Постановка проблеми. Сучасне інформаційне суспільство рухається шляхом творчого критичного мислення людини, яка може успішно адаптуватися в суспільстві, протистояти негативним обставинам, знаходити позитивні виходи зі складних життєвих ситуацій, здатна до самореалізації своїх можливостей. Зараз місце книги в житті дитини змінюється, оскільки першочергове місце займають інформаційні технології. Але нам добре відомо, що знання, фантазія, логіка думки міркувань, любов до рідної мови, уміння логічно й образно розмірковувати виховується лише читанням. Тому в учнів потрібно сформувати читацькі інтереси, закласти міцний фундамент етичної культури особистості, щоб душа дитини відгукнулася на художній твір, задзвеніла чарівною музикою треба, як зазначав В.О. Сухомлинський, «…зуміти торкнутися її струн» [2, с. 160].

Позакласне читання – один із важливих напрямків в роботі вчителя-словесника. Уроки літератури, пов’язані з позакласним читанням, активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формування їх читацьких інтересів, стимулюють позакласне читання, яке в свою чергу, є опорою шкільного курсу. Вихід у широке позакласне читання, постійна опора на індивідуальний читацький досвід учнів, врахування їх читацьких інтересів –  це той резерв літературної освіти, використання якого дає позитивний ефект.

Книга є джерелом духовного збагачення людини. В.О. Сухомлинський писав: «Основною з істин моєї педагогічної віри є безмежна віра у виховну силу книги. Школа – це насамперед книга. Книга – це могутня зброя, без неї я був би німим; я не міг би сказати юному серцю і сотої частки того, що йому треба сказати. Розумна, натхненна книга нерідко вирішує долю людини» [3,   с. 509]. Книга виховує учня, надає снаги, допомагає жити, усебічно розвиває, спонукає перейматися за персонажів, зануритися у світ казок, фантазії, пригод, вона дає можливість стати її головним героєм та відчути на собі все сказане вище. Тому читання книжок у системі літературної освіти й естетичного виховання посідає особливе місце. Не одне десятиріччя педагоги України працюють над проблемами покращення читацької активності серед школярів, розробляють методичні рекомендації й тематику занять літератури. Зараз молодь рідше читає літературу. Якщо читає, то переважно навчальні підручники. А якщо бере до рук художню книжку, то найчастіше авторів, твори яких є в програмі. Це пов’язано із поширенням Інтернету, де в широкому доступі подані короткі перекази будь-яких творів. Тож за невеликий проміжок часу можна дізнатись зміст книги, що значно скоротить терміни підготовки до навчання. Проте в такий спосіб можна лише поверхнево ознайомитись із твором, освіжити в пам’яті колись повністю прочитані сторінки. Від такого часткового прочитання в голові сучасного школяра навряд чи залишаться хоча б імена головних персонажів через місяць після підготовки до заняття. Головні причини нелюбові сучасної молоді до читання, на думку соціологів, полягають у прискоренні ритму життя й появі швидкісних інформаційно-цифрових технологій. У століття комп’ютеризації соціум прагне оптимізувати часові витрати.

Вчителі на уроках української літератури повинні намагатися з’ясувати роль книги серед інших джерел інформації; сформулювати чітке уявлення про характер читання юнацтва, його обсяг та зміст; виявити книги та авторів, які популярні серед молоді; визначити читацькі потреби школярів; з’ясувати ступінь читацької активності. Вивчивши всі ці аспекти, доцільно використовувати нестандартні уроки позакласного читання. Учні із задоволенням читають не лише твори відомих письменників, а й поетів-початківців, зокрема своїх ровесників. Це актуально, доступно, зрозуміло й цікаво. У процесі аналізу художніх творів на уроках позакласного читання здійснюється формування моральних цінностей учнів, розвиток їхніх естетичних смаків.

Книга та читання дають змогу усвідомити, що слово – найголовніша зброя людства. Словом можна досягти неможливого, розв’язати серйозні проблеми, але шкода, що люди це забувають і віддають перевагу не розмовам, а боротьбі. В.О. Сухомлинський стверджував, що за маленькою шкільною партою твориться народ. А творять його вчителі української мови та літератури, «наставники думки, волі, духу людини», бо наука рідної мови, літератури – наука про найголовніше: про Україну, рідну землю, її силу й красу, її минуле й майбутнє. Найефективнішим засобом розвитку творчих здібностей учнів є інновації та творча праця педагога. Мета уроків позакласного читання, беручи до уваги найважливіші завдання вивчення літератури в школі, – прищепити учням любов до художнього слова, виробити правильні критерії оцінки творів мистецтва, адже від того, що читають і як читають наші учні, залежить їхній загальний розвиток, естетичні критерії і смаки, моральні якості. [5, с. 2].

