Постановка проблеми. Відродження культурного і художньо-творчого потенціалу українського народу, реформування вітчизняної освітньої системи розкривають та збагачують внутрішній світ дитини, художньо-естетичні знання, розвивають творчі здібностей. Роль естетичного виховання у формуванні особистості, її всебічному розвитку важко переоцінити. Вже в давнину відзначали значення краси в житті та діяльності людини. Мистецтво сприяє розвитку свідомості та почуттів особистості, її поглядів і переконань, велику роль відіграє у формуванні моральності, створює умови для духовного піднесення особистості.

Естетичне освоєння дійсності людиною не обмежується однією лише діяльністю в галузі мистецтва: у тій або іншій формі воно присутнє у будь-якій творчій діяльності. Таким чином людина виступає митцем не тільки тоді, коли безпосередньо створює твори мистецтва, присвячує себе поезії, живопису чи музиці, а й у повсякденному житті.

Сучасна школа намагається забезпечити гармонійний розвиток особистості. Його важливим шляхом є заняття творчою діяльністю. Під час занять здійснюється моральне, естетичне, розумове й трудове виховання школярів.

Нові завдання в галузі виховання у загальноосвітній школі суверенної України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов’язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Ця здатність є важливою ознакою нашого часу і забезпечується завдяки реалізації принципу естетизації усього дитячого життя. Таким чином одним із основних завдань Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» імені В. Кричевського на сучасному етапі розвитку естетичного виховання є створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування мистецьких програм, які забезпечують здійснення у нерозривному зв’язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання виховання художнього смаку особистості висвітлено в дослідженнях філософів В. Андрущенка, І. Зязюна, М. Овсянникова, В. Шестакова та інших; психологів Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна. Проблеми теорії і методики естетичного виховання молоді вивчали: В. Бутенко, О. Рудницька, О. Сухомлинська, Т. Танько, А. Троцко. Формуванню художнього смаку і толерантної поведінки молоді приділяли значну увагу І. Бех, Б. Лихачов, О. Матвієнко, В. Сухомлинський. Смаки молодших школярів вивчала Т. Лісінська; взаємодію видів мистецтва в естетичному вихованні підлітків – Г. Шевченко; формування естетичних, художніх та художньо-естетичних смаків – М. Гончаренко, Г. Падалка, В. Радкіна, І. Савчук, Г. Тарасенко.

Відповідно до поглядів Льва Виготського, Сергія Рубінштейна, Олексія Леонтьева й інших видатних вітчизняних психологів, психіка людини найактивніше змінюється і перебудовується у процесі діяльності. Заняття гончарною справою, як особливий вид творчості, включає в себе компоненти психічних процесів та є істотним чинником формування особистості [1, 2, 3].

Мета статті. Гончарне мистецтво – особлива галузь творчої діяльності, де призначення досягнення практичної мети органічно поєднано з формальним рішенням і має естетичну й художню значущість та сприяє вихованню естетичного смаку в учнів.

Педагогічна цінність гончарного мистецтва полягає у тому, що воно відроджує та забезпечує розвиток кращих рис і якостей українського народу, його менталітету, емоційних й інтелектуальних особливостей, дає можливість примножувати матеріальні та художні надбання нації; інтегрує й піднімає на вищий рівень естетичний смак особистості, виховує підростаюче покоління на кращих творах народного мистецтва. Тож доцільним є висвітлення методичних принципів виховання художнього смаку в учнів засобами гончарного мистецтва, їх аналіз та рекомендації щодо застосування вчителем у практичній роботі з вихованцями.

Виклад матеріалу дослідження. Провідне місце у системі засобів виховання учнів у ремеслах українського народу займає творча діяльність. Вважаємо, що саме творча діяльність, яка здійснюється у ході організації навчально-виховного процесу, є посильною з урахуванням вікових особливостей вихованця, дає можливість створювати матеріальні та художні цінності для різних сфер суспільного життя; сприяє виховуванню естетичного смаку, всебічному розвитку особистості.

Поліфункціональними можливостями для вдосконалення творчого потенціалу дітей вирізняються заняття ліплення з глини. По-перше, ліплення сприяло розвитку дрібної мускулатури кисті рук, оскільки глина формується під натиском пальців, які відчувають її опір і те мускульне зусилля, яке потрібно докласти, щоб перебороти його. З огляду на сказане, дітям, що ліплять, необхідно це відчуття дотику розвинути до такого стану, щоб пальці так відчували форму предмета, як його бачить око. Ця здатність потрібна митцеві в різних галузях, але особливо майбутньому скульпторові, гончареві. Головна особливість уроків гончарства – практична робота, якій відводилося найбільше часу. Добротний природний матеріал, великий вибір можливостей застосування його пластичності допомогло використовувати ліплення з глини для розвитку творчого потенціалу дітей навіть з різними вадами.

