонтерами. Ці люди допомагають усім, чим можуть тільки для того, аби швидше закінчилась війна, аби якомога менше було вбитих і поранених наших військових.

Тільки уявіть: ми з вами вдома спілкуємось зі своїми рідними, граємось, ходимо у гості до друзів, тобто живемо звичним життям. А наші захисники, у холод, у спеку, удощ і сніг знаходяться в окопах, на вулиці у незручному одязі (щоб куля не вбила). Постійно під пильним наглядом слідкують, щоб ворог не захопив більше нашої території. А коли потрібно, то і стріляють у відповідь, щоб ворог знав що відсіч буде і наші захисники не пустять ворога на свою землю. Захисникам важко, тому волонтери допомагають усім чим можуть. Тобто плетуть маскувальні сітки, збирають гроші на військове спорядження, випікають смаколики, варять смачні вареники і борщі, пишуть листи. І все це везуть нашим захисникам.

3. Працівники нашого дитячого садка теж волонтери. І ви в тому числі є частинкою волонтерського руху. Тобто не байдужі до того, що відбувається у нашій країні. Наш дитячий садок, як тільки дізнався, що потрібна допомога то відразу «включився» у цю справу. Ми почали плести маскувальні сітки, бо ці сітки ховали місця де патрулювали солдати. У зимку ці сітки були білого кольору, а влітку – зеленого, щоб «злитися» з природою.

- Пригадайте, хто з вас допомагав плести маскувальну сітку? (відповіді дітей).

У ці сітки ми загортали ваші малюнки, побажання нашим захисникам, щоб підтримати їх.

- Пригадайте, діти, хто і що малював нашим захисникам?

Захисникам дуже важливо знати, що ми, цивільні люди, переживаємо за них. Ось фото у пітвердження того. Далі ми збирали консервацію, випікали солоденьке, збирали кошти на придбання необхідних речей. А ви малювали малюнки, робили «солодкі сюрпризи».

Волонтери – це люди які допомагають усім кому потрібна ця допомога. На приклад: коли дізналися про дитячий будинок, який знаходиться в Луганській області, що їм дуже скрутно, ми збирали одяг, купували і випікали смаколики, показували художні номери, дарували обереги на згадку про наш дитячий садок, коли діти приїздили до нас у гості.

Волонтери – це люди з «великим серцем». Вони переживають більше за інших людей, ніж за самих себе. Люди з доброю душею, хорошими помислами потрібні скрізь і всюди. Так волонтери допомагають важко хворим дітям, дітям інвалідам, людям похилого віку, тобто усім хто потребує цієї допомоги.

Багато нас дорослих з дитячого садка стали членами громадськоїї волонтерської організації «Материнське серце». Ми приймаємо активну участь у громадському житті нашого міста і навіть нашої країни.

Волонтери не вимагають вдячності за свою справу. Але ті люди,  яким була допомога, інколи хочуть подякувати волонтерам. І тому, наша методист Надія Миколаївна нагороджена значком «Патріот України». Наш директор Раїса Іванівна, завідувач господарством Ірина Олександрівна, вихователь Світлана Анатоліївна, помічник вихователя Наталя Олексіївна мають подяки за волонтерську діяльність.

Волонтерам важливо знати, що їхня діяльність не даремна.

4. Фізкульт хвилинка

Раз, два, три, чотири –
Наші руки, ніби крила.
(Діти змахують руками),
Полетіли, полетіли,
Раз – присіли,
Два – присіли.
(Присідають).
На рахунок: раз, два, три,
Пострибаєм разом ми.
А скажу: чотири, пять –
Наші ніжки побіжать.

5. Пропозиція створити «Книгу добра» нашого дитячого садка. Сюди будуть записуватись і фотографуватись добрі справи наших дітей і дорослих.
6. Робота дітей.

Діти малюють малюнки у військовий шпиталь. У цей час звучить українська дитяча пісня про Україну.

 Вірш

Ти твориш добро,
Даруєш радість усім,
Ти ділишся щастям
І серцем своїм.
Ти твориш добро,
Даруєш надію,
Ти твориш любов,
Ти здійснюєш мрії.
Душею і серцем
Ти завжди із ними,
Для них ти є другом,
І сім’я, і родина.
Ти наче те сонце,
Що гріє весною.
Для них ти як Ангел,
Що завжди з тобою.
Ти рук не опустиш,
Ти йдеш до мети,
Щаслива дитина,
Щасливий і ти.
З дитячих сердець
Погане ти стер,
Ти добра людина,
Ти – ВОЛОНТЕР!

Висновок: діти, то хто такі волонтери? Чи будете ви продовжувати справу волонтерів і бути справжніми волонтерами?  Хортишко і Хортуся дякують Вам за Ваші чесноти: добро, бажання допомагати, любов до України. Вони покладуть їх у свою торбинку.