Урок позакласного читання, як й усі інші заняття, має бути особистісно орієнтованим, тобто спиратися на самостійне здобуття учнем знань та вміння їх використати, однак для цього потрібно показати учням світ книги, навчити орієнтуватися в ньому, знаходити правильну та потрібну книгу й виробити вміння вправно нею користуватись. Щоб досягти поставленої мети, необхідно підібрати ті методи і форми роботи, які б перетворили учня на суб’єкт навчальної діяльності, сприяли б побудові плідного освітнього процесу, у якому учитель й учень будуть творцями свого уроку. Проте досить часто уроки позакласного читання за змістом та формою нагадують звичайнісінькі уроки української літератури, хоча повинні розширювати та доповнювати один одного, збагачуючи таким чином літературний кругозір учнів. Вони мають бути справжнім святом для учнів та породжувати потребу обмінятися власними думками, висловити свою позицію стосовно вчинку головного персонажа, ситуації, що склалася, а отже, зацікавити й спонукати учнів до читання книг. Адже саме для цього передбачені уроки позакласного читання.

Методичне проведення уроків позакласного читання спрямоване на розвиток читацького інтересу учнів і має допомогти дітям стати кращими, виховати сильну духовно та морально особистість, патріота. Організація уроку позакласного читання має будуватися відповідно до принципів перспективності та системності. Учителеві варто розглядати цю ланку літературної освіти школярів у нерозривному зв’язку з іншими уроками. Важливим є також урахування комплексного підходу до організації уроків програмового та позакласного читання. Робота на уроках має спрямовуватися на постійну творчу співпрацю, на діалог учня з художнім твором, давати широкий простір для самостійного сприйняття та осмислення учнем літератури як явища мистецтва [5, с. 3].

Завдання позакласного читання – виховати в учнів любов до книги. Мета позакласного читання – привчити, заохотити дітей до самостійного вмілого, вдумливого читання книжки. Воно має на меті розширити, поглибити знання, здобуті під час класного читання, познайомити учнів з широким колом доступної для учнів літератури; розвивати за допомогою читання,  бажання  і  уміння  вчитися;  розвивати  індивідуальні  інтереси  і  нахили. Школа прищеплює в житті людини смак до читання, потребу самостійно читати, щоб поповнити свої  знання.  Позакласне читання має важливе значення для навчання дитини в школі, для кращої успішності учня.  Воно розширює світогляд, сприяє розвиткові мислення, збагачує мову. Діти, які багато читають,  краще  навчаються.  Звикають самостійно вчитися з книжок, краще орієнтуватися в них. Отже, учитель має прагнути до того, щоб зацікавити  дітей  книгою,  навчити  міркувати  над  прочитаним,  самостійно  здобувати знання. Цьому сприяють і нестандартні  підходи у  викладанні  української  літератури. Такі форми можна застосовувати і  у  проведенні  уроків  позакласного  читання (структура уроків нетрадиційна).

Нестандартний урок  максимально  стимулює  пізнавальну  самостійність,  творчу  активність  та  ініціативу  школярів. Навчання  на  ньому  спрямоване  на  підвищення  якості  їхніх  знань,  формування  працьовитості,  цілеспрямованості,  потрібних  у  житті  навичок  і  вмінь. Крім цього, такі  уроки  більше  подобаються. Насамперед тому, що освітній  процес  тут  має  багато  спільного  з  ігровою  діяльністю  дітей. Майже всі  прийоми, способи  дії  нестандартних  уроків  відзначаються  ігровим  характером.