При ліпленні педагогами Колегіум мистецтв звертається увагу на форму, підкреслюючи, що вона може бути різною не лише по величині, а й по ширині та довжині, тобто у співвідношеннях складових частин. У вихованців складається уявлення про те, що предмети відрізняються по висоті і ширині (дерева бувають високими і низькими, товстими і тонкими), розміщуються у різному положенні (стоять, лежать), зовнішньому вигляді. Таке знайомство із предметом дає змогу школярам зберегти в пам’яті образ та відтворити його в ліпленні.

У ліпленні з глини діти виражають своє ставлення до життя; виріб, який вони виготовляють, живе, діє. Отже, природно, що предмети, які створюють учні початкових класів, ходять, лягають спати, їдять; зайчики стрибають, ховаються під деревцем. Школяр, працюючи над твором, радіє, отримуючи задоволення від результату своєї праці. При підготовці до роботи дитина отримує достатньо знань про даний предмет (назва, форма та його величина, будова, колір, призначення). Разом із цим збагачується і розвивається словниковий запас, зв’язна мова, мислення, увага, уява, пам’ять. Крім того, відбувається знайомство із матеріалом, уточнюються його особливості: м’яка, в’язка глина, її можна поділити на частини і знову з’єднати. Учень отримує відомості про спосіб ліплення і сам навчається ліпити. На основі отриманого досвіду він намагається самостійно виконати поставлене перед ним завдання, а згодом окремі спроби переростають у творчість. Під час підготовки до роботи вихованці не лише розглядають предмет, але й тримають його у руках, що сприяє розвиткові чуття дотику. Око привчається контролювати дії рук, і вони стають погодженими. У цьому процесі більш, ніж при будь-якій іншій діяльності, прослідковується активність обох рук, розвиваються і зміцнюються пальці, особливо великі, вказівні і середні.

У початкових класах у дитини формується довільне запам’ятовування, конкретно-логічне мислення, розвиваються вольові процеси (наполегливість, посидючість, прагнення довести розпочату справу до кінця), зв’язне мовлення, уява, стала більш досконалою поведінка, скоординовані рухи рук та пальців. У цей період підвищується вимогливість до своїх виробів. У школярів з’являється стійкий інтерес до уроків гончарства. Вони вдало відтворюють форму предмета, визначають його закономірності, знаходять спільне, довершено й упевнено працюють із матеріалом. Мислення вихованців має конкретний характер, вони узагальнюють, виділяють типове. Почуття дитини стають глибшими, стійкішими, вона відрізняє красиве від некрасивого. При цьому підвищується самоконтроль і вміння оцінювати роботу.

Один із стимулів зацікавленості, яка приносить творчу насолоду, прагнення досягти вершин була її корисність, адресність. Усі виготовлені учнями вироби знаходять своє практичне призначення. У Колегіумі мистецтв діють змінні виставки виробів із глини учнів початкових класів. Вони є учасниками мистецьких конкурсів та фестивалів різних рівнів. Таким чином освітній процес безпосередньо спрямований на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Висновки. Творча діяльність дитини проявляється у різнобічних якостях і уміннях. Вимога передати у роботі схожості із зображуваним об’єктом змушує школяра помічати у ньому особливі властивості. У результаті цілеспрямованих занять гончарством в учнів розвивається спостережливість, вміння порівнювати, встановлювати подібності і розбіжності предметів, взаємозв’язок між цілим та її частинами. Ліплення з глини сприяє розвитку в дітей початкових класів аналітико-синтетичної функції мислення.

Під час роботи з глиною дитина відчуває естетичну насолоду від її

пластичності, об’ємності, від форм, які утворюються у процесі ліплення, усвідомлює різні властивості глини. Таким чином на уроках гончарства учитель ставить перед собою певні завдання: розвиток дитячої творчості, збагачення учнів образотворчими і технічними вміннями, створення інтересу до ліплення. Заняття даним видом творчої діяльності впливають на загальний розвиток дітей, зокрема і розвиток естетичного почуття та художніх смаків.

Перспективи подальших досліджень. Подальшого вивчення потребують аспекти навчання учнів початкової школи розпису глиняних виробів, а також методики роботи з різноманітними техніками та удосконалення їх на уроках.

Література

1. Выготский Л. Воображение и творчество в детском возрасте. / Психолог. очерк / Л. Выготский. – М. : Просвещение, 1967. – 93 с.
2. Леонтьев А. Деятельность, сознание, личность / А. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1975. – 304 с.
3. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии : [в 2 т.] / С. Л. Рубинштейн. – М. : Педагогика, 1989. Т. 2. – 1989. – 322 с.
4. Сухомлинский В. А. Проблемы воспитания всесторонне развитой личности / – В. А. Сухомлинский. – М. : История педагогики, 1999. – 373 с.
5. Яновська Н. Мистецтво навчання або навчання через мистецтво Н. Яновська // Початкова школа. – 2005. – № 9. – С. 47–49.