Важливе значення для нестандартного уроку має організаційна форма навчання.  З цього погляду їх поділяють на такі типи:

• Уроки-змагання (вікторини, конкурси, уроки-аукціони, уроки типу КВК). Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою; проведення різноманітних конкурсів та оцінювання їх результатів.
• Уроки громадського огляду знань (уроки-заліки, уроки-консультації, уроки взаємного навчання). Ці уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури).
• Уроки комунікативної спрямованості (уроки-диспути, конференції). Вони передбачають самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення або доповнення опонентів).
• Театралізовані уроки (виконання ролей за сценарієм, імітація певної діяльності, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалові і навчальному процесу емоційності.
• Уроки-подорожі, мандрівки. Пов’язані з виконанням ролей відповідним оформленням, умовами проведення.
• Уроки-«милування природою». Передбачають розвиток у дітей емоційної чутливості до проявів прекрасного на основі власних спостережень.
• Урок-діалог (вміння вести діалог – обговорення певної теми, підвищувати культуру мовлення, виховувати толерантність, ввічливість).

При плануванні системи уроків позакласного читання важливо передбачити: 
- розумне поєднання творів зарубіжної класики та сучасної літератури; 
- тематичне різноманіття («Проблема персонажа в літературі», «Людина і природа», «Моральні пошуки», «Моральний ідеал» і т.д.); 
- поєднання творів різних жанрів (відповідно з реальною картиною читання, а також інтересами самого вчителя та учнів); 
- чергування різних видів уроків позакласного читання (бесіда, огляд, композиція, концерт, семінар, вікторина, екскурсія, співбесіда, консультація тощо) і прийомів активізації читацької самостійності учнів (різного роду групові та індивідуальні завдання, використання інших видів мистецтва, міжпредметних зв’язків, технічних засобів навчання);
- систематичність і послідовність в оволодінні навичками роботи з книгою (робота з бібліотечним каталогом, з довідковим апаратом книги, анотування, робота над відгуком, рецензією, оглядом, рефератом).

Усі зміни в реальній читацькій ситуації при перспективному плануванні вчитель навряд чи зможе врахувати, тому система уроків позакласного читання має бути відкрита для всього нового і цікавого, що з’являється в літературі. Особливо це стосується уроків позакласного читання в старших класах, де необхідні не тільки традиційні бесіди з сучасної літератури, але і огляди, консультації, а також спеціальні години на індивідуальні співбесіди та консультації. Основну роботу з підготовки уроку позакласного читання проводить невелика ініціативна группа, члени якої виступають в ролі організаторів, ведучих, основних доповідачів та їх опонентів, бібліографів, оформлювачів тощо. Вони ж допомагають у розподілі завдань між однокласниками, разом з учителем продумують сценарій і оформлення уроку. Можливості уроків позакласного читання надзвичайно великі. Вони готують учнів до самостійного життя, розвивають інтелект і творчі здібності.

Основними формами проведення уроків позакласного читання є бесіда, усний журнал, конференція, огляд, диспут, концерт, вікторина, інсценізація, конкурс, літературна, гра, презентація, подорож, рекомендація, форум, консультація, дослідження, семінар, кросворд.                                                        

Висновки. Отже, уроки позакласного читання мають вирізнятися особливою емоційністю та різноманітними методичними прийомами, що стимулюють читацьку діяльність учнів, виховують любов до рідного слова та свідомого громадянина своєї країни.

Звернення до позакласного читання на уроках має бути природним і залежать, по-перше, від характеру досліджуваного літературного тексту, а по-друге, від реальної читацької ситуації в класі. Можливості уроків позакласного читання надзвичайно великі. Вони готують  учнів до самостійного життя, розвивають інтелект і творчі здібності. Без високої культури читання, наголошував В.О. Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту.

Література

1. Підлужна Г.В. В.О. Сухомлинський про роль книги в духовному становленні людини // Вивчення нових тем у шкільному курсі української літератури: Метод. зб. – Житомир: Вид-во газети «Житомир», 1998. – С. 214-219.
2. Сухомлинський В.О. Слово про слово / В.О. Сухомлинський // Вибр. тв.: в 5 т. – Т. 5. – К.: Рад. шк., 1977. – С. 160-
3. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителеві / В.О. Сухомлинський // Вибр. тв.: у 5 т. – Т. 2. – К.: Рад. шк., 1977. – С. 334-654.
4. Токмань Г.Л. Методика навчання української літератури в середній школі. – К.: Академія, 2012. – 312 с.
5. Яричук В.А. Уроки позакласного читання в системі шкільної літературної освіти // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2018. – № 27. – С. 2-8.